Ведение бухгалтерского учета на предприятии

     Касир має право:

• візувати облікові документи в межах своєї компетенції;
• вносити на розгляд керівництва підприємства пропозиції по вдосконаленню робіт та усуненню виявлених недоліків;
• ознайомлюватися з планами розвитку підприємства, що стосуються його діяльності, документами керівництва щодо кадрової політіки, трудових відносин та критеріїв оцінки якості виконання посадових обов'язків робітниками;
• вимагати та оперативно отримувати документи, необхідні для виконання своїх посадових обов'язків та завдань;
• вимагати від керівників свого структурного підрозділу реалізації прав, що передбачені цією інструкцією, для кваліфікованого виконання своїх обов'язків та сприянні у їх виконанні.

     Касир несе відповідальність за:

• не дотримання трудової і виконавської дисципліни;
• невиконання або неналежне виконання своїх посадових обов'язків, визначених чинним трудовим законодавством України;
• спричинення прямого матеріального збитку підприємству, також як і за дії (або бездіяльність), що привели до такого матеріального збитку;
• правопорушення, вчинені в процесі своєї трудової діяльності в межах, визначених чинним адміністративним, цивільним і кримінальним законодавством України.

     Такий розподіл обов’язків дає змогу уникнути знеособлення у виконанні облікових робіт, створює умови для злагодженої і планомірної роботи облікового апарату, одержання своєчасної і якісної економічної інформації, необхідної для потреб управління підприємством. Розподіл обов'язків між конкретними виконавцями є прерогативою головного бухгалтера, якого призначає на посаду і звільняє з посади власник (керівник) підприємства.

     Відповідальність  за бухгалтерський облік господарських  операцій, пов'язаних з ліквідацією  підприємства, включаючи оцінку майна  і зобов'язань підприємства та складання  ліквідаційного балансу та фінансової звітності, покладається на ліквідаційну комісію, яка утворюється відповідно до законодавства.

     Техніка організації бухгалтерського обліку на підприємстві:

     - визначити організаційну структуру  бухгалтерської служби (вказати  тип структури, чисельність та  перелік відділів чи груп, підпорядкованість, службову ієрархію);

     - встановити відповідальність за  організацію, ведення бухгалтерського  обліку та складання звітності  (вказується розподіл компетенції  та відповідальності за організацію  і ведення бухгалтерського обліку і складання звітності);

     - здійснювати призначення та звільнення  головного бухгалтера і працівників  апарату бухгалтерії (вказати  хто, на якій підставі приймає,  погоджує та звільняє головного  бухгалтера і працівників бухгалтерської служби);

     - вимоги головного бухгалтера  і працівників бухгалтерії (вказати  перелік відділів, структурних підрозділів,  які зобов'язані неухильно виконувати  вимоги головного бухгалтера  і працівників апарату бухгалтерії,  відповідальність та санкції стосовно порушників);

     - вважати пріоритетним завданням  соціального розвитку апарату  бухгалтерії (вказують перелік  першочергових завдань, які необхідно  вирішити щодо поліпшення умов  праці, підвищення кваліфікації працівників).

     Таким чином, організація бухгалтерського  обліку переслідує виконання наступних  основних задач:

     - формування повної і вірогідної  інформації про діяльність підприємства, його майнове положення: інформацію, необхідну внутрішнім користувачам  підприємства і зовнішнім користувачам;

     - забезпечення інформацією користувачів  бухгалтерської звітності для  контролю за додержанням законодавства  України при здійсненні господарських  операцій, за доцільністю операцій, наявністю і рухом майна, користуванням різноманітними ресурсами в відповідності з затвердженими нормами;

     - запобігання негативних результатів  і виявлення внутрішньогосподарських  резервів, забезпечення фінансової  тривалості. 

     2. Державне управління  обліком і звітністю  в Україні

     Будь-яка  діяльність підприємства повинна здійснюватись  відповідно до чинного законодавства  України. Це ж саме стосується і організації  бухгалтерського обліку.

     З метою створення єдиних правил ведення  бухгалтерського обліку і складання  фінансової звітності, які є обов'язковими для всіх підприємств, гарантують і  захищають інтереси споживачів інформації, в Україні здійснюється державне управління обліком і звітністю.

     Постановою  Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 1998 р. затверджено Програму реформування системи бухгалтерського обліку. Основним завданням реформування бухгалтерського обліку було приведення його у відповідність до вимог ринкової економіки та міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.

     Регулювання питань методології бухгалтерського  обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке  затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності. Нормативні акти з питань бухгалтерського  обліку і звітності, які використовуються державною статистикою, Міністерством  фінансів погоджуються з Держкомстатом  України. При Міністерстві фінансів України діє дорадчий орган – Методологічна рада з бухгалтерського обліку, в обов'язки якої входить:

     - організація розроблення та розгляду  проектів національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, інших нормативно-правових актів  щодо ведення бухгалтерського  обліку та складання фінансової  звітності;

     - удосконалення організаційних форм  і методів бухгалтерського обліку  в Україні;

     - методологічне забезпечення впровадження  сучасної технології збору та  обробки обліково-економічної інформації;

     - розроблення рекомендацій щодо  вдосконалення системи підготовки, перепідготовки та підвищення  кваліфікації бухгалтерів.

     Порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності  в банках встановлює Національний банк України.

     Порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності  про виконання бюджетів та госпрозрахункових  операцій бюджетних установ встановлює Державне казначейство України.

     На  рівні окремих галузей міністерства і відомства, що мають в управлінні підприємства загальнодержавної та комунальної власності, забезпечують бухгалтерський облік на таких підприємствах. У межах своєї компетенції  вони організовують і розробляють  на єдиних методологічних засадах галузеві положення, вказівки та методичні рекомендації щодо галузевих особливостей за окремими напрямками обліку, розробляють та затверджують галузеві форми первинних  документів за відсутності типових  форм, вживають заходи для посилення  контрольних функцій бухгалтерського  обліку, підвищення професійного рівня  кадрів і бухгалтерських служб.

     Міністерства  та інші центральні органи виконавчої влади, в межах своєї компетенції, відповідно до галузевих особливостей розробляють на базі основних положень (стандартів) бухгалтерського обліку методичні рекомендації щодо їх застосування. Так, згідно з Законом України «Про цінні папери та фондовий ринок» особливості бухгалтерського обліку операцій з цінними паперами встановлює Державна комісія з цінних паперів і фондового ринку за погодженням з Міністерством фінансів України і Національним банком України. Відповідно до Положення про Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 березня 1994 р. № 166, цей Комітет розробляє і подає Міністерству фінансів та Держкомстату України пропозиції щодо впровадження єдиних методологічних основ бухгалтерського обліку і звітності в страхових організаціях; встановлює правила формування і розміщення страхових резервів та відображення їх в обліку.

     Для ведення обліку Міністерство фінансів України затвердило План рахунків бухгалтерського  обліку активів, капіталу, зобов'язань  і господарських операцій підприємств  і організацій та Інструкцію про  його використання.

     Методику  ведення фінансового обліку регулюють  також нормативні акти (положення, інструкції. вказівки), які конкретизують особливості  обліку коштів, основних і оборотних  засобів, розрахунків, витрат виробництва, готової продукції, результатів  фінансово-господарської діяльності, оподаткування.

     Положення (стандартів) бухгалтерського обліку - це нормативно-правові акти, що регулюють  ведення обліку окремих його об'єктів, зокрема: основних засобів, запасів, нематеріальних активів, витрат, доходів, зобов'язань, дебіторської заборгованості, фінансових інвестицій тощо. В Національних П(С)БО дотримано вимоги міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (МСБО) з  урахуванням економічних, правових, податкових особливостей та традицій нашої держави.

     Завдяки переходу на національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку підприємства отримали свободу, що надається  їм на всіх рівнях організації бухгалтерського  обліку і право самостійно приймати рішення з питань обліку, зокрема:

• визначати облікову політику підприємства;
• обирати форму і методи бухгалтерського обліку як систему реєстрів обліку та робочий План рахунків, зважаючи на особливості своєї діяльності;
• затверджувати правила документообігу і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему реєстрів аналітичного обліку;
• розробляти систему і форми управлінського обліку, звітності і контролю господарських операцій тощо.

     Завдяки впровадженню П(С)БО забезпечується зв'язок національного бухгалтерського  обліку і фінансової звітності з  основними тенденціями гармонізації стандартів на міжнародному рівні (МСБО), збільшується можливість підприємств  щодо співпраці з кредитно-фінансовими  установами, вітчизняними та іноземними інвесторами.

     Такий порядок регулювання спрямований  на забезпечення методологічної єдності  бухгалтерського обліку і звітності  в усіх видах економічної діяльності господарюючих суб'єктів країни. Здійснення такої єдності забезпечується також правовою експертизою міжвідомчих  нормативних документів, які, згідно з Указом Президента України від 3 жовтня 1992 р. № 993, повинні обов'язково пройти державну реєстрацію в Міністерстві юстиції України. Тільки після такої реєстрації нормативні акти з бухгалтерського обліку і звітності набувають правового характеру і підлягають застосуванню всіма підприємствами й організаціями (юридичними особами) України.

     Реформування  бухгалтерського обліку відповідно до Міжнародних стандартів фінансової звітності зустрічає на своєму шляху  дві групи проблем: перша група  – проблеми методологічного характеру, друга – організаційного. Проблеми методологічного характеру пов’язані  з необхідністю ухвалити рішення, чи слід МСФЗ включити в національну  нормативну базу бухгалтерського обліку або піти по шляху розробки національних стандартів, що не будуть суперечити МСФЗ. Проблеми організаційного характеру  виникають після вибору шляху  реформування. Вони полягають в пошуку відповідей на питання: хто повинен  здійснювати реформування обліку шляхом розробки та ухвалення відповідних  нормативних актів, хто має впроваджувати  їх в повсякденну практику бухгалтера, хто повинен нести відповідальність за ефективність цього процесу. Іншими словами, дозвіл організаційних проблем  передбачає вибір варіанту регулювання  бухгалтерського обліку в країні: державного або професійного. Вивчення міжнародного досвіду говорить про  те, що багато в чому цей вибір  залежить від рівня економічного розвитку країни, соціально-політичної ситуації, національних традицій.

     Поєднання ринкового саморегулювання та державного регулювання – яскрава риса економічних  систем найрозвиненіших країн світу. Вплив на ринкове середовище, на підприємницьку діяльність, державний  сектор для створення необхідних умов реалізації політики економічного зростання – мета державного регулювання.