Рей Бредбери как литературный изобретатель

 
 
 
 
 
 

Реферат з астрономії

з теми:

РЕЙ БРЕДБЕРІ 

     Роботу  виконала:

     Усатова Ніка Олексіївна

     учениця 11 класу

     Мелітопольської гімназії № 10 

     Вчитель:

                                                Маденов Анатолій Петрович 
 
 
 
 
 
 

Мелітополь 2011

     ЗМІСТ 

     ВСТУП…………………………………………………………………..3

     1. БІОГРАФІЯ ПИСЬМЕННИКА…………………………….……..…4

     1.1 Дитинство, початок творчості……………………………………...4

     1.2 Становлення Рея Бредбері як письменника………………………4

     2. ЗАГАЛЬНИЙ ОГЛЯД ТВОРЧОСТІ………………………………..6

     2.1 Творчість Р.Бредбері у різних творах……………………………..6

     2.2 «Марсіанські хроніки» - книга не тільки про Марс…………...…6

     2.3 «451° по Фаренгейту» - авторська «любов-ненависть»…….……8

     ВИСНОВКИ…………………………………………………..……….10

     СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………….….11 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     ВСТУП

     Рея Бредбері часто називають метром фантастики, одним з кращих письменників-фантастів і основоположником багатьох традицій жанру. Фактично ж Бредбері не є фантастом, так як його творчість слід віднести до «великої», позажанрова літературі, та й істинно фантастичних творів у нього лише мала частка. Тим не менш, Бредбері є володарем декількох нагород у галузі фантастики (Неб'юла - 1988, Хьюго - 1954), крім безлічі загальнолітературних премій. Свої сповнені небесної печалі і заряджені самим добірним сарказмом "Марсіанські хроніки" і "451° за Фаренгейтом" Бредбері творив зовсім в іншу епоху, проте популярні і актуальні вони і зараз, коли ракети одна за одною спрямовуються до уподобаної ним колись Червоної планети. Твори Рея Бредбері вражають своєю неординарністю, щирістю і поетичністю. Кожна його новела несе глибокий, філософський зміст.

     Р.Бредбері - фантаст, майстер гротеску, казкар. Але, вчитавшись в його твори, можна  побачити, як колиски кордону між  фантастикою і реалізмом. Адже кожен  його герой, чи то дитина чи дорослий, знаходить  відображення в нашому сучасному  житті. Його твори - це розгорнута метафора, яка дозволяє за допомогою фантастичних засобів показати сьогоднішню дійсність. Проблеми, які він ставить у своїх фантастичних творах - це животрепетні, загальнолюдські проблеми. Р.Бредбері не говорить, яким чином їх вирішувати, він лише звертає на них читацьку увагу і змушує замислитися. Можливо, саме тому його творчість продовжує викликати інтерес у читачів, видавців і кінематографістів. 
 
 
 
 
 
 
 

     1. БІОГРАФІЯ ПИСЬМЕННИКА

     1.1 Дитинство, початок творчості

     Рей Бредбері народився 22 серпня 1920 року в лікарні на вулиці Сент-Джеймс-стріт 11, в місті Уокіган, штат Іллінойс. Повне ім'я - Реймонд Дуглас (друге ім'я на честь знаменитого актора Дугласа Фербенкса). Дід і прадід Рея, нащадки першопоселенців - англійців, припливли до Америки в 1630 році, в кінці 19 століття видавали дві Іллінойський газети. Батько - Леонард Сполдінг Бредбері. Мати - Марі Естер Моберг, шведка за походженням. До моменту народження Рея батькові його не виповнилося й 30, працював він електромонтером і був батьком чотирирічного сина - Леонарда-молодшого (разом з Леонардом-молодшим народився його брат-близнюк - Сем, але він помер двох років від народження). У 1926 у Бредбері з'являється сестричка – Елізабет (вона також померла, будучи дитиною). Бредбері з малих років твердо вирішив стати письменником і не відступався від свого рішення ніколи, незважаючи на те, що його дитинство і юність випали на часи Великої депресії в Америці. У 1934 році родина Бредбері перебирається в Лос-Анджелес. Коштів на університетську освіту в нього не було. Тим не менш, прийнявши чи не в 12 років рішення стати письменником, він почав писати.

     Рей Бредбері так і не вступив у коледж, формально він закінчив свою освіту на шкільному рівні. У 1971 році вийшла його стаття під назвою «Як замість коледжу я закінчив бібліотеки, або Думки підлітка, який побував на місяці в 1932-му». 

