Поняття валютних операцій та їх класифікація

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ  УКРАЇНИ

Національний  університет біоресурсів та природокористування  України 

 

Кафедра фінансів

 

РЕФЕРАТ

на тему:

«Поняття валютних операцій та їх класифікація»

 

 

 

Виконала:

Студентка групи І ст.

Заочної форми навчання

Спеціальності «Фінанси і  кредит»

Чередніченко В.М.

Перевірила: доц. кафедри фінансів

Костюк В.А.

 

 

Київ – 2012

Зміст

1. Поняття валютних операцій  та їх класифікація

2. Характеристика рахунків  для запису валютної позиції

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Поняття  валютних операцій та їх класифікація

Комерційні банки в  Україні є найбільш активними  учасниками валютного обігу. Під  валютним обігом розуміють операції з валютними цінностями, які виконуються  суб’єктами валютних відносин.

До валютних відносять  операцій, пов’язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у гривнях; операції, пов’язані з використанням валютних цінностей у міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов’язань, предметом яких є валютні цінності; операції, пов’язані з ввезенням (вивезенням), переказуванням і пересиланням на територію України (за її межі) валютних цінностей.

Суб’єктами валютних відносин на території України є резиденти  і нерезиденти. Вони мають право  бути власниками валютних цінностей, що знаходяться на території країни та які знаходяться за межами території  України, крім обмежених законодавством випадків. Валютні операції можуть здійснюватися резидентами і  нерезидентами з урахуванням  обмежень, встановлених валютним законодавством України.

До об’єктів валютних операцій, або ще валютних цінностей, відносять:

1. валюту України, іноземну валюту, платіжні документи, що

виражені в іноземній  валюті;

2. валюту України (гривню) - грошові знаки у формі банкнот, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу;
3. іноземну валюту - іноземні грошові знаки у формі банкнот, що

перебувають в обігу та є законним платіжним засобом  на території відповідної іноземної  держави, а також вилучені з обігу  або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу;

4. платіжні документи, що виражені в іноземній валюті, - іменні чеки, що виражені в іноземній валюті, дорожні чеки, що виражені в іноземній валюті. Однією з найпоширеніших валютних операцій є операцій пов’язані з переказом готівки, які оформляються відповідним бланком. [7, с.79-80]

Здійснення розрахунків  в іноземній валюті регулюється  Законом України від 23.09.94 "Про  порядок здійснення розрахунків  в іноземній валюті". Цим Законом  передбачено:

1. Виручка резидентів  в іноземній валюті підлягає  зарахуванню на їхні валютні  рахунки в уповноважених банках  у терміни виплати заборгованостей,  зазначені в контракті, але  не пізніше 90 календарних днів  з дати митного оформлення  продукції, що експортується.  Перевищення зазначеного терміну  потребує індивідуальної ліцензії  НБУ.

2. Імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах  відстрочення поставки в разі, коли таке відстрочення перевищує  90 календарних днів з моменту  здійснення авансового платежу,  або виставлення векселя на  користь постачальника продукції,  що імпортується, потребує індивідуальної  ліцензії НБУ. При застосуванні  розрахунків щодо імпортних операцій  резидентів у формі документарного  акредитива термін, який передбачений  вище (90 днів), діє з моменту здійснення  уповноваженим банком платежу  на користь нерезидента.

3. Резиденти, які купують  іноземну валюту через уповноважені  банки, для забезпечення виконання  зобов'язань перед нерезидентами  повинні здійснювати перерахування  таких сум протягом 5 робочих днів  з моменту зарахування таких  сум на валютні рахунки резидентів.

4. Порушення резидентами  термінів, передбачених у пунктах  1 і 2, тягне за собою стягнення  пені за кожний день прострочення  у розмірі 0,3% від суми неодержаної виручки в іноземній валюті, перерахованої в грошову одиницю України за валютним курсом НБУ на день виникнення заборгованості.

5. У разі порушення  резидентами термінів, передбачених  у пункті 3, придбана валюта продається  уповноваженими банками протягом 5 робочих днів на міжбанківському  валютному ринку України. При  цьому позитивна курсова різниця,  що може виникнути за такою  операцією, щоквартально направляється  до Державного бюджету. Негативна  курсова різниця відноситься  на результати господарської  діяльності резидента.

6. У випадку перевищення  строків, зазначених у пунктах  1 і 2, у випадку виконання резидентами  договорів виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва,  поставки складних технічних  виробів і товарів спеціального  призначення НБУ може надавати  індивідуальні ліцензії.

НБУ зобов’язаний проводити  політику, спрямовану на підтримання  гривні, для чого може виступати  суб’єктом міжбанківського валютного  ринку України.

НБУ видає індивідуальні  та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій.

Генеральні ліцензії видаються  банкам та іншим кредитно-фінансовим установам на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період її режиму валютного  регулювання.

Фінансово-кредитні установи, що одержали генеральну ліцензію НБУ  на здійснення операцій, пов’язаних із торгівлею іноземною валютою, мають  право відкривати на території України  пункти обміну іноземних валют, у  тому числі на підставі агентських угод з іншими юридичними-особами-нерезидентами.

Індивідуальні ліцензії видаються  резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операцій на період, необхідний для здійснення такої  операції.

