Форми безготівковкових розрахунків

    3) виплати бенефіціару за акредитивом,  депонованиму виконуючому банку;

    4) списання коштів з цього рахунка  виконуючий банк здійснює на  підставі реєстру документів за акредитивом та інших документів, що відповідають умовам акредитива:

    5) при використанні акредитива, депанованого  у банку-емітенті, цей банк списує  кошти та перераховує їх на  рахунок бенефіціара;

    6) банк бенефіціара у свою чергу  після отримання коштів від  банку-емітента списує суму за  акредитивом з позабалансового  рахунка.

    Банки мають здійснити контроль за строком  дії акредитивів. Строк дії акредитива в банку-емітенті встановлюється покупцем у межах 15 днів  з дня відкриття, не враховуючи нормативного терміну  проходження документів спецзв’язком між банками.

    Акредитив закривається:

    а) за заявою постачальника про припинення дії відзивного акредитива до закінчення його строку. Банку-емітентові надсилається повідомлення виконуючим банком. Невикористана сума перераховується банку платника на рахунок, з якого депонували кошти;

    б) після закінчення обумовленого строку акредитива. Про закриття акредитиву банк-емітент повідомляє виконуючий банк;

    в) за заявою покупця за відзивним акредитивом  про відмову акредитива повністю або частково акредитив закривається або зменшується у день одержання повідомлення від банку-емітента. Про закриття акредитива виконуючий банк надсилає повідомлення банкові-емітенту.

    Розрахунки  акредитивами широко використовуються в міжнародних економічних відносинах.

    Акредитивна форма розрахунків, з одного боку, гарантує вчасність і повноту платежу постачальникові за відвантажені товари чи надані послуги; однак, з другого боку, вона сповільнює обіг (рух) грошових коштів, тому що вимагає депонування покупцем певної грошової суму ще до того, як здійснений сам акт куплі-продажу товарно матеріальних цінностей. Форма розрахунків за акредитивами у наших умовах є засобом адантації системи безготівкових розрахунків до нових ринкових відносин в умовах  кризової економіки. На жаль, акредитивна форма розрахунків у господарському обороті Україн обмежена і не дає належного економічного ефекту. 

    5) Вексель 

    Порядок використання векселів у господарському обороті України регулюється  Положенням “Про переказний і простий вексель”, прийнятим відповідно до Постанови КМУ і НБУ від 10.09.92р. №528.  Здійснення операцій з векселями комерційними банками регулюється “Порядком проведення банком операцій з векселями”, затвердженим Правлінням НБУ від 25.02.93р.

    Порядок випуску і обігу векселів у  багатьох країнах світу визначається Женевською вексельною конвенцією, прийнятою  у 1930р. У колишньому СРСР 07.08.1937р. було прийнято Постанову ЦВК та РНК  СРСР “Положення про  переказний і  простий вексель”, яке в основному  діє й тепер.

    Вексель-цінний папір,  який засвідчує безумовне  грошове забов’язання векселедавця (боржника) сплатити після настання строку визначену суму грошей власникові векселя (векселедержателю). Вексель є одночасно розрахунковим документом (засобом платежу) і цінним папером, що може купуватися і продаватися на фондовому ринку.

    В Україні використання векселів у  господарському обороті почалося з 1992 року. вексельний обіг у вітчизняному народному господарстві є знаряддям комерційного кредиту та поліпшення розрахункових відносин між суб’єктами господарської діяльності. важливою є роль векселів для покриття взаємної  забргованності господарських суб’єктів. Однак обсяги вексельного обігу в Україні майже не зростають, а якість самих векселів знижується.

