Модные тенденции в ландшафтном дизайне

                                                         Зміст

Вступ

1. Історія розвитку стилів та напрямків у ландшафтному дизайні.

2. Основні принципи та компоненти ландшафтного дизайну.

3. Модні тенденції у ландшафтному дизайні.

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                  Вступ

Лише кілька десятиліть тому під поняттям «ландшафтний дизайн» розумівся виключно благоустрій садово-паркових комплексів. Нині діапазон застосування цього мистецтва розширився і перейшов у приватні володіння. При цьому створювати красиві і завершені садові композиції можна як на просторих, так і на досить маленьких ділянках, площею не більше сотки.

Нинішній ландшафтний  дизайн закономірно відображає світоглядні та філософські ідеї сучасності. Так, сьогоднішня стилістика, на відміну від популярних ста і більше років тому стилів, проста у втіленні і демократична. В деякому сенсі сучасні стилі є певним синтезом дійшедших до нашого часу основних напрямків мистецтва створення садово-паркових композицій, нових ідей і технологій.

У минулому столітті найбільшою популярністю у садових  майстрів користувалися такі напрямки, як голландський сад, романтичний, колоніальний, хай-тек і стиль «модерн». Нині на піку моди перебуває екологічний сад.

Сучасні малі сади створюються за принципом посилення  естетичної складової і розширення індивідуальності. Невеликий сад  мрії, розташований як в місті, так  і поза ним, більшою мірою відображає спосіб життя і смаки його власників, легко піддається впливу моди, він має більш еклектичне, порівняно з великими парками, рішення.

Початок XXI століття є періодом розквіту стилю «техно». Безумовно, даний стиль відірваний від природи, що внесло корективи  у загальну концепцію створення  садового дизайну. В цей час в моду входить еклектика.

Однак самі модні  тенденції в садовому дизайні  пов'язані з химерною природністю  садів, в яких у великих кількостях висаджені злаки, «дикі» рослини, що надають композиції якусь природну недоглянутість навіть у разі дотримання строгого геометричного планування. У моду поступово входять зелені дахи, віддані для розвитку трав і ґрунтопокривних декоративних рослин.

В останні роки у високій моді зроблений акцент на екологічній складовій ландшафтів, приділено велику увагу не досягненням учених-селекціонерів, а декоративним травам і дикорастущим рослинам. При цьому такі рослини гармонійно доповнюють не тільки пейзажні сади. Нинішнім найвищим досягненням садово-паркового дизайнера вважається поєднання квітників строгих геометричних форм, високотехнологічних садових виробів зі скла і сталі з таємничим хвилюванням злаків, заростями бамбука, будяка або рогозу.

На даний  момент у світі популярні ландшафти, що імітують старі занедбані сади, відтворюють картину первозданної природи. При цьому створити атмосферу занедбаності по кишені не кожному, а реалізація планів висаджування дикоросів пов'язане з тим, що багато їх представників занесені в Червону книгу. Однак перешкоджати розвитку і широкому поширенні модних тенденцій неможливо, тому все частіше у вітчизняних садах упізнаються модні віяння.

Так, у сучасних вітчизняних ландшафтах панує змішання жанрів і стилів, еклектика. В одних  випадках модні тенденції втілені  бездоганно, в інших не дуже. Саме тому основним завданням дизайнера  є вибір стилю, близького по духу як замовника, так і виконавця.

Дана тема представляє  інтерес і є актуальною і значущою для втілення у ландшафтному дизайні.

Метою роботи є  з'ясування та опис особливостей сучасних тенденцій в ландшафтному дизайні.

Цільова спрямованість роботи зумовила необхідність вирішення наступних завдань:

- розглянути  розвиток мистецтва ландшафтного  дизайну;

- з’ясувати  особливості існуючих сучасних  тенденцій в ландшафтному дизайні;

- вивчення літератури  з даного напрямку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

      1. Історія розвитку стилів та напрямків у ландшафтному дизайні.

Споконвіку  людина намагалася гармонізувати середовище свого проживання за допомогою того, що сьогодні називається ландшафтним дизайном. Одним із перших великих проектів такого роду є знамениті сади Семіраміди, закладені ще на початку IX ст. до н.е.[5]

Ландшафтний дизайн пережив справжній розквіт в  епоху античності. Серед римських патриціїв вважалося хорошим  тоном облаштовувати в маєтках  оригінальні і розкішні палацові сади. У Середні століття сформувалися основні європейські стилі, що дійшли до наших днів - голландський бароко, французький класицизм, італійський стиль епохи Відродження та ін. Всі вони склалися не тільки під впливом місцевих природних особливостей, але і були обумовлені національним менталітетом.

