Інтернсивна технологія вирощування кукурудзи на зерно

ПЛАН

 

1. Вступ.
2. Оцінка умов господарства і постановка завдання.
1. Організаційно-господарські умови.
1. Природні умови.
2. Кліматичні умови.
3. Ґрунтові умови.
2. Біологічні особливості культури і можливості реєстрованих сортів.
1. Особливості росту і розвитку.
2. Вимоги до умов вирощування.
3. Господарсько-біологічні особливості та продуктивність реєстрованих і перспективних сортів.
4. Принципи програмування врожаю та розрахунок гранично-можливого врожаю.
3. Обґрунтування технології одержання запланованої врожайності.
1. Розміщення культури у сівозміні.
2. Обробіток ґрунту.
3. Система удобрення.
4. Сівба.
1. Підготовка насіння.
2. Розрахунки норм висіву.
3. Строки і способи сівби.
5. Догляд за посівами і засоби захисту від бур’янів, хвороб і шкідників.
6. Збирання врожаю і закладка на зберігання.
7. Агротехнічна частина технологічної карти.
4. Заходи по охороні навколишнього середовища.
5. Економічна ефективність при вирощуванні сільськогосподарських культур.
6. Висновок і пропозиції.
7. Список використаної літератури.
8. Додатки.

 

1. Вступ

 

Кукурудза – одна з найцінніших  кормових культур. За врожайністю зерна  вона перевищує всі зернові культури. Зерно використовується на продовольчі  цілі (20%), технічні (15-20%) і на фуражні (60-65%). За вмістом кормових одиниць зерно кукурудзи переважає овес, ячмінь, жито. Кілограм його містить 1,34 кормової одиниці, 78 г перетравного протеїну. Протеїн представлений неповноцінним зеїном і глютеліном, тому згодовувати зерно слід з високопротеїновими кормами. У зерні кукурудзи 65-70% вуглеводів, 9-12% білка, 4-8% рослинної олії (у зародку до 40%) і лише близько 2% клітковини. Містяться вітаміни А, В1 В2, В6, Е, С, незамінні амінокислоти, мінеральні солі і мікроелементи. Вміст білка невисокий, він дефіцитний за деякими незамінними амінокислотами, особливо лізину.

Велика енергоємність  зерна (361 ккал у 100 г) робить його важливим компонентом комбікормів. Кукурудза - основна силосна культура. Силос  кукурудзи має добру перетравність  і дієтичні властивості, багатий  на каротин.

В 1 ц кукурудзяної соломи міститься 37 к.о., а в 1 ц розмелених стрижнів - 35 к.о.

Недоліком кормів з кукурудзи  є недостатній вміст перетравного протеїну. У силосі є 60-65 г протеїну, в зерні 75-78 г на 1 кормову одиницю, при нормі 100-110 г на 1 к.о. Це призводить до перевитрати кормів в 1,3-1,4 рази. Тому для збалансування раціону протеїном, тваринам згодовують кукурудзу разом з бобовими культурами.

Зерно кукурудзи використовується на продовольчі цілі. З нього виготовляють понад 150 харчових і технічних продуктів: борошно, крупу, пластівці, крохмаль, сироп, глюкозу, спирт. Із зародків зерна добувають цінну харчову олію, яка має лікувальні властивості (зменшує вміст холестерину в крові і запобігає захворюванню на атеросклероз). Із стрижнів качанів виготовляють фурфурол, лігнін, ксилозу, одержують целюлозу і папір.

3 1ц зерна можна одержати 56 кг крохмалю (або 60 кг фруктози  чи 38 л спирту), 22,4 кг корму з  вмістом протешу 21%, 5,2 кг глютенового  борошна і 2,7 кг кукурудзяної  олії.

Кукурудза, як просапна культура має важливе агротехнічне значення. При дотриманні вимог агротехніки  вона залишає поле чистим від бур'янів з розпушеним ґрунтом. Повертається значна частина органіки у вигляді  коренів і стеблових решток. Кукурудза  добрий попередник для зернобобових, ярих зернових культур. Гірший для озимих зернових, оскільки після неї трудніше якісно підготувати ґрунт до сівби.

Тривалий час вважали  родоначальником кукурудзи однорічну  багатостеблу рослину теосинте, доки не було встановлено, що само теосинте походить від кукурудзи.

Теосинте утворює дворядний  початок із зернівками, які охоплені лусками і не вимолочуються. Трапляється  в Центральній Америці як бур'ян у посівах кукурудзи.

