Поняття та методи бюджетного регулювання

 

Вступ

 

 

     Бюджетне регулювання відображає процеси політичного та національного значення, що вирішують загальнодержавні завдання стосовно забезпечення економічного зростання, розвитку продуктивних сил, піднесення рівня добробуту населення, усунення розбіжностей у рівнях розвитку певних територій, фінансового забезпечення місцевого самоврядування, вирішення національних проблем тощо. Усе це надає бюджетному регулюванню виняткове значення та особливе місце у складі міжбюджетних відносин.

     У процесі бюджетного регулювання вирішується багато завдань, серед яких основними є: досягнення відповідності між видатками та доходами всіх бюджетів, тобто їхнє збалансування; створення зацікавленості органів місцевого самоврядування у повній мобілізації доходів на своїй території; забезпечення самостійності у використанні додатково одержаних коштів в процесі виконання місцевих бюджетів; перерозподіл бюджетних ресурсів між "багатими" й "бідними", у фінансовому розумінні, територіями; здійснення фінансового вирівнювання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 Поняття бюджетного регулювання

 

      Розмежування  доходів кожної з ланок бюджетної  системи здійснюється  на основі статей 63-68 Бюджетного кодексу України, який регламентує  здійснення бюджетного регулювання.

      Бюджетне  регулювання  - це щорічний  перерозподіл  загальнодержавних централізованих фінансових ресурсів між різними ланками бюджетної системи  з метою збалансування бюджетів на рівні, необхідному для  виконання  місцевими органами їх функцій.

      Бюджетне регулювання здійснюється  відповідно  кожним  представницьким органом щодо бюджетів нижчого рівня.

      Розмежування  та перерозподіл доходів у  процесі бюджетного  регулювання здійснюється  з  урахуванням  економічного,  соціального,   демографічного, екологічного, природного  стану  відповідних  адміністративних  територій  з метою подолання нерівностей між ними.

Потреба в доходах кожного  з бюджетів часто змінюється, тому держава щороку здійснює бюджетне регулювання. Бюджетне регулювання можна визначити як надання коштів із загальнодержавних джерел, що закріплені за бюджетом вищих рівнів, бюджетам нижчестоящих рівнів з метою збалансування їх на рівні, необхідному для здійснення відповідних повноважень, виконання планів економічного і соціального розвитку на певній території. Причому розмежування доходів у процесі бюджетного регулювання здійснюється з урахуванням певних чинників, а саме економічного, соціального та екологічного стану відповідних територій країни. 
   Такий перерозподіл коштів всередині бюджетної системи здійснюється щорічно кожним представницьким органом щодо бюджетів безпосередньо нижчого рівня, тобто обласні ради регулюють районні і міські (міст обласного підпорядкування) бюджети, районні ради — селищні, сільські, міські (міст районного підпорядкування) бюджети, міські ради — бюджети районів у містах. Верховна Рада України, яка здійснює розподіл бюджетних коштів, при цьому регулює обласні, міські (міст Києва і Севастополя) бюджети, республіканський бюджет Автономної Республіки Крим. Верховна Рада Автономної Республіки Крим регулює бюджети районів, які входять до її складу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Методи бюджетного регулювання

 

     Вибір методів бюджетного регулювання залежить від того, яким чином розмежовані доходи між рівнями бюджетної системи у відповідності із поділом повноважень між державною виконавчою владою і місцевим самоврядуванням. У бюджетній практиці Украї-ни використовуються такі методи бюджетного регулювання:

-          метод відсоткових відрахувань від загальнодержавних по-датків та доходів, які надходять на території місцевого бюджету;

-          надання фінансової допомоги бюджетам у визначеній сумі (бюджетні трансферти);

    Метод відсоткових відрахувань передбачає надходження в місцеві бюджети частини загальнодержавних податків і доходів, що справлюяються на даній території. Залежно від розміру над-ходжень до місцевого бюджету в відсотковому відношенні (пов-ний чи частковий), загальнодержавні доходи (податки, збори) можна розділити на закріплені і регульовані.

Закріплені доходи - це доходи, які цілком у певній частині закріплюються  за певним бюджетом. Перелік закріплених  дохо-дів місцевих бюджетів України визначається законодавством.