    Головні особливості векселя полягають  у тому, що він є по-перше, абстрактним борговим забов”язанням. Тобто в тексті векселя немає будь-яких пояснень щодо появи грошового боргу; по-друге властива беззастережність, обов’язковість оплати у відповідності з тими положеннями, що містяться у векселі. Це означає, що фізічні та юридичні особи, видавши вексель, беруть на себе безумовне абстрактне зобов’язання  сплатити власнику (векселедержателю) вказану в ньому суму у встановлений строк; по-третє, вексель випускається на порівняно короткий строк. Формально він може випускатись у межах одного року, але фактично це робиться переважно на 1-3 місяці; по-четверте, предметом вексельного зобов’язання можуть бути лише гроші, тобто суми коштів у формі національної чи іноземної валюти; по-п’яте, виникнувши на основі кредитної комерційної угоди (контракту, договору), вексель з часом відокремився від неї.

    Випускаються  два вида векселів: простий і переказний.

    Простий (соло-вексель) - вексель містить просту і нічим не обумовлену обіцянку векселедавця сплатити власникові векселя після вказаного терміну певну суму грошей. Розрізняють два види простих векселів: комерційні векселі, що мають відношення до торгових кредитних операцій, а також банківські векселі, які оформляють надання готівкових коштів комерційними банками своїм клієнтом.

    Переказний  вексель, або трата, містить письмовий наказ векселетримача (трасанта), адресований платникові (трасатові), сплатити третій особі (ремітентові) певну суму грошей у певний термін. Ремітент-одержувач грошей, який володіє векселем, пред’являє його до оплати трасату і одержує гроші.

    Основною  від’ємністю простого векселя від переказного є те, що при розрахунках за допомогою простого векселя векселедавець і платник є однією особою.

    У практиці обігу векселів склалися кілька їх різновидів:

• по-перше, вексель авізований (adrice bill) - вексель, поставлений на облік у податквій іспекції або в митній службі;
• по-друге, вексель авансовий ( advance bill) - вексель, що застосувався у кредитних відносинах СРСР у 1922-1929рр. Він передбачав взаємне кредитування господарских організацій шляхом авансування майбутніх поставок чи надання послуг;
• по-третє, вексель бланковий - вексель, котрий випускається покупцем як чистий формуляр векселя, що в майбутньому буде заповненний продавцем. Тобто в момент укладання угоди про купівлю ще не встановлено остаточну ціну товару і строк його поставки;
• по-четверте, вексель безтоварний - вексель, у тексті якого зазначено, що валюта отримана не товаром, а готівкою або будь-якими іншими способами.
• по-п’яте, вексель  бронзовий (accommodation bill) - вексель, що не має майнового забезпечення. Він переважно видається з метою штучного збільшення боргів особи у випадку її неспроможності відповідати за забов’язаннями.
• по-шосте, вексель дружній - вексель, що його акцептує хтось із дружніх мотивів і сподівається, що йому не доведеться відповідати за забов’язаннями данного векселя. Такий акцептант просить надати дружню послугу підприємству, що відчуває фінансові труднощі, щоб воно змогло покрити свої забов’язання акцентованим векселем, а потім уже забезпечити виконання своїх зобов’язань і за даним векселем.

    В обігу можуть  перебувати також  векселі іногородні (bill on another piace). Вони передбачають місце здійснення платежу, що не є місцем перебування векселедержателя чи місцем обліку даного векселя.

    Покриття  видатків держави спричинило появу  векселів казначейських - один із видів державних цінних паперів строком до 12 місяців.

    Основними суб’єктами економічних відносин при розрахунках векселями є:

    - векселедавець (трасант, перший  набувач векселя);

    - векселедержатель (ремітент);

    - платник (трасат).

    Трасат (платник) стає боржником за векселем тільки після того, як акцентує вексель, тобто дасть згоду на його оплату, поставивши на ньому свій підпис. Лише після акцепту вексель стає  повноцінним виконавчим документом. Вексель може виписати як платник, так і постачальник. Якщо вексель випускається постачальником, то платник повинен обов”язково акцентувати такий вексель.

    Строк платежу за векселем встановлюється за взаємною домовленністю між постачальником і покупцем. При настанні строку платежу за векселем він оплачується  за рахунок коштів платника з його розрахункового рахунку.

    Вексельний  обіг, таким чином, пов’язаний з виненкненям боргу (боргових забов’язань) у відносинах між постачальниками і покупцями (споживачами). Схема взаємозв’язків у найпростішому вигляді тут така: підприємство отримавши вексель від свого покупця, використовує цей вексель для розрахунків уже зі своїм постачальником.

