Аналіз бухгалтерського балансу як основного джерела для оцінки фінансового стану підприємства

Для оцінки структури пасивів також розраховують ряд коефіцієнтів.

Коефіцієнт  автономії визначається як відношення власного капіталу до валюти балансу. Оптимальне значення даного коефіцієнта  знаходиться в межах 0,5-0,6. Коефіцієнт автономії показує частку власників  у загальній сумі капіталу. Зростання  даного показника характеризує стійкій  фінансовий стан підприємства. Цей  коефіцієнт обчислюємо в додатку  Т.

Як уже  відмічалося нами власний капітал  має значну питому вагу у джерелах майна ВАТ «Львівагромашпроект», і, як видно із додатку Т має тенденцію до збільшення. Це зумовлює високе значення показника автономії (61,6% на початок року та 74,2% на кінець року). Тобто значення показника автономії підприємства перевищує його нормативне значення, що характеризує стійкій фінансовий стан підприємства. Також, слід відмітити позитивну тенденцію до його зростання на кінець року на 12,6% порівняно із початком року.

Коефіцієнт  концентрації залученого капіталу обчислюють шляхом ділення суми довгострокових і поточних зобов’язань на валюту балансу. Даний коефіцієнт показує  частку залученого капіталу у майні  підприємства. Зростання коефіцієнта  свідчить про підвищення фінансової залежності. Оптимальне значення коефіцієнта  концентрації залученого капіталу 0,4-0,5. Розрахунки цього коефіцієнта представлені в додатку Ф.

На основі розрахунків, представлених в додатку  Ф бачимо, що значення коефіцієнту  концентрації залученого капіталу на початок та кінець звітного періоду  є меншим за його нормативне значення (38,4% на початок року та 25,7% на кінець року), а його зменшення на кінець року на 12,7% порівняно із початком року є негативним і свідчить про вагоме позбавлення залежності від позикових  коштів.

Коефіцієнт  прогнозу банкрутства дозволяє оцінити  як «працюють усі активи підприємства». Збільшення цього показника оцінюють позитивно. Коефіцієнт прогнозу банкрутства  дорівнює відношенню суми власних коштів в обороті до валюти балансу, він  розрахований в додатку Х. Обчислення показують, що досліджуваному підприємству банкрутство не загрожує.

Всі вище обчислені показники фінансової стійкості можна узагальнити  у вигляді таблиці.

 

Таблиця 3.6 Показники фінансової стійкості ВАТ «Львівагромашпроект» станом за 2008 рік^**

Показники	Оптимальне значення	На початок звітного періоду	На кінець звітного періоду	Відхилення
Коефіцієнт автономії	³0,5	0,616	0,742	0,126
Коефіцієнт реальної вартості основних засобів і матеріальних оборотних активів	-	0,707	0,585	-0,12
Коефіцієнт реальної вартості основних засобів	-	0,183	0,18	-0,003
Коефіцієнт нагромадження  амортизації	0,3-0,5	0,779	0,788	-0,1
Коефіцієнт оборотності  основного капіталу	-	10,8	16,0	5,2
Коефіцієнт власних коштів в оборотних активах	³0,1	0,458	0,64	0,181
Коефіцієнт концентрації залученого капіталу	0,4-0,5	0,384	0,257	-0,127
коефіцієнта прогнозу банкрутства		0,323	0,453	0,13

 

Як можна  побачити з таблиці 3.6, майже всі  обчислені коефіцієнти протягом звітного періоду покращили своє значення, що говорить про ефективність господарської діяльності на досліджуваному підприємстві.

Крім  відносних показників, для оцінки фінансової стійкості використовують і абсолютні. При використання абсолютних показників фінансової стійкості вартість матеріальних оборотних активів (МОА) порівнюють із окремими джерелами фінансування:

• власними оборотними коштами (ВОК);
• власними оборотними коштами і довгостроковими кредитами та позиками (ВОК+ДК);
• власними оборотними коштами, довгостроковими кредитами, короткостроковими кредитами і кредиторською заборгованістю (ВОК+ДК+КК+КЗ).

Відповідно  до забезпеченості матеріальних оборотних  активів перерахованими варіантами фінансування розрізняють чотири типи фінансової стійкості.

Абсолютна стійкість. Для неї характерним  є те, що для забезпечення матеріальних оборотних активів достатньо  власних оборотних коштів і платоспроможність  підприємства гарантована. Така ситуація трапляється рідко і, як правило, її не можна розглядати як позитивну, адже за цих умов адміністрація не має можливості використати зовнішні джерела коштів для фінансування основної діяльності. Нормальним вважають стан підприємства, коли частка власних  оборотних коштів є трохи вищою  за 50% [34, 161].

