Єкономика Швеции

ПЛАН

 

ВСТУП

1. СУЧАСНИЙ  СТАН ШВЕЦЬКОЇ ЕКОНОМІКИ

2. УКРАЇНСЬКО-ШВЕДСЬКІ  ВІДНОСИНИ

3. СУЧАСНІ  ПРОБЛЕМИ ШВЕДСЬКОЇ ЕКОНОМІКИ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Змішана економіка – це поєднання і  взаємодія основних форм власності: приватної, державної і кооперативної. Хоча ці форми тією чи іншою мірою  притаманні більшості економік світу, проте саме Швеції вдалося досягти  високої результативності їх поєднання.

Швеція  — високорозвинута індустріальна  країна з добре розвинутим сільським  господарством. Шведська економіка  відзначається високим ступенем концентрації виробництва і капіталу. Частка Швеції у світовому виробництві  становить близько 1 %, а у світовій торгівлі перевищує 2 % (при кількості  населення, що дорівнює близько 0,2 % населення  земної кулі).

Провідна  галузь — багатогалузеве машинобудування (електротехнічне, електронне, турбіно-, верстато-, судно-, автомобілебудування). Швеція посідає третє місце у  світі за виробництвом целюлози, п'яте  — за видобутком залізної руди. Розвинуті  хімічна, харчова, лісопильна, текстильна, взуттєва промисловість.

Приватний сектор відіграє провідну роль у виробництві  товарів і послуг. Тут можна  виокремити великий капітал, який домінує  в галузях, що визначають виробничу  та експортну спеціалі зацію, насамперед в обробній промисловості.

Близько 90 % продукції проводиться приватними компаніями, такими як Ericsson AB, Alfa Laval Group, IKEA, з них приблизно половину складає  машинобудування.

Виробничі кооперативи (загальне число зайнятих близько 50 тис. осіб) домінують у  виробництві молока, м’яса та інших  продуктів, а також у целюлозно-паперовій  промисловості. Понад 60% продуктів харчування (в т.ч. 99% молока, 80% м’яса), які спожи  ваються у країні, виробляються на сучасних фермах, об’єднаних у кооперативи. Фермерським кооперативам належать також підприємства, на яких переробляється більша частина сільськогосподарської  продукції країни.

Споживчі  кооперативи (загальне число зайнятих – 70 тис. осіб) посідають значне місце  в роздрібній торгівлі, реалізуючи 20% продажів товарів повсякденного  попиту.

Найважливіша  роль державного сектору – акумуляція і перерозподіл коштів на соціальні  та економічні цілі, відповідно до концепції  шведської моделі.

Державна  власність існує у формі акціонерних  компаній або державних підприємств. Останні, хоч і належать державі, проте мають достатньо свободи та відповідальності в питаннях фінансів (у т.ч. цінової політики) і зайнятості, крім того, вони повинні бути прибутковими. Деякі з державних підприємств призначені для виконання особливих функцій і в окремих випадках, за законом, є монополіями. Так, у двох державних монополіях у сфері пошти і зв’язку працюють понад 60% зайнятих у цій сфері загалом.

Звичайно, функціонування змішаної економіки  неможливе без розвинутих фінансових ринків, що охоплюють довгострокові  ринки капіталів та облігацій, короткостроковий грошовий ринок, ринок цінних паперів, які забезпечують доступ до ресурсів, а також їх примноження для  всіх економічних агентів. Ці ринки  у Швеції характеризуються високою  надійністю та довірою з боку як підприємців, так і громадян.

В країні виробляється електроенергія, деревна  маса, папір і картон, чавун, сталь, прокат чорних металів, цемент, синтетичні смоли і пластмаси, автомобілі —  легкові, вантажні та автобуси.

Високо розвинуте, механізоване сільське господарство з надлишком забезпечує потребу країни в основних видах сільськогосподарської продукції. Переважають фермерські господарства. Головна галузь — м'ясо-молочне тваринництво. Розводять велику рогату худобу, свиней, овець. Вирощують пшеницю, жито, ячмінь, овес, картоплю, цукрові буряки. Близько половини виготовлюваної продукції і значна частина продукції сільського господарства експортується.

