Аналіз руху грошових коштів на підприємстві

      Таблиця 2.8 – Аналіз руху коштів на підприємстві за звітний період, тис. грн..

 

    Для дослідження теми аналізу грошових коштів підприємства було використано метод ланцюгових підстановок, який використовують для розрахунку впливу окремих факторів на сукупний результат. Метод ланцюгових підстановок полягає у послідовній заміні базової величини впливу фактору на його аналізоване значення за умови, що всі інші фактори залишаються незмінні. Отриманий результат порівнюють з попереднім і розраховують ступінь впливу аналізованого фактора.

    Для визначення впливу факторів необхідно  дані руху грошових коштів на початок звітного періоду і на кінець звітного періоду                       (таблиця 2.9). Розрахунок використовують за моделью:

    ЧГП = ЧГПод + ЧГПід + ЧГПфд ,                                                            (2.2)

    де   ЧГП - чистий рух грошових коштів,

    ЧГПод - чистий рух коштів від операційної  діяльності,

    ЧГПід - чистий рух коштів від інвестиційної  діяльності,

    ЧГПфд - чистий рух коштів від фінансової діяльності. 

    Таблиця 2.9 - Вихідні дані по руху грошових коштів на підприємстві за звітній період і за попередній період, тис. грн.

 
 

    Можна зробити висновки, що чистий рух грошових коштів від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності за звітній період зменшився на 35 тис. грн. порівняно з початком звітного періоду.

    Використовуючи  метод ланцюгових підстановок обраховуємо  вплив кожного з факторів  ЧГПод, ЧГПід, ЧГПфд на чистий грошовий потік підприємства (таблиця 2.10). 
 

    Таблиця  2.10 - Факторний аналіз методом ланцюгових підстановок,        тис. грн.

 
 

    Охарактеризуємо отримані результати. При використанні даного метода розрахунки і підстановки виконано правильно, тому що зміна в вихідних даних однакова як і в розрахунку методом абсолютних змін співпали і складають 35 тис. грн.

    Звідси  виникає висновок, що рух грошових коштів на підприємстві зменшився за звітний період на 35 тисяч гривень.

    Змінивши  перший фактор, а саме чистий рух коштів від операційної  діяльності  з 74 тис. грн. за звітний період на 108 тис. грн. за попередній період. Зміна цього фактора призводить до зміни в результуючому показнику, а саме в чистий грошовий потік підприємства на 34 тис. грн., і становить 85 тис. грн.

    Залишивши незмінним після заміни перший фактор і змінивши другий  результуючий фактор, отримаємо що даний фактор, а саме чистий рух коштів від інвестиційної  діяльності, призведе до зміни чистого грошового потоку підприємства  на 22  тис. грн. Роблячи висновки по зміні даного фактору, можна сказати що утворюється резерви в вищеназваному розмірі, який потрібно зменшити до додатної або нульової  величини.

    При  чистому руху коштів від операційної  діяльності від інвестиційної  діяльності на початок звітного періоду і зміні чистого руху коштів від фінансової діяльності на кінець звітного періоду з 408 до 446 тис. грн. чистий рух коштів буде становити 16 тис. грн. Даний фактор впливає, а саме збільшує чистий рух коштів на 38 тис. грн. Даний показник найбільше впливає на чистий рух коштів.

 

      3 ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ АНАЛІЗУ РУХУ ГРОШОВИХ КОШТІВ ПРОМИСЛОВОГО ПІДПРИЄМСТВА В СУЧАСНИХ УМОВАХ ГОСПОДАРЮВАННЯ 

    Якість  управління фінансами можна оцінити  на основі аналізу співвідношення грошових потоків від різних видів діяльності.

    Якість  управління підприємством можна  оцінити як гарну, якщо за результатами звітного періоду спостерігається  позитивний чистий рух коштів (різниця  між надходженнями й виплатами) від операційної діяльності й негативний - у результаті інвестиційної й фінансової діяльності. Це означає, що операційна діяльність підприємства забезпечує достатню кількість коштів для забезпечення виплат у результаті цього виду діяльності, крім того, кошти, отримані від операційної діяльності, використовуються для інвестиційних потреб підприємства й для здійснення платежів у результаті фінансової діяльності (погашення кредитів, виплата дивідендів й інші). При цьому бажано мати позитивне значення чистого руху коштів у результаті всіх видів діяльності за період.

    При нормальній якості управління чистий рух грошових коштів від операційної  й фінансової діяльності має позитивне  значення, а від інвестиційної - негативне. У цьому випадку підприємство здійснює інвестиції за рахунок коштів, отриманих від операційної діяльності, і притягнутих кредитів або додаткових вкладень власників. У такій ситуації бажано мати позитивний чистий рух грошових коштів за період.

    Стан  підприємства можна оцінити як кризовий, якщо рух коштів у результаті операційної діяльності має негативне значення. Інакше кажучи, підприємство фінансує виплати, пов'язані з операційною діяльністю, за рахунок надходжень від інвестиційної й фінансової діяльності, тобто за рахунок залучення кредитів, емісії акцій, надходжень від реалізації основних коштів й інших необоротних активів.

