Звільнення від покарання на підставі закону україни про амністію

        Щодо звільнення від покарання  амністія є актом вищого органу  законодавчої влади або глави  держави, який звільняє повністю  або частково від відбування  покарання певну категорію осіб, засуджених за вчинені злочини.

        Відповідно до чинної Конституції  України, видання акту про амністію  належить до компетенції Верховної  Ради України як вищого органу  законодавчої влади: “Законом  України оголошується амністія  ” (ч . 3 ст. 92 Конституції ). Зазвичай, як правило, акти про амністію видаються в зв’язку з відзначенням певних дат у житті держави і суспільства. Вони можуть бути також пов’язані з певною соціально - політичною ситуацією в країні . Так, 21 листопада 1996 року Верховна Рада України прийняла закон України “Про амністію осіб, які брали участь у масових акціях протесту проти несвоєчасних виплат заробітної плати, пенсії, стипендії та інших соціальних виплат”.

        Загальні положення, що регламентують  інститут амністії в Україні,  містяться в законі України  “Про застосування амністії в Україні” вид 1 жовтня 1996 року. Стаття 1 цього Закону проголошує: “Амністія є повне або часткове звільнення від кримінальної відповідальності і покарання певної категорії осіб, винних у вчиненні злочинів”.

        Амністія оголошується законом  про амністію, який приймається відповідно до положень Конституцій України, Кримінального Кодексу України та цього Закону.

      Акт (закон) про застосування амністії приймається  з ініціативи Верховної Ради України. Часові межі дії акта про амністію стосовно звільнення від покарання визначені в Законі таким чином: “Дія закону про амністію поширюється на злочини, вчинені до дня набрання ним чинності включно, і не поширюється на злочини, що тривають або продовжуються, якщо вони закінчені, припинені або перервані після прийняття закону про амністію ”. 

        Амністія не поширюється на  покарання, які вже виконані. Так  конфісковане у засудженого за  вироком суду майно, обернене  в дохід держави у порядку  виконання такої міри покарання,  як конфіскація майна, амністованій  особі не повертаються .

        Амністія стосується лише певних  аспектів кримінально - правових  відносин. Вона не поширюється  на відносини цивільно – правового  характеру, що виникають у зв’язку  з спричиненням злочином шкоди.  “Амністія не звільняє від  обов’язку відшкодувати заподіяну злочином шкоду, покладеного на винну особу вироком чи рішенням суду” (ч.2 ст.5 Закону).

            Є три види амністії :

      Повна амністія – це повне звільнення зазначених у законі про амністію осіб від кримінальної відповідальності чи від покарання. Наприклад, на підставі ст. 1 Закону “Про амністію” від 5 липня 2001р. Звільнено від інших покарань ряд категорій осіб, зазначених у законі.

      Повна амністія може бути із іспитовим строком. Так, згідно зі ст. 6 згаданого Закону “Про амністію”, замінено відбуту  частину покарання у вигляді позбавлення волі на умовне засудження з іспитовим строком до трьох років особам, вперше засудженим до позбавлення волі на певний строк, не відбута частина покарання в яких на день набрання цим законом чинності становить не менше трьох років. Якщо протягом цього злочину, покарання, від якого їх умовно звільнили, вони вже не відбуватимуть;

      Часткова  амністія - це часткове звільнення зазначених у законі про амністію від відбування призначеного судом покарання (фактично така амністія є різновидом пом’якшення покарання);

      Умовна  амністія. У виняткових випадках, з  метою припинення суспільно небезпечних  групових проявів, чинність амністії може бути поширена на діяння, вчинені до повної дати після оголошення амністії, за умови обов’язкового виконання до цієї дати вимог, передбачених у законі про амністію. Отже, на підставі закону про амністію особа може бути звільнена від подальшого відбування як основного, так і додаткового покарання, призначеного судом. У той же час, амністія не звільняє від обов’язку відшкодувати заподіяну злочином шкоду, покладеного на винну особу вироком чи рішенням суду.

