Аналіз розрахунків підприємства з фінансово-кредитними установами

         Простий (соло-вексель) виписується і підписується покупцем (векселедавцем) і є його борговим зобов'язанням оплатити кредитору вказану суму в установлений час. Тобто, оформляючи простий вексель, векселедавець є платником. Підписавши простий вексель, він стає на певний строк боржником особи, указаної у векселі. Векселедавець бере на себе зобов'язання особисто сплатити за векселем певну суму грошей у точно зафіксований час у майбутньому або в час, визначений власником векселя.

         Обіг  просого векселя здійснюється за схемою, наведеною на рис. 2.7.

         Рис. 2.7. Простий вексельний обіг

         1 - векселедавець (покупець) передає вексель; 2 - власник векселя (ремітент) пред'являє вексель до акцепту; 3 - векселедавець погашає вексель і передає його ремітенту; 4 - власник векселя (ремітент) вручає погашений вексель векселедавцеві.

         Нині  в Україні прості векселі набувають  певної популярності. Вони використовуються для залучення тимчасово вільних  грошових коштів. Банківські установи активно використовують прості векселі для залучення коштів, бо вексель має перевагу перед ощадним сертифікатом, оскільки він більш ліквідний. Це означає, що власник векселя має можливість розрахуватися зі своїми кредиторами не тільки грошима, а й векселем за відвантажені товари і надані послуги або достроково врахувати вексель.

         Важлива особливість векселя полягає  в тім, що його можна використати  як засіб платежу. Фінансово-кредитні установи використовують «розрахунковий»  вексель. Розрахунковий вексель - це вексель, який купують з дисконтом для покриття кредиторської заборгованості перед векселедавцем у розмірі вексельної суми. Сутність такої операції в тім, що різниця між ціною покупки векселя і вексельною сумою стає доходом.

         У таких операціях використовують векселі надійних банків або транспортних підприємств. Векселі цих підприємств купують з метою дострокового погашення кредиторської заборгованості перед векселедавцем. Тому до таких векселів додають гарантовані листи із зобов'язанням векселедавця достроково погасити вексель у рахунок кредиторської заборгованості власника векселя перед векселедавцем за отримані останнім товари і надані послуги.[12]

         3. Проблеми та шляхи підвищення ефективності грошових розрахунків

         Розрахункові  відносини в Україні так як і національна економіка України знаходиться на етапі становлення. Саме тому, як раз зараз необхідні правильні основи розрахункових відносин, треба вибрати правильні шляхи їх розвитку і привести у відповідність до нових умов розвитку і життя нормативно-правову базу.

         В умовах ринкового господарювання, виникнення підприємств різних форм власності  в здійснені розрахунків усунено  зайву централізацію, регламентацію, уніфіковано порядок їх здійснення. Однак, здійснюючи розрахунки, як підприємства, так і кредитні установи зобов'язанні суворо дотримуватись чинних законодавчих актів, банківських правил, сприяти прискоренню платежів та зміцненню розрахункової дисципліни.

         В сучасних умовах гроші є невід'ємним  атрибутом господарського життя. Тому всі угоди, які пов'язані з поставкою матеріальних цінностей і наданням послуг, завершуються грошовими розрахунками. Останні можуть приймати, як готівкову, так і безготівкову форму розрахунку. Організація грошових розрахунків з використанням безготівкових грошей є більш переважливою, на відміну від розрахунків із застосуванням готівкових, грошей, оскільки в першому випадку досягається значна економія на “издержках обращения”. Широкому застосуванню безготівкових розрахунків сприяє розгалужена гілка банків, а також зацікавленість держави в їх розвитку.

         Отже, питання розрахункових документів, є досить актуальним на сьогоднішній час. Воно є дуже важливим для розвитку національної економіки, і потребує більш чіткої законодавчої регламентації.

         Стабільність  фінансової системи України і національної економіки безпосередньо пов'язана зі стабільністю розрахункової системи, тобто з наявністю надійного механізму платежів, що дозволяють безперебійно здійснювати розрахункові операції.

