Роль бюджету у фінансовому забезпеченні

 

ЗМІСТ

 

Вступ	стор. 2
Роль бюджету у фінансовому забезпеченні	стор. 2
Склад та структура доходної частини Державного бюджету.   Характеристика Бюджетного кодексу України	стор. 7   стор. 12
Висновки       Таблиця: Структура учасників  бюджетного процесу	стор. 22 стор. 23
Перелік посилань	стор. 24

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Державний бюджет - провідна ланка фінансової системи  й основна фінансова категорія. У ньому поєднуються головні  доходи й витрати держави. Бюджет поєднує основні фінансові категорії (податки, державний кредит, державні витрати) у їхній дії.

У країнах ринкової економіки бюджет широко використовується державою для впливу на різні сторони  життя: на підвищення норми нагромадження, прискорення темпів економічного росту, стимулювання науково-технічного прогресу, розвиток окремих найбільш перспективних галузей господарства, регулювання темпів відновлення й розширення основного капіталу, на вирівнювання в умовах стихійного розвитку капіталістичного виробництва галузевих пропорцій.

Бюджетним відносинам властивий об'єктивний характер. Він обумовлений тим, що в руках держави щорічно повинна концентруватися певна частка національного доходу, необхідна для задоволення соціально-культурних потреб громадян, рішення оборонних завдань, покриття загальних витрат державного керування.

Бюджетний механізм є активним інструментом реалізації бюджетної політики держави. Істотний вплив на нього мають завдання, що розв'язуються суспільством на тому або іншому етапі розвитку. Змінюються завдання - повинен змінюватися й бюджетний механізм.

1. Роль бюджету у фінансовому забезпеченні.

      Бюджет служить сферою зіткнення  економіки і політики та невід’ємною  складовою соціально-економічного  розвитку суспільства. У бюджеті  сконцентровані інтереси держави,  суб’єктів господарювання та населення. Між ними відбувається постійне протиборство за присвоєння певної частини суспільного продукту. Тому головне призначення бюджету полягає у врівноваженні інтересів усіх суб’єктів суспільства. Відповідно до визначеної фінансової політики за допомогою бюджету відбувається розподіл і перерозподіл валового внутрішнього продукту за підрозділами виробництва, галузями економіки, адміністративно територіальними одиницями суспільства та верствами населення.

Бюджет як центральна ланка всієї фінансової системи України є складним економічним явищем. Він являє собою основну економічну форму планомірного утворення і використання централізованого фонду фінансових ресурсів для забезпечення соціально-економічного розвитку суспільства. За економічною природою бюджет відображає грошові відносини, які складаються між державою, з одного боку, та суб’єктами господарювання усіх форм власності і фізичними особами – з іншого. Бюджет являє собою затверджений у законодавчому порядку документ у формі розпису доходів і видатків держави на відповідний термін.

Економічна  природа бюджету зумовлюється необхідністю фінансування заходів з надання  суб’єктам суспільства нематеріальних благ і послуг у формі оборони  країни, національної безпеки й правопорядку, захисту довкілля, освіти, охорони здоров’я, науки, культури тощо. Саме нематеріальні блага і послуги, що отримують суб’єкти суспільства від держави мають істотний вплив на рівень добробуту населення і якість його життя. Використовуючи бюджети різних рівнів, держава забезпечує певний стан матеріального достатку населення та комфортне й безпечне існування суб’єктів суспільства.

Ґрунтуючись на ринкових позиціях функціонування суб’єктів  суспільства, економісти доходять висновку, що за допомогою бюджету відбуваються обмінні операції у формі купівлі–продажу за схемою “податки – нематеріальні блага і послуги”. Через бюджет здійснюється обмін між державою та суб’єктами суспільства, де податки, обов’язкові платежі та збори виступають формою залучення грошових коштів і підтвердженням участі населення у фінансуванні необхідних йому послуг.