        Закон про повну або часткову  амністію, підлягає детальному аналізуванню  щорічно. Даний закон, що пов’язаний  зі звільненням від покарання,  Верховна Рада України може приймати не частіше одного разу протягом календарного року. Це не стосується умовної амністії, коли у виняткових випадах, з метою припинення суспільно – небезпечних групових проявів, чинність амністії, може бути поширена на діяння, вчинені до певної дати після проголошення амністії, за умови обов’язкового виконання до цієї дати вимог, передбачених в законі про амністію. При умовній амністії мова йде про звільнення від кримінальної відповідальності, а не від уже призначеного судом покарання.

        Особи, як відповідно до закону про амністію, підлягають звільненню від відбування (подальшого відбування) покарання, мають бути офіційно проінформовані про нове обчислення терміну покарання і про дату закінчення відбування покарання протягом місяця після опублікування закону про амністію.

        Виконання положень конкретного  закону про амністію щодо повного  чи часткового звільнення від  відбування покарання покладається  на суди. Це може стосуватися,  зокрема, звільнення:

      а) осіб, які відбувають покарання в  місцях позбавлення волі;

      б) осіб, умовно засуджених, та осіб, виконання  вироків яким відстрочено;

      в) засуджених до інших видів покарання, якщо воно повністю або частково не відбуте (пункт “а” ст. 5 Закону від 21 листопада 1996 р.).

        У своїх джерелах Кондратов  стверджує, що амністія - це юридичний документ акт кримінально - правового характеру, що стосується певної категорією осіб, винних у вчиненні злочинів, або певної категорії злочинів.[8, с 123-125]

            Акт амністії завжди видається з ініціативи державного органу, який його видає. Він же, цей орган, визначає обмеження амністії відносно певного кола злочинців чи злочинів, на яких вона поширюється, а також порядок і строки виконання амністії.

            Амністія поширюється  на осіб, які вчинили злочини до дати видання акта про амністію і також в цей день. На злочини, що були вчинені наступного дня чи продовжені наступного дня, амністія не поширюється.

        В акті про амністію визначаються  і межі її застосування. Це  можуть бути:

       1.) перелік статей Кодексу, за  яким кваліфіковані злочини, що підлягають амністії;

       2.) розміри покарання до яких  застосовується амністія;

       3.) ознаки особи засудженого - вік, засуджений вперше, учасник  війни тощо.

        Акт амністії може передбачити  :

        а ) звільнення від кримінальної  відповідальності (відмова у порушенні справи, закриття кримінальної справи);

        б ) повне звільнення від покарання  (головного і додаткового);

        в ) часткове звільнення від  покарання скороченням його строку (розміру), або звільнення тільки  від головного покарання;

        г ) заміну покарання більш м’яким видом;

        д ) зняття судимості.

        Внаслідок амністії кримінальна  справа не порушується, порушена 

      підлягає  закриттю ( п. 4 ч. 1 ст. 6 КПК України). Справа не закривається, якщо обвинувачений  проти цього заперечує.

        Амністія - це акт лише кримінально - правовий, вона поширюються, стосується всіх сторін кримінальних правовідносин:

1. поширюється на головні і на додаткові покарання, які не були виконані до дня видання акта про амністії, в тому числі штраф, конфіскація майна;
2. не поширюється на покарання вже виконанні - конфісковане майно чи штраф засудженому не повертаються;
3. не поширюється на цивільно - правові відносини - особа, що була звільнена від кримінальної відповідальності чи покарання актом амністії у всіх випадках зобов’язана відшкодувати потерпілому шкоду (збитки) в повному обсязі.

        Таким чином Закон України  “Про застосування амністії в  Україні” розрізняє повну, часткову  та умовну амністію.

