Антикризове управління діяльністю підприємства

Антикризове управління базується на використанні усього потенціалу засобів і методів сучасного  менеджменту з урахуванням ресурсних і часових обмежень антикризового процесу. Основними етапами (складовими) процесу антикризового управління є діагностика кризи розвитку суб'єкта підприємницької діяльності, яка охоплює:

• діагностику кризових явищ і загрози банкрутства;
• перспективну оцінку наслідків порушення справи про банкрутство;
• експертизу можливостей (потенціалу) виживання;
• розроблення та реалізацію спеціальної антикризової програми, спираючись на власні сили та можливості або із залученням стороннього інвестора (санатора), здійснення контролю за процесом її реалізації;
• розроблення та впровадження системи запобігання кризових явищ у майбутньому.

Антикризове управління можна розглядати як одну зі спеціальних  функцій управління діяльністю підприємства в цілому, пов'язану з управлінням господарсько-фінансовою діяльністю підприємства, його фінансовою стійкістю та платоспроможністю. Водночас антикризове управління - це система подолання кризових явищ, яка складається з ряду підсистем відповідно до функціональних сфер підприємства:

• антикризовий операційний менеджмент;
• антикризове фінансове управління;
• антикризовий маркетинг;
• антикризове управління персоналом;
• антикризове організаційне управління.

Визначені підсистеми не функціонують ізольовано. Реалізація антикризового управління потребує узгодження та координації дій з окремих напрямів. Тільки за цих умов результат - виведення підприємства зі стану кризи та фінансове оздоровлення - буде не тільки досягнуто, а й закріплено.

Розкриваючи суть антикризового  управління, прийнято виділяти п'ять функцій антикризового управління (^цілевизначення, ^планування, ^організацію, ^мотивацію, ^контроль) і два поєднуваних процесів (^прийняття рішень і ^комунікації), що об'єднують окремі функції в єдиний процес управління.

1) Функція "цілевизначення". Відправним етапом антикризового управління є визначення системи цілей, які мають бути досягнені. Такими цілями повинні визнаватися :

• виведення підприємства зі стану банкрутства;
• недопущення банкрутства підприємства;
• локалізація кризових явищ;
• фінансова стабілізація підприємства;
• запобігання повторенню кризи.

Розрізняють теперішні (актуальні) та наступні цілі (завдання). Актуальне завдання антикризового управління може бути визначено тільки після проведення діагностики загрози банкрутства підприємства та визначення стадії кризи. Кожне наступне завдання в наведеному ланцюгу стає актуальним після реалізації завдань попереднього етапу.

2) Функція "планування" в антикризовому процесі передбачає розроблення стратегії та тактики досягнення встановлених цілей і завдань, складання планів і графіків реалізації окремих заходів антикризового управління, орієнтованих на досягнення визначеної мети антикризового процесу та вжиття заходів щодо фінансового оздоровлення і в цілому на підприємстві, і за його окремими структурними підрозділами. Реалізація функції "планування" здійснюється шляхом розроблення різноманітних планів і програм (^антикризової програми, ^плану санації, ^плану здійснення антикризового управління, ^плану фінансового оздоровлення, ^плану антикризових маркетингових заходів, ^плану диверсифікації виробничої діяльності тощо).

3) Функція ^и організація" в процесі антикризового управління забезпечує практичну реалізацію прийнятих планів з фінансового оздоровлення підприємства та виведення його зі стану кризи, тобто відповідає за процес їх виконання. З цією метою необхідно документально оформити прийняття плану у вигляді наказу по підприємству, забезпечити ознайомлення з ним фахівців і персоналу, довести конкретні завдання до виконавців і проводити систематичний контроль за перебігом їх виконання. З функцією "організація" пов'язано і питання розподілу матеріальних, фінансових і трудових ресурсів між окремими напрямами антикризового процесу, створення умов для виконання запланованого графіка проведення окремих заходів.

Завданням функції "організація" антикризового управління є також  забезпечення необхідної пропорційності в антикризових перетвореннях, узгодженості в діях окремих фахівців і за окремими напрямами роботи. Важливу роль у  виведенні підприємства зі стану кризи відіграє визначення питань вертикальної та горизонтальної координації персоналу підприємства під час реалізації плану антикризових дій, опанування ними сучасних методів і прийомів діагностики фінансового стану підприємства та його оздоровлення.

