Суть та наслідки конкуренції

     Недоліки  своєї продукції ретельно вивчаються. Потім шукаються шляхи їх усунення, якщо це виявляється вигідно. Але  ніколи інформація про слабкі сторони  своєї продукції не виходить за межі таких лабораторій і, звичайно, ніколи не доходить до звичайних споживачів. Саме існування таких лабораторій також не афішуеться.

     Існують різні способи здобуття конфіденційної інформації про діяльність конкурентів, як законних, так і незаконних. Законними  засобами вважаються збирання й аналіз інформації з офиційно опубликованих джерел, доповідей, звітів, вивчення продукції конкурентів тощо.

     Основними законними шляхами збирання інформації про конкурентів є: публікації конкурентів  і звіти про діяльність фірм; відомості, що дади публічно колишні службовці  конкурентів; щорічні фінансові звіти; огляди ринків і доповіді інженерів-консультантів; видання, що їх видають конкуренти; аналіз виробів конкурентів; звіти зарубіжних філій тощо.

     Позаяк  кожна ТНК знає про можливі  дії проти неї конкурентів, дослідження, здійснювані ними, то в офіційних публікаціях і звітах кожна ТНК намагається дати мінімальну інформацію про свою діяльність і фінансове становище, про науково-дослідницькі роботи. Здебільшого будь-яка велика компанія складає декілька варіантів звіту.

     Звіт, що відбиває справжній стан справ, в лічених примірниках подається вищим керівникам ТНК, які визначають політику і стратегію корпорації.

     Інший варіант звіту, з якого вилучена найбільш важлива інформація, структура  виробничих витрат, подається керівникам корпорації середнього рівня, деяким управляючим зарубіжними філіями, деяким особам з середовища основних акціонерів.

     Можливий  і третій - популярний варіант звіту, в якому відсутній конкретний зміст, але присутні відмінні ілюстрації, звіт прекрасно видано тощо; такий звіт призначений для акціонерів і широкої громадськості.

     Але конкурентні фірми, знаючи про можливі  способи приховування інформції, збирають конфіденціальну інформацію наступними шляхами:

     різноманітні  питання, що ставляться спеціалістам конкурента;

     запрошення  на роботу спеціалістів конкурента;

     удавані пропозиції роботи спеціалістам із фірм-конкурентів  без наміру брати їх на роботу.

     Також можуть бути реалізовані наступні засоби:

     таємне  спостереження за спеціалістом, відділом, лабораторією конкурента;

     использование профессиональных шпионов для получения  информации;

     підкуп  співробітників з основних відділов фірми-конкурента;

     впровадження "потрібних" осіб в структуру  фірми-конкурента;

     підслуговування розмов тощо;

     викрадення  креслень, зразків, документів;

     шантаж  та інші способи тиску;

     -здобуття  інформації від джерел у державних  структурах;

     збирання  інформації від зарубіжних філій  і від спільних постачальників.

     Ще  одним ефективним способом економічного шпигунства є впровадження "своєї  людини" в державні органи, покликані регулювати діяльность промислових монополій, що дозволяє одержувати необхідну інформацію про конкурентів, контролювати дії, пов’язаны з антимонопольною полытикою тощо.

     Підсумовуючи  викладене, можна зробити висновок, що основним змістом промислового шпигунства як засобу несумлінної конкуренції є збереження своїх секретів і одержання інформації про секрети конкурента.

     Іншим засобом несумлінної конкуренції  є фальсифікація фірмової продукції.

     Ці  дії також тісно пов’язані  з патентуванням. З економічної точки зору патентування рівнозначно монополізації вигід, пов’язаних з використанням патенту.

     Найчастіше  патент надає реальні вигоди впродовж семи років, що дозволяє за цей час  одержувати чималий прибуток його власникові. Але з іншого боку, поява патенту, щоззабороняє використовувати якийсь запатентований винахід безпосередньо конкурентами, спонукає їх до форсованої розробки якихось нових технічних прийомів, технологій.

     Крім  того, багато важливих винаходів часто  не патентуються, щоби не привертати до них увагу конкурентів. Це здебільшого стосується технологій, технічних процесів, які тяжко скопіювати, на відміну від створення нових товарів.

