Розподіл міжбюджетних трансфертів

4.2. Розподіл міжбюджетних  трансфертів

 

Міжбюджетні трансферти —  це кошти, які безоплатно і безповоротно надаються з одного бюджету до іншого.

 

Для розподілу міжбюджетних трансфертів використовується фінансовий норматив бюджетної забезпеченості, який визначається діленням загального обсягу фінансових ресурсів, що спрямовуються  на реалізацію бюджетних програм, на кількість мешканців або споживачів соціальних послуг. Загальний обсяг  фінансових ресурсів, що спрямовується  на виконання бюджетних програм  місцевими бюджетами, розподіляється між видами видатків відповідно до пріоритетів бюджетної політики держави.

 

У Державному бюджеті України  затверджується обсяг дотації вирівнювання та субвенцій окремо для бюджету  АР Крим, кожного з обласних бюджетів, бюджетів міст Києва та Севастополя, міст республіканського підпорядкування  АР Крим, міст обласного підпорядкування  та районних бюджетів, а також коштів, що передаються до Державного бюджету  України з місцевих бюджетів, якщо є підстави для надання та отримання  відповідних міжбюджетних трансфертів.

 

Розподіл обсягу міжбюджетних трансфертів згідно з Бюджетним  кодексом та Законом "Про Державний  бюджет України" між бюджетами  міст Києва та Севастополя, міст республіканського  підпорядкування АР Крим, міст обласного  підпорядкування і районними  бюджетами визначається на основі формули. Ця формула затверджується Кабінетом  Міністрів України і має враховувати:

 

1) фінансові нормативи  бюджетної забезпеченості та  коригуючі коефіцієнти до них;

 

2) кількість мешканців  та кількість споживачів соціальних  послуг;

 

3) індекс відносної податкоспроможності  відповідного міста чи району;

 

4) прогнозний показник  кошика доходів бюджетів місцевого  самоврядування для бюджетів  міст Києва та Севастополя,  міст республіканського підпорядкування  АР Крим і міст обласного  підпорядкування та прогноз доходів,  визначених Бюджетним кодексом, — для районних бюджетів; 5) коефіцієнт  вирівнювання.

 

Обсяг кошика доходів відповідного бюджету визначається із застосуванням  індексу відносної податкоспроможної  бюджету міста чи району па основі даних про фактичне виконання  відповідного бюджету за три останні  бюджетні періоди.

 

З Державного бюджету України  можуть надаватися субвенції на виконання  інвестиційних проектів. Основні  засади надання таких субвенцій  визначаються окремим законом, порядок  та умови їх падання — Кабінетом  Міністрів України, а обсяг субвенцій  на наступний бюджетний період —  Законом "Про Державний бюджет України".

 

Дотація вирівнювання та субвенції  з Державного бюджету України  місцевим бюджетам перераховуються  з рахунків Державного бюджету України  органами Державного казначейства України  бюджету АР Крим, обласним бюджетам, бюджетам міст Києва та Севастополя, міст республіканського підпорядкування  АР Крим і міст обласного підпорядкування  та районним бюджетам. Аналогічно органами Державного казначейства України відбувається перерахування коштів з вказаних бюджетів до Державного бюджету України.

 

Порядок перерахування дотації  вирівнювання та субвенцій з Державного бюджету України місцевим бюджетам, коштів, що передаються до Державного бюджету України з місцевих бюджетів, а також міжбюджетних трансфертів  між місцевими бюджетами визначається Кабінетом Міністрів України  і має забезпечувати своєчасність, рівномірність, гарантованість і повноту  перерахування трансфертів.

 

На початку 70-х років  уряд США проводив політику децентралізації  економіки. Бюджетна політика цього  періоду була спрямована на посилення  самофінансування штатів і ввійшла  в історію під назвою "нового федералізму". Початок 80-х років  охарактеризувався бюджетними дефіцитами і загальним падінням ефективності економіки. Політику "нового федералізму" було застосовано урядом СІНА стосовно соціальних видатків: жорстка економія бюджетних коштів і самофінансування місцевих соціальних видатків за рахунок  місцевих податків. У результаті в  США утворилася досить ефективна  система фінансування місцевих органів  влади — 92,3 % доходів місцевих бюджетів становлять власні доходи, 88,6 % яких припадає на місцеві податки. Таким чином, місцеві бюджети США у своїх  фінансових засобах менше ніж  на 12 % залежать від федерального уряду.

