Аудит баківської діяльності

 

ЗМІСТ
Заліковий модуль 1.......................................................................................	3
1 Процедура затвердження рейтингу банку..................................................	3
2 Сутність банківського нагляду....................................................................	7
3 Задача.............................................................................................................	12
Заліковий модуль ІІ.......................................................................................	13
1 . Норматив ризику загальної відкритої валютної позиції банку (Н13)...	13
2 Державний контроль діяльності банків......................................................	17
3 Задача.............................................................................................................	25
Перелік літератури...........................................................................................	26

 

ЗАЛІКОВИЙ МОДУЛЬ І

 

Варіант 8

1. Процедура затвердження рейтингу банку

Затвердження рейтингу банку.

Рейтинг банків визначається за результатами кожної інспекційної перевірки та є  дійсним до проведення наступної перевірки (рис. 1.1).

Базовим є рейтинг, визначений за результатами останньої інспекційної перевірки  банку. Якщо в період між інспекційними  перевірками працівники служби банківського нагляду провели перевірку окремого компонента рейтингової системи, то затверджений рейтинг банку може бути змінений на підставі даних цієї перевірки.

Звіт про інспекційну перевірку

Супровідний інформаційний лист

Рейтинг банку

Погодження про затвердження рейтингу банку

Департамент інспектування банків

Національний банк України

Територіальне управління Національного банку за місцезнаходженням банки

 

Встановлення та затвердження рейтингу банку

Рис. 1.1. Затвердження рейтингу банку, встановленого за результатами інспекційної перевірки

Рейтинг банку, встановлений за результатами інспекційної перевірки, яку проводять працівники територіального управління Національного  банку, затверджується начальником  територіального управління Національного  банку (або його заступником) та надсилається окремим файлом електронною поштою не пізніше ніж через 14 робочих  днів після закінчення інспекційної перевірки разом із супровідним  інформаційним листом і звітом про  інспекційну перевірку для їх погодження Департаментом інспектування  банків.

Якщо  працівники територіального управління Національного банку провели  перевірку окремого компонента рейтингової  системи та за її результатами прийнято рішення про зміну рейтингової  оцінки за цим компонентом, що була визначена раніше на підставі комплексної  інспекційної перевірки, то нова рейтингова оцінка та комплексна рейтингова оцінка банку (у разі її зміни) затверджуються і надсилаються Департаменту інспектування  банків у порядку, визначеному вище.

Якщо  працівники Департаменту інспектування  банків за результатами розгляду звіту  про інспекційну перевірку (або  довідки) дійшли висновку, що рейтинг (або  рейтингова оцінка окремого компонента) банку, виставлений працівниками територіального  управління Національного банку, не відповідає висновкам, зробленим у  звіті про інспекційну перевірку (або довідці), то до територіального  управління Національного банку  не пізніше ніж через 10 робочих  днів після отримання звіту про  інспекційну перевірку або довідки  надсилається повідомлення про непогодження результатів інспекційної перевірки  або перевірки окремого компонента рейтингової системи із зазначенням  причин непогодження.

Рейтинг банку (за результатами інспекційної перевірки), або рейтингова оцінка (за результатами перевірки окремого компонента рейтингової  системи), який виставляється працівниками центрального апарату Національного  банку, погоджується директором Департаменту інспектування банків та затверджується заступником Голови Національного банку, який за посадовими обов'язками керує службою банківського нагляду.

Порядок погодження та затвердження рейтингу банку (рейтингової оцінки окремого компонента рейтингової системи) за результатами інспекційної перевірки (перевірки окремого компонента), яку  проводять працівники центрального апарату Національного банку, включає  такі послідовні дії:

