Гендерні відмінності у проявах агресивності підлітками

Дата добавления: 28 Февраля 2012 в 00:00
Автор: c*******@rambler.ru
Тип работы: курсовая работа
Скачать полностью (65.92 Кб)
Работа содержит 1 файл
Скачать  Открыть 

Гендерні відмінності у проявах агресивності підлітками.docx

  —  69.12 Кб

Отже, розглянемо детальніше деякі  основні характеристики підліткового віку для того, щоб зрозуміти причини  і механізм виникнення агресії в  цьому віковому періоді.

Межі підліткового періоду приблизно  співпадають з навчанням дітей  в 5 – 8 класах середньої школи і  охоплюють вік від 10 – 11 до 14 років, але фактичний вступ до підліткового віку може не співпадати з переходом  в 5-й клас і відбуватися на рік  раніше або пізніше.

Перша загальна закономірність і гостра проблема підліткового віку – це перебудова відносин з батьками, перехід від дитячої залежності до відносин, заснованих на взаємній пошані і рівності. Підлітковий вік називають перехідним. Психологічний стан підліткового віку пов’язаний з двома “переломними” моментами цього віку: психофізіологічним – статевим дозріванням, і все, що з ним пов’язане, і соціальним – кінець дитинства, вступ до світу дорослих[13].

Перший з цих моментів пов’язаний з внутрішніми гормональними  і фізіологічними змінами, тілесні зміни, що спричиняють за собою, неусвідомлене статеве ваблення, а також емоційно-чутливі зміни.

 Другий момент – закінчення дитинства і перехід в світ дорослих пов’язаний з розвитком в свідомості підлітка критичного рефлектуючого мислення в розсудливій формі. Це і є визначальний стан підлітка  в психіці. Воно і створює основну провідну суперечність в житті підлітка. Розсудлива тобто формальна жорстка логіка володіє розумом підлітка. Саме так: не він володіє цією логікою, але вона виникає в його свідомості як якась примусова сила. Вона вимагає на будь-яке питання однозначної відповіді і оцінки: істина або брехня, та чи ні. І це створює в свідомості підлітка певну тенденцію до максималізму, примушує його жертвувати дружбою, ставати в антагоністичні відносини  з близькими людьми, оскільки  різноманіття і суперечність реальності і людських відносин  не укладається в рамки розсудливої логіки, а він готовий відкинути все що не відповідає цій логіці, оскільки саме вона пануюча сила в його свідомості, критерій його думок  і оцінок[4].

Але, будучи за типом логіки мислення рівним дорослому, по життєвому досвіду  і змісту свідомості підліток залишається  ще дитиною. Протестуючи проти брехні, лицемірства і панування над  ним миру дорослих, він в той  же час потребує душевної теплоти, ласки, розуміння, схвалення і  прощення дорослих. Відкидаючи авторитети, підліток потребує авторитету. У такому дорослому, якому він міг би повністю довіряти. З’являється тенденція відособленню і від світу дитинства і від світу дорослих до створення свого власного світу однолітків, внутрішньо однакових один одному.

Головним протиріччям підліткового віку можна вважати суперечність між розсудливою формою виникнення в свідомість підлітка рефлексії, що стала для нього провідною формою свідомого відношення до світу, і неособистим світом  дорослих, який не вкладається в рамки розсудливості, і який в той же час проголошує розсудливість (свідомість) свого буття [4].

Друга особливість і цінне психологічне придбання підлітка – відкриття  свого внутрішнього світу, в цей  період виникають проблеми самосвідомості  і самовизначення. Як говорив Кон  І. С., відкриття свого внутрішнього світу – дуже важлива, радісна  і хвилююча подія, але воно викликає також багато тривожних і драматичних  переживань. Разом з свідомістю своєї  унікальності, неповторності, несхожості на інших приходить відчуття самоти. Підліткове “я” ще невизначено, воно нерідко переживається як смутний  неспокій або відчуття внутрішньої  порожнечі, яку необхідно чимось заповнити. Звідси – росте потреба  в спілкуванні і одночасно  підвищується вибірковість спілкування, потреба в самоті. Свідомість своєї  особливості, несхожість на інших викликає вельми характерне для ранньої юності відчуття самоти або страх самоти[14].

Ще одна характеристика, що відноситься  до підліткового віку, – це велике значення, яке хлопці і дівчата надають  своїй зовнішності, причому еталони  краси і просто “прийнятної” зовнішності  часто завищені і далекі від реальності. З часом це зникає, оскільки людина звикає до своєї зовнішності, приймає її і тим самим стабілізує свій рівень домагань. На перший план виступають інші якості особи  – розумові здібності, вольові і моральні якості, від яких залежать успішна діяльність і відносини з тими, що оточують.

Також підлітки характеризуються нестійкою емоційною сферою, самоствердженням самостійності й індивідуальності, формуванням самооцінки, характеру, можливістю виникнення акцентуацій характеру і дезадаптивних форм поведінки; формуванням власних поглядів, наявністю високої навіюваності по відношенню до однолітків, появою сексуальних потягів до протилежної статі, формуванням самосвідомості та егоцентричності, виникненням надмірної втомлюваності й імпульсивності, а також схильності до ризику, агресивності як засобів самоствердження.