Головне завдання ландшафтного дизайну - створення гармонії, краси в поєднанні зі зручністю використання інфраструктури будівель, згладжування конфліктності між урбанізаційними формами і природою, яка часто від них потерпає.[2]

У розвитку ландшафтного дизайну важливого значення мало захоплення садівництвом, виведення нових сортів рослин - дерев, чагарників, квітів. Звідси з'явилося прагнення до об'єднання, і простим грядкам стали надавати малюнок: такий початок композиції партерів, що одержали надалі блискучий розвиток.

У часи середньовіччя  в монастирському саду, який мав в основному утилітарне значення, приділяли багато часу лікарським травам і виведенню нових рослин; в ембріоні - це майбутній ботанічний сад, база наукової роботи.

Розвиток ландшафтного дизайну призвіл до поділу понять парк і сад. Невеликий сад більше підходить для відпочинку, відокремленого споглядання. Парк стає місцем проведення великих урочистостей, де приймає участь багато людей.

У XVII столітті у  Франції, на початку XVII століття в Росії і ряді інших країн, у парках, які займають величезні території, крім прогулянок, влаштовувалися концерти, театральні вистави, вечірні свята з ілюмінацією. Таке призначення парку, зазвичай палацового, вимагало планування, відповідної кількості відвідувачів, і це накладало свій відбиток на художній образ. Однак і в такому парку були всі можливості для тихого усамітненого відпочинку, споглядання красот природи.

Розвиток ландшафтного дизайну призвіл до зміни регулярного парку ландшафтним в XVIII столітті. Ландшафтний парк був призначений для довгих прогулянок, для милування близькою до природної природою. Дуже продумані маршрути доріжок об'єднували воєдино красиві пейзажі. Саме вони складали сутність парку, а не фонтани, партери, скульптури.

При появі у  середині XIX століття громадських парків, призначених для жителів міста  та для великої кількості відвідувачів, були використані вироблені раніше прийоми планування і композиції, але вже в іншому призначенні.

Про особливості  ландшафтного дизайну Стародавнього Риму відомо з творів Горація (65 - 8 року до нашої ери). Басейни, гроти, фонтани, прямі алеї, що розділяють сад - присутність усіх цих елементів було характерно для давньоримського ландшафтного дизайну(Фото 1).

У Китаї наука  і мистецтво ландшафтного дизайну зародилися приблизно три тисячі років тому.

Формування  ландшафтного стилю в Стародавньому  Китаї відбувалося під впливом  релігії і філософії, зокрема, теорії слідування законам всесвіту. Наприклад, великий вплив даосизму, що волає до єднання природи і людини, до слідування інтуїції на шляху пізнання. Не можна не згадати і філософію фен-шуй, яка зародилася приблизно шість тисяч років тому і мала незаперечний вплив на формування ландшафтного стилю парків і садів у Китаї(Фото 2).

Традиції японських садів йдуть корінням в глибоку стародавність. У Європі останнім часом користується величезною популярністю японський стиль ландшафтного дизайну, пронизаний філософією дзен-буддизму і синтоїзму, споконвічною японською релігією. В японському стилі на перших порах простежувалися і мотиви китайського ландшафтного дизайну. З часом в Японії встановився власний національний стиль ландшафтного моделювання зі своїми принципами, ідеями і теорією (Фото 3). Потрібно зазначити, що теорія стилю японського саду надзвичайно складна і сповнена символів: японський сад - невелика земельна ділянка - символізує собою картину світу, людина, з'єднуючись з природою, відкриває для себе суть буття.

Епоха Відродження  є своєрідним рубежем у розвитку ландшафтного дизайну. Для цього періоду характерне прагнення до гармонії ландшафтного і архітектурного ансамблів. До саду було звернено пильну увагу. Сади Епохи Відродження рясніли скульптурними ансамблями, штучними водоймами і розлогими деревами(Фото 4).

Піком розвитку науки і мистецтва ландшафтного дизайну вважаються 19 - 20 століття нашої ери. У цей період вся увага спрямована на рослинність, пошук і впровадження нових елементів композиції і прагненню до унісону стилів ландшафтного дизайну та архітектурного[3].

Історія виникнення та становлення професії ландшафтного архітектора також насичена. В Росії 17 - 19 століть не існувало поняття “дизайнер” або “архітектор”, і ця професія називалася “організатор садів і парків”. Потрібно відзначити, що в більшості випадків шедеври дизайну парків та садів того часу створювалися живописцями.