Фінансово-кредитний  механізм є сукупністю фінансових методів  впливу на соціально-економічний розвиток країни. Він складається з двох підсистем: 
1) фінансове забезпечення; 
2) фінансове регулювання. 
Фінансове забезпечення здійснюється у таких чотирьох формах: 
1. Самофінансування — покриття витрат за рахунок власних коштів. Це — вихідна форма. 
2. Кредитування — покриття витрат за рахунок позичених коштів. Це — регулююча форма. 
3. Акціонерний капітал — форма колективного капіталу, яка дає змогу концентрувати великі ресурси. 
4. Бюджетні асигнування — форма державного фінансового забезпечення. З одного боку, вона є підпорядкованою, тобто використовується тоді, коли не вистачає інших джерел або їх важко сформувати (це насамперед непривабливі для приватного бізнесу сфери діяльності). З іншого боку, ці асигнування можуть виконувати регулюючу роль при порушенні рівноваги цін, наприклад субсидії виробникам сільськогосподарської продукції. 
За певних історичних умов бюджетні асигнування відіграють дуже важливу роль у формуванні національної економіки на основі кейнсіанської теорії бюджетного мультиплікатора. 
Фінансове регулювання пов’язане з податковою системою і регулюючою функцією податків та з бюджетним субсидіюванням. Особлива роль належить бюджетному вирівнюванню.

Бюджетне фінансування здійснюється у таких формах, як кошторисне фінансування, державне фінансування інвестицій, надання дотацій, субвенцій, субсидій.

Найпоширенішою  формою бюджетного фінансування є кошторисне фінансування. Виділення грошових коштів з бюджетів різних рівнів установам і організаціям соціально-культурної сфери, оборони, органам державного управління тощо відбувається на основі планового документа - кошторису доходів і видатків. Кошторис - це основний плановий документ, що підтверджує повноваження щодо отримання доходів та здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання ними своїх функцій та досягнення цілей, визначених на рік відповідно до бюджетних призначень.

Фінансові ресурси  бюджетів різних рівнів служать засобом  вирішення наступних завдань  у суспільстві:

а) забезпечення виконання державою своїх функцій;

б) функціонування соціальної інфраструктури суспільства;

в) сприяння пропорційному  розвитку регіонів і галузей економіки шляхом оптимального розподілу й перерозподілу фінансових ресурсів;

г) гарантування соціального захисту населення  і вирішення національних проблем;

ґ) фінансування розвитку науково-технічного прогресу;

д) забезпечення охорони довкілля.

Органи державної влади і державного управління використовують бюджет для виконання таких функцій:

а) здійснення контролю за станом виробництва і реалізації товарів;

б) шляхом бюджетного регулювання впливають на фінансову  діяльність місцевих органів влади  і управління;

в) проводять  контроль за діяльністю виконавчо-розпорядчих  органів, які складають і виконують  бюджет.

Бюджет  відображає - економічні відносини, за допомогою яких держава здійснює мобілізацію і використання централізованого фонду фінансових ресурсів. Бюджет – це план формування і використання фінансових ресурсів для забезпечення функцій, які виконують органи державної влади України, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду.

Основним і  вирішальним джерелом доходів бюджетів різних рівнів є нагромадження фізичних і юридичних осіб. Водночас вилучення до бюджетів більшої частини нагромаджень підірвало б внутрішньогосподарське стимулювання. Тому частина їхніх нагромаджень використовується на внутрішньогосподарські цілі.

Мобілізація певної частини фінансових ресурсів до бюджетів дає можливість державі забезпечувати  їх використання на задоволення першочергових  потреб суспільства. Це дозволяє уникати  розпорошування коштів численними каналами і на менш важливі цілі. Виділення частини валового внутрішнього продукту на загальнодержавні потреби через бюджетний механізм дозволяє дотримуватися певної пропорційності у розвитку суспільства.

Виключно важливе  політичне значення бюджету. З допомогою  фінансових ресурсів бюджетів різних рівнів реалізується економічна політика держави. Значною мірою це забезпечується регулярністю та своєчасністю надходжень фінансових ресурсів до бюджету у формі податкових і неподаткових надходжень, зборів, відрахувань та обов’язкових платежів, доходів від операцій з капіталом і добровільних внесків фізичних та юридичних осіб.

Як  провідна ланка фінансової системи, бюджет виконує розподільну і  контрольну функції.