        Як правило, акт амністії видається  з приводу знаменних дат і  розглядається в нерозривному  зв’язку з правовою і політичною ситуацією, виступаючи як прояв гуманізму держави. Умови та інші установи з урахуванням яких застосовується амністія, в кожному конкретному випадку визначаються самим актом амністії. За часів незалежності України акти амністії були такі:

• “Про амністію з нагоди третьої річниці незалежності України” від 18 серпня 1994 р.;
• “Про амністію з нагоди 50-ї річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні” 19 квітня 1995 р.;
• “Про амністію учасників війни в Афганістані та воєнних конфліктів в інших зарубіжних країнах” 10 березня 1994 р.;
• “Про звільнення з місць позбавлення волі деяких категорій засуджених жінок і неповнолітніх” 20 лютого 1996 р.;
• “Про амністію у зв’язку з десятою річницею Чорнобильської катастрофи” 16 квітня 1996 р.;
• “Про амністію з нагоди п’ятої річниці незалежності України” 27 червня 1996 р..

      Щодо  змісту амністії стосовно звільнення від відбування покарання, то таке може бути повним (повна амністія) або  частковим (часткова амністія), коли в акті про амністію йтиметься про скорочення призначеного судом терміну певного виду покарання (наприклад, зменшення суми штрафу). Коли передбачається повне звільнення зазначених у законі осіб від кримінальної відповідальності чи від відбування покарання називається повною амністією, а часткова амністія застосовується при частковому звільненні зазначених у законі осіб від відбування призначеного судом покарання.[14, с 54-56] Щодо часткової амністії, можна розрізняти два види скорочення (зменшення) покарання, а саме: призначеного судом, яке вже частково відбуте засудженим, а також того яке ще не відбувалось засудженим. У випадку, коли особа відбула частину покарання, амністія стосується тієї частини покарання, яка ще залишилась не відбутою. Умовна амністія застосовується у виключних випадках, з метою припинення суспільно небезпечних групових проявів, і поширюється на діяння, вчинені до певної дати після оголошення амністії, за умови обов’язкового виконання до цієї дати вимог, передбачених у законі про амністію.

        Особи, на яких поширюється  амністія, можуть бути звільнені  від відбудування як основного,  так і додаткового покарання,  призначеного судом (ч. 1 ст. 5 Закону). В указах Президента України  про амністію, як правило, містилося застереження, що особи, які підпадають під їх дію, від додаткових мір покарання не звільняються (наприклад ст. 12 Указу від 10 березня 1994 р. “ Про амністію учасників війни в Афганістані та воєнних конфліктів в інших зарубіжних країнах”, ст. 9 Указу від 20 лютого 1996 р. “Про звільнення з місць позбавлення волі деяких категорій засуджених жінок і неповнолітніх ”, ст. 21 Указу від 27 червня 1996 р. “Про амністію з нагоди п’ятої річниці незалежності України”).

        Важливо зазначити, що закон  про амністію не може передбачити заміну одного покарання іншим чи зняття судимості щодо осіб, які звільняються від відбування покарання (іншим чи зняття судимості щодо осіб) це ч. 2 ст. 2 Закону України “Про застосування амністії в Україні”. Питання про погашення чи зняття судимості щодо осіб, до яких застосовано, вирішується відповідно до положень Кримінального кодексу України, виходячи з виду і терміну фактично відбутого покарання. [11, с 123-125]

        Як правило, застосування акта  амністії пов’язується з наявністю  таких факторів: терміном призначеного судом покарання, кваліфікацією вчиненого, ознаками, які характеризують особу засудженого, умовами вчинення злочинного діяння. Так, у ст. 1 Закону України “Про амністію” осіб, які брали участь у масових акціях протесту проти несвоєчасних виплат заробітної плати, пенсії, стипендії та інших соціальних виплат зазначено, що такі особи підлягають амністії.

            Не допускається застосування амністії:

        а) до осіб, яким довічне позбавлення  волі в порядку помилування  замінене позбавленням волі на певний строк;

        б) до осіб, що мають дві і  більше судимості за вчинення  тяжких злочинів;

        в) до осіб, яких засуджено за  особливо – небезпечні злочини  проти держави, бандитизм, умисне  вбивство при обтяжуючих обставинах;

        г) до осіб, яких засуджено за вчинення тяжкого злочину, крім зазначених у пункті “2”, і які відбули менше половини призначеного вироком суду основного покарання.

      Згідно  закону про амністію можуть бути визначені  й інші категорії осіб, на яких амністія не поширюється.