     Шлях  від винайдення до комерційного застосування вимагає великих фінансових, трудових і матеріальних витрат. Тому, якщо нема небезпеки, що конкурент не запровадить винахід швидше, ніж сама корпорація, то винахід не патентується, якщо ж існує ризик, що винахід буде використано конкурентом, то його відразу ж патентують і конкурент змушений 15-20 років очікувати, доки мине строк монопольного права. Секрети виробництва тих чи инших товарів не патентуються для того, щоби по закінченні певного строку не обнародувати технологію їх виготовлення. Наявність патенту служить потужним засобом для контролю над ринком, позаяк його порушення караеться конфіскацією незаконно виробленої продукції, відшкодуванням збитків і сплатою порушником великих штрафів, що досягають 10 млн. доларів. Патенти застосовуються передовсім для охорони продукції фірми від підробок чи імітації якісних товарів.

     Для фірм, чию продукцію копіюють, підробки мають катастрофічні наслідки: різко  звужується ринок збуту, прибуток різко  знижується, уходячи до виробників підробок, підробки підривають авторитет  фірми, бо вони крім своєї дешевизни  мають ще й низьку якість, тому підробки швидко виходять з ладу, погіршуючи в такий спосіб довіру споживачів до фірми, чия марка була підроблена.

     Такий метод несумлінної конкуренції  як сучасне промислове шпигунство користується новітніми досягненнями науки й  техніки. Часто стали застосовуватися різні мікроскопічні прилади на основі електронних схем.

     Спеціальна  технологія дозволяє перехоплювати  будь-яку інформацію, передається  усно, по телефону, телефаксу, комп’ютеру. Віконне скло може служити мікрофоном: за його коливанням спеціальні пристрої відтворюють зміст розмови. Застосування електронної техніки забезпечує спеціальним службам монополій, як і державним спецслужбам можливість одержувати необхідну інформацію про стан справ конкурентів, їхні переговори тощо.

     З розвитком комп’ютерной техніки й створенням комп’ютерних мереж як глобального масштабу, так і різних локальних мереж (наприклад, банківських) постає проблема захисту джерел інформації в цих мережах, бо будь-яке несанкціоноване вторгнення скажімо в банківську мережу може призвести до втрати важливої інформації, до втрати її секретності та, як наслідок, використанню цієї інформації з якоюсь корисливою метою.

     Розвиток  комп’ютерного піратства й злодійства змусив уряди багатьох країн застосовувати  різні заходи.; наприклад, в США організована спеціальна група, що відповідає за безпеку й недоторканість комп’ютерних мереж і комп’ютерних баз даних, позаяк будь-яка людина, що має комп’ютер, доступ у мережу та певні навички роботи з комп’ютером може здобути доступ у такі комп’ютерні банки даних, що містять конфіденційну й секретну інформацію, яка не призначена для рядового користувача. В якості прикладу можна навести випадок, що відбувся в США, коли один користувач зміг підключитися до мережі комп’ютерів міністерства обороны США, в результаті його злого наміру була повністю знищена важлива інформація одного з пентагонівських комп’ютерів.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

3. Особливості конкурентного  середовища в Україні   

      В українському суспільстві "культура конкуренції" має низький рівень. Високий її рівень забезпечує така поведінка споживачів, які активно шукають кращу продукцію, та виробників, які прагнуть удосконалювати свою діяльність, працюють чесно і керуються етичними нормами поведінки. Підвищує культуру конкуренції обізнаність суб'єктів господарювання з правилами конкурентної поведінки — з тим, що дозволено і заборонено. Нині засади культури конкуренції вже закладено у Господарському кодексі, стаття 38 якого називається "Правила професійної етики у конкуренції": суб'єкти господарювання за сприяння зацікавлених організацій можуть розробляти правила професійної етики у конкуренції для відповідних сфер господарської діяльності.

        Дефіцитність інформації про  стан конкуренції на певних  ринках товарів і послуг. Наслідками недостатності інформації є втрата мотивації до ефективної діяльності господарюючого суб'єкта, нераціональність використання виробничих ресурсів, недієвість певних державних заходів. Ці питання є актуальними в сучасних умовах господарювання.

