Автор: Пользователь скрыл имя, 07 Апреля 2012 в 23:03, курсовая работа
Жодне суспільство не може функціонувати без чітко регламентованих правил співвідношення норм «людина—держава», тобто законів, порушення яких веде до хаосу і анархії. Тому і покарання за недотримання встановлених правил у різні часи і в різних народів було, є і буде наріжним каменем життєдіяльності країни, її соціально-економічного і політичного устрою. І чим цивілізованіша держава, тим ширший діапазон форм і методів її впливу на людину, яка перейшла межу дозволеного, — причому впливу, що дає можливість порушникові з найменшими втратами для співвітчизників перевиховатись, повернутися до суспільно корисної праці.
Вступ
1. Поняття та види звільнення від кримінальної відповідальності
2. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з Законом України «Про амністію»
2.1. Юридичні підстави звільнення
2.2. Коло осіб,на яких поширюється (суб’єкти,об’єкти)
2.3 Правові наслідки звільнення від кримінальної відповідальності
4. Аналіз законодавства
Висновки
Вочевидь, наведений приклад демонструє, як законодавець взяв На озброєння презумпцію винуватості і водночас виявив дискримінаційне ставлення щодо осіб польської національності.
Поряд з подібними негативними рисами окремі документи міс-Гили надзвичайно прогресивні положення, котрі заслуговують на підновлення в сучасному законодавстві. Так, в Інструкції про засто-Сування амністії до IV річниці Жовтневої революції від 7 листопада І()2І р. зазначалося: «Будь-які сумніви при тлумаченні амністії Мають бути вирішені на користь винуватих» (ст. 16).
Позитивним також є намагання досягти у процесі помилування ииховного впливу на засуджених. Це передбачалося, зокрема, у Постанові Президії Верховної Ради Української РСР від 18 жовтня 1962 р. «Про порядок розгляду в Президії Верховної Ради Україн-і ЬКОЇ РСР клопотань про помилування»: «14. З метою підвищення ІМЙЧЄННЯ актів помилування в справі перевиховання засуджених і І&лучення їх до суспільно корисної праці встановити, що постано-іні Президії Верховної Ради Української РСР про помилування і-п уджених можуть, за розсудом адміністрації місць ув'язнення, пі і йотуватись на зборах ув'язнених даного підрозділу або виправно і рудової установи, або доводиться до відома ув'язнених по бри-і.ні,їх, загонах, підрозділах».
Загалом акти про амністію і помилування вирізняються динамічним характером — їх зміст постійно вдосконалюється з огляду на
дійсний принцип законності, правила юридичної техніки і навіть з точки зору звичайної граматики — йде постійний пошук оптимальних формул, права людини набувають першочергового значення. Так, врешті-решт, вирішення питань про застосування амністії було покладено виключно на суди (ст. ] 1 Закону України від 5 липня 2001 р. «Про амністію»); ще раніше — у постанові Президії Верховної Ради Української РСР від 11 липня 1991 р. «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Української РСР «Про амністію з нагоди річниці прийняття Декларації про державний суверенітет України»» зазначено, зокрема, що дія цього Указу «не поширюється на осіб, підданих адміністративному стягненню, в тому числі притягнутих до адміністративної відповідальності із звільненням від кримінальної відповідальності в порядку, передбаченому статтею 51 Кримінального кодексу Української РСР» (ст. 9); закон про амністію не може, приміром, передбачати зняття судимості щодо осіб, які звільняються від відбування покарання (ч. 2 ст. 2 Закону України від 1 жовтня 1996 р. «Про застосування амністії в Україні»). Не передбачено зняття судимості і Положенням про здійснення помилування, затвердженим Указом Президента України від 19 липня 2005 р.
З моменту проголошення незалежності України усунута практика видання актів про амністію і помилування з будь-якими обмежувальними грифами.