 

Розподіл обсягу міжбюджетних трансфертів (дотацій вирівнювання та коштів, що передаються до державного бюджету) між державним бюджетом і місцевими бюджетами здійснюється за формулою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України, № 1195 (далі — постанова) з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів  України № 1569.

 

Формула розроблена відповідно до ст. 97 і 98 Бюджетного кодексу України  для розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів між державним бюджетом, бюджетом Автономної Республіки Крим, обласними бюджетами, бюджетами  міст Києва і Севастополя, міст республіканського  Автономної Республіки Крим та обласного  значення, бюджетами районів.

 

 

 

 

 

джету органам місцевого  самоврядування (дотації, субвенції), що не є частиною формул стабілізації або розподілу надходжень, мають  відображатись як видатки державного бюджету і надходження місцевих бюджетів.

 

Прогнозний показник обсягу доходів відповідного місцевого  бюджету, що враховуються під час  визначення дотації вирівнювання (коштів, що передаються до державного бюджету), формується з надходжень загальнодержавних  податків і зборів, закріплених за місцевими бюджетами згідно зі ст. 64 і 66 Бюджетного кодексу України. Визначається прогнозний показник обсягу доходів  за кожним місцевим бюджетом відповідно до показника індексу відносної  податкоспроможності відповідної  адміністративно-територіальної одиниці, що встановлено за звітними даними про фактичні надходження відповідних  податків, зборів до цього бюджету  та в цілому до місцевих бюджетів України (як зіставлення розміру середніх за ці роки доходів кожного місцевого  бюджету в розрахунку на одного мешканця з відповідним показником за місцевими  бюджетами України). СИСТЕМА МІЖБЮДЖЕТНИХ ТРАНСФЕРТІВ В УКРАЇНІ ТА ПРОБЛЕМИ ЇЇ ФУНКЦІОНУВАННЯ

 

Сьогодні Україна знаходиться  на стадії трансформації національної економіки. Відбувається  демократизація суспільного життя, що спричиняє  перенесення досить значного обсягу витрат, що здійснюються державою, на рівень адміністративно - територіальних одиниць.

 

Місцеві бюджети являються  вирішальним фактором розвитку регіону  і є фінансовою базою органів  місцевого самоврядування. Самостійність  та незалежність органів місцевого  самоврядування є однією з досить важливих передумов розвитку демократичної  держави. Самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів.

 

У сучасних умовах модель відносин "регіони-центр" в Україні відповідає всім ознакам централізованої моделі. Органи місцевого самоврядування досі не мають ні чітко визначених обов'язків, ні достатньої фінансової бази. Місцеві  органи влади займаються переважно  виконанням делегованих державою повноважень, а не питаннями місцевого значення. Фінансування місцевих бюджетів через  систему міжбюджетних трансфертів  не спонукає їх до збільшення надходжень від власних та закріплених вихідних джерел.

 

Питання формування доходів  місцевих бюджетів, в тому числі  міжбюджетних трансфертів посідають  значне місце у наукових дослідженнях багатьох вчених. Викликають інтерес  роботи визнаних провідних зарубіжних вчених-економістів: П.Самуельсона, Дж. М. Кейнса та інших. Ключові аспекти  управління місцевими фінансами  України, проблеми формування міжбюджетних трансфертів розглядаються у  працях О.Д.Василика, О.П. Кириленка, В.І.Кравченка, І.О.Луніної, К.В.Павлюка та інших. Однак, питання формування між бюджетних  трансфертів потребує і подальшого дослідження.

 

Згідно з Бюджетним  кодексом України, міжбюджетні трансферти - це кошти, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету  до іншого. Основне завдання трансфертів  полягає у вирішенні проблем  незбалансованості, що виникають внаслідок  невідповідності між відповідальністю за видатками та податкоспроможністю. Джерелами виплат міжбюджетних трансфертів  здебільшого є відрахування частини  надходжень від одного або кількох  податків або щорічні асигнування  з відповідного бюджету, що в наш  час є найпоширенішим і не дає  змоги надавати трансферти на розвиток економіки. [1]

 

