Системне водокористування

• експлуатаційний штат;
• допоміжні служби;
• технічне оснащення.

       До допоміжної служби і технічного  оснащення відносяться: 

• зв’язок (диспетчерський, всі види сигналізації, засоби автоматизації);
• експлуатаційна гідрометрія ( гідрометричні пости і пункти обліку води на зрошувальної  мережі, насосної станції );
• режимна мережа (спостережні свердловини);
• виробничі
• будівлі (склади, ангари, гаражі);
• енергетичне господарство;
• транспорт;
• меліоративні лабораторії;
• підсобні підприємства (майстерні);
• експлуатаційні дороги;
• експлуатаційні знаки (пікети, репери, марки);
• інспекторські дороги.   

     1. Диспетчерський зв’язок з вузловими  спорудами, очками виділу води  і водокористувачами. По досвіду  існуючих систем телефонних ліній   потрібно 8…10 км на кожні 1000 га  зрошувальних земель.

          При диспетчерському в’язку можливо  отримувати відомості від кожної  точки, передавати розпорядження  всім точка одночасно й проводити виробничі наради з всіма точками. Для зв’язку з віддаленими точками на системі і з опорними гідрометричними  постами на рейках, а також з обласним управлінням і міністерством водного господарства в УЗС є радіостанції.

     2. Пости обліку води на каналах, водовипусках, на скидній мережі, на насосних станціях. На міжгосподарський мережі на 1000 га  необхідно мати 6…8 постов обліку води.

         На внутрішньогосподарський мережі  при зрошенні машинами ДДА-100М  потрібно 10…15 водовипусків-водомірів на 1000 га. В наш час збільшується число постів обліку води на спорудах у вигляді різноманітних приставок з приладами,  що показують витрату води в залежності   від перепадів тиску.

     3. Свердловини за наглядом рівня підгрунтових вод на системах. В створах для тривалого нагляду за рівнями підгрунтових вод відокремлюють режимні свердловини. Їх розміщують через кожні 1…1,5 км, в створах через 5…6 км від верхніх меж системи до водоприйомника. В зоні свердловин відокремлюють майданчик для відбору проб, беруть проби ґрунтів для налізу на засоленість і ґрунтових вод на мінералізацію. Крім  основних (режимних) свердловин, на системах є локальні свердловини, за допомогою котрих по зміні рівнів  води в каналах  визначають рівні стояння ґрунтових вод, приблизно на 100…150 га достатньо однієї свердловини на рівнинному рельєфі.

     4. Будівлі для розміщення експлуатаційного персоналу і робітників, а також виробничі будівлі – склади, гаражі, майстерні. По досвіду існуючих систем корисна площа жилих будівель складає 0,2…0,25 м³/га, виробничих – 0,1…0,15 м³/га.

     5. Електричні лінії і трансформатори. Електрична енергія повинна бути  підведена к експлуатаційному містечку, до головної споруди, вузловим спорудам, до майстерень і виробничих будівлям.

     6. Підсобні підприємства, системи – майстерні, механічні бази, будівельні двори і кар’єри. Для виконання основних ремонтних робіт і для технічного обслуговування внутрішньогосподарської мережі УЗС має свою базу.

     7. Машини, транспорт, інструменти,  інвентар для експлуатаційних  робіт. Потреба в машинах і  механізмах для виконання ремонтно-будівельних  робіт на гідромеліоративних  системах визначають по умовах  експлуатації. В процесі експлуатації, системи  оснащають парком машин з умовою видів  об’ємів робіт.

     8. Лабораторія УЗС для виробничих  досліджень в цілях удосконалення системи і покрашення експлуатації. В лабораторіях проводять аналізи ґрунтів, підгрунтових вод, визначають вологість ґрунтів по дільницям, коефіцієнти усмоктування і фільтрації ґрунтів.

     9. Експлуатаційна обстановка на  каналах і спорудах – кілометрові  стовпи,  пікети, кути репери, марки, знаки-покажчики, контрольні створи на каналах,     контрольні дільниці замірів деформацій на лотках, трубопроводах, дренах, колекторах, контрольні свердловини, п’єзометри, щілиноміри.

        Н спорудах IV i ІІІ класів капітальності ведуть систематичні натурні спостереження і досліди для оцінки їх роботи в процесі експлуатації.

     10. Службові (інспекторські) дороги  вздовж каналів і колекторів  для спостереження каналів і  споруд, а також для їх ремонту. Ширина доріг не менш 4,5 м, дороги профільовані, закріплені на дільницях з слабкими ґрунтами.

       Дерева, посаджені вздовж каналів  і окремими масивами, затінюють  канали і перехоплюють фільтраційні води.

 
 

4. Системне  водокористування

4.1. Основні  положення та визначення планового  водокористування на ГМС

        Планове водокористування  - діяльність  по забору води по раніше  складеному плану.

