Методика викладання уроку по баяну

Перекладення для баяна творів, написаних для інших інструментів, покладає на педагога велику відповідальність за правильне використання можливостей свого інструменту, його фарб і специфічних особливостей звучання. Дуже важливо навчити баяніста розкривати зміст твору способами і засобами, притаманними баяну, а не наслідувати сліпо інструменту, для якого написано в оригіналі даний твір.

Іноді деякі педагоги намагаються в основу своєї роботи покласти максимальний розвиток тільки найбільш сильних сторін обдарування учнів та ігнорують найбільш слабкі. Наприклад, якщо учень має хороші технічні дані (а особливо, якщо ці дані відмінні), йому дають багато творів підкреслено віртуозних і майже не працюють над п'єсами кантиленного характеру. Трапляється і навпаки: якщо учневі легко даються твори кантиленного характеру, педагог всю свою увагу спрямовує на ліричний репертуар, майже нічого не роблячи для технічного зростання учня. Такі педагоги демонструють успіхи своїх вихованців на тому репертуарі, який їм дуже легко дається, і не показують у репертуарі, де можуть виявитися їх більш слабкі сторони. При такому односторонньому розвитку учень не зможе вийти з навчального закладу повноцінним педагогом і музикантом-виконавцем.

Підвищуючи загальний музичний рівень учня, необхідно в той же час розвивати його природні технічні можливості, щоб він міг виконувати будь-який репертуар. Порука успіху в цьому - правильна і систематична робота на інструменті. Учень має усвідомити, що краще грати менше, але щодня, ніж більше, але нерегулярно.

Дуже важливо при цьому, щоб учень не тільки умів працювати на інструменті, а й полюбив сам процес роботи, а це можливо лише за умови глибокого розуміння ним своїх завдань як майбутнього музиканта-виконавця.

Треба також навчити баяніста знаходити помилки і недоліки процесу самостійної роботи і бачити його труднощі, виховати в ньому наполегливість і прагнення до подолання цих труднощів. Особливо важливо виховувати ці якості у тих, хто вважає, що їм все легко дається, а значить, для них не обов'язково багато працювати. Навіть самому обдарованому учневі для розвитку її здібностей необхідний копітка праця. Кожен учень баяніст завжди повинен пам'ятати, що робота над твором не закінчується з подоланням перших труднощів, що за ними йдуть ще більш складні виконавські завдання.

г) РОЗВИТОК ТВОРЧОЇ ІНІЦІАТИВИ І САМОСТІЙНОСТІ УЧНЯ

Без творчої ініціативи і самостійності не мислимо справжній музикант-виконавець. Над розвитком цих якостей в учня педагогові треба працювати повсякденно, протягом усього періоду навчання баяніста у навчальному закладі. Адже свідоме засвоєння в процесі навчання - один з основних принципів педагогіки.

На початковому етапі навчання педагог пробуджує ініціативу учнів у процесі самого уроку. Тим з них, у кого успішність вища, він може дати самостійно довчити наполовину вивчене твір. Учневі, який добре впорається з цим завданням, можна запропонувати вивчити самостійно цілий твір.

Розвитку творчої ініціативи допомагає метод переконання. Педагог-баяніст повинен не декретувати своїх вказівок, а показувати учневі на конкретних прикладах, як потрібно виконувати те чи інше місце твору, чому саме таким прийомом і такий аплікатурою.

У роботі над музичним твором не можна обмежувати виконання твору учнем рамками подання педагога про звучання цього твору. Це не означає, що в індивідуальному розумінні твору учень-баяніст може виходити з рамок стилю. Завдання педагога - знайти ту середину, яка, з одного боку, надавала б можливість розвитку творчої ініціативи учня, а з іншого - утримувала б його в межах даного стилю. Над цим треба працювати з перших же днів навчання грі на баяні.

Щоб розвинути творчу самостійність учня, можна застосовувати і такий прийом, як вибір твори за його бажанням. Якщо запропоноване учнем твір є повноцінним художнім твором і відповідає рівню розвитку учня на даному етапі навчання, педагог може нести його до робочого плану.

Величезний вплив на виховання творчої ініціативи має розвиток почуття ритму, слуху, музичної пам'яті, тобто здібностей, складових музичну обдарованість учня.

На розвиток творчої самостійності баяніста благотворно впливає також всебічна музична підготовка. Для цього треба часто слухати музику (виступи солістів, симфонічні концерти, оперу), завчасно готуючись до сприйняття музичних творів.

Дуже корисно учням-баяніста слухати один одного в класі, тому що це дає можливість легко помітити недоліки виконання. Аналізуючи причини помилок, допущених товаришем, можна швидше знайти і виправити свої власні.

Велику роль у розвитку творчої ініціативи грають добре знання вокальної музики. Досягається воно шляхом систематичного слухання, а так само виконання голосом і на баяні вокальних творів, насамперед народних пісень. Конкретний зміст, виражене в тексті, у поєднанні з музикою, допомагає усвідомити шляхи реалізації авторського задуму в процесі створення художнього образу. Разом з тим художню досконалість народних пісень і творів класиків надає широкий простір для розвитку творчої фантазії музиканта-виконавця, його вміння і прагнення до розробки власних музичних тем.

Для роботи над художнім твором велике значення має розширення політичного і загального кругозору, підвищення знань у галузі інших мистецтв. Необхідно читати якомога більше художньої літератури, бо це збуджує уяву, систематично відвідувати театр і кіно, бути в курсі сучасної драматургії, спостерігати як відбивається життя на сцені і на екрані. Разом з тим баяніст повинен вивчити життя рідної країни, бути тісно пов'язаним з нею.  

2. ФОРМА ПРОВЕДЕННЯ УРОКУ

а) ПІДГОТОВКА ПЕДАГОГА До УРОКУ

Цілий комплекс складних завдань, що постають перед педагогом під час проведення уроку, вимагає максимальної концентрації його уваги на найважливішому, істотному, вміння не втрачати жодної зайвої хвилини. Велику допомогу у здійсненні цих завдань може надати попередня підготовка до уроку. Її особливо слід рекомендувати початківцям педагогам.

У чому воно має полягати?

Перш за все, важливо ретельно вивчити весь репертуар учня, вміти його добре грати, переглянути різні редакції, продумати в різних місцях аплікатуру. У деяких випадках корисно, крім того, намітити план уроку, шляхи виправлення будь-яких заздалегідь відомих недоліків виконання, способи роботи над важкими місцями в творах і т. д.

Конкретна обстановка уроку буде, звичайно, вносити зміни в намічений план і вимагати від педагога деякої імправізаціонності, ця імправізаціонность не є зазвичай щось зовсім протилежне планом, але лише вміння гнучко його здійснювати, застосовуючи до конкретних умов роботи. Щоправда, іноді під час уроку виникають нові методичні збори, нове трактування творів, що вносить принципові зміни в попередні зміни у попередній план. Такі знахідки зазвичай в практиці хороших педагогів і є природним наслідком їх творчого стану в процесі занять.  

б) ПОСЛІДОВНІСТЬ робота з учнем

Форми проведення уроку вкрай різноманітні. Багато в чому вони визначаються індивідуальністю педагога його методичними поглядами, смаками звичками. Так, наприклад Фильд відносно мало вдавався до словесних пояснень, але зате багато грав.

Антон Рубінштейн, займаючись з Йосипом Гофманом, багато говорив з приводу виконання, але сам ніколи не показував за інструментом тих творів, над якими з ним працював.