    Невиконання умов вексельного обігу, неоплата векселя  у визначенний строк призводить до банкрутства боржника на основі реалізації принипу повної матеріальної відповідальності.

    Важливе значення сьогодні має формування надійного  механізму регулювання вексельного обігу. Інституціональну основу такого іеханізму могла б скласти загально-державна вексельна палата, яка могла б організувати реєстровий контроль векселів за єдиними правилами, а також взяти на себе ведення зведеного реєстру вексельних випусків. Реєстрація векселів, відстежування шляхів їх руху дозволяє відразу ж ропізнати фальшиві векселі, підробки, виявити факти недобросовісного придбання векселів.

    Вексель є абстрактним борговим зобов’язанням, тобто у ньому не  вказується матеріальна підстава боргу на відміну від інших розрахункових документів, у  яких чітко зафіксовано, за які товарно-матеріаьні цінності (послуги, роботи) здійснюється розрахунки.

    Вексель - це документ, складенний у письмовій  формі на папері, який містить строго визначену кількість обов’язкових реквізитів. У  цьому зв’язку малоперспективним є розвиток розрахункових операцій з бездокументарними векселями, тобто використання електроної форми  векселів. Бездокументарний обіг не може забезпечити, наприклад, такого реквізиту векселя, як підпис того, хто його видає, що позбовляє вексель законої сили. Відсутність підпису векселедавця у векселі робить цей цінний папір беззмістовним. Без підпису немає письмового зобов’язання.

    Будь-який переказний вексель може бути переданий  за допомогою здійснення особливого передатного надпису на звороті векселя-індосаменту. Особа, яка при цьому поступається своїм правами, називаеться (індосант),  а яка набуває їх - “індосат”. Здійснюючи індосамент інодосант бере на себе абстрактні зобов”язання, подібно до того, як це робить векселедержатель за видачі векселя. Особа у якої знаходиться переказний вексель, розглядається як  векселедержатель, якщо вона засновує право на переревному ряді індосаментів. Закреслені індосаменти вважаються при цьому ненаписаними.

    Платіж  за переказним векселем може бути забезпечиний повністю або в частині вексельної суми за допомогою аваля - вексельного  поручительства.  Аваліст, тобто  особа,  яка здійснила аваль, приймає  на себе відповідальність за виконання  забов’язання щодо оплати векселя. Аваль збільшує надійність векселя, і таким чином, сприяє широкому застосуванню цієї форми безготівкових розрахунків. Аваліст несе відповідальність так само, як і той з кого він дав аваль.

    При настанні строку платежу, якщо платіж не був здісненний векселедержатель може обернути свій позов проти індосантів, векселедавця та інших забов’язаних осіб. Відмова у акцепті або у платежі має бути засвідчена актом, складенним у публічному порядку (протест у некцепті  або неплатежі). У разі оголошення неспроможним платника або векселедавця для здійснення векселедержателем належних йому прав достатньо пред’явлення судового визначення щодо оголошення неспроможності.

    В умовах кризи платежів і фінансового  незабезпечення міжгосподарських зв’язків вексельний обіг може стати ефективною формою безготівкових розрахунків. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    6) Інкасові доручення  - (розпорядження)  застосовуються при одержані від боржника платежу за виконaвчими або прирівнями до них документами, які подав на інкасо стягувач.

    Інкасове  доручення - це розрахунковий документ, який складають фінансові органи, банки, інші підприємства й організації  у тих випадках, коли ім надане право  безспірного стягування коштів.

    У рядку “Призначення платежу” інкасового доручення вказується назва законодавчого  акту, яким передбачене право безспірного  стягнення коштів (його дата, номер  і відповідний пункт),  і документ на підставі якого здійснюється стягнення. Інкасове доручення може складатися  на бланку платіжної вимоги, в якому  замість найменування “платіжна  вимога” зазаначається “розпорядження”  або “інкасове доручення”.