Отчет по практике на предприятие

6. Вибір бази розподілу  накладних витрат.

7. Розрахунок ставки  накладних витрат і вибір методів  розподілу накладних витрат.

8. Розмежування витрат  за періодами. 

Добре організований  облік витрат на виробництво та вміння застосовувати відповідні методи і  прийоми в процесі обліку витрат і калькулювання дають можливість приймати ефективні управлінські рішення.

 

12. Організація інвентаризації на підприємстві

 

Одним із основних методів  бухгалтерського обліку є інвентаризація. Вона проводиться для підтвердження  правильності та достовірності даних  бухгалтерського обліку та звітності на підприємствах.

Інвентаризація –  це спосіб виявлення фактичної наявності  та стану цінностей на певну дату за допомогою реєстрації, вимірювання, зважування і т.д. з подальшим  порівнянням отриманих даних  із даними бухгалтерських записів.

Згідно із Законом  України «Про бухгалтерський облік  та фінансову звітність» підприємства для забезпечення достовірності  даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов’язані проводити інвентаризацію активів і зобов’язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка.

Порядок проведення та відповідальність за організацію інвентаризації несе керівник підприємства, який повинен  створити необхідні умови для  неї, визначити об’єкти, кількість і строки проведення, крім випадків, коли це є обов’язковим згідно з законодавством.

Інвентаризація проводиться  на підставі Інструкції з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів, розрахунків та інших статей балансу. Дана Інструкція встановлює єдині вимоги щодо порядку інвентаризації відповідних статей балансу міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, установами та організаціями, які утримуються за рахунок коштів бюджетів усіх рівнів.

Залежно від повноти  охоплення засобів інвентаризації поділяються на повні й часткові. Інвентаризація, що охоплює всі засоби, кошти і розрахунки підприємства, називається повною. Повні інвентаризації – річні. Часткова інвентаризація охоплює лише якийсь вид засобів або ж зобов’язань. Часткові інвентаризації провадяться для забезпечення точності звітних даних, посилення боротьби з втратами фінансової дисципліни.

Процес інвентаризації активів і зобов’язань складається  з наступних стадій:

• організаційна;
• підготовча;
• технологічна (основна);
• результативна.

Першою стадією, яка  забезпечує здійснення всього інвентаризаційного процесу, є організаційна. Важливість стадії пов’язана з тим, що її етапи  забезпечують: вибір об’єктів інвентаризації; підбір і комплектування інвентаризаційної комісії; видача наказу на проведення інвентаризації; інструктаж членів інвентаризаційної комісії.

Проведення річної інвентаризації (другого етапу підготовчих робіт  до складання річної бухгалтерської звітності) зумовлюється однією з основних вимог до річної бухгалтерської звітності – обов’язковим дотриманням вірогідності показників звітності. Дані річного звіту мають базуватися на об’єктивній обліковій інформації. І хоч кожна господарська операція, як правило, документується, в практиці господарювання мають місце випадки відхилень фактичного стану від даних обліку. Іноді вони виникають з об’єктивних причин (природний убуток, усушка тощо), іноді – із суб’єктивних (недостачі, крадіжки, псування цінностей). Для виявлення всіх цих відхилень і приведення у відповідність даних обліку з реальним станом справ і проводиться річна інвентаризація. Відомість результатів інвентаризації майна, коштів та розрахунків додається до річного звіту.

У ході інвентаризації розрахунків з контрагентами інвентаризаційна комісія на основі первинних документів перевіряє залишки на відповідних рахунках з обліку зобов’язань. За наявності простроченої заборгованості встановлюються особи, винні в недотриманні термінів погашення зобов’язань.

В наказі на проведення інвентаризації зазначаються: порядок проведення, обсяги, строки проведення інвентаризації, склад інвентаризаційної комісії та оформлення необхідної документації.

Наказ вручається голові інвентаризаційної комісії перед  початком інвентаризації або від’їздом до місця її проведення. Разом з ним видається пломбіратор або інші технічні засоби.

