Економіка бджільництва

3.Шляхи   підвищення економічної  ефективності галузі.

        Основним напрямом розвитку бджільництва  і підвищення його економічної  ефективності є інтенсифікація виробмицтва, що базується на прогресивній технології і забезпечує збільшення виходу продукції і поліпшення її якості.

      Вровадження інтенсивної технології вимагає  подальшої концентрації виробництва, створення в кожному господарстві пасік розміром не менш як        150 – 200, а в спеціалізованих – на 500 – 600 і більше бджолосімей. В умовах промислової технології під час цвітіння медоносних рослин зальжно від інтенсивності медозбору на одному місці можна розміщувати від 30 до 100 бджолосімей.

      Спеціалізація і концентрація бджільництва розвиваються на основі міжгосподарської кооперації. В Україні створено понад 30 міжгосподарських бджолопідприемств, які спеціалізуються на виробництві меду та іншої продукції бджільництва, а також здійснюють запилення ентомофільних сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень. Ці підприємства визначатимуть лодальший розвиток бджільництва на основі впровадження у практику найновіших досягнень науки, техніки і передового досвіду.

      Рівень  економічної ефективності бджільництва залежить від:

• підвищення продуктивності бджолосімей на основі утримання сильних і здорових бджолинних сімей,
• систематичної селекційно-племінної роботи,
• виконання обов’язкових ветеринарно-санітарних і зоогігієнічних заходів,
• поліпшення кормової бази,
• раціональної організації пересування пасік на кращі місця медозбору
• забезпечення бджіл на зиму достатньою кількістю кормів.

      В Україні норма забезпеченості бджолиної  сім’ї кормами становить 18–23 кг меду залежно від способу зимівлі, приміщення і місцевих умов. Створення необхідних запасів кормів на період зимівлі визначає виживання, розвиток і рівень продуктивності бджолиних сімей.

      Для підвищення продуктивності бджільництва в кожному господарстві треба  створити необхідну медоносну базу на основі поєднання використання посівів сільськогосподарських культур, плодово-ягідних насаджень, природних лук і пасовищ та лісів. Найбільш ефективними є посіви, які, крім медоносного, мають ще й інше господарське значення. Так, посіви еспарцету дають високоякісне сіно для тваринництва і одночасно забезпечують найвищу медопродуктивність. За два укоси одного вегетаційного періоду еспарцет може дати до 1 т товарного сіна з гектара.

      Важливим  фактором підвищення ефективності бджільництва є зростання продуктивності праці  працівників бджолоферм і спеціалізованих бджільницьких господарств. Продуктивність праці, в свою чергу, залежить від впровадження досягнень науки і передового досвіду, механізації виробничих процесів, рівня виробництва валової продукції бджільництва.

      Впровадження промислових технологій виробництва продукції бджільництва дає змогу застосувати нові прогресивні форми організації праці на основі колективного підряду і оренди окремих пасік та бджолоферм. Колективний підряд залежно від кількості бджолосімей у господарстві може бути:

• ланковий
• бригадний.

      Удосконалення форм організації і оплати праці сприяє зменшенню затрат праці на одну бджолину сім’ю, раціональному і ефективному використанню засобів виробництва і кормової бази, що забезпечує збільшення валової продукції бджільництва і поліпшення її якості.

Джерела інформації.

Економіка сільського господарства.

                 В.І.Мацебора  1994 р.