Нормальна стійкість. Для забезпечення матеріальних активів, крім власних оборотних коштів залучають довгострокові кредити і позики. Платоспроможність підприємства гарантована. При цьому повинна виконуватися така нерівність:

 

МОА < ВОК + ДК.

 

Нестійкій фінансовий стан. Для забезпечення матеріальних оборотних активів  залучаються власні оборотні кошти, довгострокові, короткострокові кредити  і кредиторська заборгованість. Тобто,

 

МОА < ВОК + ДК + КК + КЗ.

 

Платоспроможність підприємства є порушена, але є  можливість її відновлення.

Кризовий  фінансовий стан. Для забезпечення матеріальних оборотних активів  не вистачає так званих нормальних джерел їх формування і підприємству може загрожувати банкрутство. Тобто,

 

МОА > ВОК + ДК + КК + КЗ.

 

Таблиця 3.7. Фінансова стійкість ВАТ «Львівагромашпроект» за джерелами формування матеріальних запасів станом за 2008 рік^** тис.грн.

Показники	На початок звітного періоду	На кінець звітного періоду	Відхилення
Власні кошти в обороті (робочий  капітал)	1657,0	2356,0	699,0
Короткострокові кредити банків під  товарні залишки	798,0	-	-798,0
Довгострокові кредити банків	-	-	-
Кредиторська заборгованість за товари	604,0	840,0	236,0
Нормальні джерела формування запасів	3059,0	3196,0	137,0
Загальна величина запасів матеріальних оборотних активів	2894,0	2178,0	-716,0
Різниця між сумами власних оборотних  коштів і запасів	-1237,0	178,0
Різниця між сумами нормальних джерел і запасів	165,0	1018,0	853,0
Тип фінансової стійкості	Нестійкий фінансовий стан	Нормальна стійкість	-

 

Дані  таблиці 3.7 свідчать, що на початок звітного періоду ВАТ «Львівагромашпроект» не володіло власними оборотними коштами в достатній мірі і фінансовий стан підприємства був нестійким. В кінці звітного року для досліджуваного підприємства ситуація змінилася в кращу сторону і вже робочий капітал повністю покривав загальну величину запасів матеріальних оборотних активів і фінансовий стан підприємства став нормально стійким.

Отже, в  умовах ринку, коли діяльність підприємства здійснюється на засадах самофінансування, а при нестачі власних коштів – за рахунок позикового капіталу, дуже важливо дати аналітичну оцінку фінансової незалежності від зовнішніх  джерел фінансування.

У процесі  аналізу діяльності ВАТ «Львівагромашпроект» протягом звітного періоду було виявлено, що реальна вартість основних засобів та інших оборотних матеріальних активів зменшилася, існує необхідність оновлення основних засобів (коефіцієнт нагромадження зносу – менше нормативу), проте зменшилася залежність від кредиторів, за рахунок власного капіталу сформовані всі необоротні активи і частина оборотних. Але в кінці року спостерігаємо збільшення робочого капіталу і, як наслідок, зміну нестійкого фінансового стану на нормальний стійкий. Можливо, підприємству доцільно розглянути пропозицію з отримання довготермінових кредитних коштів для розширення виробничих потужностей.

Фінансовий  стан підприємства можна оцінити  з погляду його короткострокової та довгострокової перспектив. У короткостроковій перспективі критерієм оцінки фінансового  стану підприємства є його ліквідність  і платоспроможність, тобто здатність  своєчасно і в повному обсязі розрахуватися за короткостроковими  зобов’язаннями.

Як відомо напрямки аналізу фінансової звітності  залежать від потреб та інтересів  суб’єктів, які його проводять. В  аналізі ліквідності та платоспроможності  зацікавлені постачальники товарів, робіт, послуг. Вони зацікавлені у  якнайшвидшій та регулярній оплаті своїх  поставок, тому їм перш за все хочеться знати, наскільки платоспроможне підприємство-партнер, наскільки воно здатне вчасно і повною мірою погашати свої зобов’язання.

Термін  «ліквідний» передбачає безперешкодне  перетворення майна на гроші. Ліквідність  підприємства – це його спроможність перетворювати свої активи на гроші  для покриття всіх необхідних платежів.