Регульовані доходи - це доходи, які на пайовій основі роз-поділяються між усіма ланками бюджетної системи України. Пе-релік регульованих доходів визначається законодавством України про бюджетну систему і про місцеві орган влади. Перелік регу-льованих доходів уточнюється в процесі прийняття щорічних за-конів про Державний бюджет України. Практика бюджетного ре-гулювання свідчить про переваги методу відсоткових відраху-вань, які полягають ось у чому:

-          збалансування місцевих бюджетів проводиться із застосу-ванням гнучких доходних джерел, тобто здійснюється ефективно;

-          досягається зацікавленість місцевих фінансових органів у повній мобілізації не тільки власних доходних джерел, але і зага-льнодержавних податків, оскільки певну частку можна одержати лише за умови їх повного надходження;

-          місцеві фінансові органи несуть відповідальність за своє-часне і повне надходження загальнодержавних податків і доходів.

     Ефективність методу відсоткових відрахувань пояснюється тим, що в якості регульованих доходів використовуються такі до-ходи, що характеризуються рівномірністю надходження в часі та по території країни, а також достатньо великими розмірами над-ходжень і захищеністю від дії економічних та інших факторів, які змогли б спричинити коливання в обсягах надходжень.

Цим вимогам відповідають такі загальнодержавні податки, як податок  на додану вартість, акцизний збір, податок на прибу-ток підприємств та податок з доходів фізичних осіб.

При застосуванні методу відсоткових  відрахувань можуть використовуватися  такі нормативи відрахувань:

-          єдині для місцевих бюджетів усіх адміністративнотериторіальних одиниць;

-          групові, тобто єдині в межах певних груп місцевих бюджетів (залежно від рівня податкового потенціалу і бюджетної

забезпеченості на одного жителя);

-          індивідуальні - окремі для кожної адміністративнотериторіальної одиниці.

     У практиці бюджетного регулювання України за роки неза-лежності застосовувалися всі види нормативів відрахувань від за-гальнодержавних податків. Так, у 1991-1997 pp. використовува-лись єдині нормативи відрахувань за всіма регулюючими подат-ками. У 1998 р. була зроблена спроба розподілу податків: за дер-жавним бюджетом закріплювалися непрямі, а за місцевими бю-джетами - прямі податки. У 1999 р. відбулося повернення до гру-пових нормативів відрахувань. У даний час перевага віддана єди-ним нормативам, що відповідає ринковим засадам господарю-вання.

     Міжбюджетні трансферти відносяться до методів бюдже-тного регулювання, які в сучасних умовах займають важливе Mi-cue в процесі бюджетного регулювання. 3 набранням чинності Бюджетного кодексу України вони стають одним з основних ме-тодів бюджетного регулювання, що відповідає досвіду зарубіж-них країн. Останніми роками спостерігається стійка тенденція зростання ролі бюджетних трансфертів. їх частка в сукупних до-ходах місцевих бюджетів постійно зростає.

Бюджетний кодекс визначає міжбюджетні трансферти як кошти, що безоплатно й безповоротно передаються  з одного бю

джету в інший. Діючим законодавством передбачено викорис-тання таких видів міжбюджетних трансфертів:

-          дотації вирівнювання;

-          субвенції;

-          кошти, що передаються з одного бюджету в інший;

-          інші дотації.

Найбільш поширеним видом  міжбюджетних трансфертів є дотації вирівнювання. Вони надаються Державним бюджетом України місцевим бюджетам. їх основною метою є здійснення вирівнювання доходної спроможності бюджету, який її отримує, тобто проведення фінансового вирівнювання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

 

Отже, система міжбюджетних трансфертів реалізується в бюджетній  системі України в такий спосіб. З Державного бюджету України в бюджет Автономної Республіки Крим, бюджети областей та районів, районів у містах та бюджети місцевого самоврядування передається частина доходів у вигляді дотацій і субвенцій. Крім того, застосовується зворотне передавання коштів, а саме - до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та відповідних місцевих бюджетів з бюджетів нижчого рівня. Якщо доходи від закріплених за місцевими бюджетами податків і зборів перевищують мінімальний розмір місцевого бюджету, держава вилучає із місцевого бюджету до державного бюджету частину надлишку в порядку, встановленому законом про державний бюджет.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

 

1.Бюджетний кодекс України від 21.06.2001 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - №37-38.

2.Фінансове право України: Підручник / Г. В. Бех, О. О. Дмитрик, І. Є. Криницький; За ред. М. П. Кучерявенка. - К.: Юрінком Інтер, 2004. - 320 с. Воронова Л. К.

3.Фінансове право України: Підручник. - К.: Прецедент; Моя книга, 2006.-448 с. Научно-практический комментарий Бюджетного кодекса Украины / Г. В. Бех, Л. К.Воронова, Н. П. Кучерявенко и др.: Под общ. ред. Н. П. Кучерявенко. - Харьков: Одиссей, 2005. - 416 с.