        Неоднорідність рівня конкуренції  в Україні на різних ринках, що виникає за рахунок галузевої  та функціональної спеціалізації.  Є ринки, на яких конкуренція є достатньо сильною як між вітчизняними, так і між вітчизняними і закордонними виробниками. Деякі ринки конкурентні лише формально. Наприклад, ринок страхування є конкурентним, на ньому функціонує понад 300 страхових компаній, але майже всі види державного обов'язкового страхування здійснює НАСК "Оранта".

        Територіальна нерівномірність конкурентної боротьби: інтенсивний розвиток конкуренції, жорсткий та сильний її характер простежуються в об-ласних центрах, зокрема в Києві, Харкові, Дніпропетровську, Одесі, Донецьку, Запоріжжі, Львові. Саме у цих містах, і особливо в Києві, конкуренція сприяє пошуку та завоюванню нових клієнтів, виробництву більшої кількості продукції кращої якості.

      Нерівність  умов конкуренції, які виникли внаслідок особливостей економічної політики і виявлялися у наданні "державної допомоги" окремим підприємствам. Йдеться про адресне надання податкових пільг, списання заборгованості перед бюджетом, надання урядових гарантій за комерційними кредитами, нерівність реальних цін на енергоресурси для різних компаній однієї галузі.Конкурентна боротьба досить часто ведеться не на відповідних товарних ринках, а у коридорах виконавчої та законодавчої влади. В умовах, несприятливих для ведення бізнесу, підприємці створюють "своєрідні конкурентні переваги", які полягають у "зрощенні" із структурами державної влади. Але основним полем конкурентної боротьби має бути економіка, а методи боротьби — суто економічними.

      Тінізація конкурентних відносин: принципово нові риси має конкуренція за умов тіньової економіки. У тіньовій економіці не може не існувати "тіньова конкуренція". Наявність значних фінансових ресурсів, можливість використання владних важелів досить часто стають вирішальним інструментом перетворення конкурентних відносин у юридично не оформлені монополістичні структури. У таких умовах не можуть бути застосовані державно-правові механізми підтримки та захисту добросовісної конкуренції. У внутрішньогалузевій конкуренції найбільшу силу впливу мають потенційні та реальні конкуренти. Нині конкуренція переміщується із дешевого цінового сегмента у середньоціновий. Міжгалузева конкуренція в Україні лише починає зароджуватися, її розвиток стримується недосконалим інвестиційним кліматом, недієвим фондовим ринком.

      Слабка  розробка конкурентних стратегій українськими фірмами (чи повна їх відсутність). Зміни, що відбуваються в економічному житті країни, створюють усі передумови для появи, розвитку і застосування конкурентних стратегій у діяльності фірми. Структура галузі, можливі зміни у ній, позиції фірми — чинники, що впливають на вибір конкретної стратегії, а її реалізація формує стан і розвиток конкуренції як у галузі, так і в економіці країни. Конкурентна стратегія може бути як наступальною, так і оборонною, короткостроковою — для миттєвої реакції на ситуацію, що склалася на ринку, або довгостроковою — від якої залежить майбутня позиція і можливості фірми на ринку.

      Відбувається  перехід від цінової конкуренції  до нецінових її форм. Довгий час  на вітчизняному ринку переважало використання класичного інструменту конкурентної боротьби — зниження ціни, а можливості нецінової конкуренції, зокрема реклами, були обмеженими. Значна частка керівників підприємств в Україні ще нині недооцінюють важливість реклами для бізнесу, багато з них вважає, що витрачені гроші на рекламу — "гроші, викинуті на вітер". Водночас, у розвинутих країнах витрачаються величезні суми грошей на рекламу. Таким чином, конкуренція в економіці України характеризується великою кількістю унікальних чинників, урахування яких украй необхідне для реалізації конкурентної політики держави. Окрім таких процесів, як розвиток малого і середнього бізнесу, формування та успішна діяльність великого бізнесу, глобалізація, діяльність ринкових інститутів, зміна поведінки підприємств на ринку, зростання купівельної спроможності населення, на функціонування конкурентних відносин впливає й інституційне середовище рекламної діяльності суб'єктів господарювання.