Удосконалення системи управління якості товарів як основа підвищення їх конкурентоспроможності.

ХАРАКТЕРИСТИКА  ТА ТЕХНОЛОГІЧНИЙ  ПРОЦЕС ОЧИСТКИ СИРОВИНИ

Для виробництва  олії соняшникової використовують насіння  соняшнику згідно з ГОСТ 22391.Насіння  соняшнику надходить на переробні  підприємства залізничним або автомобільним  транспортом , зважується на вагонах  або автомобільних вагах, надходить  у розвантажувальні залізничні бункери , звідти транспортними елементами транспортується на склади шатрового  типу для зберігання або подається  на очистку для подальшої переробки.

Способи та обладнання для очистки насіння  соняшнику залежить від властивостей насіння , наявності та кількості  сміттєвих домішок та його розбіжностей за різними ознаками або їх сполученнями: лінійними розмірами (довжина, ширина, товщина), формою, аеро- і гідродинамічними, електричними та магнітними властивостями, щільності, стану поверхні, коефіцієнта  тертя, міцності.

Вибір способів видалення з насіння  сторонніх домішок (очистка) ґрунтується  на відмінностях в окремих характеристиках  або їх сукупності між насінням і  домішками , достатніми для проведення процесу.

Особливо  широке розповсюдження отримали способи  та обладнання, які забезпечують розділення сипучих мас за розмірами, аеродинамічними  чи магнітними властивостями.

Проведення  ступеневої очистки (найчастіше – двократної) дозволяє зменшити неоднорідність насіння ,поліпшити його якість і полегшити  вимоги до умов зберігання.

Ступеневий  принцип видалення домішок базується  на відомих труднощах видалення  за один цикл всього сміття внаслідок  його різноманітності.

Первина очистка насіння від домішок  здійснюється переважно просіюванням на ситах з різними видами руху: поздовжньо – зворотним, поперечно - зворотним, вібраційним, коловим, поступальним і коловим (обертальним). Всі вказані  рухи здійснюються при горизонтальному  або нахиленому розташуванні сит.

На першій та другій ступенях  очистки застосовується спеціалізовані машини, що відрізняються  підбором сит, швидкості повітряного  потоку тощо. Такими машинами є очисні сепаратори ЗСМ-100, в яких здійснюється очистка насіння соняшнику від  тих сміттєвих домішок, що відрізняються  від насіння розмірами й аеродинамічними  властивостями.

Очищення  на сепараторах ЗСМ -100 насіння подається  на виробництво.

Велике  та дрібне сміття з-під сепараторів  подається в бункер сміття, звідки вивозять на сміттєзвалище.

Ті відходи, що аспіруються  вентиляторами , від  сепараторів  ЗСМ -100 виводяться в  циклони, очищення повітря викидається  в атмосферу, а відходи після  аспірації – в бункер сміття.

Насіння, яке зберігається в складах, транспортними  елементами подається для очистки  на сепаратори ЗСМ- 100.

Перекачування насіння зі складу на склад також  здійснюється за допомогою транспортних елементів. 
 
 
 

2.2. Аналіз якості  продукції, яка  виробляється на  ПАТ « Чернівецького  ОЖК»

Якість  олії соняшникової,яка виробляється на Чернівецькому олійно-жировому комбінаті  дотримується ДСТУ 4492:2005.

       Суть  методу полягає у виникненні спалаху  в зразку жиру або олії за визначеної температури, коли випробовувальне  полум'я піднесено до зразка в  умовах, що встановлені у методі випробовування.

             Відбирання проб не є частиною  встановленого в цьому стандарті  методу. Рекомендоване відбирати  проби методами, наведеними у  ДСТУ ISO5555, ДСТУ 4349.

       Проби не можна зберігати у пластмасових флаконах. Посуд з пробами повинен  бути щільно закупорений. Важливо, щоб  проба не була пошкоджена або змінена  за час транспортування.

       Пробу зразка олії, яку досліджують , перемішують  та фільтрують за температури ( 15- 20 ) °С. За відсутності в олії летких жирових  кислот фільтрувати можна в сушильній  шафі з температурою 50 °С.

            У конічну колбу місткістю  250 см беруть наважку досліджуваного продукту. Доливають 50 см нейтралізованої суміші розчинників і перемішують (для забарвлених олій кількість розчинника можна збільшити до 150 см).

           Щоб пришвидшити розчинювання  колбу можна підігріти на водяній  бані, не допускаючи закипання  розчинника. Величина наважки залежить  від очікуваного значення кислотного  числа . Якщо воно невідоме ,перше  попереднє визначення роблять  із наважкою  (3- 5) г.

           Одержаний розчин олії за постійного  перемішування швидко титрують  розчином гідроксиду калію або  натрію до появи слабкого рожевого  забарвлення, стійкого протягом  не менше 15 с.

         У разі кислотного числа олії  менше ніж 2 КОН/г для титрування використовують мікробюретку.