До складу інвентаризаційної  комісії необхідно включати фахівців обізнаних з технологією зберігання активів; інженерно-технічних працівників, здатних надати оцінку технічного стану засобів; економістів і бухгалтерів; спеціалістів з маркетингу (які можуть встановити ринкову вартість будь-якого активу). Комісію очолює керівник підприємства або його заступник.

Особливу увагу інвентаризаційна комісія приділяє перевірці дат виникнення і строків погашення зобов’язань, а також простроченої заборгованості; оцінці зобов’язань.

 

13. Методика складання балансу та звіту про фінансові результати підприємства

 

Порядок складання бухгалтерського  балансу регулюється Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 2 «Баланс».

Баланс – звіт про  фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов’язання та власний капітал. Баланс складається  для зовнішніх і внутрішніх користувачів, що потребують інформації про діяльність підприємства для прийняття рішень. Джерелом даних для складання балансу є Головна книга.

Адресна частина балансу  повинна містити назву підприємства, його юридичний статус та дату його складання (як правило, останній день звітного періоду).

Баланс надає користувачам інформацію про наявні у підприємства активи, зобов’язання та капітал, тобто  є структурованим відображенням  фінансового стану підприємства. Актив – це будь-яка власність  підприємства, будь-який предмет, матеріальний чи нематеріальний, який є цінністю для свого власника та включає в себе землю, будівлі, споруди, прилади, товарні запаси, інвестиції, дебіторську заборгованість, грошові кошти тощо. Згідно П(С)БО активом вважаються ресурси, що контролюються підприємством в результаті минулих подій, використання яких призведе до отримання економічної вигоди в майбутньому.

Пасив балансу відображає джерела утворення засобів підприємства та їх призначення (власні резерви, позики інших підприємств тощо). Пасив  балансу складається з двох великих частин: зобов’язання (короткострокові, довгострокові) та власний капітал.

Статті активу розміщені  за принципом зростання ліквідності  та поділу на необоротні та оборотні активи. В свою чергу статті пасиву розміщені  за ступенем погашення зобов’язань: від найменш термінових до найбільш термінових.

Для балансу звітним  періодом є квартал, а показники, які в ньому наводяться, відображаються станом на останній день кварталу. Ця дата називається «датою балансу».

Актив балансу містить  інформацію про первісну вартість та суму зносу основних засобів і нематеріальних активів, хоч до підсумку балансу включається їх залишкова вартість.

У статті «Довгострокові фінансові інвестиції» відображають активи, які підприємство утримує  для збільшення прибутку за рахунок  відсотків, дивідендів тощо, зростання вартості капіталу або отримання інших вигід (акції переробних і сервісних підприємств АПК, пайові внески до статутних капіталів кооперативів тощо). Якщо інвестор суттєво впливає на такі підприємства (володіє 20-50 % акцій), то такі вкладення обліковують та оцінюють за методом участі в капіталі.

У статті «Довгострокова дебіторська заборгованість» показують  заборгованість фізичних та юридичних  осіб, яка не виникає в ході нормального  операційного циклу (проміжку часу між  придбанням запасів для здійснення діяльності та отриманням коштів від реалізації виробленої з них продукції або товарів і послуг) та буде погашена після дванадцяти місяців з дати Балансу.

У статті «Відстрочені податкові  активи» фіксують суму податку на прибуток, що підлягає відшкодуванню в наступних періодах внаслідок тимчасової різниці між обліковою та податковою базами оцінки.

До статті «Виробничі запаси» потрапляє вартість активів, облік яких ведуть на рахунках 20 «Виробничі запаси» і 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети».

У статті «Товари» показують  вартість товарів, придбаних для  наступного продажу, без торгових націнок.

У статтях «Дебіторська заборгованість із внутрішніх розрахунків» і «Поточні зобов’язання з внутрішніх розрахунків» учасники спільної діяльності без створення юридичної особи відображають дебіторську або кредиторську заборгованість у рамках спільної діяльності.