         Для здійснення будь-якої господарської  операції підприємство повинно здійснити розрахунки з іншим підприємством, найшвидший тип розрахунків між юридичними та фізичними особами - безготівкові. Банк в цих розрахунках виступає як посередник між клієнтами, що здійснюють платежі.

         Розрахунково-касові операції полягають у забезпеченні руху грошових коштів на рахунках клієнтів банків згідно з їхніми дорученнями. Ці операції посідають особливе місце в банківській діяльності і відіграють важливу роль у забезпеченні успішного перебігу економічних процесів на мікро - та макрорівнях. Для клієнтів банків розрахунково-касові операції забезпечують одержання грошового еквівалента за реалізовану продукцію чи послуги, оплату для виробництва матеріальних ресурсів, оплата заробітної плати працівникам, оплату зобов'язань перед бюджетом та позабюджетними фондами, накопичення та використання заощаджень. Майже усі підприємства здійснюють безготівкові розрахунки, мають різни види рахунків і користуються різними формами безготівкових розрахунків. В умовах ринкової економіки форми безготівкових розрахунків набувають нової сутності: підприємство має самостійно обирати найефективніші та найкращі форми розрахунків[13].

         Визначення  сутності безготівкових розрахунків  здійснюються такими вченими: А. Н. Самцова, М. В. Карасьова, М. Л. Коган, К. Флейшиц, Н. Я. Яхніна,  Л. Г. Єфімова, С. С. Алєксєєв, А. М. Поддерьогін та інші.

         Кожна з форм безготівкових розрахунків  має свої переваги і недоліки.

         Розрахунки  платіжними дорученнями завжди прості, зручні і забезпечують швидке здійснення платежу. Але, вони мають і недолік - не гарантують платіж постачальнику.

         Щоб подолати цей недолік в банківській  практиці використовуються розрахунки акцептованими банком платіжними дорученнями. Також в останній час дуже широко стала використовуватися попередня оплата поставок. Але ці  міри вигідні для постачальників і ставлять в тяжкий фінансовий стан платників, так як з обороту завчасно відвертаються обігові кошти.

         Відносно  новою, мало розповсюдженою формою розрахунків є розрахунки платіжними вимогами-дорученнями. Такі розрахунки дозволяють закріпити договірну дисципліну, дозволить ширше упровадити акцепт матеріальних цінностей та визволити установи банків, обслуговуючих постачальника та покупця від формального контролю за правильністю оформлення документів і документообігу. Але вони потребують вдосконалення в напрямку збільшення відповідальності платника, прискорення документообігу, використання фінансових санкцій.

         Найбільш  розповсюдженою формою розрахунків  в ринковій економіці є акредитивна форма розрахунків. Це сама безпечна й надійна форма розрахунків, при якій більша доля відповідності лягає на банки. Ця форма розрахунків більш вигідна для постачальника, ніж для покупця, тому що останній несе видатки по відкриттю акредитиву, крім того, сума на яку відкритий акредитив, вилучається з обороту до виплати по ньому, що негативно відображається на фінансовому стані цього підприємства.

         В Україні дуже слабо використовуються розрахунки чеками. В таких умовах чек залишається виключно технічним інструментом платежів по банківським рахункам, що визначає обмеженість сфери його використання. Чекова форма забезпечує контроль платника за товарною угодою і дозволяє максимально приблизити платіж до моменту одержання товару, прискорити обіговість коштів в розрахунках. Також чекова форма розрахунків має перевагу це простота розрахунків. Використання цієї форми вигідне як для постачальника, так і для покупця, але для останнього інколи не вигідне, оскільки пов'язане з  резервуванням коштів для покриття чеків. Цей недолік можна усунути у випадку надання чекової книжки без попереднього депонування грошей під гарантію банку[14].

         Від правильного вибору форми безготівкових  розрахунків залежить точність оцінки діяльності підприємства, виконання його планових завдань, своєчасність отримання коштів для безперервного поновлення виробничого процесу, оперативність і правильність утворення відповідних фондів.

