Учет зарубежных стран

Облік знижок у західноєвропейських  країнах

     Дещо інша методика відображення знижок, одержаних покупцем від постачальників, у західноєвропейських країнах. Знижки поділяють на дві групи:

1. комерційні знижки:

• знижки з договірної ціни за певну невідповідність товарів (продукції) установленим параметрам чи якості (дефекти);

• знижки, що надаються з урахуванням розміру покупки;
• знижки, що надаються клієнту за сукупністю торгових операцій (обсягом покупки) за звітний період;

2. розрахункові знижки. До них належать знижки, що надаються клієнтові за прискорення оплати заборгованості та за дострокову оплату.

Загальне правило таке:

1. На рахунку «Витрати на закупівлю» відображають суму покупки за мінусом комерційних знижок.

2. Розрахункові знижки відображають у покупця як фінансові доходи (одержані розрахункові знижки).

     Проте вони можуть надаватися клієнтові пізніше, після того як купівлю запасів було відображено в обліку.   Для обліку комерційних знижок у цьому разі слугує регулюючий контрактивний рахунок «Комерційні знижки одержані».   Одержані пізніше розрахункові знижки відносять (як і ті, що відразу вказані в рахунку постачальника) на рахунок «Фінансові доходи».

Облік заборгованості за векселями  виданими

     Розрахунки з постачальниками, а також з банками підприємства можуть здійснювати за допомогою векселів. Вексель виступає як засіб платежу й засіб кредитування.

     Для обліку розрахунків з кредиторами на вексельній основі застосовують рахунок «Векселі видані». Він пасивний, розрахунковий.   Зазвичай підприємства-боржники платять за векселями крім номінальної вартості ще й відсотки за відстрочення платежів. Для підприємства-боржника відсотки за векселям становлять фінансові витрати. Наприклад:   Фірма «К» має борг перед постачальником за придбані матеріали — 60 000 дол. 1 червня фірма акцептувала переказний вексель на 60 000 дол. на три місяці за 12 % річних. Бухгалтерський запис: 1.06. Д «Рахунки до сплати»  К «Векселі видані» 60 000. 31.08. Підприємство сплатило вексель і суму відсотків Відсотки 60 000 × 12 % × 3 міс. / 100 × 12 міс. = 1800 дол.

Д «Векселі видані»  60 000                                                   К «Грошові кошти» 61 800

Д «Фінансові витрати» (витрати за відсотками) 1800

Векселі, видані терміном оплати до 1 року, вважають короткостроковою заборгованістю.

3. Облік інших короткострокових  зобов’язань

     Крім розрахунків з постачальниками, на підприємствах виникає багато інших короткострокових або поточних зобов’язань. Нижче наведено найважливіші з них.

· Заборгованість державі за розрахунками податку з продажу та акцизного збору.

Наприклад: Дані касового апарата за місяць, дол.: Продаж товарів - 12 000; Податок з продажу 5 % - 600; Акцизний збір 10 %- 1 200  Разом сума:   13 800 Одночасно з надходженням грошей відображають в обліку заборгованість бюджету:

Д «Грошові кошти»     13 800

К «Доходи  від реалізації»  12 000

К «Розрахунки  з бюджетом (Податок з продажу)»                               600

К «Розрахунки  з бюджетом (Акцизний збір)»     1200

· Аванси від клієнтів. Це грошові кошти, що надходять від покупців до відвантаження їм продукції чи надання послуг. Одержання авансів від клієнтів відображають в обліку таким  записом: Д«Грошові кошти» К «Аванси від клієнтів (Заборгованість клієнтам)» 15 000

 У подальшому підприємство відправляє продукцію клієнтові в рахунок авансу чи надає послуги: Д «Аванси від клієнтів» К «Доходи від реалізації» 15 000

Можлива й інша методика відображення операцій після одержання авансу від клієнтів, а саме:

• відправка продукції в рахунок авансу чи надання послуг:

Д«Розрахунки  з клієнтами» К «Доходи від реалізації»    15 000

• перезалік авансу в рахунок оплати заборгованості клієнтів:

Д «Аванси  від клієнтів» К «Розрахунки з клієнтами»     15 000

· Заборгованість за дивідендами. Дивіденди — це частина чистого прибутку, що розподіляється між акціонерами за рішенням ради директорів. Від моменту оголошення дивідендів до їх сплати оголошені дивіденди є короткостроковою заборгованістю.

Оголошення  дивідендів відображають в обліку таким  записом:

Д «Нерозподілений  прибуток» К «Дивіденди до сплати»   40 000

Виплата дивідендів грошима: Д «Дивіденди до сплати» К «Грошові кошти» 40 000

· Заборгованість бюджету з податку на прибуток. Це оцінна заборгованість. Точна сума податку буде відома наприкінці року, а впродовж року підприємства здійснюють авансові платежі. Нарахування податку на прибуток: Д «Витрати з податку на прибуток» К «Розрахунки з бюджетом (Податок на прибуток)»

· Заборгованість бюджету з податку на майно.

Нарахування податку відображають в обліку таким  записом: Д «Витрати з податку на майно» К «Розрахунки з бюджетом (Податок на майно)»

· Частина довгострокових зобов’язань, яка має бути сплачена наступного року. Згідно з міжнародною практикою, частина довгострокового боргу, яка належить до сплати наступного року, відноситься до короткострокових зобов’язань і відображається в балансі серед поточної заборгованості. Ця операція відображається в обліку за дебетом рахунків довгострокових зобов’язань і за кредитом відповідних рахунків короткострокових зобов’язань.