Раніше після оголошення амністії зазвичай видавалися постанови, інструкції, накази, в яких висвітлювався порядок застосування відповідного акта про амністію. Прикладом може бути Декрет ВЦВК від 13 квітня 1922 р. «Правила застосування амністії до неплатників податку». Зараз всі необхідні питання стосовно амністування, тобто звільнення відповідних осіб від кримінальної відповідальності чи покарання, викладаються в єдиному нормативно-правовому акті — законі про амністію. Втім, це не завжди повною мірою задовольняє потреби суб'єктів правозастосування. Нерідко ними пропонуються суперечливі тлумачення положень правових актів про амністію, виникають складнощі в судовій практиці. Тому Верховному Суду України доводиться спеціально вивчати ці аспекти й давати відповіді на
Висновок
З моменту звільнення особи від кримінальної відповідальності припиняється дія кримінально-правових відносин між державою і людиною, яка вчинила злочин. Закон не містить підстав відновлення припинених внаслідок звільнення від кримінальної відповідальності кримінально-правових відносин. Тому вчинення особою злочину після звільнення її від кримінальної відповідальності не створює юридичної повторності злочину.
У всіх випадках звільнення від кримінальної відповідаль-ості може застосовуватися лише стосовно людини, винної у вчиненні злочину, склад якого передбачено у відповідній статті кримінального закону. За цим положенням закон про звільнення від кримінальної відповідальності відрізняеться від закону про малозначність діяння, за яким діяння не було злочинним у момент його вчинення, оскільки через малозначність не являли собою суспільної небезпеки.
Звільнення від кримінальної відповідальності не тотожне припиненню кримінальної справи. Останнє має місце і за умови неможливості реалізувати існуючі кримінально-правові відносини. Це може бути, зокрема, за таких умов, як смерть винної особи чи її психічне захворювання, або за умов скасування того закону, за яким була у свій час засуджена особа.
1. Александров Ю. В. Амністія // Юридична енциклопедія: В 6 т. / Рел кол.: Ю. С. Шемшученко (голова редкол.) та ін.- К.: Укр. енцикл., 1998.- Т.1
2. Архірейський Д. В. Амністія як елемент боротьби з українським І встанством у 20-х роках // Науковий вісник Дніпропетровського юридич ного інституту МВС України.- 2000.- № 2.
3. Баулін Ю. В. Звільнення від кримінальної відповідальності: Монографія.- К.: Атіка, 2004.
4. Березюк Олег, Хавронюк Николай. Амнистия: карать НвЛЬЗЯ ПОМП вать // Зеркало недели.- 2005.- 1-7 октября.
5. Гавриш С. Б. Амністія та помилування // В кн.:Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник / М. І. Бажвнов, Ю. В. Баулін, В. І. Борисов та ін.; За ред. проф. М. І. Бажанова, В. В. Сташина, В. Я. Тація.- 2-е вид., перероб. і допов.- К.: Юрінком Інтер, 2004.
6. Історія української Конституції / Упоряд. А. Г. Слюсаренко, М. В. Томенко.- К.: Право, 1997.
7. Іщенко Ю. В., Мельник М. І. Амністія // Енциклопедія сучасної України.- К., 2001.- Т. 1.
8. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник.-Вид.3-тє,переробл. та допов. / За ред. М. І. Мельника, В.А.Клименка.- К.: Юридична думка, 2004.
9. Маляренко В. Т. Кримінальний процес України: Стан та перспективи розвитку. Вибрані наукові праці: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл.- К: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2004.- 600 с.
10. Музика А. А. Помилування // Юридична енциклопедія: В 6 т. / Ред-кол.: Ю. С. Шемшученко (голова редкол.) та ін.- К.: Укр. енцикл., 2002.-Т. 4
11. Музика А. А., Школа С. М. Актуальні проблеми практики застосування амністії і здійснення помилування в Україні // Вісник Запорізького державного університету.- Запоріжжя, 2003.— № 1.
12. Музика А. А., Школа С. М. Амністія і помилування в системі сучасного українського права // Кримінальне право України.— 2006.— № 1.
13. Музика А. А., Школа С. М. Історія виникнення, становлення і розвитку інститутів амністії та помилування // Проблеми пенітенціарної теорії і практики: Щорічний бюлетень Київського інституту внутрішніх справ.- К.: СПБ Паливода, 2003.
14. Музика А. А., Школа С. М. Правила застосування амністії та здійснення помилування // Проблеми пенітенціарної теорії і практики: Щорічний бюлетень / За заг. ред. д-ра юрид. наук, професора А. А. Музики.— К.: КЮІ КНУВС, 2005.
15. Музика А. А., Школа С. М. Про необхідність узагальнення судової практики з питань застосування законодавства про амністію та помилування // Часопис Київського університету права.— 2003.- № 1.
16. Музика А. А., Школа С. М. Про результати вивчення громадської думки щодо амністії та помилування // Адвокат.- 2003.- № 3.
17. Панєвін В. О., Чайка О. В. Узагальнення практики застосування судами України Закону України від 16 липня 1999 р. «Про амністію».- К., 2000.
18. Телефанко Б. М. Проблеми соціальної адаптації осіб, звільнених з кримінально-виконавчих установ на підставі закону України про амністію або акта помилування: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Львівський національний університет імені Івана Франка.-Л., 2005.
19. Школа С. М. Кримінально-правові проблеми застосування амністії та здійснення помилування в Україні: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Національна академія внутрішніх справ України.- К., 2004.
20. . Яценко. С. С. Інститут кримінальної відповідальності в новому Кримінальному кодексі України та інших нормативно-правових актах: аспект узгодженості // Новий Кримінальний кодекс України: Питання застосування і вивчення: Матер. міжнар. наук.-практ. конф. 25-26 жовт. 2001 р. / Редкол.: Сташис В. В. та ін.- К.- X.: Юрінком Інтер, 2002.
21. Яценко С. С. Конституційний принцип презумпції невинуватості та інститут кримінальної відповідальності в праві України і деяких інших європейських держав: порівняльний аспект // Вісник Конституційного Суду України.- 2005.- № 2.
22. Яценко С. С. Кримінально-правовий та кримінально-процесуальний аспекти інституту помилування за чинним вітчизняним законодавством на тлі положень Конституції України // Кримінальне право України.- 2006.- № 5.
23. П.С.Ромашкіним — «Амнистия и помилование в СССР» (М.: Госюриздат, 1959.— 364 с).
24. Кримінальний кодекс України
25. Алексеев Н.С. „Злодеяние й возмездие. Преступления против человечества”. — М., 1986.
26. Зельдов С.И. „Освобождение от наказания й его отбьівания”. — М., 1982.
27. Зельдов С.И. „Уголовно-правовьіе последствия судимости: Учебное пособие”. — Орджоникидзе, 1986.
28. Коробков Т.Д. „Освобождение от уголовной ответственности й наказания по советскомууголовному праву”. — М., 1981.
29. Копєйчиков В.В. „Правозднавство: Підручник” – 6-е видання – Київ6 Юрінком Інтер, 2002. – 736с.
30. Матишевський П.С. „Кримінальне право України. Загальна частина:Підручник”. – Київ: ЮрінкомІнтер, 2000. – 272с.// ст. 233 – 235;
31. Савченко А.В., Кузнецов В.В., Штанько О.С. „Сучасне кримінальне правоУкраїни:курс лекцій”. – Київ: Паливода А.В., 2005. – 640 с.// ст.ст.39 – 44, 163 – 180;
32. Фріс П.Л. „Кримінальне право України. З агальна частина: Навч. посібник”. – Київ: „Центр навчальної літератури”, 2004. – 362с.// ст. 258 – 273.
3
[1] КК України
[2] Я. Байнін, П. Матишевський, В. Осадчий;
[3] Л. Багрій – Шахматов, С. Келіна, П. Дагель;
[4] Н. Загородніков, О. Лейст;
[5] Ю. Баулін
[6] КК України
[7] Савченко А.В., Кузнецов В.В., Штанько О.С. „Сучасне кримінальне правоУкраїни:курс лекцій”. – Київ: Паливода А.В., 2005.
[8] Школа С. М. Кримінально-правові проблеми застосування амністії та здійснення помилування в Україні: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Національна академія внутрішніх справ України.- К., 2004.
[9] Маляренко В. Т. Кримінальний процес України: Стан та перспективи розвитку. Вибрані наукові праці: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл.- К: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2004.
[10] Маляренко В.Т., Музика А.А. Амністія та помилування в Україні: Навчальний посібник.-К.: Атіка, 2007.
[11] Гавриш С. Б. Амністія та помилування // В кн.:Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник / М. І. Бажвнов, Ю. В. Баулін, В. І. Борисов та ін.; За ред. проф. М. І. Бажанова, В. В. Сташина, В. Я. Тація.- 2-е вид., перероб. і допов.- К.: Юрінком Інтер, 2004.
[12] Маляренко В.Т., Музика А.А. Амністія та помилування в Україні: Навчальний посібник.-К.: Атіка, 2007.