- фірмову роздрібну торгівлю. Фірмова торгівля — це продаж товарів безпосередньо її виробниками, а також відокремленими структурними підрозділами цих товаровиробників, які не мають статусу юридичної особи.

     За  формою розрахунків можна вирізнити:

     - роздрібну торгівлю за готівку та іншими прирівненими до неї платіжними засобами;

     - торгівлю в кредит і за безготівковим розрахунком. Торгівля за безготівковим розрахунком належить до роздрібної лише у випадках, передбачених чинними нормативними актами.

     Форми організації роздрібної торгівлі впливають  на вибір типу підприємства сфери торгівлі, яке реалізує споживчі товари в роздріб і надає послуги, призначені винятково для кінцевих споживачів [25, с. 260].

 

2. ФІНАНСОВИЙ ОБЛІК ТОВАРНИХ ОПЕРАЦІЙ У ПІДПРИЄМСТВАХ ЗАТ «ФУРШЕТ»

     2.1. Облік надходжень  товарів і тари

 

     Завершальний етап руху товару від виробника до споживача – його продаж через роздрібну торгівельну мережу.

     Відповідно до Інструкції з бухгалтерського обліку роздрібного товарообороту і товарних запасів, затвердженої наказом Мінстату України від 28.12.96 № 389, під роздрібним товарооборотом розуміють оборот по продажу товарів безпосередньо населенню як за готівку, так і за розрахунковими чеками установ банків, через спеціально організовану торгову мережу (магазини, універмаги, супермаркети, автозаправні станції тощо), незалежно від відомчої підпорядкованості та форм власності, а також відпуск товарів по безготівковому розрахунку дрібним оптом окремим установам (дошкільним дитячим установам, школам, лікарням та ін.). До роздрібного товарообороту належать також продаж товарів, прийнятих від юридичних і фізичних осіб на комісію [11, с. 201].

      Товари в роздрібну торгівлю надходять на підставі договорів купівлі-продажу (замовлень) від оптових торгових підприємств або безпосередньо від виробників. Основну масу продовольчих товарів роздрібні підприємства одержують від місцевих постачальників.

     На відвантажені (відпущені) роздрібному підприємству товари постачальник виписує рахунок-фактуру та інші товаросупровідні документи, а також податкову накладну. За даними зазначених документів роздрібні підприємства приймають товари, а також перевіряють правильність цін, націнок, тарифів на перевезення, нарахованої суми ПДВ і акцизного збору. Товари приймають матеріально відповідальні особи по місцях зберігання товарів. Одержаний затарений товар приймають за чистою вагою (вага — нетто), тобто за вирахуванням ваги тари. При неможливості переважити товар без тари його вагу визначають після вивільнення від тари, вираховуючи її фактичну вагу від маси-брутто [11, с. 202].

      У випадку виявлення розходження між фактично одержаними товарами і даними товаросупровідних документів комісією, призначеною наказом керівника торгового підприємства, складається: «Акт про встановлення розходжень за кількістю й якістю при прийманні товарно-матеріальних цінностей».

      Облік товарів ведуть за місцями зберігання матеріально відповідальні особи у грошовому вимірнику за продажними (роздрібними) цінами, за винятком товарів, які потребують суворого контролю (ювелірні вироби із дорогоцінних металів та ін.). Бухгалтерія на кожну матеріально відповідальну особу відкриває особовий рахунок, у який в подальшому на підставі прибутково-видаткових документів роблять записи про вартість одержаних та відпущених товарів і виводять залишок на звітну дату. Матеріально відповідальні особи у встановлені строки складають і подають до бухгалтерії товарні звіти, які після перевірки служать підставою для відображення операцій в облікових регістрах.

     Синтетичний облік наявності і руху товарів у роздрібній торгівлі ведуть на рахунку 282 «Товари в торгівлі».

     Оприбуткування товарів, одержаних від постачальників на підставі даних Книги обліку надходження товарів (робіт, послуг), відображається записами в (таблиці 1.1.):

     Таблиця 1.1

     Журнал реєстрації господарських операцій

     Такою самою бухгалтерською проводкою відображається сума торгової націнки на товари, яка нараховується торговельним підприємством для покриття витрат обігу й одержання прибутку.

     Субрахунок 285 «Торгова націнка» — пасивний. Виконує функцію регульованого контрактного рахунка щодо субрахунка 282 «Товари в торгівлі» і призначений для того, щоб, обліковуючи товари на субрахунку 282 за продажними цінами, можна було б визначити їх покупну вартість (шляхом вирахування з вартості товарів за продажними цінами суми торгової націнки). [18, с. 310].