4) Функція "мотивація” забезпечує використання мотиваційних регуляторів суб'єктів антикризового процесу, персоналу та власників підприємства, яке опинилося в кризовому стані. Ця функція має поєднувати матеріальні (економічні) інтереси суб'єктів антикризового управління з моральними, психологічними мотивами. Перші полягають в адекватній оцінці кваліфікації, управлінських знань і навичок залучених фахівців - антикризових менеджерів у вигляді фіксованої оплати (гонорару) або в поєднанні з досягненими успіхами в оздоровленні цього підприємства (виплата частини отриманого прибутку, передання пакета акцій тощо). Інші ґрунтуються на таких потребах кожної особистості, як ^самореалізація в професійній діяльності, ^отримання задоволення від досягнених результатів, ^забезпечення поваги суспільства щодо оцінювання результатів праці.

Мотивація персоналу  підприємства у своєчасному та максимально  повному виконанні покладених на них функцій (завдань) базується  на зацікавленості в збереженні робочих  місць і можливостей отримання особистих доходів, оскільки альтернативою фінансового оздоровлення є банкрутство підприємства та повне звільнення персоналу. Мотивація власників підприємства також пов'язана з їхніми економічними інтересами збереження інвестованих коштів. Діюча процедура банкрутства передбачає повну відповідальність власників за зобов'язаннями підприємства усім наявним майном, залишковий принцип повернення вкладів власників після задоволення вимог кредиторів. Ризик втрати капіталу зумовлює зацікавленість власників в активній участі в усіх процедурах, обговоренні та прийнятті необхідних рішень.

5) Функція "контроль" у процесі антикризового управління забезпечує ; нагляд і перевірку відповідності функціонування підприємства встановленим показникам плану фінансового оздоровлення, передбачає розроблення стандартів його перебігу у вигляді певної системи кількісних показників, що дають змогу перевіряти результативність та ефективність окремих заходів, своєчасно вносити зміни до розробленого плану фінансового оздоровлення.

У межах антикризового управління надзвичайно важливо реалізувати вимоги соціального менеджменту, який орієнтує управлінський процес на зниження ймовірності або недопущення прийняття рішення, яке може завдати шкоди окремим об'єктам, які перебувають у сфері його впливу (постачальники, посередники, покупці, інші господарські партнери, персонал, власники, суспільство в цілому, зовнішнє суспільне та природне середовище тощо). Якщо все ж таки таке рішення мусить бути прийнято, то, за концепцією соціально-етичного менеджменту, необхідне розроблення та впровадження достатньо вагомих компенсуючих заходів. Прийняттю рішень в антикризовому управління обов'язково повинно передувати ретельне вивчення наслідків кожного із запропонованих управлінських рішень з подальшою оцінкою допустимості їх прийняття. Якщо наслідки управлінського впливу не визнаються допустимими, вони повинні бути виключені з розгляду.

Оцінювання наслідків  має проводитися відокремлено щодо впливу антикризових заходів на дві  соціальні групи - працівників підприємства та його власників. Інтереси першої соціальної групи пов'язані зі збереженням робочих місць та заробітної плати. Якщо антикризові заходи потребують скорочення чисельності персоналу (внаслідок того, що вона визнається надмірною, робоча сила використовується неефективно, у зв'язку з диверсифікацією, скороченням обсягів діяльності тощо), план фінансового оздоровлення має враховувати необхідність компенсаційних виплат працівникам, яких скорочують, відповідно до вимог чинного законодавства. Якщо для прискорення розрахунків з кредиторами або для недопущення поглиблення кризи необхідно вжити непопулярних заходів, що стосуються персоналу (переведення на режим неповного робочого дня, перегляд посадових окладів і розрядних розцінок, загального підходу до оплати праці тощо), такі заходи мають супроводжуватися роз'яснювальною роботою серед персоналу підприємства. Це полегшить сприйняття нововведень, послабить опір і незадоволення персоналу, сприятиме продуктивній праці, яка так необхідна для виходу з кризи.

У процесі антикризового менеджменту не можна ігнорувати й економічних інтересів власників підприємства. Наприклад, якщо вони орієнтовані на збереження власності та контролю над підприємством, пропозиції щодо збільшення статутного фонду шляхом залучення нових співвласників, капіталізації боргу (трансформації боргових зобов'язань в акції), злиття та приєднання є неприйнятними і повинні бути виключені з множини допустимих антикризових альтернатив.

Найважливішим методологічним положенням антикризового управління є системний підхід.

