Платіжний баланс

Платіжний баланс виражає  всю складну сукупність економічних  відносин країни з іншим світом. Характер цих відносин залежить як від розвитку економіки даної країни, так і від змін, що відбуваються в економіці інших країн і на світовому ринку. Уміння вчасно помітити ці зміни ще на стадії їх формування за окремими конкретними показниками платіжного балансу дає змогу створити найбільш повну картину майбутнього розвитку економіки даної країни.

Платіжний баланс - це один з головних документів будь-якої країни, оскільки в ньому знаходять своє узагальнююче вираження економічні зв'язки даної країни з іншими державами; на основі платіжного балансу проводиться аналіз зовнішньоекономічної дія¬льності, дається оцінка валютно-фінансовому стану окремо взятої країни.
Складання, вивчення й аналіз платіжного балансу - необхідні дії уряду будь-якої країни, тому що саме за даними платіжного ба¬лансу можна наочно визначити, в якому стані знаходиться той чи інший пункт дуже важливих для кожної країни зовнішньоекономі¬чних відносин.

Платіжний баланс складається з  трьох великих розділів. Це -рахунок або баланс поточних операцій, рахунок або баланс поточ¬них операцій з капіталом і розділ, який відбиває розрахунки по офіційних міжнародних резервах. У свою чергу, дані розділи міс¬тять підрозділи й окремі статті.

Платіжний баланс складається із таких розділів:

- торговий баланс, тобто  співвідношення між вивозом та  ввозом товарів;

- баланс послуг та некомерційних  платежів (баланс "невидимих" операцій);

- баланс руху капіталів  і кредитів.

Торговий баланс-це співвідношення вартості експорту й імпорту. Оскільки значна частина зовнішньої торгівлі здійснюється в кредит, існують розбіжності між показниками торгівлі, платежів та надходжень, що фактично здійснені за відповідний період . Пасивний торговий баланс вважається небажаним і звичайно оцінюється як ознака слабкості світогосподарських позицій країни. Це характерно для країн, що розвиваються, та більшості постсоціалістичних держав, де гостро відчувається нестача валютних надходжень.

 

Баланс послуг та некомерційних платежів. Він включає платежі і надходження за транспортні перевезення, страхування, електронний, телекосмічний та інші види зв'язку, міжнародний туризм, обмін науково-технічним і виробничим досвідом, експортні послуги, утримання дипломатичних, торговельних та інших представництв за кордоном, передачу інформації, культурні та наукові обміни, різні комісійні збори, рекламу, організацію виставок, ярмарків тощо. Послуги стали найдинамічнішим сектором світогосподарських зв'язків, їх значення і вплив на обсяги і структуру платежів постійно зростають. Це торгівля ліцензіями, ноу-хау, іншими видами науково-технічного і виробничого досвіду, лізингові операції, ділові консультації та інші послуги виробничого і персонального характеру. За прийнятими у світовій статистиці правилами в розділ "Послуги" входять також виплати доходів за інвестиціями за кордоном і відсотків за міжнародними кредитами, хоча за економічним змістом вони, ближчі до руху капіталів.

 

За методикою  МВФ прийнято також показувати окремою  позицією в платіжному балансі так  звані односторонні перекази:

- державні операції - субсидії  іншим країнам по лінії економічної  допомоги, державні пенсії, внески  в міжнародні організації;

- приватні операції -перекази  іноземних робітників, фахівців, родичів  на батьківщину.

 

перераховані вище групи  операцій (послуги, надходження від  інвестицій, односторонні перекази) називають "невидимими" операціями на противагу  експорту та імпорту реальних цінностей  –товарів

 

Платіжний баланс за поточними  операціями включає торговий баланс і "невидимі" операції. Поточними ці операції стали називати для того, щоб відокремити світову торгівлю товарами та послугами від міжнародного руху фінансових ресурсів у формі капіталів і кредитів.

Баланс руху капіталів  і кредитів виражає співвідношення вивозу і ввозу державних і  приватних капіталів, наданих і  одержаних міжнародних кредитів.

За економічним змістом  ці операції поділяють на дві категорії: міжнародний рух підприємницького капіталу та міжнародний рух позикового капіталу.

Підприємницький капітал  включає прямі закордонні інвестиції (придбання і будівництво підприємств  за кордоном) і портфельні інвестиції (купівля цінних паперів закордонних  компаній).

Міжнародний рух  позикового капіталу класифікується за терміновістю:

- Довгострокові і середньострокові  операції включають державні  та приватні запозичення та  кредити, які надаються на термін  понад один рік. Одержувачами державних запозичень і кредитів виступають переважно країни, що розвиваються, та держави, які відстають від світових лідерів (постсоціалістичні країни), тоді як розвинуті країни виступають головними кредиторами. Щодо приватних довгострокових запозичень і кредитів, то до них вдаються поряд з країнами, що розвиваються, та постсоціалістичними державами також корпорації розвинутих країн, активно використовуючи залучення ресурсів зі світового ринку у формі випуску довгострокових цінних паперів або банківського кредиту.

- Короткострокові операції  включають міжнародні кредити  терміном до 1 р., поточні рахунки  національних банків у закордонних  банках (авуари), переміщення грошового  капіталу між банками. За останні десятиліття поширилися міжбанківські короткострокові операції на світовому грошовому ринку.

