Фруктови кактусів

УДК: 634.775

"ФРУКТОВІ" КАКТУСИ 

ФУНДИРАТ  К. С. – студентка 2 курсу

Науковий керівник – БОЙКО Н.В. 

     Банани  та ананаси стали для нас такими ж звичними, як груші й апельсини. У магазинах можна знайти навіть таку дивину, як личию або помело. Але плодів кактусів у продажі ще немає. Між тим подорожуючі за рубіж співвітчизники в самих різних країнах можуть спробувати ці незвичні для нас «фрукти».

     У всіх кактусів ягодоподібні плоди, ботаніки їх називають «не справжніми ягодами». Звичайно вони м'ясисті, соковиті, з великою кількістю дрібних насінин – чимось схожі на аґрус. Отруйних рослин серед кактусів немає. Правда, у більшості видів плоди дрібні, несмачні або кислуваті. Однак у природі є справжні "фруктові" кактуси, що приносять непоганий урожай, деякі з них спеціально вирощують як садові. У цих рослин досить солідні розміри.

     Плоди великих опунцій, цереусов, а також величезних кулястих ферокактусів і ехінокактусів, наприклад, у Мексиці більш популярні, ніж яблука. Розміром вони бувають із велику сливу, помітно водянисті й ледве кислуваті. Але серед різноманіття "фруктових" кактусів є й такі плоди, які містять велику кількість цукрів, тому їх використовують для готування різних солодощів. Так, один з видів ехіноцереусів навіть одержав назву "суничний кактус".

     Деякі з кактусових плодів смакують і європейцям, особливо опунція фікус-індіка, або "індійська фіга". Таку назву їй привласнив засновник систематики рослин Карл Ліней. Ще в доісторичні часи ця опунція була популярним продуктом, а пізніше поширилася не тільки в Америці: кактус зі смачними плодами завезли в Середземномор'я. Уже в середні століття в Іспанії збір плодів опунцій перетворювався в справжнє свято. Зараз ці кактусові фрукти поширилися й на ринках Арабського Сходу. Розмір їх плодів: довжина 5-10 см, діаметр 4-9 см. Вони важкі, налиті, зі шкірястою помаранчево-червоною шкуркою, рівномірно засіяною ареолами - видозміненими, наявними тільки в кактусів бруньками. В ареолах на плодах звичайно розташовуються колючки, але є різновид і без колючок. Однак навіть при відсутності колючок плоди всіх опунцій небезпечні, оскільки в ареолах завжди є мікроскопічні зазубрені колючечки - глохидії. І хоча перед продажем плоди очищають, брати їх у руки треба обережно. Звичайно плід розріжуть навпіл і дістають м'якоть десертною ложечкою. Зіпсувати задоволення від поїдання соковитого фрукта можуть відносно велике насіння. Якщо їх зібрати й посіяти, через кілька місяців виростуть мініатюрні рослинки.

     Можна скуштувати плоди кактусів і на іншому кінці землі - у В'єтнамі. Тут непогано прижилися завезені колись кактуси тропічних лісів, зокрема хілоцереуси - напівепіфітні ліаноподібні рослини з міцними й величезними пагонами - довжиною до 30 см - білими нічними квітками. Рекордних для кактусів розмірів досягають у них і плоди - до 12 см у діаметрі. Два таких плоди можуть важити цілий кілограм! Клімат В'єтнаму цілком влаштовує рослини. У результаті піраміди з великих рожево-червоних лускатих плодів хілоцереуса - звичне видовище на вулицях Ханоя. М'якуш у них біла, соковита, з ніжним солодкуватим смаком і численними дрібними чорними насінинами.   

       Майже такі ж великі фрукти - гладкі, зелені, з білою м'якушем - збирають із величезних кубинських дендроцереусів. Виростити кактусові плоди можна й у кімнаті на вікні. Деякі з рослин, що прижилися вдома, дають досить великі й смачні ягоди. Але, на жаль, усі ці кактуси - перехреснозапилюючі, і для одержання плодів необхідно мати щонайменше два одночасно квітучі екземпляри.

     Найбільш  вдалий об'єкт для подібних експериментів - знайомий багатьом квіткарям філокактус. Навесні він покривається пишними яскравими, червоними або рожевими, квітками. Треба дочекатися, коли вони повністю розкриються й дозріє пилок. Важливо не зім'яти квітки й зібрати пилок, не зриваючи їх, вологим м'яким пензликом або тампоном. Зберігати зібраний пилок можна в холодильнику, але краще скоріше перенести її на рослини.  Квітка, що запилюється, також повинна бути повністю розкритою, з розгорнутими частками приймочки маточки. Треба провести по рильцю пиляками зірваної квітки або пензликом (тампоном) з пилком.

     Плоди кактусів утворюються в нижній частині квіткової трубки, тому зів'ялі квітки зривати не треба: якщо перезапилення не відбулося й плоди не зав'язалися, квітки відпадуть самі. Якщо дослід вдалий,   потовщення в основі зів'ялих квіток починають збільшуватися й приблизно протягом місяця з них утворюються плоди.  У філокактуса вони рожеві, із блискучою шкірочкою, сливовидні,  з чешуєвидними листиками на зовнішній частині оцвітини й рідкими щетинкоподібними колючками. Спілі плоди - м'які й легко відриваються від стебла.

     Найефектніші  плоди, які можна одержати від кімнатних кактусів, - "ягоди" селеніцереуса. Ця рослина добре відома за назвою "Цариця ночі". А оскільки знайти дві одночасно квітучі рослини важко, можна скористатися для запилення й пилком інших кактусів. Селеніцереуси дають міжродові гібриди з эпіфілюмами, деякими цереусами, а зав'язувати насіння можуть від пилку багатьох кактусів. Нагородою стане важкий, з невеликий апельсин, і дійсно смачний плід з тонким приємним ароматом. Правда, ягідка буде густо покрита колючками й волосками, тому куштувати її треба дуже обережно, розрізаючи попередньо.

     Фруктові  сорти кактусів не раз були об'єктом наукових медичних досліджень.  
Деякі дослідження показали, що пектин, який знаходиться в целюлозі кактусів  
знижує рівень холестерину. Інші дослідження показали, що волокнистий пектин  
у фруктах може понизити потребу діабетиків в інсуліні. І фрукти й стебла кактусів багаті рослинними волокнами, які повільно поглинаються, що допомагає зберігати стійкий рівень цукру в крові.

     Фантастично різноманітна, таємнича й дивна група рослин - кактуси. Зустріч із ними - будь де в природі, у парку, на виставці, на підвіконні у знайомих або на ілюстрації в книзі - нікого не залишить байдужим. Вирощування й колекціонування кактусів - одне із самих захоплюючих і розповсюджений занять серед людей із самими різними смаками й пристрастями.

Список  використаної літератури:

1. Залетаева И. А. Книга о кактусах.- М.: Колос, 2002.- 192 с.
2. Семенов Д. В. Кактусы.- М.: Аквариум-Принт, 2005. -165 с.
3. Семенов Д. В.«Фруктовые» кактусы // Наука и жизнь.- М.– 2002.- №3.- С. 4-5.