Папоротеподібні,занесені до Червоної книги України Підклас Гамамеліди. Родина Платанові та Самшитові

     Дерева, кущі, рідше трави з цілокраїми вічнозеленими листками без прилистників. Відомо 4 роди і 80-90 видів, поширених переважно у тропічних та субтропічних областях обох півкуль, відсутні лише в Австралії. По зовнішньому вигляду самшитові дуже відрізняються один від одного.Більшість самшитових-вічнозелені,невисокі дерева та кущі,а види пахісандри-багаторічні трави.Листя у всіх самшитових прості,цільні або зубчасті,супротивні або очередні,прилистників немає.Анатомічна будова стебла самшитових дуже примітивна.Членики сосудів в них вузькі,з драбинчастою перфорацією,а кількість перекладин доходить до 30.Квітки в пазушних головчатих суцвіттях, зверху маточкові, знизу тичинкові. Оцвітина чотирилиста, чашечко видна або редукована, тичинок чотири або багато. Завязь три гнізда, з одним двома насінними зачатками в гнізді.Запилення у самшитових відбувається комахами.Відомо також самозапилення.У більшості самшитових плід – трирога коробочка, що розкривається стулками,але у саркококки та стілоцераса-костянка.У самшита плоди вибухаючі:внутрішній шар околоплодника відділяється від зовнішнього,та,швидко вигибаючись,вистрілює чорне насіння.                                           Найбільшим є рід самшит(Buxus), який налічує до 20 видів.Види самшита-невеликі деревця або чагарники з супротивним,цельнокрайнім,перистонервним,короткочерешковим листям.Невзираючи на невеликі невзрачні квітки самшита, яскраве темне листя робить його однією з цінних декоративних пород. У культурі для живих парканів і фігурної стрижки широко використовується Самшит вічнозелений (Buxus sempervirens), що походить із Середземномор’я.Він має міцну і важку деревину, відзначається дуже повільним ростом і довговічністю.Дуже близький до нього японо-китайський самшит мілколистний,а також декілька більш крупнолистний і дуже гарний самшит балеарський(південна Іспанія,Балеарські острова і остров Сардинія).Культивують й інші види-китайський самшит Харланда.Найбільший ареал у самшита вічнозеленого.Область його розповсюдження-Південна Європа,Західна Азія,Північна Африка.Через дуже повільний ріст  рідко можна побачити дерева вище 10-12 м.Навіть 500-літні екземпляри  ледве досягають висоти 18-20 м і товщини стовбура 50 см.Деревина цінується дуже високо і використовується у токарних виробах.Самшитові гребні знайдені в розкопках древнього Новгорода.          У   Х1Х ст. з деревини самшита робили ткацькі челноки.Зараз з деревини роблять шкатулки,трості.У кінці минулого століття  Росія кожного року вивозила на світовий ринок до 2500 т цінної деревини:для цього рубили декілька тисяч дерев.В нашій країні місця його зростання незначні і майже всі заповідні.З явилась необхідність зменшити не тільки вирубку,а й зламування його гілок для букетів.Унікальним природним памятником є тиссо-самшитова роща біля Хости-майже цілий масив самшита площею 300 га-об’явленою заповідною ще в 1930 р.У культуру для озеленення самшит вічнозелений введен ще у античні часи.Завдяки повільному росту він добре переносить стрижку.Інший, також відомий у декоративному садоводстві представник самшитових-рід пахісантра.Всі представники багаторічні трави.Листя в них очередне,вічнозелене і дуже рідко опадаюче.Зацвітає весною.Найменш відома саркококка.Всі види саркококки-вічнозелені чагарники з очередним, цельнокрайнім, перистонервним листям. 
 
 
 

                                    ВИСНОВОК

     Виконуючи цю роботу,я ознайомилася з великою кількістю літератури по покритонасінним і зокрема з Червоною книгою України.Передивляючись сторінки Червоної книги,я зрозуміла, що рослинний світ нашої країни надзвичайно багатий і різноманітний, але все багатство, що розміщене на її сторінках зникає.В тому,що зникають такі рослини винні самі ж люди.Тому ми повинні вивчати, зберігати, і робити все можливе для збереження рослин, які занесені до Червоної книги України.Але піклуватися треба не тільки про захист рідкісних рослин,а й про кожний вид,бо саме цей вид через деякий час може стати рідкісним. У своїй роботі я звернула увагу на Папоротеподібних, які занесені до Червоної книги України.                                                                                                                           І Окрім Папоротеподібних, я також звернула увагу на родини Платанові та Самшитові. Розглянувши представників цих родин та їхне систематичне положення можна зробити висновок, що це доволі цікавий матеріал для вивчення та дослідження, а також цінний матеріал для селекціонерів.  
 
 
 
 
 

                                Література

1. Жизнь растений в шести томах: том5 часть первая; под. ред. проф Н. А. КрасильниковА и проф. А. А. Уранова
2. Ботаника. Систематика растений-Н. А. комарницкий, Л. В. Кудряшов, А. А. Уранов.,м-1975.
3. Систематика высших растений- Н. А. Буш;М-1959.
4. Курс систематики высших растений-Б. М. Козо-Подолянский. Воронеж-1965.
5. Введение в систематику цветкових растений- Н. В. Комаров.,Огиз-1936.