     1.2 Становлення Рея Бредбері як письменника

     Магія книги захопила Рея з Різдва 1925 р., коли тітка подарувала йому фантастичний комікс "Жив-був якось". Потім вона прочитала хлопчині книжки Л. Френка Баума про чарівну країну Оз, а матір познайомила з оповіданнями Едгара По. Потім прийшла черга Едгара Райса Берроуза з його захоплюючими романами про пригоди Тарзана в джунглях. А світ наукової фантастики відкривається Рею в 1928 р., коли йому до рук потрапляє перший випуск журналу Хьюго Гернсбека "Дивовижні історії", і він з захопленням читає оповідання "Світ гігантських мурах". З цього моменту його уява стає заручницею "країни фантазії".

     Смерть  вперше вражає Рея в 1926 р. Вмирає дідусь, потім маленька сестричка Елізабет. В подальшому смерть стає однією з провідних тем письменника. "Смерть, - зізнається Бредбері, - це мій постійний бій. Я вступаю з нею в бійку в кожному моєму новому оповіданні, повісті, п’єсі... Смерть! Я буду змагатися з нею моїми творами, моїми книгами, моїми дітьми, які можливо залишаться після мене".

     Бредбері  є одним з тих письменників, які в своїй фантастиці намагаються  спиратися на деякі вже розроблені технічні новинки. В молододості  його цікавили різноманітні виставки технічних новинок. Взагалі фантастика Рея Дугласа в усьому є інтелектуальною, іноді навіть здається розпланованою. Це твори високоосвіченої людини, яка цікавиться всім. Не дивно, адже судячи з  біографій, письменник ніколи не шкодував сил і часу на духовне.

     Піком життя Рея стають 1950-1953 роки, коли два його твори - "Марсіанські хроніки" і "451° за Фаренгейтом" виходять в друк. Починається інше життя - тридцятитрьохрічний Рей Дуглас Бредбері стає всесвітньо відомим. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     2. ЗАГАЛЬНИЙ ОГЛЯД ТВОРЧОСТІ

     2.1 Творчість Р.Бредбері  у різних творах

     Ранні (в основному, "страшні") оповідання Бредбері склали збірник "Темний карнавал"(1947),  частина їх увійшла в збірник "Жовтнева країна"  (1955). Контрастом похмурим новелам, серед котрих виділяються: "Вітер", "Карлик", "Коса", "Маленький вбивця", "Вогненний стовп", "Урочна година", "Електростанція", служать світлі оповідання з циклу про чарівне сімейство: "Дядько Ейнар", "Квітневі чари", "Повернення додому". До теми інфернального Зла, протистояти якому можуть лише знання і невинний дитячий сміх, Бредбері повернувся в одній з кращих своїх книг, похмурій "карнавальній" феєрії "Щось страшне насувається".  

     2.2 «Марсіанські хроніки» - книга не тільки  про Марс

     Всесвітня слава прийшла до Бредбері після публікації «Марсіанських хронік», науково-фантастичного роману. Фактично,зміст книги являє собою щось середнє між зборами коротких історій та епізодичних новел, включаючи опубліковані в літературних журналах у другій половині 40-х років оповідання. У романі відображені основні проблеми, що хвилюють американське суспільство на початку 1950-х: загроза ядерної війни, туга за більш простим життям, реакції проти расизму та цензури.

     В одному з інтерв’ю на питання: "В  якому віці ви почали писати?" - йде  відповідь: "В 12 років. Я не міг купити продовження "Марсіанського воїна" Едгара Берроуза, адже ми були бідною сім’єю... і тоді я написав свою власну версію". Так почалася літературна кар’єра одного з найвидатніших письменників ХХ століття.

     «Марсіанські  хроніки» - багатоплановий цикл про завоювання людиною Марса, де доживає останні дні дивна і колись велика марсіанська цивілізація, а на зміну їй приходять земляни. Це і поетизована розповідь про зіткнення двох різних культур, і роздуми про вічні проблеми і цінностях нашого буття. «Марсіанські хроніки» - одна з книг, які наочно демонструють, що фантастика здатна торкнутися найскладніших проблем і може на рівних конкурувати з «великою» літературою.