По-перше, цей підхід грунтується на розумінні сутності підприємства як складної динамічної соціально-економічної, відкритої системи. Антикризове управління діяльністю підприємства грунтується на концептуальних положеннях теорії виникнення та поглиблення кризи, що передбачають системне бачення механізму функціонування підприємства. Суб'єкт антикризового управління має чітко уявляти основні функціональні елементи підприємства як системи, враховувати їхню роль і значення в розгортанні кризових явищ, можливості щодо усунення ознак кризового стану та забезпечення життєздатності підприємства. Зміст антикризового управління підприємством полягає не тільки в ліквідації зовнішніх ознак і недопущенні подальшого поглиблення кризи, а й у відновленні здатності підприємства як мікроекономічної системи до самоорганізації, підтримання її внутрішнього та зовнішнього розвитку.

По-друге, використання системного підходу в антикризовому управлінні обумовлює системне бачення основних напрямів та етапів роботи, які повинні бути проведені для досягнення мети антикризового управління, взаємозв'язків, що існують між ними, і мають бути враховані під час розроблення плану заходів для забезпечення нормальної роботи підприємства.

Отже, антикризове управління — це подальший розвиток концепції стабілізаційного менеджменту, оскільки одним з його завдань є стабілізація ситуації, недопущення подальшого поглиблення кризи.

Антикризове управління підприємством не може обмежуватися типовими методами та інструментами, це завжди індивідуально орієнтоване управління, яке застосовує специфічні прийоми та методи управління з урахуванням ситуації конкретного підприємства - об'єкта управління в конкретний період часу.

3. Роль  і значення санації в запобіганні  банкрутства підприємств

У системі антикризового управління проведення санації підприємств є головною і найбільш ефективною послугою.

Під санацією розуміють систему заходів, здійснюваних для запобігання банкрутств підприємств усіх форм власності.

Санація може відбуватися  шляхом ^злиття підприємства, яке перебуває на межі банкрутства, з потужнішою компанією; ^випуску нових акцій або облігацій для мобілізації грошового капіталу; ^збільшення банківських кредитів і надання урядових субсидій, перетворення короткострокової заборгованості в довгострокову; ^повної або часткової купівлі акцій підприємства, що перебуває на межі банкрутства.

Однак попередження банкрутства  ще не означає оздоровлення та повного  виходу підприємства з фінансової кризи. Наведений перелік заходів розкриває  тільки суть санації, є неповним і не розкриває принципових методологічних підходів до вибору тих чи інших форм санації.

Національний банк України  розглядає режим фінансової санації  як систему не примусових і примусових заходів, спрямованих на збільшення обсягів капіталу до необхідного рівня протягом визначеного періоду з метою відновлення ліквідності та платоспроможності й усунення порушень, які призвели комерційний банк до збиткової діяльності або скрутного фінансового стану, а також наслідків цих порушень.

Закон України "Про страхування” вводить термін "санація", згідно з яким примусова санація страхової компанії передбачає:

• проведення комплексної перевірки фінансово-господарської діяльності страховика, у тому числі обов 'язкової аудиторської перевірки;
• встановлення заборони на вільне користування майном страховика та прийняття страхових зобов'язань без дозволу Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю;
• встановлення обов'язкового для виконання графіка здійснення розрахунків зі страхувальниками;
• прийняття рішення про ліквідацію або реорганізацію страховика.

Іншими словами, санація - це сукупність усіх можливих заходів, здатних фінансове оздоровити підприємство.

Особливе місце у  процесі санації посідають заходи фінансово-скономічного характеру, які відбивають фінансові відносини, які виникають й у процесі мобілізації та використання внутрішніх і зовнішніх фінансових джерел оздоровлення підприємств.

Джерелами фінансування санації можуть бути кошти, залучені на умовах позики або власності, на поворотній або безповоротній основі.

Метою фінансової санації  є:

• покриття поточних збитків та усунення причин їх виникнення;
• відновлення або збереження ліквідності й платоспроможності підприємств;
• скорочення всіх видів заборгованості;
• поліпшення структури оборотного капіталу та формування фондів фінансових ресурсів, необхідних для проведення санаційних заходів виробничо-технічного характеру.

Санаційні заходи організаційно-правового характеру спрямовані на:

• вдосконалення організаційної структури підприємства;
• оновлення організаційно-правових форм бізнесу;
• підвищення якості менеджменту;
• звільнення підприємства від непродуктивних виробничих структур;
• поліпшення виробничих стосунків між членами трудового колективу тощо.