 Максимально  повно і точно відображає призначення  ландшафтного дизайну і розкриває  його суть цитата того часу: «якщо завдання архітектора полягає  в покритті простору, то завдання  організатора саду полягає в його відкритті». Це висловлювання охоплює весь діапазон моделювання навколишнього середовища від самих малих композицій до масштабних проектів і не втрачає своєї актуальності і донині[6].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                  2. Основні принципи та компоненти ландшафтного дизайну.

Який стиль  не було би вибрано, завжди варто дотримуватися основних принципів ландшафтного дизайну, головними з яких є гармонійність і цілісність. Відсутність гармонії і цілісності в саду зведе нанівець всі старання, і зіпсує зовнішній вигляд будь-якого стилю, навіть якщо ви навмисно намагаєтеся внести в сад хаос і безлад.

Кожен сад повинен  приносити радість і бути унікальним. Є кілька основних стилів ландшафтного дизайну, щодо якого буде здійснюватися  озеленення ділянки:

Регулярний  геометричний стиль (класичний, формальний) - це характерні для нього чіткі  лінії і форми з прямими  кутами, правильне поєднання математичних фігур (квадрат, коло, зірка тощо), прямі  доріжки, що сходяться до центру (будинку), чергуються посадки стрижених дерев і чагарників, парадні квітники, великі ділянки газону, скульптури, фонтани(Фото 5,6).

Пейзажний стиль (ландшафтний) - природність і гармонія, в якому використовується наслідування природі, звивисті доріжки, що втрачаються  в заростях дерев і чагарників; будинок не є центром, а гармонійно вписується у навколишній ландшафт(Фото 7,8,9).

Східний стиль (етнічний) - прикладом можуть послужити  японські сади, де з допомогою рослин, каменів, води передається філософське  сприйняття місця людини в природі. Водні сади і насичені кольори(Фото 10).

Модні тенденції  в сучасній ландшафтній архітектурі  зовсім не ставлять дизайнера в жорсткі  рамки, а дозволяють проявляти фантазію. Естетика дозволяє безліч комбінацій цих напрямків. Тобто, ландшафтний  проект ділянки може бути виконаний в одному стилі, або нести в собі їх поєднання. Вибір стилю визначає асортимент використовуваних рослин і подальшу роботу над проектом[3].

Основні напрямки розвитку сучасного ландшафтного дизайну - підпорядкування  об'єкта навколишнього середовища шляхом збереження природних достоїнств і врахування властивостей місцевості (складки, ухили, плато). Складна форма з нерівним рельєфом - краще всього підходить для створення екологічного саду. Прагнення зберегти, підтримати природний пейзаж місцевості і силует будинку, використовуючи характерні для даної кліматичної зони сорти рослин, види оздоблювальних матеріалів; відмова від застосування різких кричущих тонів, перевага натуральних відтінків і текстур.

Для створення екостилю в  саду потрібно провести підготовчі роботи: проаналізувати тип ґрунту, визначити рівень залягання ґрунтових вод, оцінити характер рослинності, продумати планування. Важливо зберегти або штучно створити схили, пагорби та інші нерівності рельєфу; створити водоймище, схоже на природне (струмок, водоспад, ставок, болото)(Фото 11,12,13); не змінювати склад рослин, особливо чагарників і дерев; віддавати перевагу місцевим, адаптованим до даного середовища рослинам; продумати можливість безперервного цвітіння (щоб сад радував круглий рік); створювати доріжки (і садові споруди) з природних матеріалів (каменю, дерева)(Фото 14, 15, рис.1.).

Планування  визначає природна рослинність, геометрія в екосаду відсутня. Переходи між функціональними зонами на ділянці м'які, звивисті доріжки. Природний рельєф максимально збережений. Колірна палітра складається з непомітних кольорів і відтінків.

Рослини екостилю. Дерева: плакуча  верба, горобина, ірга, черемха, береза, дуб. Чагарники: жимолость, барбарис, бузина, бузок. Багаторічники і квіти: люпин, календули, ромашки, багаторічні айстри, вьюнки, іриси, незабудки та ін. Цибулинні: крокуси, конвалії, нарциси, тюльпани. Злаки: вейники, осоки, просо та ін.

Для прикраси саду можна використовувати світильники на деревах, корчі, лавки з колод, містки з товстих гілок і дощок(Фото 16, 17,18). Вогнище для барбекю може нагадувати звичайне вогнище. У ролі альтанки може виступати простий навіс або курінь(Рис.2). Для виготовлення поручнів підійдуть гілки і лоза[2].