     Засоби вимірювань, допоміжні пристрої  і матеріали.  Прилад для визначання  температури спалаху в закритому  тиглі, який забезпечу визначання  температури спалаху в інтервалі  від 20 °С до 250 °С — згідно  з чинною технічною документацією  або ISO2719 [3].  Термометри — згідно з ГОСТ 400.

       ТН  — 4 для діапазону від 0 до 150°С, ТН — 4 для діапазону від 100 °С до 250 °С, з ціно поділки 1°С.Лабораторна центрифуга — що забезпечує 2500 об/хв за технічною  документацією. Пробірки для центрифуги — 120 см3 з корками. Секундомір —  за чинною нормативною документацією -3.1.6 Сірники — згідно з ГОСТ 1820. Сірчанокислий натрій зневоднений  — згідно з ГОСТ 4166.  Екранувальні щити з покрівельної сталі 450 мм х 600 мм.

       Дозволено застосування інших засобів вимірювання  з метрологічними характеристикою  устаткування з технічними характеристиками та реактиви кваліфікації не гіршої ніж  вище зазначено.

         Методика та правила  проведення аналізу:

       Готуючи пробу, яку випробовують, забезпечують мінімальну кількість її переливань

       Якщо  жир — тверда речовина за кімнатної  температури, його повільно нагріти  до  температури не більше ніж  на 5 °С нижче за точку плавлення. Визначання температури спалаху  починають після перевищування  цієї температури.

       За  вмістом вологи в пробі олії або  жирі більше ніж 0,05 %, проводять видалення  воло, ,-

       Акуратно  вміщують близько 90 г жиру або олії в пробірку  і додають 5 г зневодненого сірчанокислого натрію. Суміш енергійно струшують 1 хв із закритим корком і відстою^ протягом ЗО хв, у разі необхідності, за підвищеної температури .

 Центрифугують  оброблену олію 2500 об/хв протягом (3 — 5) хв, поки буде одержана  достатня  кількість прозорої  олії або жиру для визначання  температури спалаху.

             Прилад встановлюють на рівному  столі в такому місці, де  нема руху повітря та освітлення  затемнене настільки, що спалах  добре помітний. Для захисту від  руху повітря  приладу з  трьох боків повинен бути закритий  екраном.

           Заповнюють тигель рідкою олією  або жиром так, щоб верх меніска  був точно на лінії заповнювання, відміченій в тиглі, не припускаючи  змочування його стінок вище  згаданої відмітки.

       Встановлюють  накривку з отвором на тигель, фіксують його положення в пристрої. Встановлюють термометр в отвір у накривці, щоб він перебував ке менше  ніж 43 мм і не більше 46 мм нижче за край тигля, який відповідає рівню нижньої поверхні частини накривки всередину вмістища.

         Запалюють випробовувальне полум'я і регулюють так, щоб воно мало розмір KJблизько 4 мм в діаметрі.

           Нагрівають пробу так, щоб темп  зростання температури був не  менше 5 °С і не більше ніж  6 °С за хвилину. Протягом нагрівання  перемішувальний пристрій повинен  рухатись зі швидкістю один-два оберти за секунду.

       Примітка. У разі використання методу для опосередкованого визначання вмісту розчинника в олії нагрівають бо спочатку до температури 170 °С протягом (15 - 20) хв, після чого темп нагрівання сповільнюють.

       За  характерною температурою, яка дорівнює 121 °С, під час випробовування н; безпечність  з точки зору виникнення вибуху, припиняють перемішування. Виконують  випробування на спалах, відкриваючи  прилад обертом пружинного важеля, що занурює полум'я у r вий простір за 0,5 с і залишають його у нижньому положенні протягом (1 — 2) с та піднімати в вихідне положення.

       За  спалах вважають появу синього полум'я. Саме спалах не повинен бути переплутай синюватим ореолом, що іноді оточує випробовувальне полум'я.

       Примітка 1. Не дозволено відкривати тигель більше одного разу протягом кожного визначання для запобігання парування розчинника, який присутній в такій концентрації, що може відбутися виникнення спалаху. Це призведе до неправильного результату у вимірюванні температури спалаху.

       Примітка 2. Щоб одержати високоточний рівень температури спалаху, процедуру потрібно повторити v, тем тур, відмінних від 121 °С. Для кожного температурного визначання потрібно використовувати свіжі порції проб

       У разі використання методу для опосередкованого визначання вмісту розчинника в нагрівання проби виконують згідно з приміткою.

         У разі досягнення олією температури,  що на 30 °С нижче передбачуваної  температури спалаху, нагрівання  ведуть так, щоб температура  випробовуваної олії підвищувалася  зі швидкість 2°С на хвилину.