Кукурудза одна з найстаріших  культур, походить з Центральної  і Південної Америки. Тут її культивували 5-10 тис. років тому. В Європі кукурудза стала відома лише в кінці XV століття. В 1500 році Х.Колумб привіз насіння в Севілью (Іспанія). Звідси вона потрапила в Португалію, Італію, а в XVI столітті - в Китай, Індію та інші країни.

В Україну кукурудза потрапила  через Крим в XVII столітті і тривалий час була мало поширена. За іншою версією кукурудза прийшла з Молдавії, поширилась в Одеській області, поступово завойовуючи Південь України.

Кукурудза - одна з найпоширеніших культур у світовому рослинництві, займає третє місце після пшениці і рису. Посівна площа постійно зростає і в 1994-1996 рр. вона становила 138 млн. га. Найбільше кукурудзу вирощують США - майже 30 млн. га, Китай - 26 млн. га, Бразилія - 13 млн. га, Мексика - 7,7 млн. га, Індія - 6 млн. га. В Європі посівна площа становить 11,5 млн. га.

У світі в 1993-1995 рр. збирали 513 млн. т зерна кукурудзи, що становить 26,9% від світового виробництва зерна. За рахунок створення ранньостиглих гібридів, зона вирощування кукурудзи розширюється на північ. В середньому в світі урожайність кукурудзи перевищила 40 ц/га.

Посівні площі, урожайність і валові збори зерна в Україні не відповідають ґрунтово-кліматичним можливостям. Вони можуть бути значно вищими.

В Україні основні площі  посіву кукурудзи на зерно розміщують в Степу й Лісостепу, на силос і зелений корм - в усіх зонах. Оптимальна площа посіву кукурудзи на зерно і силос в Україні є в межах 3 млн. га.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Оцінка умов господарства та постановка завдання

 

2.1. Організаційно-господарські  умови.

 

Територія СВК “Ружинський” Ружинського району Житомирської області розташована в північній частині Житомирської області. Наявність техніки у господарстві: комбайни зернозбиральні: „ Нива ” – 4 шт., Дон-1500 – 3 шт., Fortshrit – 3 шт.; техніка для обробітку грунту: плуги – 15 шт.; борони дискові – 3 шт., культиватори – 18 шт., сівалки зернові – 19 шт.; техніка для догляду за посівами – 6 шт.; розкидачі мін. добрив – 3 шт.; оприскувачі – 3 шт.; техніка для збирання і заготівлі кормів – 3 шт. За розмірами земельної території господарство відносить до господарств середніх розмірів. Так загальна площа землекористування складає – 2704,1 га.

Аналіз структури землекористування  СВК “Ружинський” свідчить проте, що орні землі займають 78,7% від площі землекористування, тобто досить високий ступінь розораності земель. В свою чергу, сільськогосподарські угіддя становлять 89,7 – 89,9% від загальної площі землекористування і на протязі 2009 – 2011 рр. не змінювались.

Одним із завданням господарства є удосконалення всього виробничого процесу по вирощування кукурудзи на зерно, так як ця продукція користується значним попитом.

 

2.1.1. Природні умови

 

Досліджуваний регіон (Полісся, Лісостеп) — хвилясто-горбиста рівнина, складена переважно піщаними і супіщаними льодовиковими відкладами.

Зональними типами грунтів  є сірі лісові ґрунти (під лісовими масивами), а також типові чорноземи (під лучним різнотравним степом). У  заплавах річок поширені лучно-чорноземні ґрунти. На заході випадає 550-750 мм, на сході — 450 мм опадів на рік. Густота річкової сітки зменшується із заходу на схід.

З лісів переважають соснові (бори), дубово-соснові (субори) і дубово-грабові. У ХVІ-ХVІІ ст. вся територія Полісся на захід від Дніпра була покрита лісами. Нині лісистість складає ляше 30%.

Середня розораність —  понад 30% , а ділянки середньопідзолистих (досить родючих) ґрунтів розорані на 80%. Луки займають 10% території. Багато боліт осушено і перетворено  на сільгоспугіддя.

Природні умови сприятливі для вирощування пшениці, кукурудзи, гречки, цукрового буряка і багатьох інших культур.

 

2.1.2. Кліматичні умови.

 

Розташування регіону  у помірному поясі північної  півкулі визначає клімат як помірно-континентальний, з теплим вологим літом і м'якою, хмарною зимою. Середня температура  повітря, за даними багаторічних спостережень Житомирської метеостанції, січня –  мінус 5,8°С, липня – плюс 17,1°С, а  середньорічна – плюс 6,9°С. Останні  весняні заморозки на території  регіону спостерігаються у третій декаді травня, перші осінні – у  другій декаді вересня. Протягом року на територію регіону випадає  близько 647 мм опадів (6470 т води на га). Вегетаційний період в межах 190 днів.