      Така структура грошових потоків  припустима тільки для знову  створених підприємств.

    Крім  значень і співвідношення чистих грошових потоків у цілому й по видах діяльності, для оцінки якості грошових потоків варто проаналізувати структуру надходжень і відтоків коштів, зокрема, необхідно звернути особливу увагу на зміну суми й питомої ваги грошових надходжень від реалізації продукції.

    Велике  значення для підтримки платоспроможності  підприємства має збалансованість позитивних і негативних грошових потоків по сумі й часу виникнення.

      Для оцінки збалансованості грошових  потоків використовуються два  взаємозалежних показники: коефіцієнт  ефективності грошових потоків  і коефіцієнт ліквідності грошових потоків, які розраховуються як у цілому по підприємству, так й окремо по видах діяльності.

    Найбільш  повний аналіз якості й збалансованості  грошових потоків підприємства можливий при використанні звіту про рух  грошових коштів, складеного прямим методом, тому що він дозволяє відстежити всі надходження й виплати коштів за період.

    Що  стосується непрямого методу, його аналітична цінність полягає в тому, що він дає можливість більш наочно виявити фактори, що вплинули на зміну  залишку коштів (тобто визначити джерела і напрямки використання коштів). Оцінка якості грошових потоків може бути виконана тільки на основі аналізу співвідношень чистих грошових потоків у розрізі окремих видів діяльності.

    У сучасних вітчизняних умовах поступово  змінюється відношення до нормування традиційно ненормованих елементів поточних активів. Ідеться про необхідність визначення оптимального розміру грошових коштів на рахунку і в касі, яка, у свою чергу, зумовлена класичним конфліктом, що існує між ліквідністю та дохідністю.

    Для розуміння суті цього конфлікту розглянемо взаємозв'язок, що існує, з одного боку, між грошовими активами та ліквідністю, а з другого - між грошовими активами і дохідністю.

    Безумовно, якщо величина грошових активів зростає, ліквідність підприємства підвищується, і це є позитивною тенденцію. Однак разом зі збільшенням залишків грошових коштів підприємство втрачає можливість вигідного розміщення тимчасово вільної їх частини та отримання додаткового доходу. Відповідно ефективність діяльності підприємства знижується.

    Для того щоб підвищити ефективність використання надлишку грошових коштів, підприємство, як правило, здійснює його вкладення в цінні папери або  строкові контракти, що, у свою чергу, приводить до загострення проблем, пов'язаних з ліквідністю.

    Отже, велика дохідність будь-якої форми вкладення грошових коштів завжди оплачується зниженням ліквідності, а збільшення шансів на прибуток означає зростання ризику втрати ліквідності.

    Виходячи  із викладеного, можна зробити висновок, що політика управління грошовими коштами має забезпечити пошук компромісу між ефективністю діяльності та ліквідністю підприємства, яка полягає в оптимізації залишків грошових коштів.

    Для оптимізації коштів починаючи з 50-х років дослідники фінансів запропонували  математичні моделі, в основу яких закладено такі ідеї, як і в методи оптимізації виробничих запасів.

    Одна  з таких моделей належить В. Баумолю. Вона ґрунтується на положенні, що управління коштами, як і товарними запасами, передбачає сукупні витрати, пов'язані  з підтриманням певного їх рівня на рахунку, які умовно можна поділити на дві групи.

    Перша - це оплата банківських послуг при  залученні кредиту або комісійні  платежі за конвертацію цінних паперів  у кошти. Позначимо цей вид  витрат Вк. Ці витрати при збільшенні залишку коштів знижуються, оскільки зменшується кількість операцій по конвертації.

    Друга група - це витрати, пов'язані зі зберіганням  коштів (ВЗ). До них можна віднести втрати підприємства через відмову від інвестування грошового залишку в короткострокові фінансові вкладення. У даному разі сума витрат прямо пропорційна до залишку грошових коштів. Отже, існує деяка оптимальна величина коштів, що забезпечує рівновагу процесу зниження однієї групи витрат і зростання другої. Вона мінімізує сукупні витрати, пов'язані з даною групою грошових коштів. В. Баумоль виразив величину їх оптимального залишку через відомі параметри діяльності фірми і зовнішнього середовища, поклавши в основу систему суворих вихідних передумов: попит на кошти за аналізований період є відомою детермінованою величиною; при цьому коефіцієнт витрачання коштів за одиницю часу вважається постійним; платежі підприємства з поповнення залишку на рахунку здійснюються негайно і в наперед задані моменти часу; усі резерви грошових активів зберігаються у формі короткострокових фінансових вкладень; витрати на створення запасів пропорційні до його величини і є постійною відомою величиною; витрати на зберігання коштів виражаються у вигляді процентного доходу за короткостроковими фінансовими вкладеннями.