Сьогодні  в політичній практиці можна виділити такі типи політичних систем: постіндустріальні, посткапіталістичні, перехідні, постколоніальні та ін.

 Для постіндустріальної (посткапіталістичної) політичної системи на сучасному  етапі характерні: функціонування парламентського  механізму боротьби за владу; зростання  рівня життя переважної більшості  населення, спадання напруженості класової боротьби, ствердження соціального партнерства, посилення позицій громадянського суспільства, захист прав людини.

 Для перехідного типу політичної системи (нинішні країни СНД, кр. Сх. Європи) характерні такі риси, як: надмірна політизація народних мас, поява демократичних інститутів та ін. Дем. елементів у сус-ві разом з існуванням залишків тоталітаризму та командно-адміністративної системи. Ця обставина призводить до посилення боротьби за владу, яка в суспільстві все більше набирає форми міжпартійної боротьби. В суспільстві поширюються крайньорадикальні погляди “лівого” й “правого” спрямування, посилюється націоналізм. Перех. Тип пол. с-ми характер-ся також швидким зниженням рівня життя народу, руйнуванням його духовності, стрімким зростанням злочмнності тощо.

 Постколоніальна пол. с-ма хар-ся: великим розмоїттям пол. режимів і форм держ. правління, низьким рівнем життя народу, початком становлення в більшості країн  кап. відносин, їхнім відривом від  натураль. ек-ки, пасивністю широких мас через їхню злиденність і неграмотність тощо.

2. Політ система сусп-ва:поняття і структура

 Політична система  суспільства – відносно новий  термін, з’вився в 50-60-х рр., тому що  необхідність його появи відбивала  різке розширення сфери політики, збільшення кількостя політичних організацій.

 Політична с-ма – інтегрована сукупність:

 - політ відносин  в сус-ві

 - політ інститутів

 - норм політ  життя

 - політ культури  сус-ва

 - політ режимів  ... які забезпечують в сус-ві  соціальну стабільність та соц  порядок.

 У вузькому значенні це держава та державні інструменти.

 політичні відносини  – ті відносини в сус-ві, що виникають  з приводу влади. Виступають на різних рівнях (у масштабі держави, регіону, глобальному м)

 Мають різні  форми: співробітництво, компроміс, суперництво, бортьба...

 політичні інститути  – держава, партії, суп організації  – всі вони виникають щоб виражати та захищати інтереси лудей

 норми політ  життя – правові (закони, укази, акти), астутні, неписані політичні традиції (протистояння лібералів та консерваторів), етико-моральні норми політики (чесність, благородство, терпимість, відповідальність)

 політична культура – існування в сус-ві певних поглядів та ідей

 політичний  режим – сукупність методів та засобів політичного владарювання

3. Революція , переворот , заговор , реформа .

 реформа преобразовивать  измененние какой – либо существеной  сторон жизни . соц. політ.происходит мирним путем.

 Революция - глубокое й качественное изменение в развитии общества, і способе производства, в различних областях знання. Р. возникают в результате постепеиного нарастания противоречий, накапливающихся а процессе зволюционвого развития, которие разрешаются переворотом, скачком, резкими переменамя. Р. могут иосить кратковременнмв характер или охватывать целую истор эпоху. Они - результат общ-ного развития или сознания человеком окружающего мира, закономерного процесса, не зависящего от желания или воля человека или какой-либо общественной группи, й возникают на переломном зтапе, когда сложившиеся противоречия или конфликти не могут бьіть разрешеньї никаким др. способом. Об’ьективньїе потребности общественяого развития определяют историческую неизбежность Р., хотя й не гарантируют ее победу.

 Заговор- тайное соглашение (уговор, сговор) нескольких лиц, виступающих индивидуально или в качестве лидеров полит сил о совместннх действиях против кого-либо или, реже, чего-либо для достижения определенных политических целей. 3. - особая разновидность интриги полит  отличающаю максимально возможной конспиративнсстью й негативной, деструктивной, а не созидательнон направлеяиостью.

4. Основні функції пол. системи

 Політична система суспільства – це сукупність взаємозв’язаних і взаємозалежних державних, партійних організацій, громадських об’єднань, за допомогою яких здійснюється завоювання, утвердження і функціонування політичної влади в суспільстві відповідно до досягнутого рівняйого політичної культури.

ПС  виконує в суспільстві  функції:

 1.Регулююча  2.Реагуюча 3.Розподільча    

 4.Екстракціонна  5. Символізуюча

Функції внутрі себе самої:

 1.Нормотворча  2. Функція вживання правил 3.Контроль  за виконанням правил 4.Політична комунікація 5. Зберігання та адаптація системи:  політичне рекрутування   та політична соціалізація

 Різноманітність функцій політ. системи  суспільства  свідчить не лише про процес ускладнення  його, а й про розгалуженість функціонування політичних систем у суспільному організмі.

 Визначення  цілей, завдань, шляхів розвитку суспільства. Розробка правил і законів поведінки  людей та груп у суспільстві. Організація  діяльності суспільства на виконання  поставлених цілей та програм. Забезпечення внутрішньої і зовнішньої безпеки та стабільності політичного ладу. Розподіл матеріальних і духовних цінностей у відповідності з інтересами соціальних спільнот. Формування політичної свідомості, залучення членів суспільства до політичної участі та діяльності. Погодження різноманітних інтересів держави і соціальних цінностей. Контроль за додержанням законності та правил, припинення дій, що порушують політичні норми. 
 