Суть  ліквідності полягає в тому, щоб  для негайного покриття короткотермінових  зобов’язань були чи могли бути знайдені кошти, достатні для попередження затримки в платежах. Визначальними  тут є статті пасиву – суми і  строк їх погашення.

Платоспроможність – це абсолютна ліквідність. Тобто  такий стан ресурсів підприємства, коли воно володіє на певний момент коштами, достатніми для оплати всіх зобов’язань. Якщо ліквідність –  такий стан ресурсів підприємства, при якому можуть бути знайдені кошти  для погашення протягом деякого  незначного проміжку часу, то платоспроможність  – це здатність погасити свої зобов’язання негайно, і в цьому разі не допускається наявність проміжку часу.

Ліквідність – показник, який характеризує здатність  виконувати свої зобов’язання шляхом перетворення цінностей у кошти  чи їх абсолютно ліквідний еквівалент [10, с.259]. Ліквідність характеризується, з одного боку – часом необхідним для перетворення активів у гроші, з іншого боку – вартістю, ціною  за якою можуть бути продані ці активи. Чим менший період часу за який активи підприємства можуть бути перетворені  в гроші, тим вище ліквідність  цих активів. Якщо стан розміщення позичених  підприємством фінансових ресурсів відповідає умовам ліквідності, то воно гарантоване від банкрутства. Для  цього термін перетворення активів  фірми в грошову форму має відповідати термінам погашення зобов’язань.

Платоспроможність – це наявність на підприємстві засобів (коштів та їх еквівалентів), достатніх  для сплати боргів за всіма короткотерміновими зобов’язаннями і одночасно безперебійного функціонування підприємства. Платоспроможність  – це певний стан підприємства, який гарантує його фінансову стійкість. Таким чином, основними ознаками платоспроможності є:

• наявність достатньої кількості коштів в касі і на поточних рахунках;
• відсутність простроченої кредиторської заборгованості та короткотермінових позик, не погашених в строк.

При оцінці ліквідності необхідно не тільки з’ясувати суму грошової наявності, а й варто дізнатись, які суми передбачається одержати протягом найближчого  строку (місяця, кварталу) і, з іншого боку, які суми за цей час слід сплатити.

Зовнішніми  ознаками погіршення ліквідності є:

перевищення деякого певного рівня простроченої кредиторської заборгованості;

втрати  в основному виробничому процесі, які часто повторюються;

значне  використання короткотермінових залучених  коштів як джерел фінансування довготермінових  вкладень;

невисоке  значення коефіцієнтів ліквідності;

недостатня  кількість вільних оборотних  активів;

значна  зростаюча частка залучених коштів у загальній сумі джерел;

невиконання зобов’язань перед кредиторами (постачальниками продукції, банками. акціонерами);

наявність понаднормованих і залежаних товарів та виробничих запасів;

наявність простроченої дебіторської заборгованості;

використання  джерел фінансування на невигідних умовах;

експлуатація  застарілого обладнання, тощо.

Аналіз  ліквідності балансу полягає  в порівнянні ресурсів за Активом, згрупованих за рівнем їх ліквідності і розташованих у порядку спадання ліквідності, із зобов’язаннями за Пасивом, згрупованими за строками їх погашення і розташованими в порядку зростання строків. Групування здійснюється стосовно бухгалтерського балансу підприємства.

Високоліквідними  ресурсами підприємства є кошти  в касі й на поточному рахунку  в банку, бо вони в будь-який час  можуть бути використані для оплати заборгованості. Наступними за рівнем ліквідності активами є цінні  папери і термінова дебіторська  заборгованість за відвантаженими товарами і наданими послугами.

Менш  ліквідною є прострочена заборгованість за відвантажені товари, не оплачені в  строк покупцями, бо за такою заборгованістю невідомий строк надходження  оплати.

Ще менш ліквідними слід вважати: вартість готової  продукції, яку потрібно реалізувати, а також вартість запасів матеріальних цінностей.

Послідовність розміщення ресурсів за їх ліквідністю, тобто можливістю перетворення в  наявні гроші, можна подати таким  чином:

1. Гроші:

• монети, банкноти, депозити;

• переказні векселі, грошові перекази, чеки;
• поточний рахунок.

2. Цінні папери, які швидко реалізуються:

• короткотермінові акції, облігації; акцептовані банком векселі;
• угоди на перекуповування; депозитні сертифікати.

3. Дебіторська заборгованість:

• за основною діяльністю;
• за іншою діяльністю.

4. Матеріально-виробничі запаси:

• готова продукція;
• матеріали;
• товари;
• незавершене виробництво;
• інші запаси.