                 4. Облік заробітної плати та зобов’язань із заробітної плати

     Заборгованість із заробітної плати та пов’язаних з нею додаткових пільг робітникам і службовцям є значною частиною короткострокової заборгованості (зобов’язань).

     У зарубіжних країнах застосовують (практикують) почасову й відрядну оплату праці.

Із  заробітною платою пов’язані три  види зобов’язань (заборгованості):

• заборгованість із виплати заробітної плати;
• заборгованість із податків, що утримуються із заробітної плати;
• заборгованість з інших утримань із заробітної плати.

     Нараховану персоналу підприємства заробітну плату включають у витрати підприємства. Її обліковують на рахунку елементів витрат «Витрати з оплати праці». Цей рахунок поділяють на субрахунки за видами витрат (заробітна плата базова, оплачувана відпустка, премії, додаткові винагороди, витрати на соціальне страхування тощо). У США виділяють також витрати на зарплату адміністративно-управлінського персоналу й витрати на оплату праці робітників і службовців.    Для обліку заборгованості та розрахунків з робітниками й службовцями використовують рахунок «Розрахунки з персоналом» або «Персонал». У США цей рахунок називають «Заробітна плата до сплати».   Розрізняють валову заробітну плату, тобто всю нараховану й чисту заробітну плату — суми, які необхідно сплатити персоналу після всіх можливих утримань із заробітної плати.    Утримання із заробітної плати регулюються законодавством кожної країни. Наприклад, у США із заробітної плати утримують:

1. федеральні внески на соціальне страхування, які використовують на пенсійне забезпечення, допомогу в разі непрацездатності та медичне обслуговування;
2. федеральний прибутковий податок;
3. прибутковий податок штату.

     Можливі також добровільні відрахування частини заробітної плати — на додаткове пенсійне забезпечення в разі старості або до різних благодійних фондів.

Зобов’язання  з оплати праці  та нарахованих витрат

Інформація  про заробітну плату персоналу  компанії за звітний період (у дол.):

Фіксована зарплата (оклади) .. 60 000

Погодинна оплата праці  40 000

Утримана  сума прибуткового податку  21 000

Утримані  профспілкові внески       400

Обов’язкові утримання на соціальне страхування (7,15 %)     7150

Чиста зарплата до сплати  71 450

Відображення  в обліку витрат і  зобов’язань

Д-т  Витрати на оплату праці 100 000

К-т  Прибутковий податок до сплати 21 000

К-т  Профспілкові внески до сплати 400

К-т  Обов’язкові відрахування на соцстрах до сплати 7150

К-т  Чиста зарплата до сплати 71 450

  Нарахування на заробітну плату, які має сплатити роботодавець (на прикладі США)

Продовження: Нараховано зарплати 100 000 дол.

• Обов’язкові відрахування на соціальне страхування — 7,15 %.
• Відрахування до федерального фонду зайнятості — 0,7 % і до фонду зайнятості штату — 2,7 % (разом 3,4 %).

Відображення  в обліку зобов’язань

Д-т  Витрати на соціальні заходи 10 550

К-т  Відрахування на соціальне страхування  до сплати (7,15 % від 100 000) 7150

К-т  Відрахування до федерального фонду  зайнятості до сплати (0,7 % від 100 000) 700

К-т  Відрахування до фонду зайнятості штату  до сплати 2700

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ТЕМА 9. Облік довгострокових зобов’язань

                                                План

1. Види облігацій і порядок їх випуску.
2. Облік довгострокових облігацій, випущених (реалізованих) за номінальною вартістю.
3. Облік довгострокових облігацій, випущених (реалізованих) зі знижкою (дисконтом).
4. Облік довгострокових облігацій, випущених (реалізованих) з премією (надбавкою).
5. Облік викупу облігацій і перетворення їх в акції.
6. Облік довгострокових векселів виданих.
7. Облік довгострокових орендних зобов’язань (зобов’язань з лізингу).

 

     Довгострокові зобов’язання — це пасиви підприємства або кредиторська заборгованість, яка має бути сплачена впродовж терміну, що перевищує один рік. До них належать зобов’язання з випущених облігацій, за векселями виданими, з лізингу та ін.

     Важливою особливістю довгострокових зобов’язань є те, що підприємство виплачує кредитору не тільки отриману суму боргу, а й відсотки. Зазвичай відсотки сплачують періодично впродовж усього терміну дії довгострокових зобов’язань.

     Довгострокові зобов’язання є джерелом фінансування довгострокових проектів фірми.

Векселі можуть видаватися на термін до 10 років, а облігації — до 50 років.

1. Види облігацій  і порядок їх випуску

     Для фінансування довгострокових проектів, розширення виробничої діяльності компанії можуть випускати акції або довгострокові облігації (Bonds). При цьому перевага надається саме облігаціям.   Відомо, що акціонери є власниками компанії, а ті, хто тримають облігації, — тільки кредиторами. Вважається також, що випуск облігацій приводить до зростання прибутку акціонерів і розміру доходу на одну акцію. Облігації можуть випускатися різних видів, залежно від наявності забезпечення (гарантії).

1. Забезпечені та незабезпечені облігації.

Забезпечені облігації мають гарантію їх погашення. Забезпечуватися вони можуть майном підприємства, активами, тобто будівлями, устаткуванням тощо. Такі облігації називають ще закладними. Незабезпечені облігації — це звичайні кредити, що не забезпечуються активами, тобто за ними компанія не видає гарантійного доручення.