 

 

1. СУЧАСНИЙ СТАН ШВЕЦЬКОЇ  ЕКОНОМІКИ

Багато  в чому «скандинавська» модель економічного розвитку базується на осмисленні «швецької» моделі, яка була сформована наприкінці 60-х років ХХ ст. й імплементована у сусідні з цією країною держави, які хоча і зберегли певні соціально-економічні відмінності, проте чітко дотримувалися  основних методологічних постулатів, «швецького соціалістичного підходу» найважливішими серед яких були:

• реалізації політики повної зайнятості;
• вирівнювання доходів населення за рахунок нової податкової моделі;
• висока питома вага державного сектору економіки, який на той період слугував фактором національної стабільності;
• перерозподіл бюджетних коштів на користь численних соціальних програм;
• доступність соціальних гарантій всім верствам населення (освіта, охорона здоров’я);
• посилений вплив профспілок на всі сфери суспільно-економічного життя країни.

Упродовж 60-70-х років ХХ ст. державні доходи в Швеції зростали випереджаючими етапами, що призводило до розгортання все  нових й нових соціальних програм. Рівень безробіття був найнижчим  в усьому західному світі і  дорівнював у цей період близько 1%. За вартістю промислової продукції  на душу населення країна посідала перше місце в Європі, а за темпами  нарощування ВВП поступалася  лише Японії.

Саме  у цей період про швецький феномен  економічного розвитку заговорили в  усьому світі, називаючи його «патріотизмом  благополуччя» чи «моральним імперіалізмом». Велике значення мало також перебування  при владі Соціал-Демократичної  робочої партії, у всіх програмних цілях якої переважало гасло соціальної справедливості.

У період, що розглядається в Швеції активно  розвивався процес децентралізації  системи виробництва, який перш за все  проявився у тому, що з одного боку держава не втручалася у виробничу  діяльність фірм, а з другого –  швидке зростання «економічних успіхів» приватного сектору і відповідних  надходжень податків призводило до значної  концентрації бюджетних коштів, які  перерозподілялись на користь населення.

Вступ Швеції до Європейського Союзу та спеціальні заходи Уряду країни щодо зниження податків та соціальних трансфертів, застосування ряду монетаристських заходів в  кредитно-фінансовій політиці держави  призвів до того, що вже на поч. ХХІ  ст. системну кризу швецької економіки  вдалося подолати. Станом на поч. 2000-го року щорічний рівень інфляції в країні становив вже 0,8%, у 2001-му – 1,7%, у 2002 р. – 2,9%, що відповідало класичним рівням європейської монетарної моделі. Бюджет 2002-го фінансового року був вже  профіцитним. Щорічне зростання  ВВП у 1998 році становило 3,6%, у 1999 – 4,6%, у 2000-му – 4,4% і лише 0,8% у 2001 р., а рівень безробіття станом на січень 2003 року виявився значно меншим ніж у Європейському  Союзі – лише 5,3%.

Швецька економіка тісно пов’язана з  європейською, про що яскраво свідчить зовнішня торгівля. Так, на країни Європейського  Союзу припадає 53,6% експорту та 60,3% імпорту (2000), що є меншим за 62-64-процентну  частку інших членів, проте не виходить за традиційні для ЄС рамки у 50-70%%.

Разом з  тим, навіть і зараз країна має  найвищу в світі зарплату за годину праці, витрати на освіту всіх рівнів становлять понад 7,65% її ВНП, на охорону  здоров’я -7,6%, а видатки, що спрямовані на «соціальну безпеку» (пенсії, страхування, допомогу жінкам тощо) досягли у 1996 році 34,8% ВНП – найвищого в  ЄС рівня.

Наведені  вище цифри яскраво свідчать, що Швеція, яка переборола структурну кризу 90-х років ХХ ст. у цілому зберегла одні з найвищих у світі  соціальні стандарти життя населення  і виступає світовим лідером щодо гармонізації інтересів уряду, підприємців  та населення, хоча останнім часом в  країні має місце перехід від неокейнсіанських методів регулювання економіки до неоліберальних.

Головний  атрибут Швеції як держави загального добробуту - соціальний захист, який протягом багатьох поколінь розглядається як найвище досягнення суспільства.

Прем'єр-міністр, лідер соціал-демократичної партії Йоран Перссон керує країною  понад 10 років.

Промисловий комплекс Швеції базується на:

• високорозвиненому багатопрофільному машинобудуванні
• високотехнологічній гірничо-видобувній промисловості
• хімічній
• легкій
• харчовій промисловості.

Основне місце у структурі промислового виробництва займає машинобудування.

Перше місце  серед машинобудівних галузей - за транспортним машинобудуванням: виробництво легкових та вантажних автомобілів, спеціалізованої  автомобільної техніки, автобусів.

Добре розвиненим є літакобудування та виробництво  усього спектру військової техніки  для внутрішніх потреб та експорту.