• Департамент інспектування банків передає звіт про комплексне інспектування (довідку) до Департаменту безвиїзного банківського нагляду, який аналізує його та готує письмовий висновок щодо інформації, викладеної у звіті про інспекційну перевірку (довідці), у тому числі щодо погодження чи непогодження рейтингу банку (рейтингової оцінки окремого компонента рейтингової системи);
• обговорення висновків інспекційної перевірки (перевірки окремого компонента) та рейтингу банку (рейтингової оцінки окремого компонента рейтингової системи) за участю керівників управлінь інспектування та регулювання діяльності банків, керівника інспекційної групи і працівника, який здійснює безвиїзний нагляд за відповідним банком;
• погодження рейтингу (рейтингової оцінки окремого компонента рейтингової системи) директором Департаменту інспектування банків (його заступником);
• здійснення доповіді і погодження висновків та результатів інспекційної перевірки (у тому числі рейтингу банку) та перевірки окремого компонента рейтингової системи за участю директора (заступника) Департаменту інспектування банків та керівників його управлінь, керівника інспекційної групи і працівника, який здійснює безвиїзний нагляд за цим банком. З метою вдосконалення процесу інспектування та формування інспекційних груп із кваліфікованих інспекторів за відповідними напрямами інспекційної перевірки керівник інспекційної групи готує для обговорення доповідну записку з інформацією щодо оцінки кожного з членів інспекційної групи. Підсумком доповіді має бути виставлення оцінки інспекційній групі в цілому та погодження рейтингу банку (рейтингової оцінки окремого компонента рейтингової системи) директором Департаменту інспектування банків (його заступником);
• надання звіту про інспекційну перевірку та рейтингу банку з доповідною запискою, в якій викладаються висновки обговорення, зазначеного вище, та надаються пропозиції щодо доцільності чи недоцільності застосування до банку заходів впливу (у разі наявності підстав) заступнику Голови Національного банку, який за посадовими обов'язками керує службою банківського нагляду, для затвердження рейтингу банку. У разі його відсутності затвердження рейтингу банку здійснює директор Департаменту інспектування банків.

Якщо  працівники центрального апарату Національного  банку провели інспекційну перевірку  банку (перевірку окремого компонента рейтингової системи), за діяльністю якого здійснює нагляд територіальне  управління Національного банку, то протягом трьох робочих днів після  затвердження рейтингу банку (рейтингової  оцінки окремого компонента рейтингової  системи) відповідному територіальному  управлінню Національного банку  надсилаються звіт про інспекційну  перевірку (довідка) та рейтинг (рейтингова оцінка) банку для подальшого нагляду  та роботи з банком з метою встановлення контролю за виправленням порушень, виявлених  під час комплексної інспекційної перевірки.

 

2. Сутність банківського нагляду

 

Необхідність  контролю за діяльністю комерційних  банків зумовлена тим, що в умовах ринку йде жорстка конкурентна  боротьба між банками, а це змушує їх дедалі підвищувати ризикованість  своїх операцій, щоб задовольнити клієнта і отримати прибуток. Підвищення ризикованості банківських операцій робить діяльність банків дедалі небезпечною і може призвести до загрози банкрутства. Роль банківського нагляду не зводиться тільки до контролю чи накладення санкцій, а полягає в сприянні керівництву банку щодо визначення та вирішення існуючих проблем. Отже, з метою досягнення ефективного управління та запобігання надмірних ризиків для банків встановленні обов'язкові пруденційні стандарти (правила).

Банківський нагляд - система контролю та активних впорядкованих дій Національного  банку України, спрямованих на забезпечення дотримання банками та іншими особами, стосовно яких Національний банк України  здійснює наглядову діяльність законодавства  України і встановлених нормативів, з метою забезпечення стабільності банківської системи та захисту  інтересів вкладників та кредиторів банку.

За етапами  і методами здійснення банківський  нагляд поділяють на вступний, попередній і поточний (рис. 2.1).

Система банківського нагляду

Контроль  за виконанням вимог органів нагляду

Вступний  контроль (реєстрація та ліцензування )

Поточний контроль

(інспектування на місцях)

Попередній контроль (пруденційний документальний)

Рисунок 2.1 Схема організації банківського нагляду

Пруденційний  нагляд - це система банківського нагляду, при якій головна увага органів нагляду зосереджується на регулярному проведенні оцінки загального фінансового стану, результатів діяльності та якості керівництва. Методика пруденційного нагляду вивчає дотримання банком вимог чинного законодавства, нормативних актів Національного банку України, економічних нормативів тощо.

Основні принципи ефективного банківського нагляду є базовими стандартами  для здійснення виваженої та ефективної політики нагляду та вважаються універсальними.

Базельський Комітет сформулював двадцять п'ять  основних принципів ефективного  банківського нагляду. Вони визначають критерії, за якими можна оцінити  ефективність банківського нагляду  і повинні застосовуватись наглядовими  органами у своїй роботі. Принципи стосуються таких питань (табл. 2.1).