Є операції, які не потребують індивідуальної ліцензії, ― це:

1) вивезення, переказування  і пересилання за межі України  фізичними особами-резидентами іноземної  валюти на суму, що визначається  НБУ;

2) вивезення, переказування  і пересилання за межі України  фізичним особами іноземної валюти, яка була раніше ввезена ними  на законних підставах;

3) платежі в іноземній  валюті, що здійснюються резидентами  за межі України на виконання  зобов’язань у цій валюті перед  нерезидентами щодо оплати продукції,  послуг, робіт, або інших майнових  прав, за винятком оплати валютних  цінностей та за договорами  страхування життя;

4) здійснення платежів  у іноземній валюті за межі  України у вигляді процентів  за кредити, доходу від іноземних  інвестицій;

5) вивезення за межі  України іноземної інвестиції  в іноземній валюті, раніше здійсненої  на території України, в разі  припинення інвестиційної діяльності;

6) відкриття фізичними  особами-резидентами рахунків у  іноземній валюті на час їх  перебування за кордоном;

7) відкриття кореспондентських  рахунків уповноваженими банками;

8) відкриття рахунків  у іноземній валюті резидентами  в уповноважених банках.

Одержання індивідуальної ліцензії є однією із сторін валютної операції означає також дозвіл на її здійснення іншою стороною, яка має відношення до цієї операції.

Порядок і терміни видачі ліцензій, перелік документів, необхідних для одержання ліцензій визначаються НБУ. Відмова у видачі ліцензії може бути оскаржена в суді.

Підприємства, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність, поряд  з рахунками в національній валюті мають право на відкриття рахунків в іноземній валюті, де повинні  зберігатись тимчасово вільні грошові  кошти підприємства в іноземній  валюті (власні чи позикові) [10, с.45-46].

Обов’язковими рахунками  для підприємств, які здійснюють зовнішньоекономічну діяльність, є  транзитний та поточні валютні рахунку.

Транзитний валютний рахунок - це рахунок, призначений для зарахування  валютної виручки підприємства.

Поточний рахунок призначений  для проведення безготівкових і  готівкових розрахунків в іноземній  валюті при здійсненні поточних операцій, визначених законодавством України.

Поточний валютний рахунок  може бути відкритий:

1. юридичним особам-резидентам України з правом здійснення поточної діяльності;
2. фізичним особам-резидентам України з правом здійснення підприємницької діяльності (приватні підприємці без створення юридичної особи) і без нього;
3. представництвам юридичної особи-нерезидента України з правом здійснення підприємницької діяльності або без надання такого права (в залежності від мети і завдань, передбачених статутом юридичної особи-нерезидента);
4. дипломатичним, консульським, торговим та іншим представництвам іноземних держав;
5. іноземним інвесторам (юридичним і фізичним особам);

фізичним особам-нерезидентам України без права здійснення підприємницької діяльності;

Поточні операції, що проводяться  на підприємстві в іноземній валюті, можуть бути торговельними і неторговельними.

Торговельні операції:

1. між юридичними особами-резидентами та юридичними особами-

нерезидентами при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності за торговельними  операціями;

2) між юридичними особами-резидентами на території України, за умови наявності індивідуальної ліцензії НБУ;

3) між юридичними особами-нерезидентами та юридичними особами резидентами через юридичних осіб-резидентів посередників відповідно до договорів (контрактів, угод), що укладені відповідно до чинного законодавства України;

4) операція на міжбанківському валютному ринку;

оплата товарів (робіт, послуг) з використанням чеків та пластикових  карток.

Неторговельні операції:

• виплата готівкової іноземної валюти за платіжними документами в іноземній валюті на витрати, пов’язані з відрядженнями;
• здійснення обмінних операцій з іноземною валютою за платіжними документами в іноземній валюті;
• виплата готівкової валюти за чеками та пластиковим картками фізичним особам (резидентам і нерезидентам);
• купівля платіжних документів в іноземній валюті фізичними особами (резидентами і нерезидентами);
• виплата авторських гонорарів і платежів за користування авторськими правами;
• перерахування коштів на проведення міжнародних виставок, конгресів, симпозіумів, конференцій та інших міжнародних зустрічей;
• оплата праці нерезидентів, які працюють в Україні;
• перерахування коштів в іноземній валюті за навчання, лікування, патентування, сплату митних платежів, членських внесків;
• платежі з відшкодування витрат судових, арбітражних, нотаріальних, правоохоронних органів;
• виплата готівкової іноземної валюти за переказами з-за кордону (пенсії, аліменти, оплата праці, спадщина, допомога родичів тощо);
• переказ за межі України коштів в іноземній валюті (пенсії, аліменти, оплата праці, спадщина, допомога родичів тощо);
• інші виплати та перекази в іноземній валюті, що не суперечать чинному законодавства України [13, с.110-112].

Підприємства за власним  бажанням можуть відкривати в українських  банках позиковий та депозитний валютні  рахунки.

Позиковий валютний рахунок - рахунок, що відкривається для отримання  банківських позик в іноземній  валюті незалежно від наявності  поточного рахунку в банку  кредитора.

Депозитний валютний рахунок  відкривається фізичними та юридичними особам (резидентам та нерезидентам) для  зарахування на нього валютних депозитів  з поточного рахунка з наступним  поверненням суми основного депозиту та нарахованих відсотків по закінченню строку депозитного договору.

Для філій або відокремлених  підрозділів підприємств-резидентів, що здійснюють свою діяльність в Україні, відкривають окремий субрахунок валютного рахунка.