Особливо  добре розвинене машинобудування  групи «А» - виробництво засобів  виробництва: виробництво генераторів  та котлів, технологічного обладнання для різних галузей металообробки  та машинобудування, машин та механізмів для альтернативних та нетрадиційних  джерел енергії; виробництво обладнання для системи телекомунікацій.

Другою  важливою галуззю є гірничо-рудна  промисловість. Вона включає розвідку, видобуток та збагачення залізної руди. Середньорічне виробництво залізорудних окатишів складає близько 24 мільйонів  тонн (більш ніж 80% з них експортується  на міжнародні ринки).

Сільське  господарство переважно розвинене  в Південній Швеції. Його рівень дозволяє повністю забезпечити країну у багатьох видах сільськогосподарської  продукції та продуктах харчування. Швеція є експортером традиційних  видів сільськогосподарської продукції, таких як ячмінь, молочні продукти, м’ясні продукти. В той же час  здійснюються значні об’єми закупівель фуражного та продуктового зерна, плодоовочевої  продукції, що за кліматичними умовами  не може вирощуватись на території  Швеції. Існують державні обмеження  на вирощування цукрового буряка та виробництво молочної продукції.

Сільське  господарство країни субсидується у  відповідності до Спільної аграрної політики ЄС. Протягом 2008 року фермерські господарства Швеції отримали державну підтримку у сумі близько 200 мільйонів доларів США.

 

2. УКРАЇНСЬКО-ШВЕДСЬКІ ВІДНОСИНИ

19 грудня 1991 року Швеція першою серед  країн Північної Європи визнала  державну незалежність України.  Дипломатичні відносини між двома  країнами були встановлені 13 січня  1992 року під час візиту до  Києва Міністра закордонних справ  Швеції М. аф Угглас.

У вересні 1992 року в Києві було відкрито Посольство Королівства Швеція в Україні. З 2004 року Надзвичайним і Повноважним  Послом Швеції в Україні є Йон-Крістер  Оландер.

31 травня 1994 року в Стокгольмі розпочало  роботу Дипломатичне представництво  України, очолюване за сумісництвом  Послом України у Фінляндській  Республіці. 11 лютого 1999 року вірчі  грамоти Надзвичайного і Повноважного  Посла України в Королівстві  Швеція – першого Посла України  з резиденцією в Стокгольмі  – вручив Королю Швеції Карлу  XVI Густаву О.С.Сліпченко. У 2003-2004 рр. Надзвичайним і Повноважним  Послом України в Королівстві  Швеція був Л.О.Кожара. Зараз Посольство  України в Швеції очолює Тимчасовий  повірений Е.Л. Терпицький.

Політичні відносини між Україною і Швецією  у 1992-2004 роках розвивалися досить динамічно. Відбувалися взаємні  візити, зустрічі на найвищому і  високому рівнях, двосторонні політичні  консультації. Розвиваються міжпарламентські контакти. Відбулося, зокрема, декілька зустрічей Президента України Л.Д.Кучми  з Прем’єр-міністрами Швеції І. Карлссоном та Й. Перссоном. 5-6 вересня 1996 року відбувся перший офіційний візит до Швеції Міністра закордонних справ України Г.Й. Удовенка. У січні 2000 року українська делегація на чолі з Прем’єр-міністром України В.А.Ющенком брала участь у роботі Міжнародного Форуму з Голокосту, що проходив у Стокгольмі, а в 2004 році делегацію України на аналогічному Стокгольмському Форумі з питань геноциду очолив Віце-прем’єр-міністр України Д.В. Табачник. В березні 2002 року Україну на чолі делегації шведських ділових кіл відвідала тодішня Віце-прем’єр-міністр Швеції Л.Йельм-Валлен.

Етапною подією у розвитку двосторонніх відносин був державний візит Президента України Л.Д. Кучми до Королівства Швеція 23-25 березня 1999 року, під час якого Президент України провів бесіди та переговори з Королем Карлом ХVІ Густавом, Спікером Риксдагу (Парламенту) Б. Даль, Прем’єр-міністром Швеції Й. Перссоном, іншими високими посадовими особами. Президент України виступив у Риксдагу Швеції, де були присутні також представники шведської громадськості, дипломатичного корпусу, разом з Королем Швеції взяв участь в українсько-шведському бізнес-семінарі, відкритті виставки малюнків шведського художника К.Мазера, а також провів зустрічі з представниками української громади, керівництвом шведських промислових груп і компаній “Ерікссон”, “Альфа Лаваль-Агрі”, “Вольво”, “СКФ”, “Віктор Хассельблат”.