Дебетовий залишок на рахунку 48 «Цільове фінансування і  цільові надходження» входить до статті «Інша поточна дебіторська  заборгованість».

У статті «Статутний капітал» відображають загальну суму внесків  власників (учасників) до капіталу підприємства. Рахунки обліку статутного капіталу та джерел фінансування не кореспондують  при нарахуванні амортизації, операціях  з основними засобами та капітальними інвестиціями. Статті «Пайовий капітал», «Неоплачений капітал» і «Вилучений капітал» заповнюють тільки недержавні підприємства.

Показники рядків 012, 032, 162, 350, 360, 370 (при збитках) Балансу наводять в дужках як такі, що вираховують.

У статті «Нерозподілений  прибуток (непокриті збитки)» підприємство показує суму нерозподіленого прибутку або в дужках — суму непокритих збитків.

Кошти цільового фінансування, використані на капітальні інвестиції, списують у дебеті рахунка 48 в кредит рахунка 69 «Доходи майбутніх періодів». При введенні в експлуатацію необоротних активів і нарахуванні амортизації на її суму визнають дохід звітного періоду і зменшують на неї доходи майбутніх періодів.

Показники ф. № 1 «Баланс» формуються на підставі даних бухгалтерського обліку.

Форму № 2 «Звіт про  фінансові результати» заповнюють відповідно до вимог, викладених у П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати». Графа 4 «За попередній період» переносять із річного звіту за попередній рік (графа 3).

Звіт про фінансові результати складається із трьох розділів:

1. Фінансові результати;

2. Елементи операційних  витрат;

3. Розрахунок показників  прибутковості акцій.

Розділ І «Фінансові результати».

Дохід (виручку) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) відображають у рядку 010 за принципом відвантаження незалежно від термінів одержання грошових коштів (чи їх еквівалентів) від покупців (замовників) і без вирахування із доходів сум наданих знижок, повернення проданих товарів і непрямих податків (ПДВ, акцизний збір тощо).

Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) визначають за П(С)БО 1 «Витрати», а реалізованих товарно-матеріальних цінностей —  за П(С)БО 9 «Запаси».

До статті «Інші операційні доходи» потрапляють доходи від  реалізації виробничих запасів, малоцінних і швидкозношуваних предметів, від операційної оренди, операційних курсових різниць, реалізації іноземної валюти, списання кредиторської заборгованості, суми отриманих асигнувань і субсидій, штрафів, пені, недоїмок та ін.

У статті «Інші операційні витрати» відображають собівартість реалізованих виробничих запасів, іноземної валюти, втрати від знецінення запасів, виявлені недостачі і втрати від псування цінностей, визнані штрафи, пені, неустойки, витрати на утримання об’єктів соціально-культурної сфери, відрахування на створення резерву сумнівних боргів і суми списаної безнадійної дебіторської заборгованості, витрати за рахунок коштів цільового фінансування в межах, що відповідають його умовам.

У статті «Дохід від участі в капіталі» показують дохід від інвестиційної діяльності в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, облік яких ведуть за методом участі в капіталі.

У статті «Інші фінансові  доходи» показують дивіденди, відсотки та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій (крім доходів, які обліковують за методом участі в капіталі).

До статті «Інші доходи»  записують дохід від реалізації фінансових інвестицій, необоротних  активів, майнових комплексів, неопераційних  курсових різниць, безоплатно отриманих  активів, списання кредиторської заборгованості, яка не виникла під час операційного циклу, після закінчення терміну позовної давності.

У статті «Фінансові витрати» відображають витрати на сплату процентів  та інші, пов’язані із залученням позикового капіталу.

У статті «Інші витрати» наводять собівартість реалізованих фінансових інвестицій, необоротних активів, майнових комплексів; витрати від неопераційних курсових різниць, уцінки необоротних активів і фінансових інвестицій, витрати на ліквідацію необоротних активів, залишкову вартість ліквідованих (списаних) необоротних активів та інші витрати звичайної діяльності.