В Україні система міжбюджетних трансфертів є недосконалою та потребує подальших змін. Наприклад, нелогічним є те, що трансферти отримують абсолютно  всі регіони, у той час як теоретичною  метою трансфертів є підтримка  лише тих регіонів, які цього потребують. Великі обсяги трансфертів в Україні  свідчать про недостатні власні доходи місцевих бюджетів. На сьогодні переважна  більшість адміністративно-територіальних одиниць, які формують бюджети базового рівня, неспроможні самостійно забезпечувати  навіть мінімальні соціальні потреби  своїх жителів. Основним і практично  єдиним джерелом забезпечення жителів  таких населених пунктів соціальними  послугами є кошти бюджетів вищого рівня, які надходять у вигляді  трансфертів. Значна залежність місцевих бюджетів від трансфертів з державного бюджету - суттєвий недолік міжбюджетних відносин, тому є необхідним чітке  законодавче визначення сталих та реальних джерел наповнення місцевих бюджетів власними фінансовими ресурсами. Політика розширення власної дохідної бази на місцях обумовить загальне зниження рівня трансфертів, оскільки самодостатні регіони зможуть обходитися без  централізованої підтримки, натомість  отримуватимуть її лише ті, хто дійсно цього потребує. [5]

 

У даний час міжбюджетні  трансферти у більшості випадків спрямовуються на покриття дефіциту доходів для виконання власних  і делегованих функцій місцевих органів влади та самоврядування, що в основному надаються у  вигляді дотацій вирівнювання. Трансфертна  політика, яка спрямована на виконання  інвестиційних проектів є досить несуттєвою, трансферти, які надаються  місцевим бюджетам в даний час  не спрямовані на забезпечення економічного розвитку регіонів.

 

Вирішити дану проблему можливо  за допомогою створення фондів фінансової підтримки регіонів, які мали б  інвестиційно-відтворювальне спрямування, мінімізації вилучення коштів у  регіонів-донорів для їх спрямування  на фінансування технічного переоснащення  галузей економіки регіону, що мають  стратегічне значення, приділення більшої  уваги цільовим інвестиційним субвенціям замість системи дотаційної підтримки. [2]

 

Також одним із напрямів вдосконалення  функціонування системи міжбюджетних трансфертів є запровадження  прямих розрахунків за міжбюджетними  трансфертами між державним бюджетом та бюджетами територіальних громад всіх рівнів. Проте запровадженню  даних розрахунків має передувати проведення реформи адміністративно-територіального  устрою країни та оптимізація функціонування казначейської системи. Цілісна  концепція реформування міжбюджетних відносин в Україні повинна будуватися на системі економічних принципів  і критеріїв розподілу функціональних повноважень між органами державної  влади та місцевого самоврядування. [4]

 

Ефективність функціонування системи міжбюджетних трансфертів  прямо пов'язана із ступенем досконалості та рівнем сформованості нормативної  бази, що регулює питання міжбюджетних трансфертів. А в Україні нормативна база надання бюджетних трансфертів  практично відсутня. Сьогодні в нашій  країні основними законами, які регулюють  питання міжбюджетних трансфертів, є Бюджетний кодекс України та Закон України „Про міжбюджетні  відносини між районним бюджетом та бюджетами територіальних громад, сіл, селищ, міст та їх об'єднань". Дана нормативна база не дає змоги врегулювати  порядок розподілу та використання між бюджетних трансфертів. Саме тому потенційною необхідністю є  формування законодавчої бази з питань формування та механізму розподілу  міжбюджетних трансфертів. 

 

Одним із факторів забезпечення ефективного використання міжбюджетних трансфертів має стати планування бюджету на коротко-, середньо- і  довгострокову перспективу на трьох  рівнях - загальнодержавному, галузевому і регіональному. Перспективне планування дасть змогу визначити конкретні  заходи, націлені на розв'язання проблем  соціально-економічного розвитку нашої  держави та конкретних регіонів. [3]

 

Таким чином, бюджетне забезпечення регіонів можливе за допомогою формування законодавчої бази, яка регулюватиме розподіл та надання міжбюджетних трансфертів; запровадження прямих розрахунків  за міжбюджетними трансфертами; створення  Фонду фінансової підтримки бюджетів з метою інвестиційного розвитку регіонів; планування бюджету на коротко-, середньо- і довгострокову перспективу.

 

 

 

Література:

 

 

1. Бюджетний кодекс України  від 21.06.2001 р.

 

2. Салямон-Міхєєва К.Д., Особливості  місцевих бюджетів в умовах  де центра-лізації бюджетної системи  України//Економіка і держава, 2008.-№6. - С.24-27

 

3.  Мацюра, С. І. Трансферти  в системі міжбюджетних відносин / С. І. Мацюра // Актуальні проблеми  економіки. - 2009. - №5. - С. 223-229.