         В безготівковому платіжному обороті усі форми розрахунків за товари засновані на руху обігових коштів на стадії товар - гроші та гроші - товар. І разом з тим, кожна з форм має специфічний обернений вплив на співвідношення вартості товару та обсягу обігових коштів у сфері обігу. Один товарний оборот може залучати в процес своєї реалізації більшу чи меншу масу обігових коштів в залежності від форми безготівкових розрахунків. Тому вибір форм безготівкових розрахунків має велике значення для ефективності використання їх, що визначається співвідношенням часу руху товарів до тривалості відвернення обігових коштів в розрахунки при даній конкретній формі. Ефективність форми розрахунку тим вище, чим більший час відвернення обігових коштів в розрахунки наближається до часу руху товару в локальній сфері обігу між підприємствами. І навпаки, зменшення ефективності форм розрахунків визначається відносним продовженням тривалості вкладення коштів в розрахунки у порівнянні з часом руху товару від виробника до споживача.

         Підприємства-клієнти  банків постійно виказують незадоволеність тим, що платежі у банків дуже довго знаходяться "в дорозі". Затримка з переказами астрономічних сум приносять банкам гроші, а підприємствам - великі збитки.

         Раніше  платежі проводилися  на протязі 2-3 робочих днів, але сьогодні з використанням механізованих систем зв'язку це робиться значно швидше[15].

         Сьогодні  промислові підприємства України потрапили  у своєрідний циклічний процес: відсутність  оборотних засобів не дозволяє модернізувати  та розвивати виробництво, щоб випускати продукцію світового рівня, а неконкурентоспроможну продукцію неможливо реалізувати за «живі» гроші, що створює умови для товарообмінних ланцюжків. Бартер, у свою чергу, поглиблює фінансову кризу.

         Сьогодні  через поширення процесу бартеризації держава зазнає великих втрат. Це - зменшення податкової бази, і як наслідок, скорочення валютних та бюджетних надходжень, що веде до процвітання тіньової економіки. Нині практично весь бартерний сектор торгівлі «сирий», оскільки переважна більшість його учасників, як правило, не сплачує податків. Окрім того, бартерні угоди настільки заплутані і обтяжені посередницькими операціями, що виробники, які змушені вдаватися до послуг посередників, втрачають на цьому величезні гроші.

         Для поступового викорінення бартеру  як неефективної форми розрахунків ми пропонуємо використовувати в розрахунках вексель - просту форму кредитних грошей для оплати товарів та послуг, надання позик, гарантій міжбанківських кредитів. Вагомість векселя у сучасній ринковій економіці досить значна. Цю вагомість надає векселю безспірність оплати за ним.

         У більшості країн світу з ринковою економікою у разі оголошення фірми-боржника за векселем банкрутом, з реалізації її активів покриваються в першу  чергу всі вексельні претензії  до неї, незалежно від строків платежу за ним[15].

         Отже, ситуація яка склалася в економіці  потребує прийняття конструктивних заходів для формування ефективної системи розрахунково-платіжних  відносин між підприємствами. Щоб вийти з цієї ситуації, необхідно модернізувати безготівкову систему розрахунків, зробити її більш надійною і різноманітною. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                       Використана література

     1. http://www.grinchuk.lviv.ua/book/11/415.html

2. Фінанси підприємств - Aзаренкова Г. М.(тема 2)
3. http://ua.textreferat.com
4. Библиотека Воеводина ... Главная страница    
5. "Фінанси підприємств " / за ред. А.М. Поддєрьогіна

http://books.br.com.ua/

6. постанова НБУ від 11 листопада 1998 р. № 473
7. Поддєрьогін «Фінанси підприємств (2000)»
8. http://diplstud.ru
9. http://kr-diplom.kiev.ua
10. http://buklib.net
11. http://readbookz.com – бібліотека онлайн
12. Банківські операції - Мороз А.М.
13.  
14. Денисенко М.П. Гроші та кредит у банківській справі. Навч. посібник /         М.П. Денисенко. -К.: Алерта, 2004. - 478 с.

              [2] Зятковський І.В. Фінанси підприємств. Навч. посібник / І.В. Зятковський. - К.: Кондор-2003. - 364 с.