Аудит фінансового стану підприємства

Міністерство  науки і освіти, молоді та спорту України

Львівська державна фінансова академія 
 
 
 
 
 
 
 

Індивідуальна науково-дослідна робота

на тему:

«Аудит  фінансового стану  підприємства» 
 
 
 
 
 
 

Виконала:

ст. 503 гр.

Куцкова К.О.

Веревірив:

Гринчишин Я.М. 
 

Львів 2012 
Зміст

Вступ..............................................................................................................................3

1. Мета і методи  аудиту  фінансового стану підприємства......................................4

2. Методика проведення аудиту  фінансового стану підприємств..........................7

3.1. Оцінка  оборотності майна підприємства..................................................7

3.2. Оцінка  виробничого потенціалу................................................................7

3.3. Оцінка  фінансової стабільності.................................................................9

3.4. Оцінка  ліквідності (платоспроможності)  підприємства.......................10

3.5. Аналіз  рентабельності..............................................................................12

Висновки.....................................................................................................................14

Список  використаної літератури..............................................................................16 
Вступ

      Аудит фінансового стану передбачає оцінку облікової та іншої економічної  інформації через вивчення реально  існуючих зв'язків та взаємозв'язків  між показниками.

      Метою аудиту фінансового стану клієнта  є:

      •   визначення суті та змісту ділової активності;

      •   виявлення зон можливих навмисних  помилок у звітності;

      • оцінка фінансово-господарських перспектив клієнта, його функціонування в майбутньому;

      •   оцінка стану бізнесу.

      Аудит є незалежною експертизою фінансової звітності комерційних підприємств уповноваженими на те особами (аудиторами) з метою підтвердження її достовірності для державних податкових органів і власників.

      Іншими  словами, аудит — це надання практичної допомоги керівництву й економічним службам підприємства щодо ведення справ і управління його фінансами, а також щодо налагодження бухгалтерського фінансового і управлінського обліку, надання різних консультацій. Аудит також дає змогу дати оцінку майна під час приватизації і при акціонуванні підприємств різних форм власності.

    Аудит, крім того, охоплює такими основними  питаннями: перевірка комерційної і господарсько-фінансової діяльності суб'єктів господарювання, фінансової звітності з погляду правильності складання і реальності оголошення оподаткованого прибутку, а також дотримання ними чинного законодавства. 
 
 
 

1. Мета і методи  аудиту 

фінансового стану підприємства

      Аудит фінансового стану передбачає оцінку облікової та іншої економічної  інформації через вивчення реально  існуючих зв'язків та взаємозв'язків між показниками.

      Метою аудиту фінансового  стану клієнта  є:

      •   визначення суті та змісту ділової  активності;

      •   виявлення зон можливих навмисних  помилок у звітності;

      • оцінка фінансово-господарських перспектив клієнта, його функціонування в майбутньому;

      •   оцінка стану бізнесу.

      Перед безпосереднім проведенням аналізу  аудитор повинен визначити його мету та завдання, а потім розробити програму аналізу:

      • вибір методу аналізу, оптимального для досягнення поставлених завдань та цілей;

      •   визначення інформаційної бази аналізу;

      •  встановлення критерію для прийняття рішення у разі виявлення незвичайних коливань.

      Аудит — це надання практичної допомоги керівництву й економічним службам підприємства щодо ведення справ і управління його фінансами, а також щодо налагодження бухгалтерського фінансового і управлінського обліку, надання різних консультацій. Аудит також дає змогу дати оцінку майна під час приватизації і при акціонуванні підприємств різних форм власності.

    Основними завданнями аудиту є:

    • перевірка фінансової звітності, розрахунків, декларацій та інших документів для встановлення їх достовірності й відповідності здійснених господарських і фінансових операцій чинному законодавству;

    • виявлення і попередження (профілактика) порушень у фінансово-господарській діяльності підприємств;

    • реальність визначення фінансових результатів;

    • оцінка ефективності внутрішнього контролю;

    • надання консультаційних послуг з питань обліку, аналізу, права, менеджменту, маркетингу, фінансів тощо.

      Розглянемо  окремі методи аналізу, які використовуються в практиці аудиту, та дії аудитора щодо використання результатів аналізу.

      Метод читання зовнішньої звітності полягає у вивченні абсолютних значень показників зовнішньої звітності з метою визначення основних джерел коштів компанії (підприємства) та напрямів їх використання за минулий період, а також прибуткової та дивідендної політики. Особливу увагу звертають на наявність у звітності незвичайних показників і сум, а також на інформацію, що міститься у виносках та примітках.

      Метод галузевого порівняльного  аналізу застосовують для порівняння фінансових показників із середньогалузевими та використання їх як основи для проведення аудиту. Позитивними рисами галузевого порівняльного аналізу є те, що в результаті його проведення аудитор може глибше оцінити стійкість фінансових позицій підприємства, його плато- та кредитоспроможність.

      Метод порівняльного аналізу  облікових і звітних  даних клієнта  за кілька минулих  періодів часу передбачає вивчення аудитором відхилень (у абсолютному та відносному вираженні) обраних ним показників, а також процентних співвідношень між проміжними та звітними показниками звітності.

      Метод порівняльного аналізу  фактичних даних  клієнта з розрахунками самого аудитора полягає в тому, що аудитор перелічує ті чи інші показники звітності, особливо розрахункові, та порівнює їх з результатами клієнта. Частіше це стосується процентів, амортизаційних відрахувань за об'єктами, витрат майбутніх періодів, індексації основних засобів та інших об'єктів обліку. При цьому аудитор критично оцінює інформацію, яку він перевіряє, щодо її достовірності та об'єктивності. Аудитор повинен визначити мінімальну й максимальну межу можливої різниці, наявність якої не потребує додаткового тестування. Вирішення цього завдання залежить від ступеня суттєвості (матеріальності) виявленої різниці щодо пов'язаних з нею показників всієї звітності в цілому. Якщо значення виявленої різниці неприпустиме, аудитор намагається знайти реальне пояснення чи провести додаткове тестування.

      Метод коефіцієнтного аналізу ґрунтується на визначенні залежностей між окремими показниками звітності. Коефіцієнтний аналіз може здійснюватися як внутрішньогосподарський, так і зовнішній. Наприклад, з погляду акціонера чи потенційного інвестора велике значення має розрахунок коефіцієнтів прибутку на акцію, дивідендних виплат, дивідендної прибутковості, розподіл майна тощо.

      Використовуючи  різноманітні методики економічного аналізу, аудитор повинен орієнтуватися на застосування персональних комп'ютерів та прикладних спеціалізованих програм. 
 

 

3. Методика проведення  аудиту  фінансового  стану підприємств

3.1. Оцінка оборотності  майна підприємства

      При визначенні тенденції зміни оборотності  коштів підприємства, крім зміни показника загальної оборотності, вивчають співвідношення динаміки необігових та обігових коштів, а також використовують показники мобільності усіх коштів підприємства й обігових коштів.

      Коефіцієнт  мобільності коштів підприємства визначають із співвідношення вартості обігових коштів до вартості усіх коштів.

      Коефіцієнт  мобільності обігових коштів підприємства розраховують діленням найбільш мобільної їх частини (грошей та фінансових вкладень) на вартість обігових коштів.

      Збільшення  коефіцієнтів мобільності цих коштів підприємства та обігових коштів свідчить про тенденцію прискорення обіговості коштів підприємства.

      Низька  мобільність обігових коштів не завжди означає негативну тенденцію. Висока рентабельність виробництва та продукції дають змогу підприємству цілеспрямовано спрямовувати вільні кошти на розширення виробництва. 

      3.2. Оцінка виробничого  потенціалу

      Фінансовий  стан підприємства значною мірою  зумовлюється його виробничою діяльністю. Тому аналізуючи фінансовий стан підприємства, особливо за попередній період, слід оцінити  його виробничий потенціал.

      Для характеристики виробничого потенціалу використовують такі показники:

      • наявність, динаміка та частка всіх виробничих активів у загальній вартості майна;

      • наявність, динаміка й частка основних засобів у загальній вартості майна;

      •  коефіцієнт зносу основних засобів (амортизації);

      •  середня норма амортизації;

      • наявність, динаміка і частка капітальних  вкладень та їх співвідношення з фінансовими вкладеннями.

      Виробничі активи визначають додаванням основних засобів виробничих запасів та незавершеного виробництва. На промислових підприємствах цей показник, як правило, не повинен бути нижчим за 50%. Однак за основу порівняння треба брати галузеві стандартні показники.

      Показник  частки вартості основних фондів у  загальній вартості коштів підприємства розраховують як відношення залишкової вартості основних фондів до суми балансу. Розрахункові показники порівнюють із стандартними значеннями підприємств галузі, а також із показниками високорентабельних виробників.

      Коефіцієнт  зносу (амортизації) розраховують із співвідношення суми зносу основних засобів та нематеріальних активів до їх первісної вартості. Зменшення цього показника не слід оцінювати негативно, якщо воно відбулося в результаті надходження нового обладнання.

      Для оцінки інтенсивності накопичення зносу (амортизації) основних засобів слід використовувати, крім того, показник середньої норми амортизації, який розраховують відношенням суми амортизаційних відрахувань за звітний період до первісної вартості основних засобів на початок періоду.

      Розрахований показник середньої амортизації порівнюють з показниками інших підприємств та стандартними значеннями цього показника.

      Певні висновки про виробничу та фінансову  політику підприємства можна зробити за співвідношенням капітальних вкладень і авансів та довгострокових фінансових вкладень. Вищі темпи зростання фінансових вкладень можуть суттєво знизити виробничі можливості підприємства.

      Важливим  показником фінансового стану підприємства є наявність власних обігових коштів. Розраховуючи його, слід мати на увазі, що частина основних засобів та капітальних вкладень, відображених у розділі І активу балансу, може бути відтворена за рахунок довго- і середньострокових кредитів та інших довгострокових позичених коштів. Тому при розрахунку власних обігових коштів до підсумку розділу І пасиву балансу додають довго та середньострокові кредити і довгострокові позичені кошти, а від одержаної суми віднімають підсумок розділу І активу балансу. Зменшення власних обігових коштів оцінюють звичайно негативно, особливо, якщо вони не покривають матеріальних обігових коштів.