Агресивна ж поведінка неповнолітніх  має свою специфічну природу і  розглядається як результат соціогенезу, що йде під впливом різних цілеспрямованих, організованих і стихійних, неорганізованих  дій на особистість підлітка. Велику роль серед причин, які обумовлюють  різні відхилення, відіграють соціально-психологічні, психолого-педагогічні і психобіологічні  чинники, знання яких необхідне для  ефективної виховної і профілактичної діяльності педагогів, психологів, батьків[15].

Серед різноманітних, взаємопов’язаних чинників, які обумовлюють виявлення  агресії, можна виділити такі, як:

  • індивідуальний чинник, діючий на рівні психобіологічних передумов асоціальної поведінки, який гальмує соціальну адаптацію індивіда;
  • психолого-педагогічний чинник, що виявляється в дефектах шкільного і сімейного виховання;
  • соціально-психологічний чинник, що розкриває несприятливі особливості взаємодії неповнолітнього зі своїм найближчим оточенням в сім’ї, на вулиці, в учбово-виховному колективі;
  • особовий чинник, який, перш за все, виявляється в активно-виборчому відношенні індивіда, що шукає своє середовище для спілкування; соціальний чинник, що визначається соціальними і соціально-економічними умовами існування суспільства.

Витоки агресивної поведінки лежать в педагогічній і соціальній занедбаності, різних відхиленнях в стані фізичного  і психічного здоров’я. В основному  ж агресія в поведінці обумовлена не вродженими психічними і фізіологічними дефектами, а є наслідком сімейного впливу[16].

Існують неблагополучні сім’ї з  неблагополучною емоційною атмосферою, де батьки не лише нехтують підлітками, а й демонструють грубість, неповагу по відношенню до них. В багатьох сім’ях відсутні емоційні контакти між її членами, відбувається нехтування потреб підлітка при зовнішньому сприятливому відношенні. Дитина у таких випадках прагне знайти емоційно значимі відносини поза сім’єю. Достовірно встановлено, що жорстоке поводження з дитиною в сім’ї не тільки підвищує агресивність її поведінки у відношенні з однолітками, але і сприяє розвитку схильності до насильства в більш зрілому віці, перетворюючи фізичну агресію на життєвий стиль особи [5].

Агресивність підлітків часто  є результатом їх розчарувань, не баченням способів досягнення поставлених  цілей, наявних бажань, потреб, може бути наслідком недооцінки власних  і батьківських можливостей. Така поведінка  є результатом озлоблення, негативного  ставлення до безпосереднього оточення, соціуму загалом. Агресія підлітка у більшості випадків є результатом батьківського прикладу поведінки, адже прагнення підлітка до дорослості реалізується, зокрема через наслідування батьків, ідентифікацію з ними. Також агресивність підлітків пояснюється попереднім пережитим досвідом, побаченими сценами фізичного і психологічного насильства у сім’ї, що і впливає на подальший розвиток дитини.

Одним з найбільш суперечливих джерел навчання агресії є засоби масової  інформації. Після багаторічних досліджень із використанням найрізноманітніших методів і прийомів психологи і педагоги все ще не з’ясували ступінь впливу ЗМІ на агресивну поведінку. Вважається, що мас-медіа все ж таки мають якийсь вплив на агресивну поведінку підлітків. Проте сила його залишається невідомою.

Поєднання несприятливих біологічних, психологічних, сімейних і інших  соціально-психологічних чинників спотворює спосіб життя підлітків. Характерним для них стає порушення емоційних відносин з навколишніми людьми. Підлітки підпадають під сильний вплив підліткової групи, що нерідко формує асоціальну шкалу життєвих цінностей. Сам спосіб життя, середовище, стиль і круг спілкування сприяють розвитку і закріпленню девіантної поведінки. Таким чином, наявний негативний мікроклімат в багатьох сім’ях обумовлює виникнення відчуженості, грубощі, неприязнь певної частини підлітків, прагнення робити все на зло, всупереч волі оточуючих, що створює об’єктивні передумови для появи демонстративної непокори, агресивності і руйнівних дій.

    1. Гендерні відмінності у проявах агресивності.

Термін “гендерний” знаходить все більш широке розповсюдження і позначає різні соціальні аспекти міжстатевих відмінностей. Учені, що займаються гендерними дослідженнями, вивчають особливості соціальних ролей чоловіків і жінок. Кажучи про особливості агресивних проявів підлітків, ми повинні пам’ятати, що у хлопчиків і дівчаток вони специфічно забарвлені відповідно до статевої приналежності.

Кожна дитина – це неповторний  світ. У педагогічній практиці протягом багатьох років не враховувалися статеві відмінності дітей. Тим часом, статеві відмінності не обмежуються статевими характеристиками і особливостями психосексуального розвитку.

У своєму знаменитому огляді літератури стосовно гендерних відмінностей Маккобі  та Джеклін зробили висновок, що агресія – єдина модель соціальної поведінки, для якої існують докази, які вказують на абсолютно очевидні статеві відмінності. Всі три метааналізи психологічної літератури, проведені у 80-х роках, також мали висновок про існування гендерних відмінностей в агресивній поведінці[17].

У підлітковому віці процес психосексуального  розвитку дівчаток починається приблизно  на 2 роки раніше, ніж у хлопчиків, і триває протягом 3-4 років, а не 4-5 років. Хлопчики, не дивлячись на те, що вони фізично сильніше за дівчаток, володіють більшою чутливістю до дії як фізичних, так і психічних  чинників. Невипадково у хлопчиків  частіше, ніж у дівчаток, зустрічаються  психічні порушення. Разом з біологічними передумовами в розвитку статевих відмінностей серйозну роль грають соціальні і  культурні стереотипи, пов'язані  з представленнями дорослих про  поведінку дівчаток і хлопчиків, обумовлені, зокрема, стереотипами фемінності і маскулінності, прийнятими в суспільстві. Дані психологів різних країн світу  свідчать про те, що агресивна поведінка  набагато частіше зустрічається  у хлопчиків, чим у дівчаток[1].

Усередині підліткового віку, як у  хлопчиків, так і у дівчаток, існують  вікові періоди з вищим і нижчим рівнем прояву агресивної поведінки. Так  встановлено, що у хлопчиків є  два піки прояву агресії: 12 років  і 14-15 років. У дівчаток також виявляються  два піки: найбільший рівень прояву агресивної поведінки наголошується  в 11 років і в 13 років.

Порівняння ступеня вираженості  різних компонентів агресивної поведінки  у хлопчиків і дівчаток показало, що у хлопчиків найбільш виражена схильність до прямої фізичної і прямої вербальної агресії, а у дівчаток – до прямої вербальної і до непрямої вербальної. Таким чином, для хлопчиків найбільш характерний не стільки перевага агресії по критерію “вербальна – фізична”, скільки вираження її в прямій, відкритій формі і безпосередньо з тим, хто конфліктує. Для дівчаток характерна перевага саме вербальної агресії в будь-яких її формах – прямій або непрямій [5].

В наш час тенденція більшої  фізичної агресії хлопців продовжує  зберігатися. Так серед осіб, звинувачених у жорстокому поводженні з дітьми, кількість чоловіків перевищує  кількість жінок у 4 рази.

За даними В. Савіної, хлопці 9-10 років більше проявляють агресивність, ніж дівчата того ж віку, причому в формі як фізичної, так і вербальної агресії. При виділені ж непрямої вербальної агресії картина дещо змінюється. Як показав П. А. Ковальов, особи чоловічої статі переважно схильні до прямої і непрямої фізичної агресії(бійка), а також до прямої вербальної, а особи жіночої статі – до непрямої вербальної агресії(розпускання пліток). Схожі дані отримані Лагерспец із співавторами на фінських дітях 11-12 років: дівчатка віддавали перевагу непрямим формам агресії (розпускали плітки, заводили нового друга як помсту старому), а хлопці найчастіше виявляли агресію відкрито (штовхались, кричали, вчинювали бійку)[7, 18].

Ці відмінності, напевно, обумовлені декількома причинами. По-перше, як відмічає Б’єрквіст зі співавторами, жінки  фізично слабіші, тому для них  немає жодного сенсу застосовувати  пряму фізичну агресію (хоча, з  іншого боку, хто їм заважає застосовувати  її в конфліктах з особами своєї  статі?). По-друге, застосування прямої фізичної і частково прямої вербальної агресії, на думку   А. Іглі, не вписується в образ жінки як ніжної, м’якої, лагідної і чуйної істоти. Жінки  відчувають певний дискомфорт при появі  агресії на людях.

Л. М. Семенюк виявила як відмінності, так і схожість в прояві різних форм агресії хлопчиками і дівчатками підліткового віку на певних вікових етапах (див. таблицю 1).

 

 

Таблиця 1

Прояви різних форм агресивної поведінки у хлопчиків і дівчаток підліткового віку, %.

Форма агресивности

10-11 років

12-13 років

14-15 років

Хлопчики

Дівчатка

Хлопчики

Дівчатка

Хлопчики

Дівчатка

Фізична

70

30

59

38

61

59

Непряма

40

25

49

41

39

59

Вербальна

62

38

52

49

81

60

Негативізм

68

36

69

62

82

52

Описание работы
Предметом даної роботи є форми вираження агресії у хлопчиків і дівчаток, теорії і концепції людської агресії, чинники, що впливають на агресію підлітків.
Гіпотеза: гендерні відмінності впливають на емоційну сферу підлітка. Найбільш агресивними є хлопці. Основними причинами є виховання та ставлення до підлітка у сім’ї та вплив соціуму.
Мета даної роботи: розглянути феномен агресії і встановити статеві і індивідуальні відмінності в агресивності підлітків
Содержание
содержание отсутствует