Шляхи вдосконалення організації обліку розрахунків з оплати праці та аналізу трудових ресурсів підприємства

    Із  заробітної плати працівників підприємства здійснюються утримання та проводиться  нарахування внесків до органів  страхування на фонд оплати працівників.  Утримання із заробітної плати можуть здійснюватись тільки у випадках, передбачених законодавством. В таблиці 2.4. відображено обов’язкові утримання із заробітної плати працівників підприємства. 
 

       Таблиця 2.4.

         Утримання із заробітної плати 

    Документом, що регулює порядок розрахунку і сплати податку з доходів фізичних осіб, є Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб” від 22.05.2003р. N 889-IV, зі змінами і доповненнями.

       Відповідно  до цього нормативного акту платниками податку з доходів фізичних осіб є резиденти, що одержують доходи як із джерел їхнього походження на території України, так і іноземні доходи, а також нерезиденти, що одержують доходи на території України.

       Об’єктом  оподаткування резидента є загальний місячний оподатковуваний дохід; чистий річний дохід (різниця між загальним доходом за рік і сумою податкового кредиту); доходи з джерелом їх походження з України, що обкладаються податком при їх виплаті, іноземні доходи.

       Однієї зі складових об'єкта оподатковування (як для резидентів, так і для нерезидентів) є загальний місячний оподатковуваний доход, у який в свою чергу відповідно до пп. 4.2.1 п. 42 cт. 4 Закони № 889 включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати і винагороди, нараховані (виплачені) відповідно до умов трудового чи цивільно-правового договорів, а також інші заохочувальні і компенсаційні виплати або інші виплати і винагороди, виплачувані (надані) платнику податку в зв'язку з відносинами трудового наймання.

       Для оподаткування з доходів фізичних осіб заробітна плата повинна бути зменшена на всі соціальні внески, що утримуються з заробітної плати:

-   внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;

-  внесок на страхування в зв'язку  з тимчасовою втратою працездатності і витратами, обумовленими народженням і похованням;

-   внесок на страхування на випадок  безробіття.

       Ставка  15% застосовується і до заробітної плати, отриманої працівником за основним місцем роботи і за сумісництвом.

       Представимо схематично порядок визначення бази оподаткування з доходів фізичних осіб для такого виду доходу, як заробітна плата на рис. 2.9.

    Рис. 2.9. Визначення бази оподаткування податком з доходів з фізичних осіб

       Законом № 889 (ст. 6) передбачається надання платникам  податків податкових соціальних пільг з податку з доходів у вигляді зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу.

       Право на застосування податкової соціальної пільги у встановленому розмірі вимагає виконання визначених умов. Так, згідно з п.п. 6.5.1 п. 6.5 ст. 6 Закону № 889 податкова соціальна пільга застосовується до доходу, отриманому платником податків як заробітна плата протягом звітного податкового місяця, якщо його розмір не перевищує суми місячного прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 і округленої до найближчих 10 грн. Згідно Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” для розрахунку податкової соціальної пільги використовують показник прожиткового мінімуму в розмірі 525,00 грн.  (525,00 грн. х 1,4  і округленого до  найближчих 10 грн.), тобто 740,00 грн.

       Право на податкову соціальну пільгу в  розмірі, що дорівнює одній мінімальній  заробітній платі (з розрахунку на місяць), який установлений на 1 січня звітного податкового року Законом про держбюджет, отримує платник податків за умови, що його заробітна плата не перевищує граничної розрахункової суми. З 1 січня 2007 року, відповідно до Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, розмір мінімальної заробітної плати становить 400,00 грн. на місяць.

         Також громадяни мають право  на отримання податкової соціальної  пільги , які встановлюються для  наступних категорій осіб:

• будь-який платник податку з доходів фізичних осіб від одного роботодавця у вигляді заробітної плати – у розмірі 50% однієї мінімальної заробітної плати у розрахунку на місяць, встановлений на 1 січня звітного податкового року. У 2007р. розмір податкової соціальної пільги склав: 400,00*50% = 200,00 грн.
• платник податку з доходів фізичних осіб, який є: а) самотньою матір’ю або батьком (опікуном, попечителем) – на кожну дитину у віці до 18 років; б) утримує дитину-інваліда 1 чи 2 групи у віці до 18 років у розрахунку на кожну дитину; в) має трьох чи більше дітей у віці до 18 років у розрахунку на кожну дитину; г) є вдівцем (вдовою); д) є особою 1 чи 2 категорії осіб, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи та ліквідаторами; е) є учнем, студентом, аспірантом, військовослужбовцем термінової служби; є) є інвалідом 1 чи 2 групи, у тому числі з дитинства -  у розмірі 150% загальної пільги. У 2006р. пільга складає: 400,00*50%*150% = 300,00 грн.
• платник податку з доходів фізичних осіб, який є: а) Героєм України, Радянського Союзу чи повним кавалером ордена Слави чи Трудової Слави; б) учасником бойових дій у час Другої світової війни чи особою, яка працювала у тилу; в) колишнім в’язням концтаборів, гетто та інших місць під час Другої світової війни, визнаною репресованою чи реабілітованою; г) особою, яка була насильно вивезена з території колишнього СРСР; д) особою, що знаходилася на блокадній території колишнього Ленінграду у період з 08.09.41р. по 27.01.44р. – у розмірі 200% загальної пільги. У 2006р. розмір даної пільги складає: 400,00*50%*200%= 400,00 грн.