 

Таблиця 2.1 Принципи ефективного банківського нагляду

Номери принципів	Сутність принципів
1		необхідні попередні умови ефективного  банківського нагляду
2-5		ліцензування банківської діяльності та погодження змін у характері власності  та характері участі банку в капіталі інших організацій
6-15		ризики банківської діяльності та пруденційні норми
16-20		методи поточного банківського нагляду
21		вимоги щодо надання банками інформації
22		можливості органів банківського нагляду щодо застосування заходів  наглядового реагування
23-25		організація нагляду за банками, які  займаються міжнародним бізнесом

У 2007 р. Місія  МВФ та Світового банку здійснила  оцінку виконання Україною Основних принципів ефективного банківського нагляду (у новій редакції) в рамках Програми оцінки стану фінансового  сектора України (ББАР). Отже, нагляд за банками як суспільно-економічне явище є багаторівневою системою. Завдяки цьому окремі прорахунки, допущені на одному її рівні, можуть бути компенсовані та нівельовані на інших. Базельським комітетом розроблено і затверджено Основні Принципи ефективного банківського нагляду  та Методологічні роз'яснення до Основних Принципів, які покликані  стати орієнтирами для наглядових органів усіх країн світу.

Базові  засади ефективного банківського нагляду:

• основна мета нагляду полягає в тому, щоб забезпечувати стабільність фінансової системи і довіри до неї з боку вкладників а інших кредиторів;
• для ефективного виконання своїх обов`язків наглядовий орган повинен мати операційну незалежність, кошти, повноваження отримувати від банків інформацію, право примусового виконання його рішень;
• наглядовий орган повинен розуміти характер ділової активності банків і вживати заходів щодо забезпечення ними адекватного управління ризиками;
• орган наглядуповинен стежити за тим, щоб банки мали у своєму розпорядженні ресурси, необхідні для покритя ризиків, достатній обсяг капіталу, надійний менеджмент, сисему бухгалтерської звітності та внутішнього контролю;
• тісне співробітництво наглядових органів різних країн є об`єктивною необхідністю.

За результатами роботи Місії відзначено, що Національним банком з часу попередньої оцінки (2002 рік) зроблено значні кроки в  напрямку ефективного впровадження стандартів Базельського комітету та кращої світової практики: із 30 принципів Базельського комітету Україною повністю або переважною мірою виконуються 25.

Місія зазначила  позитивні зміни в діяльності банківського нагляду за такими напрямами (уключаючи й ті, які під час  попередньої оцінки за програмою  ЕБАР були оцінені негативно):

• зміцнення нормативно-правового забезпечення пруденційного регулювання, а саме: підвищення нормативу адекватності регулятивного капіталу, встановлення більш жорстких економічних нормативів, що регулюють кредитні операції з пов'язаними особами, більш жорстких вимог до формування резервів за кредитними операціями (принципи 6-17);
• доведення до банків конкретних вимог до систем управління ризиками, а також упровадження системи оцінки ризиків під час здійснення нагляду (принципи 7-16, 19, 20);
• створення законодавчої та нормативно-правової бази з питань боротьби з відмиванням грошей, одержаних злочинним шляхом яка відповідає міжнародним стандартам (принцип 18).

Досягнення  більш повного дотримання Базельських  принципів значною мірою залежить від прийняття Верховною Радою  України відповідних законопроектів, а також розроблення та прийняття  змін до законодавства України, що дасть  змогу, зокрема, урегулювати такі питання:

• забезпечення повноважень Національного банку України щодо відмови у видачі банківської ліцензії або дозволу на придбання істотної участі в банку в разі неможливості визначити структуру власності та реальних власників банку (принципи 3, 4);
• установлення на законодавчому рівні вимог до банків щодо систем їх ризик-менеджменту та засад корпоративного управління (принципи 3, 7, 17, 22);
• установлення вимоги до материнських компаній фінансових груп щодо подання звітності на консолідованій основі та про діяльність окремих учасників групи, а також забезпечення ефективного управління ризиками як на рівні групи, так і на рівні окремих її членів (принципи 21, 24).

Згідно  концепції нагляду на основі оцінки ризиків відповідальність за контроль ризиків покладається на керівництво  банку і спостережну раду банку. Національний банк визначає, наскільки  добре банк управляє ризиками протягом певного періоду, а не лише оцінює стан на певний момент часу. За умов нагляду  на основі оцінки ризиків Національний банк діє більше як наглядовець, аніж ревізор. Нагляд на основі оцінки ризиків  дозволяє Національному банку здійснювати  превентивний нагляд, зосереджуючись на ризиках окремих банків та системних  ризиках банківської системи.