 

Одним із головних завдань  складання платіжного балансу є  вимірювання його сальдо. Це важлива аналітична проблема, яка охоплює широке коло питань - від точності (достовірності) даних про окремі міжнародні угоди до структури побудови таблиць.

Загальноприйнятий метод  визначення дефіциту чи активу платіжного балансу – це його поділ на основні  і балансуючі статті.

Сальдо основних статей називається "сальдо платіжного балансу". Залежно від того позитивна чи негативна його величина, платіжний баланс характеризується як активний чи пасивний (дефіцитний).

Сальдо платіжного балансу  є важливим показником. Його величина входить у визначення валового національного продукту і національного доходу; впливає на стан валюти; на вибір коштів, зовнішньої та внутрішньої економічної політики

Платіжний баланс прямо і  зворотно пов'язаний з процесом відтворення. З одного боку, він формується під безпосереднім впливом процесу відтворення, з другого, - впливає на останній через курсові співвідношення валют, золотовалютні резерви, валютний стан, зовнішню заборгованість.

На стан платіжного балансу впливають такі фактори:

1. Нерівномірність економічного  і політичного розвитку країн,  міжнародна конкуренція.

2. Циклічні коливання економіки.

3. Зростання закордонних  державних витрат, пов'язаних із  мілітаризацією економіки і військовими  витратами.

4. Посилення міжнародної  фінансової взаємозалежності.

5. Зміни в міжнародній  торгівлі.

6. Вплив валютно-фінансових  факторів.

7. Негативний вплив інфляції.

8. Торговельно-політична  дискримінація певних країн.

9. Надзвичайні обставини  -неврожай, стихійні лиха, катастрофи

 

Причини державного регулювання платіжного балансу:

1)платіжним балансам притаманна неврівноваженість, яка проявляється при тривалому і великому дефіциті в одних країн і надзвичайно активному сальдо в інших. 2) в умовах інтернаціоналізації господарських зв’язків підвищилось значення платіжного балансу в системі державного регулювання економіки.

Матеріальною  основою регулювання платіжного балансу служать:

1. Державна власність,  у тому числі офіційні золотовалютні  резерви;

2. Зростання частки (до 40-50%) національного доходу, що перерозподіляється  через державний бюджет;

3. Безпосередня участь  держави у міжнародних економічних  відносинах як експортера капіталів,  кредитора, гаранта, позичальника.

4. Регламентація зовнішньоекономічних  операцій за допомогою нормативних  актів і органів державного  контролю.

При регулюванні платіжного балансу виникає проблема: які  країни (що мають активне сальдо чи дефіцит) повинні вживати заходи по його вирівнюванню.

Країнами з дефіцитом  платіжного балансу, як правило, застосовуються такі заходи з метою стимулювання експорту, стримування імпорту товарів, залучення іноземних капіталів  та обмеження вивозу капіталу.

1. Дефляційна політика – політика, спрямована на скорочення внутрішнього попиту, включає обмеження бюджетних видатків переважно на громадські цілі, заморожування цін і заробітної плати.

Одним із основних її інструментів служать фінансові  та грошово-кредитні заходи:

- зменшення бюджетного  дефіциту;

- зміни облікової ставки  центрального банку (дисконтна  політика);

- кредитні обмеження;

- встановлення меж росту  грошової маси.

2. Девальвація - зниження курсу національної валюти, спрямоване на стимулювання експорту і стримування імпорту товарів. Щоправда, роблячи дорожчим імпорт, девальвація може призвести до зростання витрат виробництва вітчизняних товарів, до підвищення цін в країні і втраті отриманих з її допомогою конкурентних переваг на зовнішніх ринках.

3. Валютні обмеження - блокування валютної виручки експортерів, ліцензування продажу іноземної валюти імпортером, сконцентрування валютних операцій в уповноважених банках, спрямовані на усунення дефіциту платіжного балансу шляхом обмеження експорту капіталу і стимулювання його припливу, стримування імпорту товарів.

У IIІ кварталі 2011 року зведений  платіжний баланс було

сформовано з дефіцитом (1.7 млрд. дол. США) на відміну

від попередніх двох кварталів. Це відбулося череззниження припливу капіталу за фінансовим рахунком, у той час як дефіцит поточного рахунку продовжував зростати.

рахунку (до 2.7 млрд. дол. США) був високий -

Головним фактором зростання  дефіциту поточного

інвестиційний попит (значною  мірою з боку Уряду, що

суттєво збільшив свої капітальні видатки через

необхідність підготовки до Євро-2012). Водночас .

зростання експорту обмежувалося уповільненням зовнішнього попиту та дією експортного мита на зернові.

Скорочення профіциту фінансового рахунку (до

1.0 млрд. дол. США) зумовлювалося насамперед

збільшенням приросту готівкової валюти поза

банківським сектором, а  також активним скороченням

банками своїх зовнішніх  зобов’язань. У той самий час

високими залишалися обсяги припливу прямих

іноземних інвестицій (2.1 млрд. дол. США), хоча й

недостатніми для повного  покриття дефіциту поточного

рахунку. Також активно  зростала зовнішня -2

заборгованість реального  сектору, у тому числі за -3

торговими кредитами.