    Платникам податків необхідно знати, що всі податкові соціальні пільги можуть застосовуватися виключно за одним місцем нарахування заробітної плати. Платник може самостійно вибрати місце застосування пільг, про що подати роботодавцеві заяву встановленої форми, додавши до неї необхідні документи, які підтверджують право на користування цією пільгою. Порядок подання документів та їх складання при застосуванні податкової соціальної пільги затверджений постановою КМУ від 26.12.03 р. № 2035.

       Бухгалтерія має право застосовувати податкову  соціальну пільгу тільки з дня отримання роботодавцем відповідної заяви. Протягом звітного податкового року платник податків за необхідності може змінити місце застосування податкової соціальної пільги. Для цього одному роботодавцеві він повинен подати заяву про відмову від пільги, а іншому - про її застосування.  Усі випадки заяв - як про застосування пільги, так і про відмову від неї - роботодавцеві слід відобразити в річній податковій звітності. Якщо працівник звільняється, то в цей місяць податкова соціальна пільга йому не нараховується.

    Підприємства  відповідно до свого наказу або розпорядження  можуть здійснювати утримання в  рахунок покриття заборгованості працівників  перед підприємством (утримання авансу, виданого в рахунок зарплати, надмірно виданої суми на відрядні витрати або господарські потреби та ін., установлені ст. 127 КЗпП).

    Розмір  утримань із заробітної плати суворо обмежений (ст. 128 КЗпП) - не більше 20 % заробітної плати при кожній виплаті.

    При відрахуваннях за кількома виконавчими  документами розмір утримань не повинен перевищувати 50 % заробітку. Загальний розмір утримань при стягненні аліментів на неповнолітніх дітей не може перевищувати 70 % суми, належної до виплати.

    Забороняється здійснювати утримання із сум  вихідної допомоги, компенсаційних та інших виплат, на які згідно із законодавством не звертається стягнення (ст. 129 КЗпП).

    З вищеназваних видів утримань на практиці найбільш поширеними є аліменти. З 1 січня 2004 року набув чинності Сімейний кодекс України, главою 15 якого визначається порядок сплати аліментів. Присудження аліментів відбувається за рішенням суду. Однак аліменти можуть сплачуватися  працівником і в добровільному порядку, при цьому за його бажанням розмір утримань може перевищувати 70 % суми, належної до виплати (ст. 128 КЗпП).

    Стягнення аліментів з відповідача може здійснюватися  і на підставі нотаріально  завіреного письмового договору між  батьками, у якому вказані розмір і терміни виплат. При цьому  умови такого договору не можуть порушувати права дитини, установлені Сімейним кодексом (ст. 189 Сімейного кодексу).Відповідно до Сімейного кодексу (ст. 184) аліменти, що виплачуються у твердій грошовій сумі, підлягають індексації. Утримання аліментів здійснюється після утримання із суми заробітної  плати платника аліментів обов’язкових податків (п. 13 Переліку № 146).Перерахування аліментів здійснюється за рахунок боржника (п. 14 Переліку № 146).

    Види  доходів, які враховуються при визначенні бази для нарахування аліментів, установлені в п. 1 Переліку № 146. Державний виконавець видає розпорядження на стягнення аліментів і разом з виконавчим листом направляє його за місцем роботи боржника. Підприємство повертає державному виконавцю заповнене повідомлення про отримання (корінець від розпорядження). Видача виконавчого листа на руки (особі, яка одержує аліменти, або особі, з якої вони стягуються, а також іншим особам) забороняється.  При звільненні працівника на звороті виконавчого листа робиться позначка про останню суму перерахування, наявність боргу за аліментами і дату звільнення. Позначка завіряється печаткою і підписом відповідальної  особи, потім виконавчий лист повертається у відділ виконавчої державної служби, що направила його на підприємство.

    Аліменти, призначені згідно з рішенням суду або за добровільною угодою сторін у сумах, визначених відповідно до норм Сімейного кодексу не включаються до складу оподатковуваного доходу (пп. 4.3.9 Закону  № 889).

    З аліментів не утримується податок  з доходів  фізичних осіб. Згідно з нормами Закону № 889 відпусткові  є доходами працівника, які включаються в базу для нарахування податку з доходів фізичних осіб.

       Податок з доходів фізичних осіб утримується  із загальної суми відпусткових за весь період відпустки, у тому числі  той, що припадає на другий і наступні місяці. Оскільки податкова соціальна пільга застосовується до доходів, отриманих протягом звітного податкового місяця, а відпусткові повинні бути виплачені не пізніше ніж за три дні до початку відпустки, загальну суму відпусткових слід урахувати і при вирішенні питання про можливість надання працівнику вказаної пільги.

       В результаті в місяці, коли працівник  іде у відпустку, його дохід виявляється  фактично завищеним. Але пізніше  буде проводитися перерахунок податкових зобов’язань з податку з доходів  фізичних осіб: за підсумками звітного податкового року або у разі зміни місця застосування податкової соціальної пільги, а також при звільненні працівника (пп. 6.5.2 Закону № 889).

       Розрахунок  сум внесків до Пенсійного фонду  від суми відпусткових, що припадають на два місяці, здійснюються окремо за кожний місяць (пп. 5.1.7 і 5.2.3 Інструкції № 21-1). Однак при виплаті відпусткових перераховується загальна сума внесків, обчислених окремо за кожну частину відпустки (пп. 5.1.5 Інструкції № 21-1). Із сум, нарахованих за лікарняними  листками, необхідно утримувати податок з доходів фізичних осіб (пп. 4.3.1 Закону № 889). . Сума лікарняних є об’єктом для нарахування та утримання внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування (п. 1 ст. 19 Закону № 1058).