     Марс  здавна привертав увагу фантастів, що зовсім не дивно: це один з найближчих сусідів Землі по Сонячній системі. Марс доступний вивченню навіть за допомогою малопотужних телескопів, тому полярні шапки на ньому виявили ще в 1704 році, а вже в 1877 році італійський астроном Джованні Скіапареллі описав знамениті марсіанські канали, які дали поживу для написання численних фантастичних творі. Особливе місце в ряду книг, присвячених Марсу, звичайно ж, займають «Марсіанські хроніки». Знаходження людей на Марсі, описане в книзі, не науково. Без скафандрів і захисних костюмів людина просто не зможе спокійно пересуватися по його поверхні. Однак все це ми спостерігаємо в «хроніках»: люди з часом звикли до розрідженій атмосфері і змогли дихати марсіанським повітрям, хоча у верхніх шарах планети міститься 95% вуглекислого газу, 2,7% азоту, 1,6% аргону, 0,1% водяної пари, 0,07% чадного газу, метан і всього 0,13% кисню. З точки зору науки - це не можливо, а ось у літературі - цілком, особливо якщо автор - Рей Бредбері. Можна сказати, що Бредбері не ставив перед собою завдання описати Марс достовірно. Марс - це лише літературний елемент, за допомогою якого повною мірою розкриваються образи героїв книги. Так, це четверта планета від сонця, так, там розріджена атмосфера (що і згадується автором), так, поверхню Марса - це піски і дюни, канали і глибокі кратери, залишені колись астероїдами. Але опис географії та природи Марса схоже на замальовки, потрібні тільки для створення атмосфери. Четверта планета від сонця - це «досвідчений експеримент», в ході якого виявляються сильні і слабкі, герої і негідники, борці за справедливість і егоїсти. Для одних людей Марс стає останньою надією перед ликом війни і шансом змінити своє життя, для інших - ще однією можливістю підтвердити свою жадібність, користолюбство й егоїзм.

     Можна сказати, що «Марсіанські хроніки» - книга  не про Марс, а про простих людей, які в складних ситуаціях здатні на різні вчинки, як і благородні, так і підлі. Ця книга про надію. Надію на новий початок, на спокійне життя, на те, що нове покоління людей на Марсі буде чистіше і добріше, ніж старе на Землі.

     2.3 «451° по Фаренгейту»  - авторська «любов-ненависть»

     «Персонажі Р. Бредбері - одинаки, які впадають в безнадійну сутичку, прагнучи не стільки перемогти, скільки затвердити свою людську гідність» - сказав одного разу А. Мейер.

     Любов до людини, ненависть до всього йому ворожого - до того, що заважає людині бути гідним цього гордого звання, - така рушійна сила творчості Р. Бредбері. Ця нероздільна "любов-ненависть" допомогла йому створити, можливо, найсильніший з нескінченної кількості написаних у нашому столітті романів-попереджень - "451° за Фаренгейтом", книгу, що принесла автору всесвітню популярність.

     У епіграфі роману йдеться, що температура  займання паперу - 451° F. У романі описується тоталітарне суспільство, яке спирається на масову культуру і споживче мислення, в якому всі книги підлягають спаленню, а люди, здатні критично мислити, опиняються поза законом. Головний герой роману, Гай Монтег, працює «пожежним», упевнений, що виконує свою роботу «на користь людству». Але незабаром він розчаровується в ідеалах суспільства, частиною якого він є, стає ізгоєм і приєднується до невеликої підпільної групи маргіналів, прихильники якої заучують тексти книг, щоб врятувати їх для нащадків.

     Зображене Бредбері суспільство не тільки вбиває книги і людей, так би мовити, фізично. Воно передусім вбиває душі ... Скільки їх таких, як Мілдред, істот з людиноподібної оболонкою, з якої, однак, витрусили все людське. Коли залишки душі, проблиски совісті прокидаються, Мілдред, навіть чітко не усвідомлюючи, що вона робить, намагається покінчити з собою, а її подруги, такі ж нещасні жертви маскульту, плачуть, почувши кілька віршованих рядків. Але це порив на мить - у них процес духовного розпаду зайшов занадто далеко. Вони, по суті, мертві. Суспільство, спалююче книги, не може, не має морального права на існування, і автор засуджує його до вищої міри покарання. З ревом проносяться атомні бомбардувальники, і всепоїдаюче полум'я, ще більш жорстоке, ніж те, яке знищувало книги, злизує з лиця Землі похмуре місто.

     У своєму романі «451° за Фаренгейтом» Бредбері описав багато предметів та явищ, що з'явилися в житті людей після оприлюднення твору в 1953 році: