Суть та правові основи функціонування міжбанківських об'єднань

Суть та правові  основи функціонування міжбанківських об'єднань

 

У кредитних операціях  все більшу роль відіграють міжбанківські  об'єднання. Вони утворюються з метою  координації дій, підвищення ефективності операцій та захисту професійних інтересів учасників цього об'єднання.

 

Перші міжбанківські об'єднання виникли як наслідок становлення

величезних промислових монополій (концентрації проми¬лового капіталу) та

конкурентної боротьби між банками. Осно¬ними способами створення

міжбанківських об'єднань стали:

 

а) злиття самостійних банків;

 

б) поглинання одним банком своїх  конкурентів.

 

Нині існує велика кількість  різноманітних міжбанківських об'єднань, їх

утворення базується як на добровільному  об'єднанні амостійних банків

(злиття), так і на правах примусового  підпорядкування та залежності

(поглинання).

 

Умовно, виходячи із різних критеріїв класифікації, міжбанківські

об'єднання поділяються: некомерційного типу, комерційного типу,

асоціативні структури, асоціації, спілки, ліги, корпоративні структури,

картелі, консорціуми, синдикати  на акціонерних засадах на пайових

засадах об'єднання комерційного типу, концерни (корпорації»), трести.

 

а) залежно від складу учасників:

 

– на суто банківські об'єднання;

 

– об'єднання змішаного типу, учасниками котрих стають як підприємства та

організації, так і один чи кілька банків;

 

б) залежно від цілей:

 

– на об'єднання комерційного типу, діяльність яких орієнтована на

отримання й максималізацію прибутку;

 

– некомерційного типу, основною метою діяльності яких є надання різних

видів послуг своїм членам;

 

в) залежно від строків  діяльності:

 

– на безстрокові об'єднання, що діють постійно;

 

– об'єднання, створені на певний строк;

 

г) залежно від ступеня  залежності й підпорядкування окремих структур:

 

– на асоціативні добровільні об'єднання, членами яких є рівноправні за

статусом самостійні банки, котрі добровільно делегують  виконання окремих

функцій створеному ними об'єднанню  та його апарату;

 

– корпоративні, засновані на відносинах власності й системі участі в

капіталі об'єднання, які  мають жорстку ієрархічну структуру  і залежать

від головного банку –  власника контрольного пакета акцій.

 

Згідно із законом України «Про банки та банківську діяльність», банки мають право створювати банківські об'єднання таких типів: банківська корпорація, банківська холдингова група, фінансова холдингова група. Банки можуть бути учасниками промислово-фінансових груп з дотриманням вимог антимонопольного законодавства України.

Банківська корпорація —  це юридична особа (банк), засновниками та акціонерами якої можуть бути виключно банки. Банківська корпорація створюється  з метою концентрації капіталів  банків — учасників корпорації, підвищення їхньої загальної ліквідності та платоспроможності, а також забезпечення координації та нагляду за їхньою діяльністю.

Банківська холдингова група  — це банківське об'єднання, до складу якого входять виключно банки. Материнському банку банківської холдингової групи має належати не менше ніж 50% акціонерного (пайового) капіталу або голосів кожного з інших учасників групи, які є його дочірніми банками.

Фінансова холдингова група  має складатися переважно або  виключно з установ, що надають фінансові  послуги, причому серед них має  бути щонайменше один банк, і материнська  компанія має бути фінансовою установою. Материнській компанії має належати більше ніж 50% акціонерного (пайового) капіталу кожного з учасників фінансової холдингової групи.

З метою захисту та представлення інтересів своїх членів, розвитку міжрегіональних та міжнародних зв'язків, забезпечення наукового та інформаційного обміну і професійних інтересів, розробки рекомендацій щодо банківської діяльності банки мають право створювати неприбуткові спілки (асоціації).

Банківські спілки (асоціації) не мають права займатися банківською  чи підприємницькою діяльністю і не можуть бути створені з метою отримання прибутку.

Асоціація (спілка) банків є договірним об'єднанням банків і не має права втручатися в діяльність банків — членів асоціації (спілки).

 

У світі існує велика кількість різноманітних міжбанківських об'єднань, утворення яких ґрунтується як на добровільному об'єднанні самостійних банків («злиття»), так і на правах власності, контролю, централізованого управління, прямого підпорядкування та залежності («поглинання»).

Головні представники міжбанківських об'єднань:

асоціативного комерційного типу — консорціуми та картелі;

корпоративного типу — концерни та трести.

Характерними рисами об’єднань  асоціативного та корпоративного типу являються:

 

Асоціативні об’єднання	Корпоративні об’єднання
1)добровільний характер  членства на     підставі спільних інтересів	1)велика ступінь залежності  та близькі зв’язки між учасниками
2)вільний вибір організаційної форми об’єднання та виходу із складу учасників	2)відсутність можливостей  та повної свободи вибору партнерів,  бо партнером стає власник  паю чи акції, які продаються  і купуються
3)делегування ряду повноважень асоціативному об’єднанню на підставі рішень, що приймаються його членами	3)велика ступінь централізації  управлінських та контрольних  функцій
4)демократичний характер  управління (стосується в основному  асоціативних об’єднань некомерційного типу)
5)договірна форма організації  відносин між учасниками та організацією

 

 

Банківський консорціум —  це тимчасове об'єднання на договірній основі кількох банків для спільного проведення кредитних, гарантійних або інших банківських операцій. Головна мета консорціуму: збільшення обсягів операцій концентрацією ресурсів, розподіл ризиків, що дає можливість обмежити втрати для кожного учасника консорціуму в разі неплатежів позичальників. Організується під головуванням найбільшого банку айбільшого банку(голови консорціуму), який діє від імені і в інтересах усіх учасників

консорціуму. За такого об'єднання  юридична самостійність банків, що

входять до складу консорціуму, не втрачається.

Часто консорціальні об'єднання  банків називають банківськими

синдикатами, а кредити, що надаються консорціумом банків, –

консорціальними, або синдикативними. У банківській практиці синдикатами

називають тимчасові банківські об'єднання, створені для розміщення

великих випусків цінних паперів, обслуговування емісійно-засновницької

діяльності клієнтів.

 

Банківський картель —  об'єднання великих банків, в основі якого лежить угода про розподіл сфер діяльності (узгодження і проведення єдиної політики при встановленні відсоткових ставок та виплати дивідендів, умов кредитування тощо).

 

Банківський концерн —  це монопольне об'єднання акціонерних  банків, де великий банк (головне  акціонерне товариство) володіє контрольним  пакетом акцій юридично самостійних  банків (дочірніх товариств), тим самим  фактично встановлює фінансовий контроль за їхньою діяльністю.

 

Банківський трест — це монопольне об'єднання банків, яке  утворюється об'єднанням власності  банків, що входять до його складу. При  цьому останні втрачають юридичну, комерційну самостійність і підпорядковуються єдиному органу управління. На відміну від концерну, трест ґрунтується не на акціонерній, а на пайовій формі власності.

 

Банківські об'єднання створюються за попередньою згодою НБУ, підлягають обов'язковій реєстрації, а ліквідуються за рішенням його учасників або за ініціативи НБУ за рішенням суду. НБУ може ініціювати ліквідацію банківського об'єднання у випадку, коли його діяльність суперечить антимонопольному законодавству або загрожує інтересам вкладників чи стабільності банківської системи.

 

В Україні перше асоціативне міжбанківське об'єднання створено 1992 року — асоціація українських банків. Асоціація об'єднувала 130 банків.

У сучасних ринкових умовах банки відіграють важливу економічну роль у суспільстві та суттєво  розширили сферу своїх основних функцій:

мобілізація тимчасово вільних  грошових коштів і перетворення їх в капітал;

кредитування підприємств, держави та населення;

випуск кредитних засобів обігу (кредитних грошей);

здійснення розрахунків  та платежів в господарстві;

емісійно-засновницька діяльність;

консультування, надання  економічної та фінансової інформації.

 

Виконуючи функцію мобілізації вільних грошових коштів і перетворюючи їх на капітал, банки акумулюють грошові доходи і заощадження у вигляді вкладів. Вкладник отримує винагороду у вигляді відсотка або наданих банком послуг. Сконцентровані у вкладах заощадження перетворюються на позиковий капітал, що використовується банками для надання кредитів підприємствам і підприємцям.

Використання кредитів забезпечує розвиток виробничих сил країни в  цілому. Користувачі позик вкладають  кошти в розширення виробництва, купівлю нерухомості, споживчих  товарів. В результаті за допомогою банків заощадження перетворюються на капітал.

Кредитні можливості банків залежать від розмірів накопичення грошових коштів населення та збільшення власних грошових коштів підприємств. Постійне зростання цих коштів у промислово розвинутих країнах і потреба в кредитних ресурсах з боку підприємств створюють умови для розширення кредитування.

Важливе економічне значення має функція кредитування підприємств, держави і населення. Пряме надання в борг вільних грошових капіталів їхніми власниками користувачам позик в практичному господарському житті ускладнено. Банк виступає фінансовим посередником, отримуючи грошові кошти у кінцевих кредиторів і передаючи їх кінцевим користувачам кредитів.

Останніми роками зростає  попит на кредит. Підприємствам необхідні додаткові грошові кошти для оновлення капіталу і розширення виробничих потужностей. Для задоволення попиту з боку підприємств комерційні банки розробляють нові форми кредитування, удосконалюють його механізм.

Випуск кредитних грошей є специфічною функцією, що відрізняє банки від інших фінансових інститутів. Сучасний механізм грошової емісії пов'язаний з двома поняттями: банкнотна та депозитна емісія. Відповідно грошова маса виступає в готівковій (банківські білети та розмінна монета) і безготівковій (грошові кошти на рахунках і депозитах в комерційних банках та інших кредитних установах) формах.

Частка готівкових грошей складає в промислово розвинутих країнах близько 10%, причому спостерігається її подальше зменшення. Банкнотну емісію здійснює емісійний (центральний) банк, який має монопольне право випуску грошей. В структурі грошового обороту переважає безготівковий оборот, а основними емітентами грошей є не центральні, а комерційні банки.

Комерційні банки здійснюють депозитну емісію — випуск кредитних  інструментів обігу на основі створення  банком вкладів (депозитів), які утворюються  в результаті видачі позик клієнту. Грошова маса збільшується, коли банки видають позики своїм клієнтам, і зменшується, коли повертаються позики, отримані від банків.

Позика, що надається клієнту, зараховується на його рахунок у банку, тобто банк створює депозит (вклад до запитання). При цьому збільшуються боргові зобов'язання банку. Власник депозиту може отримати в банку готівкові кошти в розмірі вкладу: таким чином, банк створює гроші проти вимог клієнта і відбувається збільшення грошей в обігу.

За наявності попиту на банківські кредити сучасний емісійний  механізм дозволяє розширяти грошову  емісію, що підтверджує зростання грошової маси в промислово розвинутих країнах. Банківський кредит став однією з головних причин цього збільшення. Разом з тим економіка потребує необхідної, але не надлишкової кількості грошей, тому комерційні банки функціонують в рамках обмежень, передбачених державою в особі центрального банку. Ці обмеження повинні регулювати процес кредитування і відповідно процес створення грошей та здійснювати контроль за цим процесом.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел: 

1.     Про банки і банківську діяльність: Закон України №2121-III, 07.12.2000 р. зі змінами // http://www.nau.kiev.ua 
2.     Про порядок створення і державної реєстрації банківських об’єднань: Положення НБУ №377 від 31.08.2001 р. // http://uapravo.net 
3.     Банківський менеджмент: Підручник / За ред. О. А. Кириченка, В. І. Міщенка. – К.: Знання, 2005. – 831 с. 
4.     Циганова Н. В. Банківський менеджмент: Опорний конспект лекцій. – К.: КНТЕУ, 2000. – 100 с.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України

ІФНТУНГ

 

Кафедра фінансів

 

 

 

 

 

Реферат на тему :

«Суть та правові основи функціонування міжбанківських об'єднань»

 

 

 

 

 

 

Виконала:

ст.гр.ЕКП-10-2

Кушнір В.Т.

Перевірила:

Іваночко  Л.М.

 

 

Івано-Франківськ-2013