Автор: Пользователь скрыл имя, 24 Января 2012 в 11:03, курсовая работа
У процесі становлення ринкових відносин в Україні питання, пов’язані з санацією підприємства, мають важливе теоретичне та практичне значення, яке стає особливо актуальним в умовах фінансової кризи. Протягом останнього року загальна кількість підприємств, які перебувають у процедурах банкрутства, становила 14 547 підприємств, з яких близько 35 % визнано банкрутами, а щодо 35 % підприємств порушено справи про банкрутство. За таких умов роль антикризового управління підприємств набуває особливого значення.
ЗМІСТ
Вступ 3
1. Аналіз розвитку кризових явищ в економіці України 5
2. Структурно-логічна схема Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» 17
3. Формування санаційної стратегії підприємства 43
Висновки 57
Список використаної літератури 60
Додатки
Питома
вага обробної промисловості в промисловості
становила 72,8% від загального обсягу промисловості.
В основному це відбувається за рахунок
металургії (22,0%), харчової промисловості
(15,2%) та машинобудування (13,3%). Це свідчить
про вкрай деформовану структуру української
промисловості, що значно підриває стан
економічної безпеки України (рис. 1.2).
Рис.
1.2. Галузева структура промисловості
України в 2008 році, % [20]
Аналіз
збиткових підприємств у розрізі галузей
економіки (рис. 1.3) показав, що найбільша
питома вага збиткових підприємств спостерігається
в галузі транспорту і зв'язку (47,4 % у 2000
р. і 43,1% у 2009 р.), діяльності готелів та
ресторанів (37,2% у 2005 р. та 40,2% у 2009 р.) і промисловості
(38,9 % у 2008 р. і 40,7 % у 2009 р.). Крім того у 2008
р., з 9 наведених груп підприємств (рис.
4) 6 мають питому вагу збиткових підприємств
вищу за середнє значення по країні (вище
37,2%).
Рис.
1.3. Частка збиткових підприємств по галузях
економіки, %
Також Державний комітет статистики України надає таку статистику: з 100 підприємств, які зареєструвалися, “виживають” тільки близько 15, інші в період до п’яти років ліквідовуються. Але в умовах невизначеності економічної ситуації та недосконалої законодавчої бази щодо антикризового управління будь-яке підприємство, навіть велике, може опинитись у стані банкрутства. Насамперед це пов’язано з тим, що окремо взяте підприємство не є ізольованим від економіки. Воно співпрацює з іншими суб’єктами підприємницької діяльності, державою, споживачами, що, своєю чергою, впливають на стан підприємства.
Кризовий
стан економікуи призвів до того, що
на сьогодні на жаль банкрутство стало
розповсюдженим явищем в нашій країні
та охопило майже всі галузі та регіони.
Якщо розглядати статистичні дані, то
видно, що зростання кількості справ про
банкрутство (рис. 1.4), які розглядалися
арбітражними судами, відбувалися аж занадто
швидкими темпами.
Рис. 1.4
Динаміка розгліду справ з приводу банкрутсва
підприємств
Так якщо в 1992 р було порушено лише 20 справ, то вже в 1993 р. – 144, 1994 р. – 421 і з кожним роком спостерігається динаміка збільшення. Незважаючи на незначне скорочення кількості справ про банкрутсво в 2000 – 2202 рр., оскільки вже з 2003 р. ця цифра збільшується.
Сплеск активності у порушенні справ про банкрутство став спостерігатися з 1995 р і це було пов’язано з тим, що банкрутство стало використовуватися різними групами субьєктів для досягнення свої інтересів, приватним комітетом – для реалізації тіньових інтересів у встановленні контролю над виробничими активами [1].
У 2009 році спостерігається зниження кількості справ про банкрутство, що пов’язане з розвитком кризових явищ в економіці. Так основною причиною скорочення банкрутсва є нестача вільних коштів в обігу компанії, у зв’язку з чим кредитори охочіше йдуть на реструктуризацію заборгованості, побоюючись, що процедура банкрутства привабить інших кредиторів. Другою причиною цієї тенденції можна вважати підвищення свідомості боржників. Боржники усвідомлюють всю небезпеку банкрутсва під час кризи і тому йдуть на переговори з основними кредиторами про реструктуризацію. У той же час знизилась кількість фіктивних банкрутств, головною метою яких був перерозподіл форми власності або прагненя ухилитися від сплати податків чи кредиторів.
За
результатами виконаних досліджень
щодо діяльності промислових підприємств
у Львівській області за 2001-2008 рр. можна
стверджувати, що індекси обсягів продукції
промисловості мали максимальне значення
за періоди: 143,2 % (2001 р.), 114,1 % (2003), 113,5 % (2002
р.) (рис. 1.5). Найменше значення показника
характерне для 2005 р. діяльності, де індекс
продукції промисловості становив
лише 93,2 %.
Рис. 1.5. Графічна інтерпретація динамічних змін індексів обсягів продукції
промисловості
за 2001-2008 рр.
Як свідчать наведені дані, можна стверджувати, що індекси реалізованої промислової продукції за 2008 р. порівняно із 2007 р. знизилися на 0,12 %, передумовою чого стала світова фінансова криза.
Цілком зрозумілим є те, що вказаний факт негативно вплине на ре-зультативність діяльності промислових підприємств. Використання статис-тичних даних Головного управління статистики у Львівській області дало змогу визначити зміни, які відбулися у співвідношенні вітчизняних промислових підприємств, як прибуткових, так і збиткових (рис. 1.6) [16].