8. Поняття держави та її головні ознаки

Держава є основним носієм політичної влади. Держава, виступаючи від імені суспільства:

- видае  закони та слідкує за їх  виконанням

- має  право нав’язувати всою волю  за допомогою армії, судів...

- збирає  податки

- проводить  внутрішню (економічну, соціальну,  виховну) та зовнішню політику

- охороняє  свої кордони

Основні ознаки держави

- відділення  політ влади від сус-ва

- поява  професіоналів управлінців

- класовий  характер

- територія,  що окреслює кордони держави

- суверенітет

- монополія  на застосування насилля

9-10 .Форми державного правління та форми державного устрою.

Форми правління:

- монархія (абсолютна, дуалістична, конституційна)

- республіка (президентська, парламентська, змішана)

Форми держ устрою:

- унітарна (одна конституція, територія,  громадянство, закони)

- федеративна  (союзна держава з самостійних  одиниць)

- конфедеративна (союз незалежних суверених держав)

12 . Держава як основний елемент політичної системи та її функції

Держава є основним носієм політичної влади. Держава, виступаючи від імені суспільства:

- видае закони  та слідкує за їх виконанням

- має право  нав’язувати всою волю за допомогою армії, судів...

- збирає податки

- проводить внутрішню  (економічну, соціальну, виховну)  та зовнішню політику

- охороняє свої  кордони

1. Захист суспільного ладу. 2. Запобігання й усунення соціально небезпечних конфліктів 3. Регулювання економічних та інших суспільних відносин  4. Здійснення єдиної для країни внутрішньої політики як системи її конкретних виявів – соціальної, економічної, фінансової, наукової, культурної, освітньої, та іншої політики 5. Зовнішньополітична функція захисту інтересів країни 6. Функція оборони країни7. Співробітництво з іншими народами та ін

 

13.Правова  держава

Правова д-ва- д-ва, яка всі ф-ції пов’язує з конст. та верховенством з-ну, права.

  Держ. забезпеч.:

1. верховенство  права, з-ну

2. максим. гарантію прав і свобод людини

3. рівність всіх  перед з-ном і судом

4. взаємовідповід. громад. та д-ви

5. на суд. та  ін. ахисту особи

                 Прав. д-ва базується на:

1. на розподілі  та балансі властей

2. на встановленні  межі на міри владі

3. на пол. плюралізмі

4. на підзаконності  влади і управління

5. на конст.  намірі

6. на широкому  місцев самоврядуванні

Громадянське  суспільство та правова  держава є взаємопов’язаними та взаємообумовленими явищами. За умові їх існування обидві сторони дотримуються демократичних засад поведінки та обов’язків один перед одним.

Ознаки правової держави:

- верховенство  права (закону підкорюються всі)

- відрізняється  якістю самого закону – гуманний, справедливий, закріпляє певні права  особистості.

- правова держава  гарантує права особистості у різних сферах суп життя

- принцпи взаємної  відповідальності держави та  особистості

- держава підконтрольна  сус-ву, виключається диктатура

Важливим принципом  правової держави є поділ влад між основними органами державної  влади — законодавчої, виконавчої, судової, забезпечення їхнього демократичного функціонування в межах законів. Найвища з трьох влад — законодавча обирається на демократичних відкритих всезагальних виборах та створює правову основу існування сус-ва. Призначення виконавчої влади — реалізація тих законів, які прийняті законодавчим органом. Призначення судової влади — бути арбітром, вирішувати юридичні суперечки, впроваджувати правосуддя, яке може здійснюватися тільки судом.

15. Соціальна держава .

В наш час  в конст. деяких кр-н є таке визначення як Соц. д-ва. Вперше з’явл. в 1949 р. в конст. Фр., а потім і в інш. д-вах. Вона з’яв. на відгуг критиці лібер.-ринковій д-ві. Лібер.-рин. д-ва не могла забезпечити соц. благопол. Усім гром-м сусп., вона гарантувала свободу ек. діял-ті найбільшпідприємливим гром-м. але це привело до I та II св. війни, кризи 30-х рр. Та в деякій мірі до револ. в Рос.

Хар-ні ознаки соц. д-ви:

Забезпечує:

1. рух до соц.  справедл.

2. ослаблення  соц. нерівності

3. надання кожному  гром-ну роб. місце чи інш.  джерело існув.

4. забезпеч. мир  та злагоду в сусп.

5. формує для  люд. благоприятне життєве сер-ще

Базується на:

1. досить вис.  Рівні ек. розвитку

2. демократизм  пол. с-ми

3. на компромісі  осн. пол. сил відносно цілей  та шляхів розв. Сусп.

4. розвитку с-ми  соц. партнерства та захисту гром-н

5. підвищ. ролі  д-ви в с-мі панування і регулювання  соц.-ек. процесів

16. Громадянське суспільство

— це суспільство, якому властиве самоврядування вільних індивідів та добровільно створених ними організацій. Громадянське суспільство як сферу самоврядування вільних індивідів захищають від свавілля державної влади та жорсткої регламентації з боку її органів відповідні закони. Ось чому в реальному суспільному житті громадянське суспільство та правова держава є взаємозв’язаними інститутами, функціонування яких забезпечується верховенством закону, що надійно гарантує та захищає права і свободи громадян.