Директива 1996 року про інтегровану систему контролю за забрудненням с точки зору здійснення контролю за використанням земель. Порівняльна

Висновок

Директива створила новий підхід для контролю та скорочення викидів з промислових джерел. Вимоги, щодо видачі дозволів новим та існуючим підприємствам становить собою інструмент для модернізації всіх підприємств кожної окремої країни, в тому числі й України.

У зв’язку з тим, що однією з фундаментальних причин та проблем України є застарілі технології, підхід, який регламентується Директивою може являти собою значний інтерес.

Приймаючи до уваги всі вимоги Директиви, рекомендується застосування крокового підходу.

Поетапний контроль повинен включати наступні етапи:

-                     Введення ліцензійних вимог для промислових підприємств, які включають в себе: прості ліцензійні вимоги або інтегровані ліцензійні вимоги; формування мінімальних стандартних вимог, на яких будуть засновані дозволи;

-                     Найкращі існуючі технології як основа для видачі дозволів;

-                     Та як додатковий етап – публікація рівнів викидів.

Самим фундаментальним кроком необхідним для контролю над промисловими підприємствами із значним впливом на навколишнє середовище, є ведення базових зобов’язань власника підприємства отримати дозвіл на діяльність підприємства до початку такої діяльності. Ці вимоги щодо наявності дозволу повинно обов’язково виконуватися, задля забезпечення державних органів інформацією щодо найбільш важливої промислової діяльності, яка може стати джерелом забруднення грунту та такої, яка використовує велику кількість енергії та виробляє промислові відходи.

Ліцензійні вимоги повинні відображати всі аспекти: викидів в повітря, грунт, виробництво/обробку відходів та використання енергії, а також питання запобігання аварій/ обмеження шкоди в результаті аварій та повернення ділянок в первісний стан після закінчення діяльності. Таким чином, дозволи повинні являти собою інтегровані дозволи. Дозвіл повинен встановлювати єдині умови та приймати до уваги усі можливі впливи на навколишнє середовище в результаті діяльності підприємства. Це необов’язково означає необхідність видачі лише одного дозволу, або того, що тільки один орган повинен виконувати перевірку всіх аспектів.

Навпаки, інтегровані дозволи припускають, що потенційний вплив діяльності конкретного індустріального підприємства повинно бути оцінено глобально в процесі ліцензування. В будь-якому випадку, у громадськості повинна бути можливість прокоментувати ліцензійні заявки до того, як влада винесе рішення по ним, а також громадськості повинен бути наданий доступ до інформації, яка має відношення до дозволів після того як вони будуть видані [11].

Першим кроком на шляху до впровадження системи інтегрованих дозволів повинно стати визначення охоплення цієї системи – тобто складання переліку індустріальних секторів і мінімального розміру підприємства, яке підпадає під контроль в режимі інтегрованого ліцензування [12].

Природоохоронні вимоги, на яких базуються дозволи, повинні змушувати володільця підприємства максимально скорочувати викиди, ефективно використовувати енергію та зменшувати перероблення промислових відходів, типові для різного роду промислової діяльності.

Для досягнення цієї мети можуть прийматися закони щодо ліцензування, які встановлюють мінімальні природоохоронні вимоги до функціонування різних підприємств. Як альтернатива, закони можуть не уточнювати мінімальні вимоги та залишити це питання для врегулювання компетентним органам, які можуть скористатись наявною інформацією щодо відповідних технологій.

Для того щоб не стримувати економічний зріст, природоохоронне законодавство, яке врегульовує діяльність індустріальних підприємств (тобто істотні закони, які встановлюють умови функціонування промислових підприємств) повинно поступово ставати жорсткішим, при цьому поліпшуючи показники підприємств.

У випадку, коли відповідній країні необхідно розробити загальні правила вони повинні охоплювати:

-                     Викиди в повітря, грунт, воду;

-                     Енергокористування (визначення ефективного енергокористування для різних видів промислової діяльності, особливо в сфері виробництва енергії на електростанціях);

-                     Промислові відходи (обов’язково скорочувати об’єми, перероблювати або відновлювати викиди екологічно безпечним шляхом);

-                     Заходи, які необхідно приймати при закриті підприємства.

Законодавство повинно приймати до уваги особливості різних видів індустріальної промисловості та бути обов’язковим для володільців промислових підприємств. Вимоги повинні бути адресовані всім наново створеним підприємствам, а також діючим, в тому випадку коли останні можуть виграти від перехідного періоду.

Для досягнення ефективності ліцензуючи органи повинні спостерігати за виконанням вимог національного законодавства щодо ліцензування.

Таким чином, необхідна ефективна структура органів, які контролюють дотримання промисловими підприємствами ліцензійних вимог.

Список використаних джерел:

1.      Конституція України, Закон від 28.06.1996р. № 254к/96-ВР, (Відомості Верховної Ради України від 23.07.1996. – 1996 р., № 30, стаття 141)

2.      Земельний Кодекс України від 25.10.2001 р. № 2768-ІІІ (Відомості Верховної Ради України), 2002, № 3-4

3.      Директива Ради 96/61/ЄС щодо всеохоплюючого запобігання і контролю забруднень від 24 вересня 1996 року

4.      Правове регулювання відносин в сфері довкілля в Європейському Союзі та в Україні//За аг. Ред.. к.е.н. В.Г. Дідика. – К., 2007. – 579 с.

5.      Екологічне право України: Навчальний посібник. 2-ге видання доповнене та перероблене/ Л.О. Бондар, В.В. Курзова. – Вид-во «Бурун-Книга». – 2008. – 368 с.

6.      Микієвич М.М., Андрусевич Н.І., Будякова Т.О. Європейське право навколишнього середовища: Навчальний посібник. – Львів, 2004. – 256 с.

7.      Екологічне право України: Академ. Курс: Підручник для вузів/ Ю.С. Шемшученко, В.Ф. Погорілко, В.П. Нагребельний та ін..: За аг.ред. Ю.С. Шемшученко; Ін-т держави і права ім.. В.М. Корецького НАН України. Київский ун-т права. – К.: юрид. думка, 2005. – 847 с.

8.      Александр Нойбауэр Сближение с политикой ЕС по интегрированному предотвращению загрязнения и контролю: Краткий путеводитель для стран-партнёров по Европейской политике добрососедства и России: интернет ресурс// http://ec.europa.eu

9.      О.О. Сурілова «Порівняльне екологічне право: Навчальний посібник». – О.: Феникс, 2010. – 220 с. 

10. Зеркалов Д.В. Екологічна безпека: управління, моніторинг, контроль. Посібник. – К.: КНТ, Дакор, Основа, 2007. – 412 с. (Серія міжнародна і національна безпека)

11. Інтернет ресурс http;//www.oecd.org/dataoecd/54/31/35056678.pdf

12. Пособие по Интегрированyому Природоохранному Лицензированию для Стран Восточной Европы, Кавказа и Центральной Азии (ВЕКЦА)// интернет ресурс http://www.oecd.org/dataoecd/54/31/35056678.pdf