За допомогою  розподільної функції бюджету досягається  планомірний міжгалузевий і міжрегіональний розподіл фінансових ресурсів держави та їх розподіл між виробничою і невиробничою сферами суспільства. Особливість міжгалузевого розподілу зумовлюється тим, що платежі до бюджету здійснюють суб’єкти господарювання усіх галузей діяльності, а з бюджету спрямовуються кошти лише галузям (підприємствам), визнаним пріоритетними.

Міжрегіональний розподіл відбувається на основі закріплення  за певними органами державної влади  надходжень до бюджету. Завдяки цьому  у кожній адміністративно-територіальній одиниці держави створюється бюджетний фонд, який забезпечує фінансування витрат, передбачених планом. Розподіл фінансових ресурсів між виробничою і невиробничою сферами діяльності зумовлюється тим, що частина фінансових ресурсів сфери матеріального виробництва спрямовується на фінансування сфери діяльності нематеріальних благ і послуг.

Розподільна функція бюджету характеризується такими особливостями:

а) можливістю багаторазового проходження однієї і тієї ж частини  валового внутрішнього продукту через механізм бюджетного регулювання;

б) значними обсягами фінансових ресурсів, що проходять  через бюджетний механізм;

в) високою маневреністю фінансових ресурсів бюджетів різних рівнів;

г) різноманітністю  потоків формування фінансових ресурсів і утворенні цільових фондів;

ґ) широким колом  учасників, що бере участь у формуванні і використанні фінансових ресурсів бюджету держави.

Контрольна  функція бюджету характеризується тим, що з її допомогою досягається рівномірність у тенденціях розвитку усіх регіонів та економічних районів країни. На основі контрольної функції бюджету діє система бюджетного контролю у державі. Контрольна функція бюджету у формі комплексної контрольно-аналітичної роботи, що проводиться у процесі складання, розгляду, затвердження та виконання бюджету пронизує кожну ланку бюджетної системи України. Вона зумовлюється природою розподільної функції: будь-який розподіл не може залишатися безконтрольним. Тому обидві функції бюджету держави реалізуються у єдності і взаємодії.

Належне виконання  своїх функцій зумовлює вирішення передбачених завдань у процесі формування бюджету, зокрема таких, як: визначення реальних обсягів його доходів, встановлення оптимальної структури видатків бюджету на основі забезпечення максимального зростання валового внутрішнього продукту та збалансування бюджету у всіх ланках бюджетної системи держави.

Бюджет являє  собою розпис доходів і видатків держави, який затверджується органами законодавчої і представницької  влади у вигляді закону. Бюджет виконує основну роль регулятора економічних процесів Як фінансовий план бюджет відображає виконання всіх функцій держави економічну, соціальну, військову, міжнародну політику держави.

В Україні бюджет як фінансовий план має певні відмінності  від бюджету як економічної категорії, оскільки до нього включаються фонди цільового призначення. Тому для оцінки реальної бюджетної політики необхідно проаналізувати статті доходів і видатків (без цільових фондів).

Включення цих  фондів до бюджету зумовлено двома причинами:

- наданням їм  законодавчої сили;

- необхідністю  здійснення державного контролю  за коштами цих фондів.

Стан  бюджету як фінансового плану  характеризується трьома показниками:

- рівновага доходів і видатків;

- бюджетний  надлишок - перевищення доходів над  нормативними видатками;

- бюджетний дефіцит - перевищення видатків над постійними доходами.

2. Склад  та структура доходної частини  Державного бюджету.

Доходи бюджету  характеризують податкову політику держави.

Бюджет є основним фінансовим планом утворення, розподілу та використання централізованого грошового фонду відповідної території, який затверджується відповідними представницькими органами державної або місцевої влади.

Основним об'єктом  бюджетного перерозподілу є національний доход, іноді - частина національного  багатства. Національний доход - частина валового суспільного продукту без матеріальних витрат на його виробництво. Виражає весь обсяг чистої продукції країни, тобто це знову створена вартість звичайно за рік. Національне багатство - сукупність створених працею й накопиченими матеріальними благами, який розташовує суспільство.

Доходна частина покликана забезпечити  передбачені кошторисом видатки.

У ринковій економіці  політична, економічна, соціальна й  інша форми діяльності держави нерозривно пов'язані з перерозподілом національного доходу як частини валового внутрішнього продукту.