 

2.1.3. Ґрунтові умови

 

Для ґрунтів, які знаходяться  в межах господарства, характерне слабке вилуговування низхідними потоками вологи, які в сухі періоди року часто змінюються висхідними. У ґрунтах  дернового тішу немає розчинених кислих речовин, у їхніх материнських породах багато вуглекислого кальцію  та поглинутого мулистою частиною колоїдного кальцію. Саме тому вони вилугувані значно менше, ніж інші ґрунти, особливо лісові (підзолисті).

Вологи, яка проникає в  ґрунт дернового типу, достатньо  лише для вимивання легкорозчинних солей, внаслідок чого ці ґрунти, як правило, незасолені, за виключенням  тих, які підпираються засоленими ґрунтовими водами та на засолених материнських породах. У них вилугуваний і  гіпс (СаО4-2НО), а важкорозчинний вуглекислий  кальцій (СаСО3), як правило, вимитий  тільки з верхнього шару на глибину 20-50 см, глибше він нагромаджується  у вигляді добре помітних білуватих  нальотів, прожилок тощо.

Чорноземні ґрунти майже  оптимально насичені ввібраним кальцієм і частково магнієм; увібраного водню  і натрію в них немає. Реакція  ґрунтового розчину ґрунтів слабо-кисла  або близька до нейтральної.

 

2.2. Біологічні особливості, можливості рекомендованих сортів

 

2.2.1 Особливості росту і розвитку

 

Коренева система мичкувата, сильнорозвинута, багатоярусна, має  п'ять типів коріння. Зерно проростає одним зародковим корінцем. Бічні зародкові (гіпокотильні) корінці розгалужуються і разом з першим зародковим корінцем утворюють первинну {зародкову) кореневу систему. Вона особливо важлива в перші фази росту - до формування 6-8 листків.

Епікотильні корені розвиваються на першому міжвузлі. Ці корені ростуть горизонтально, не розгалужуються. Роль їх у живленні рослин незначна.

Основну частину кореневої  системи становить вузлове коріння, що утворюється ярусами з підземних стеблових вузлів після появи на рослині 3-4 листків. Найбільшого розвитку це коріння досягає у фазі цвітіння кукурудзи. З нижніх надземних стеблових вузлів можуть розвиватися опірні, або повітряні корені. Основна маса коріння (до 60%) знаходиться в орному шарі ґрунту, окремі корені проникають у ґрунт на глибину до 3 м. Найкраще коренева система розвивається при щільності ґрунту 1,1-1,3 г/см3.

Стебло кукурудзи міцне, виповнене, має до 22 міжвузлів і  більше та стільки ж листків. Листки великі, з широкими і довгими пластинками. Краї пластинок ростуть швидше, ніж середина, внаслідок чого листки стають хвилястими, що збільшує їх поверхню. Розміщуються листки почергово і тому не затінюють один одного. Кількість листків залежить від групи стиглості гібриду. їх буває від 10-12 у ранньостиглих до 40 у пізньостиглих.

Суцвіття у кукурудзи  двох типів - волоть з чоловічими квітками і качан - з жіночими. Волоть у кукурудзи верхівкова, розмішується на кінці центрального стебла або на верхівках бічних пагонів – пасинках. На осі волоті переважна кількість бічних гілок першого порядку, рідко на двох-трьох нижніх утворюються гілки другого порядку. Колоски з чоловічими квітками розміщені вздовж кожної гілки двома або чотирма рядами, попарно, з яких один сидячий, другий – на короткій ніжці. Колоски двоквіткові, тичинкові, з широкими опушеними перетинчастими колосковими лусками та тонкими м'якими – квітковими, між якими знаходиться три тичинки з двогніздими пиляками. У кожній добре розвиненій волоті утворюється до 1-1,5 тис. квіток, які за сприятливих умов зацвітають разом з жіночими квітками або на 2-4 дні раніше.

Суцвіття з жіночими квітками - початки - розвиваються з частини  найактивніших пазушних бруньок  стеблових листків. На стеблі утворюються  здебільшого 2-3 початки, решта бруньок  не розвиваються.

Початок розміщується на короткій ніжці (стебельці), покритій зовні обгортковими листками, які відрізняються від звичайних стеблових добре розвиненими піхвами і редукованими пластинками. Внутрішні листки обгортки тонкі, майже плівчасті, світлі, зовнішні — товші й зелені.

Основою початка є добре розвинений стрижень циліндричної або слабоконусоподібної форми, завдовжки 15—35 см.

Маса його становить 15-25% загальної маси початка. У комірках стрижня, які розміщуються поздовжніми рядами, розміщуються попарно колоски з жіночими квітками.