          До основних положень планового  водокористування відноситься:

• гідромеліоративні системи необхідно вдосконалювати таким чином, щоб вони дозволяли забезпечувати раціональне використання води, охорону навколишнього середовища і родючості ґрунтів;
• водокористування повинно проводиться згідно плану і не повинно бути не раціональним;
• на державному рівні здійснювати облік водних ресурсів усіх водних джерел  й оформлювати у вигляді кадастрового обліку;
• водокористування повинно бути платним.

 

  4.2. План подачі води у точки  водовиділу

     План  подачі води в точки водовиділу є  одним з показників виконання  системного плану.

     В плані подачі води в точки водовиділу розраховуються декадні витрати (Q_дек, м³/с) та декадні об’єми (ΔW, тис.м³) по усім господарствам зрошувальної  системи.

     План  подачі води в точки водовиділу розраховується в табличній формі   (таб. 4.1)

 

4.3. Диспетчерський  графік водорозподілу на ГМС

         Системний план водокористування  по декадним періодам містить  таки показники:

• забір води з джерела зрошення;
• сумарний забір води з джерела зрошення з наростаючим підсумком;
• втрати води в міжгосподарської мережі;
• сумарний об’єм водоподачі господарством;
• подача води на заповнення  системи, на зрошення земель-супутників, та ін.

              Системне водокористування проводиться  по принципам диспетчеризації.

               Диспетчерський  графік забору  і розподілення води складаються на весь поливний період. Розподіленням води на міжгосподарській системі керує диспетчерська служба.

               Розрахунки по складанню диспетчерського  графіку  ведуть   з самого  віддаленого вузла системи від  джерела  зрошення  чи водозабору.

     Характерною  особливістю   його являється, те що він може корегуватися.

      Диспетчерський графік приведений на таб. 4.2.

 
 

4. Основні показники  виконання системного плану

 

1. Площа зрошувальної  системи нетто, wсист=9200 га;
2. Площа поливу в га/пол

                                                                             (4.1)

де a₁a₂a_і – площі, займають окремі культури від площі системи нетто ( в долях)

     n₁ n₂ n_і – кількість поливів і-тої культури

      (га/пол)

3. Загальна кількість води, яку потрібно забрати з джерела зрошення за зрошувальний період:

         тис.м³                                  (4.2)

де Q_i – середньо декадна витрата води в голові системи, м³/с

         тис.м³

4. Загальна кількість води, яку необхідно подати на поле:

       ,тис.м³                                                                                  (4.3)                                                                      

де М^зв_ср – середньозважена зрошувальна норма, м³/га

 

       (тис. м³)                

 

5. Загальний ККД зрошувальної  системи

                                                                                                            (4.4)

        

6. Об’єм води, який необхідно подати в точки водовиділу

         W_т.в.=24007,4 тис.м³

7. ККД міжгосподарської системи

                                                                                                          (4.5)  

          

8. Загальний ККД господарської мережі

                                                                                                             (4.6)  

     

 
 

4.5.Впровадження системного плану

 

   Експлуатаційні роботи на ГМС складаються з :

а) догляду, охорони, нагляду

б) поточних капітальних і аварійних ремонтів

    Догляд і нагляд проводять з першого дня експлуатації.

    Надійна робота каналів і споруд на зрошувальної  системі залежить від правильної організації і проведення експлуатаційних робот на протязі року при експлуатації відкритої зрошувальної  системи виділяють три періоди:

   І – підготовка зрошувальної  мережі до пуску води: 

• завершення ремонтних робіт;
• очистка каналів;
• розконсервація споруд;
• нанесення експлуатаційних знаків;
• фарбування металевих вузлів;
• встановлення водомірних рейок;
• градуїровка   ГТС;
• підготовка гідрометричних постів;
• перевірка технічного стану всіх ГТС.

    Після цього складають акт технічного стану і готовності мережі до прийому води, потім роблять поступовий пуск води в канал.

    ІІ – проведення поливів:

• виконання гідрометричних робіт;
• проведення водообліку;
• контроль процесів водорозподілення;
• перевірка пропусків розрахункових витрат;
• забезпечення проектних витрат  і швидкостей;
• систематичні спостереження за технічним станом каналу.

  ІІІ – підготовка відкритої мережі до зимового періоду:

• скид води з каналів  очистка їх від наносів;
• підготовка насосної станції  і техніки поливу до зимового періоду;
• фіксування засувок в напіввідкритому стані;
• обстеження стану каналів, ГТС з метою виявлення видів і об’ємів робіт (складання дефектних відомостей);
• ремонтні роботи;
• оформлення документації на ремонтні роботи;
• складання робочого графіку;
• консервація вузлів агрегатів механізмів на зимовий період;

      При експлуатації насосної станції   виділяють періоди, кожному з яких відповідає перелік експлуатаційних заходів і робіт: