Технологія виробництва вівса та підготовка до роботи орного агрегату ДТ-75 + ПЛН-4-35 і регулювання мудоти зчеплення трактора ДТ-75

Автор: Пользователь скрыл имя, 25 Февраля 2013 в 13:36, аттестационная работа

Описание работы

До зернових належать культури, близькі за агротехнікою, хімічним складом зерна і характером використання в народному господарстві. Це типові хліба (І групи) з родини злакових – пшениця, жито, ячмінь і овес; просовидні хліба (II групи) також з родини злакових – просо, сорго, чумиза, рис і кукурудза; зернові бобові – горох, боби, квасоля, соя, сочевиця, чина, нут, вика, люпин та інші з родини бобових;інші круп'яні культури, з яких найважливіша гречка, що належить до родини гречкових.

Содержание

Вступ 3
1. Ботанічна характеристика та різновидності посівного вівса 5
2. Опис, комплектація та підготовка до роботи орного агрегату ДТ-75 + ПЛН-4-35 9
2.1. Опис 9
2.2. Підготовка агрегату ДТ-75М + ПЛН-4-35 12
2.2.1. Агрегатні вимоги. 14
2.2.2. Комплектація агрегату ДТ-75М + ПЛН-4-35 14
2.2.3. Підготовка трактора до оранки ДТ-75М 15
2.2.4. Підготовка плуга ПЛН-4-35 15
2.3. Підготовка поля. 17
2.4. Схема руху і розвороту 17
2.5. Ремонт (регулювання поворотного механізму). 17
2.6. Порядок виконання 18
2.7. Використані інструменти і пристосування. 19
2.8. Регулювальні дані. 19
2.9. Безпечний прийом. 19
3. Обробка грунту 20
3.1. Боротьба з бур'янами, шкідниками та хворобами 23
3.2. Захист ґрунту від ерозійних процесів 23
4. Удобрення та посів 28
4.1. Біологічні основи сівозміни 28
5. Догляд за посівами 36
6. Збирання та зберігання вівса 40
6.1. Очищення зерна 42
6.2. Активне вентилювання 44
Список використаної літератури 45

Работа содержит 1 файл

Реферат.docx

— 97.84 Кб (Скачать)

Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України

 

 

 

 

РЕФЕРАТ

на тему: «Технологія  виробництва вівса та підготовка

до роботи орного агрегату ДТ-75 + ПЛН-4-35 і 

регулювання мудоти зчеплення трактора ДТ-75»

 

 

Виконав:

 

 

 

 

 

 

ПЛАН

Вступ 3

1. Ботанічна характеристика та різновидності посівного вівса 5

2. Опис, комплектація  та підготовка до роботи орного  агрегату ДТ-75 + ПЛН-4-35 9

2.1. Опис 9

2.2. Підготовка  агрегату ДТ-75М + ПЛН-4-35 12

2.2.1. Агрегатні  вимоги. 14

2.2.2. Комплектація  агрегату ДТ-75М + ПЛН-4-35 14

2.2.3. Підготовка  трактора до оранки ДТ-75М 15

2.2.4. Підготовка  плуга ПЛН-4-35 15

2.3. Підготовка  поля. 17

2.4. Схема  руху і розвороту 17

2.5. Ремонт (регулювання  поворотного механізму). 17

2.6. Порядок  виконання 18

2.7. Використані  інструменти і пристосування. 19

2.8. Регулювальні  дані. 19

2.9. Безпечний  прийом. 19

3. Обробка грунту 20

3.1. Боротьба з бур'янами, шкідниками та хворобами 23

3.2. Захист ґрунту від ерозійних процесів 23

4. Удобрення  та посів 28

4.1. Біологічні  основи сівозміни 28

5. Догляд за посівами 36

6. Збирання  та зберігання вівса 40

6.1. Очищення зерна 42

6.2. Активне  вентилювання 44

Список використаної літератури 45

 

 

Вступ

 

До зернових належать культури, близькі за агротехнікою, хімічним складом зерна і характером використання в народному господарстві. Це типові хліба (І групи) з родини злакових – пшениця, жито, ячмінь і овес; просовидні хліба (II групи) також з родини злакових – просо, сорго, чумиза, рис і кукурудза; зернові бобові – горох, боби, квасоля, соя, сочевиця, чина, нут, вика, люпин та інші з родини бобових;інші круп'яні культури, з яких найважливіша гречка, що належить до родини гречкових.

Головна складова частина  врожаю цих культур – зерно  – містить усі необхідні для життя людини поживні речовини. Перероблене на борошно або крупу, зерно є основним продуктом харчування населення земної кулі і використовується як сировина для ряду виробництв переробної промисловості – пивоварної, крохмале-патокової, спиртової, жирової та ін.

Хлібні злаки І і II груп характеризуються такими морфологічними ознаками. Коренева система мичкувата, з великою кількістю кореневих волосків. При проростанні зерна розвиваються зародкові, або первинні, корені у кількості трьох-п'яти у пшениці, чотирьох у жита, трьох у вівса, п'яти-восьми в ячменю і одного у просовидних.

На початку кущіння  з підземних вузлів стебла при  достатній вологості грунту розвиваються додаткові (вузлові) корені, що швидко ростуть і проникають у грунт  до 60 см і глибше. Кукурудза і сорго, особливо в умовах зрошення, утворюють крім 5-8 ярусів вузлового коріння, ще й повітряне коріння з нижніх надземних вузлів (2-3 яруси). Основна маса коріння хлібних злаків (до 80%) розвивається у більш родючих орному (0-22 см) і підорному (22-50 см) шарах грунту.

Стебло злакових являє  собою циліндричну соломину, порожнисту в типових хлібів і із заповненою серцевиною в просовидних. У довжину  стебло поділяється на 5-6 меживузлів (в кукурудзи на 10-20). Ріст стебла відбувається подовженням меживузлів, починаючи з першого. Зернові хліба здатні кущитися, тобто утворювати бічні пагони з підземного вузла головного стебла. Середню кількість стебел, що припадає на одну рослину, називають загальною кущистістю, асередню кількість стебел з колосом, що дає зерно – продуктивною кущистістю.

Листок зернових складається  з листкової пластинки і прикріпленої до стебла піхви, що охоплює його у вигляді трубки. Злакові мають суцвіття двох типів: колос у пшениці, жита і ячменю; волоть у вівса, проса, рису, сорго. У кукурудзи на одному стеблі два суцвіття – волоть з чоловічими квітками на вершині стебла і початку які розвиваються у піхві листя і несуть жіночі квітки.

На відміну від інших  культур плід хлібних рослин являє  собою односім'яну зернівку, що називається  зерном. Біля основи зерна з опуклого боку розташований зародок, що складається з щитка первинних корінців і первинного стебельця з брунечкою, вкритою ковпачком зародкових листків. Щиток відділяє зародок від основної частини зерна, заповненої ендоспермом – запасом поживних речовин, що подаються крізь щиток при проростанні зерна.

Фази росту й розвитку. У процесі росту й розвитку зернових культур від сходів до дозрівання насіння нового врожаю можна спостерігати кілька закономірно змінних фаз (фенологічних), пов'язаних із зміною будови рослин і появою нових органів: листків, пагонів, додаткових коренів, суцвіть, квіток, насіння. При розвитку зернових культур можна виділити такі найважливіші фенологічні фази: проростання насіння, сходи, кущіння., вихід у трубку, колосіння, цвітіння, наливання зерна, дозрівання.

 

 

1. Ботанічна характеристика та різновидності посівного вівса

 

Овес – культура помірного  клімату, не вибаглива до тепла, поширена більше в Поліссі і Лісостепу. Насіння починає проростати при температурі 2-3°C. Сходи в польових умовах можна одержати при 6-7°C . Оптимальні для одержання сходів і процесу кущення температури – 15-18°C. Сходи витримують заморозки до мінус 4-5°C. У фазі цвітіння і молочної стиглості терпить від заморозків мінус 2°C. Оптимальні температури під час цвітіння і достигання – 20-25°C.

Найбільш вологолюбний серед  хлібних злаків. При проростанні  насіння вбирає 60-65% води від власної  маси. Транспіраційний коефіцієнт – 380-475. Критичним до вологи є період від кущення до викидання волоті. Інтенсивні дощі в другій половині вегетації викликають утворення підгону і затягують достигання врожаю. Має добре розвинену і фізіологічно активну кореневу систему. Засвоює фосфор із важкорозчинних сполук. Тому менш вибагливий до грунтів. У фазі кущення на чорноземних грунтах корені заглиблюються до 50-80 см, а на час формування зерна досягають глибини 1,5-2,0 м. Добре росте на піщаних, суглинкових, глинистих, торфових грунтах. Можна висівати першою культурою при освоєнні осушених земель, цілини. Але кращими для нього є структурні чорноземні, темно-сірі опідзолені грунти із слабко кислою реакцією, рН5-6. Погано росте на засолених грунтах. Має розтягнутий період споживання елементів живлення. Краще інших хлібних культур відкликається на азотні добрива. На 1ц зерна виносить з грунту 3-4 кг азоту, 1,1-1,5 кг фосфору, 2,5-3,0 кг калію. Період достигання зернівок у волоті розтягнутий. Рослина самозапильна, довгого світового дня. При ранньому скошуванні добре відростає. Вегетаційний період – 95-120 днів

Рід вівса – Avena L. – об'єднує Диплоїдні (2n-14), тетраплоїдні (2n-28) та гексаплоїдні форми (2n-42), однорічні й багаторічні.

До однорічних видів вівса, яких нараховують 14, належать три культурні види: посівний – A. Sativa L. (2n-42), візантійський, або середземноморський – A. byyintina C. Koch (2n-42) та піщаний – A. strigosa Schreb. (2n-14), а також поширені у нашій країні як засмічувачі дикорослі бур'янисто-польові види, зокрема вівсюг звичайний – A. fatua L. (2n-42) та вівсюг південний – A. ludoviciana Dur. (2n-42).

Дикі форми вівса, на відміну  від культурних, мають біля основи всіх зерен (А. fatua) або тільки нижнього зерна (A. ludoviciana) так звану підківку з опушеними краями, утворену потовщенням нижньої частини квіткової луски. При наявності підківок зернівки вівсюгів легко відокремлюються від колосків і при достиганні інтенсивно обсипаються поодинці (у звичайного вівсюга) або по дві-три зернини разом (у вівсюга південного).

У культурних видів підківки немає і основа зернівки має вигляд рівної або злегка скошеної площинки. При достиганні культурний овес стійкіший проти обсипання.

З культурних видів вівса в Україні поширений лише овес посівний. Візантійський овес має деяке поширення у Середній Азії. Піщаний овес більш відомий в Україні як засмічувач посівного вівса; виробничого значення не має і трапляється рідко.

Овес посівний. У виробництві поширений ярий і озимий овес. В Україні вирощують сорти ярого вівса.

Коренева система мичкувата, проникає у грунт на трохи меншу глибину (до 1-1,5м), ніж у інших зернових хлібів, але має велику кількість кореневих волосків та високу засвою-вальну здатність.

Стебло – порожниста соломина, заввишки 80-140 см, завтовшки 4-4,5 мм, поділена на 4-7 міжвузлів. Стеблові вузли голі або опушені, на нижніх помітне антоціанове забарвлення.

Листки ланцетно-загострені, зелені або сизі, часто з війчастими краями, без вушок, але з добре розвиненим язичком (у деяких форм вівса він відсутній), нерідко покриті восковим нальотом.

Суцвіття – різного типу волоть: стиснута або одногрива (гілки притиснуті до осі й спрямовані в один бік), напівстиснута (гілки відходять угору під кутом до осі 30-40°), розлога (гілки спрямовані угору під кутом 60-70°), горизонтальна (гілки відходять під прямим кутом) та поникла (гілки звисають униз).

Гілки розміщуються на осі  півкільцями. На кінцях гілок першого і наступних порядків утворюється по одному дво-, триквітковому або багатоквітковому (у голозерного вівса) колоску.

Колоскові луски бувають  довгі (до 30 мм завдовжки), короткі (близько 20 мм), широкі (6-7 мм), вузькі (менше 5 мм); тонкі, перетинчасті, з поздовжнім жилкуванням.

Квіткові луски у плівчастих форм вівса шкірясті, щільно охоплюють зернівку, але не зростаються з нею; за забарвленням – білі, жовті, сірі, коричневі; у голозерних – тонкі, перетинчасті (подібні до колоскових), жовтуваті, між якими вільно лежить зернівка. Зовнішні квіткові луски покриті опушенням або голі, на верхівці закінчуються двома зубцями.

В остистих форм вівса на спинці зовнішньої квіткової луски  утворюється остюк. Остюки залежно від сорту можуть бути грубими або тонкими, довгими або короткими, прямими чи колінчасто-зігнутими; біля основи часто спіральне закручені.

Плід – плівчаста або гола зернівка. Плівчасті зернівки за формою поділяються на кілька типів:

    • московський (пробштейський) – зернівка на спинці з горбочком, закінчується тупою верхівкою, довгувата;
    • харківський (лейтевицький) – зерно вужче, ніж у московського типу, без горбочка на спинці, з видовженою тупуватою верхівкою;
    • шатилівський – зернівка коротка, яйцеподібна;
    • довгоплівчастий – зерно видовжене, з більш гострою верхівкою;
    • голчастий – зернівка вузька, тонка, стінка плоска.

Зернівки у волоті різні за розміром і масою. Більші з них утворюються у колосках на кінцях гілок першого та другого порядків у верхній і середній частинах волоті, особливо ті, які утворилися в суцвітті першими.

У колосках більші перші (нижні) зерна, які за розміром часто у  півтора раза перевищують другі (верхні) зерна. Нижні зернівки відзначаються вищими посівними якостями.

Маса 1000 зерен у посівного вівса становить 20-40 г, середня – 30-35 г; плівчастість – 22-34%.

Зернівки у голозерного  вівса та звільнені від квіткових  лусок – у плівчастого мають веретеноподібну форму, жовтувате забарвлення, покриті волосками, які до верхівки зерна густішають і утворюють чубок.

Різновидності посівного вівса визначають за такими морфологічними ознаками: формою волоті (розлога чи одногрива), забарвленням зерна (біле, жовте, сіре або коричневе), остистістю волоті (остиста або безоста), плівчастістю зерна (плівчасте, голе).

Остистість волоті у вівса залежить від особливостей сорту та погодних умов. Прийнято вважати овес остистим, коли у волоті понад 25% колосків мають остюки.

При визначенні білого і  жовтого забарвлення зерна вівса  іноді важко візуально встановити, яким воно є у дійсності. Коли таке трапляється, зерно обробляють 10%-ю  соляною кислотою або опромінюють  ультрафіолетовим промінням. У першому  випадку його витримують у соляній  кислоті 30 хв, після чого висушують при температурі 18-20°С. Через 5 год зерно жовтозерного вівса стає інтенсивно-жовтим, у білозерного через 18 год – світло-коричневим.

Під ультрафіолетовим промінням білі зерна мають світло-сіре або голубувате забарвлення, жовті – темно-коричневе.

Плівчастість зерна визначають візуально. При необхідності визначення плівчастості у відсотках до загальної маси зерна відбирають дві наважки по 5 г, знімають з усіх зерен квіткові луски і після зважування (з точністю до 0,01 г) вираховують плівчастість у відсотках до кожної наважки зерна.

2. Опис, комплектація та  підготовка до роботи орного  агрегату ДТ-75 + ПЛН-4-35

 

ДТ-75 (75М, РВ, Н, Д, Е) – гусеничний сільськогосподарський трактор загального призначення. Наймасовіший гусеничний трактор в СРСР. У 2008 році Волгоградський тракторний завод відзначив 45-річчя з дня початку виробництва ДТ-75. Трактор придбав гарну репутацію завдяки вдалому поєднанню хороших експлуатаційних властивостей (простоті, економічності, ремонтопридатності) і невисокої вартості в порівнянні з іншими тракторами свого класу. За час випуску ДТ-75 кілька разів проходив модернізацію. Станом на 2009 рік виготовлено більше 2741000 одиниць тракторів. У серпні 2009 року з конвеєра заводу зійшла чергова модернізована модель цього трактора. Після "рестайлінгу" трактор обладнаний новою кабіною і пластиковим капотом, новим економічним і екологічним фінським двигуном Sisu, випуск якого налагоджено на Володимирському моторо-тракторному заводі. Торгова назва «АГРОМАШ 90ТГ». Змінився фірмовий окрас трактора з червоного на біло-блакитний з оранжевими кольоровими вставками.

2.1. Опис

Спочатку на тракторі установлюють чотирициліндровий, чотиритактний дизельний двигун СМД-14 рідинного охолодження потужністю 75 к.с. У модифікації ДТ-75М застосований двигун А-41 потужністю 90 к.с., а в модифікації ДТ-75Н двигун СМД-18Н відрізняється від СМД-14 наявністю турбонадува і збільшеною до 95 к.с. потужністю. Запуск двигуна здійснюється з місця водія за допомогою пускового двигуна з електростартером, живиться від акумуляторної батареї. В даний час на трактор ДТ-75ДЕ встановлюється дизельний двигун А-41СІ. Для підігріву двигуна перед запуском при температурі навколишнього повітря нижче -5 C на тракторі передбачений передпусковий підігрівач ПЖБ-200.

Вузли і механізми трактора змонтовані на зварній рамі, яка складається з двох поздовжніх зварних лонжеронів замкнутого, прямокутного перерізу, з'єднаних між собою поперечними зв'язками.

Муфта зчеплення суха, дводискова, постійно замкнута. Коробка передач  і задній міст змонтовані в одному корпусі. Задній міст має два одноступінчатих  планетарних механізму повороту з стрічковими гальмами, що забезпечують надійне гальмування трактора як при передньому, так і при задньому ході. Планетарний механізм дозволяє знизити зусилля на важелях управління поворотом трактора. Ходова частина  складається з провідних і  напрямних коліс, підтримуючих роликів  з гумовими бандажами, чотирьох балансирних  кареток підвіски і двох гусеничних ланцюгів.

Информация о работе Технологія виробництва вівса та підготовка до роботи орного агрегату ДТ-75 + ПЛН-4-35 і регулювання мудоти зчеплення трактора ДТ-75