      За договором купівлі-продажу передбачена попередня оплата рахунків постачальників за товари, що підлягають до поставки, то в бухгалтерському обліку роздрібного підприємства роблять такі записи:

     Таблиця 1.2

     Журнал реєстрації господарських операцій

 

     Такою самою бухгалтерською проводкою відображається сума торгової націнки на товари, яка нараховується торговельним підприємством для покриття витрат обігу й одержання прибутку [18, с. 311].

     2.2.  Облік тари в роздрібній торгівлі

 

     Виробничі підприємства одержують сировину, матеріали і реалізують готову продукцію, як правило у тарі.

     Тара – це основний елемент упаковки, що є виробом для розміщення товару.

     У бухгалтерському обліку тару класифікують за наступними ознаками:

1. Залежно від виду матеріалу, з якого воно виготовлена:

• тканина мішкова – мішки кулі тощо;

• скляна – пляшки, банки тощо;
• інша жорстка тара, папір, деревоволокнисті і деревостружкові матеріали, деревина і комбіновані матеріали на їх основі з полімерними синтетичними металевими покриттями (ящики, бочки, гофровані ящики, коробки і т. ін..);
• металева комбінована на основі металу з полімерними синтетичними покриттями (бідони, бочки тощо).

2. Залежно від функцій:

• Внутрішня – обгортки, картонні кробки, бляшані банки, флакони, тюбики тощо. Її вартість включається до вартості придбаного товару.
• Зовнішня – тара, в якій транспортується або зберігається товар в процесі руху від виробника до споживача.

3. Залежно від строку служби:

• Одноразова;
• Багаторазова:
• Інвентарна;
• Зворотня;
• Заставна.

     До тарних матеріалів належать деталі, матеріали, призначені для виготовлення або ремонту тари, що використовуються для пакування продукції (деталі для збирання ящиків, бочкова клепка, залізо обручне, пробка коркова і поліетиленова, ковпачки віскозні, фольга, тощо).

     Прийняття від постачальників нової тари, від покупців – поверненої (не заставної і заставної), від майстерень свого підприємства – виготовленої або відремонтованої, відпуск тари на сторону і у виробництво для пакування продукції, а також переміщення її на підприємстві слід оформляти типовими документами, затвердженими в установленому порядку [6, с. 232].

     Облік тари провадять також окремо за такими групами:

1. Поворотна тара заставна.
2. Поворотна тара не заставна.
3. Тара, що виконує одноразовий оборот.
4. Матеріали і деталі, призначені для виготовлення і ремонту тари, використовуваної для пакування продукції.
5. Тара з-під імпортних товарів.

     Облік має вестися бухгалтерією за кожною назвою та групою тари у вартісному вираженні по складах і коморах, матеріально-відповідальних особах і видах тари [39, с. 61].

     Організація аналітичного обліку тари здійснюється методом згідно з положеннями стандарту щодо обліку матеріалів на підприємствах.

     Синтетичний облік тари здійснюється на активному рахунку «Виробничі запаси», субрахунок «Тара і тарні матеріали» (за фактичною собівартістю або заставною вартістю). На цьому субрахунку обліковуються усі види тари, включаючи тару власного виробництва, а також матеріали і деталі, призначені для її виготовлення і ремонту (бочкова плівка, залізо обручне, деталі для збирання ящиків тощо).

     Фактична собівартість тари складається з усіх затрат щодо заготівлі і доставлення її на склад підприємства.

     Для визначення ТЗЗ, що включаються у собівартість використаної тари в поточному місяці, які не можна було ідентифікувати з конкретним видом тари, обчислюють проценти α транспортно-заготівельних затрат за формулою (яка була наведена раніше) ( рис.1.2.).

     Рис. 1.2

     

     де: сальдо транспортно-заготівельних затрат на початок місяця; – транспортно-заготівельні затрати на місяць; - сальдо тари на початок місяця за відпускними цінами; - прихід тари у поточному місяці за відпускними цінами.

     Для правильного віднесення транспортно-заготівельних затрат на собівартість окремих видів тари необхідно ці затрати врахувати за групами тари, встановленими на даному підприємстві.

     Затрати на виготовлення нової тари на підприємствах, які пакують у продукцію, обліковуються на рахунку «Затрати виробництва» (відповідний субрахунок) [39, с.62].

     Тару, яка призначена для постійного зберігання товарно-матеріальних цінностей на складах (у коморах), у виробничих цехах або багаторазового використання (з метою здійснення технологічного процесу виробництва – цистерни, металеві і дерев’яні діжки та ін.), обліковуються на рахунках:

     «Малоцінні і швидкозношувані предмети» (тара, яка служить менш як один рік, незалежно від її вартості, і тара вартістю, нижчою від ліміту, за одиницю, незалежно від терміну служби) до або більше одного року або «Основні засоби» (тара понад зазначений ліміт при терміні служби більш як один рік).