          За температури на 10 °С нижче  очікуваної температури починають  проводити випробовування на  спалах, відкриваючи прилад поворотом  пружинного важеля точно через  хвилину секундоміром), тобто через  кожні   2 °С. Перед випробовуванням  припиняють перемішування  виконують  вимірювання, відкриваючи прилад  обертом пружинного важеля, який  опускає полум’я . Полум'я опускають  у паровий простір за 0,5 с та залишають у нижньому положенні (2 —3 ) с піднімають у вихідне положення. Випробовування на спалах можна також провести за допомогою заздалегідь запаленого сірника, опускаючи його полум'я в паровий простір

       Якщо  спалах не стався, олію знову перемішують  І повторюють випробовування через  о хвилину.

       За  температуру спалаху вважають покази термометра у момент чіткої появи  першого полум'я над поверхнею  олії у тиглі.

       Після отримування першого спалаху  випробовування продовжують, повторюючи запалювання через хвилину. Якщо у цьому разі спалаху не станеться, всі випробовування повторюють. ЯІ під час нового випробовування температура  спалаху, яка була отримана під час  першого визначання, повториться, а  повторного спалаху через 2 °С також  не станеться, випробовування вважають закінченим і за температуру спалаху  беруть покази термометра в момент першої по синього полум'я над  поверхнею випробовуваної олії. Випробовування виконують паралельними з                двома пробами.

       Якщо  випробовуванню піддають олію, температура  спалаху якої невідома, проводять  переднє визначання температури спалаху. Після встановлювання наближеної температури спалаху проводять повторне визначання згідно з порядком. Після випробовування олію з тигля зливають, тигель і накривку промиваю водоюз будь-яким мийним засобом і ретельно висушують

       Проби відбирають згідно з ДСТУ 4349 та ДСТУ ISO 5555

       ВИМОГИ  ЩОДО БЕЗПЕКИ ПІД  ЧАС ВИПРОБОВУВАННЯ

       Під час випробовування необхідно виконувати вимоги охорони праці у разі роботи з хімічними реактивами згідно з  ГОСТ 12.1.007, вимоги пожежної безпеки  згідно з ГОСТ 12.1.004 і е.; безпеки  у разі роботи з електроустаткуванням згідно з ГОСТ 12.1.08 та  ГОСТ 12.1.09.

       Приміщення, в якому проводять роботи, має  бути обладнано правильно з витяжкою. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2.3. Аналіз факторів  конкурентоспроможності  підприємства.

      Окреме виробниче підприємство не є єдиним виробником споживчих товарів та послуг. В ході своєї діяльності воно стає учасником конкурентної боротьби за споживача (покупця). Тому одним з важливих етапів роботи з розробки стратегії діяльності є визначення стану конкуренції на ринку (сегменті ринку) діяльності та визначення позиції підприємства на ринку.  
Можливість виживання підприємства в умовах постійної конкурентної боротьби залежить від його конкурентоспроможності. [12,с.29-31]  
Ця категорія має різні тлумачення в економічній літературі. Незважаючи на різні підходи до визначення суті поняття, усі дослідники визначають такі риси цього показника.  
1.Порівняльний характер.  
Конкурентоспроможність не є явищем, притаманним конкретному об'єкту, вона не витікає з його внутрішньої природи, а виявляється тільки за умов порівняння цього об'єкта з іншими. Виходячи з цього, можна стверджувати, що конкурентоспроможність підприємств можливо оцінити шляхом порівняння найбільш суттєвих показників їх діяльності. Результм цього порівняння є визначення рівня конкурентоспроможності.  
2.Часовий характер (динамічність).  
Досягнутий в окремий проміжок часу рівень конкурентоспроможності торговельного підприємства не може розглядатися як довгострокова характеристика його ринкової позиції незалежно від ефективності його діяльності. Протидія інших суб'єктів господарювання, рішучість та активність їх конкурентних стратегій можуть призвести до втрати досягнутої позиції та зниження рівня конкурентоспроможності.  
В зв'язку з динамічністю переваги, окремі дослідники, наприклад, А. Градов, використовують поняття "життєвий цикл конкурентної переваги". Окремі етапи життєвого циклу конкурентної переваги становлення, прискорене зростання, обмежене зростання, зрілість, спад пов'язуються з рівнем використання ресурсного потенціалу підприємства та ефективністю його конкурентної стратегії.  [9,с.346]  
Конкурентоспроможність окремого підприємства на певному сегменті товарного чи регіонального ринку виступає як узагальнююча оцінка його конкурентних переваг в питаннях формування ресурсного потенціалу, якості задоволення споживчого попиту та досягнутої завдяки цьому ефективності функціонування господарчої системи, які мають місце на момент чи протягом періоду  оцінювання.  
Підтримка високої конкурентоспроможності означає, що всі ресурси підприємства використовуються настільки продуктивно, що воно опиняється більш прибутковим, чим його головні конкуренти. Це одночасно передбачає, що підприємство займає стабільне місце на ринку товарів та послуг , та його продукція користується постійним попитом.