За
результатами виконаних досліджень
можна стверджувати, що, почи-наючи
з 2002-2007 рр. у більшості промислових підприємств
Львівщини спос-терігалася позитивна
тенденція до зниження питомої ваги підприємств,
які бу-ли збитковими. Проте, вже в 2008 р.
кількість збиткових промислових під-приємств
знову зросла і становила 35 % від загальної
кількості функціональ-них підприємств.
Цей показник можна порівняти з 2004 р. діяльності,
коли кількість збиткових підприємств
у промисловості Львівщини досягала 35,2
%.
Рис. 1.6.
Графічна інтерпретація зміни співвідношення
промислових підприємств Львівщини, які
отримали прибуток та збиткових промислових
підприємств
Величина обсягу реалізованої продукції промисловості Львівщини за 2001-2008 рр. характеризується стійкою тенденцією до збільшення (рис.1.7).
Рис. 1.7. Графічна інтерпретація динамічних змін величини обсягу реалізованої продукції промисловості (робіт, послуг) за 2001-2008 рр.
У 2008 р. обсяг реалізованої продукції становив 5311233 тис. грн, що на 2032,1 млн грн більше порівняно з 2007 р. Дуже важливим є те, що внаслідок впливу еконо-мічної кризи обсяги виробленої продукції підприємствами Львівщини за сі-чень-листопад 2009 р. скоротились на 21,7 % порівняно з відповідним пері-одом попереднього року. Зниження випуску продукції зафіксовано в усіх ос-новних видах промислової діяльності.
Щодо внеску промислових підприємств області у загальнодержавні показники, то ситуація є такою: маючи частку 5,8 % у загальнодержавній кількості найманих працівників, на Львівщині створюється 3,5 % загально-державного обсягу реалізованої продукції (робіт, послуг). Треба визнати, що у 2008 р. діяльність промислових підприємств була неефективною, оскільки на 1 гривню реалізованої продукції (робіт, послуг) припадало 100,7 коп. опе-раційних витрат (проти 97,8 коп. у 2007 р.) [17].
Фінансова
криза та ускладнення умов господарювання
спричинили погіршення фінансових результатів
діяльності підприємств малого бізнесу.
Рис. 1.8.
Графічна інтерпретація динамічних змін
величини фінансового результату (прибутку)
діяльності промислових підприємств Львівщини
за 2001-2008 рр.
Якщо у 2007 р. фінансовий результат від звичайної діяльності до опо-даткування промислових підприємств був прибутковим і становив 65,8 млн грн прибутку, то ситуація ускладнилася, і за підсумком 2008 р. малі підприємства отримали збитковий фінансовий результат – 694,6 млн грн збитку. Частка збиткових підприємств зросла з 31,9 % у 2007 р. до 34,8 % у 2008 р., а збитки, допущені збитковими підприємствами, зросли у 2,5 раза і становили 1491,1 млн грн (рис. 1.8) [16].
Таким чином в розділі проведено аналіз макроекономічної ситуації в Україні з урахуванням її особливостей, що вказують на наявність та розвиток кризових явищ в українській економіці.
Для
цього було проведено дослідження
статистичних даних щодо основних макропоказників,
динаміка яких ілюструє прояви економічної
кризи. До таких показників віднесені
ВВП, індекси промислової продукції, індекс
реальної заробітної плати та інші. Особливу
увагу приділили до розгляду показників,
якими безпосередньо характеризуються
кризові явища в економіці в цілому та
Львівській області (кількість та структура
збиткових підприємств за видами економічної
та промислової діяльності, кількість
порушених справ щодо банкрутства підприємств,
структура прийняття рішень по справам
щодо банкрутства)
2.
СТРУКТУРНО-ЛОГІЧНА СХЕМА ЗАКОНУ УКРАЇНИ
«ПРО ВІДНОВЛЕННЯ ПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ БОРЖНИКА
АБО ВИЗНАННЯ ЙОГО БАНКРУТОМ»
Для цілей цього Закону терміни вживаються у такому значенні [1]:
неплатоспроможність - неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності;
боржник - суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати;
банкрутство - визнана
господарським судом
суб'єкт банкрутства (далі - банкрут) - боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов'язання встановлена господарським судом. Суб'єктами банкрутства не можуть бути відокремлені структурні підрозділи юридичної особи (філії, представництва, відділення тощо);
кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство;
грошове зобов'язання - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, в тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням процентів, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подачі в господарський суд заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Законом;
безспірні вимоги кредиторів - вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника;
досудова санація
- система заходів щодо відновлення
платоспроможності боржника, які
може здійснювати власник майна
(орган, уповноважений управляти
майном) боржника, інвестор, з метою
запобігання банкрутству
розпорядження майном боржника - система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням та розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження та ефективного використання майнових активів боржника та проведення аналізу його фінансового становища;
розпорядник майна - фізична особа, на яку у встановленому цим Законом порядку покладаються повноваження щодо нагляду та контролю за управлінням та розпорядженням майном боржника на період провадження у справі про банкрутство в порядку, встановленому цим Законом;
санація - система заходів, що здійснюються під час провадження у справі про банкрутство з метою запобігання визнанню боржника банкрутом та його ліквідації, спрямована на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника, а також задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації підприємства, боргів і капіталу та (або) зміну організаційно-правової та виробничої структури боржника;
Информация о работе Управління фінансовою санацією: фінансово-економічні та законодавчі аспекти