Принципи підприємництва

Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України

 

НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Інститут заочного та дистанційного  навчання

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни “Організація бізнесу”

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконала студентка IIІ  курсу ІЗДН:

Спеціальність: 6.020105

група №1

№ зал. книжки: 090368

Варіант 2

Бакчижова Аліна Олександрівна

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ 2012

 

Принципи підприємництва

Вступ

Підприємництво поступово  стає природною складовою української  економіки, що свідчить про її просування до ринкових форм і методів господарювання. Для багатьох громадян України підприємництво стало основним видом роботи або  формою вторинної зайнятості, Особливо тяжіє до заняття підприємницькою  діяльністю молоде покоління України.

Успіх у здійсненні підприємницької  діяльності залежить від багатьох чинників. Однією з неодмінних умов досягнення високої результативності практично  в будь-якій підприємницькій діяльності є отримання мінімально необхідних знань, уявлень про форми, принципи та сфери підприємницької діяльності. Тому підприємництву потрібно вчитися.

Підприємництво починається  з заснування підприємства. Оскільки підприємство є первинною ланкою суспільного поділу праці і основною ланкою народного господарства, на ньому відбувається створення предметів  споживання і засобів виробництва, воно задовольняє потреби ринку  і споживача у товарах. Тому на даному етапі без підприємства не можна обійтися ні у виробництві, ні у торгівлі, ні в сфері послуг, ні в фінансово-кредитній чи страховій  діяльності.

Питання тільки в тому якої форми власності, форми господарювання, розміру є дане підприємство. Важливою проблемою, пов’язаною з діяльністю підприємства є питання реалізації відносин власності на підприємстві.

Підприємство є основною ланкою народного господарства, оскільки на ньому відбувається поєднання  особистісних і речових факторів виробництва, виготовляється в процесі  праці вся сукупність економічних  благ. Внаслідок суспільного поділу праці сформулювався народногосподарський комплекс, який включає різні галузі, в яких функціонують сотні тисяч  підприємств. 

В Україні існують такі типи підприємств: приватні, державні, колективні, а за характером економічної  діяльності вони поділяються на виробничі, торговельні, фінансово-кредитні, посередницькі, науково-виробничі об’єднання та інші.

Підприємницька  діяльність — праця індивіда, заснована на розвитку особистісних чинників, розширенні знань про свої можливості, спрямована на досягнення найкращого результату в господарській діяльності, на отримання економічної вигоди і насамперед привласнення додаткового продукту.

УМОВИ ПІДПРИЄМНИЦТВА

Щоб підприємницька діяльність стала ефективною і стабільною, необхідно  створити певний комплекс умов в усіх сферах суспільного життя: економіки, права, політики та ін. В економічній  сфері найважливішими умовами є:

1) реальний плюралізм  форм власності, тобто наявність різних типів та форм власності, які визнані чинним законодавством рівноправними і можуть конкурувати між собою у боротьбі за ринки збуту, сфери прикладання капіталу тощо;                                   

2)  розвинута інфраструктура  підтримки підприємництва (консультаційних центрів з питань управління підприємствами, курсів і шкіл підготовки підприємців, інноваційних центрів тощо);

3)  стабільна, науково  обґрунтована економічна політика держави, в тому числі політика підтримки підприємництва, передусім дрібного;

4)  державне регулювання  економіки, насамперед за допомогою  економічних важелів;

5)  раціональна економічна, зовнішньоекономічна політика, зокрема  продумана політика протекціонізму, захисту вітчизняного товаровиробника.

У сфері права  основними умовами підприємницької  діяльності є:

1)  ефективна та стабільна  законодавча база щодо підприємництва;

2)  розвинуте антимонопольне  законодавство та наявність достатніх механізмів його реалізації;

3)  ефективна система  захисту інтелектуальної власності (винаходів, патентів, ліцензій та ін.);

4)  проста процедура  реєстрації підприємств, скорочення форм звітності та контролю за їх діяльністю, відсутність хабарництва і чиновницького свавілля у цій діяльності;

5)  пільгове податкове  законодавство.

Важливими умовами підприємницької  діяльності в інших сферах є: стабільна  політична ситуація; позитивна суспільна  думка щодо діяльності підприємців; належний рівень культури підприємництва (тобто етики ділових відносин, духовних цінностей суспільства у цій сфері та ін.).

 

ПРИНЦИПИ ПІДПРИЄМНИЦТВА

За наявності наведених  умов підприємництво організують за певними принципами діяльності, тобто загальновизнаними і поширеними правилами господарських дій. Основними такими принципами, зафіксованими у Законі України «Про підприємництво», є:

1)  вільний вибір діяльності;

2)  залучення на добровільних  засадах до здійснення підприємницької  діяльності майна та коштів  юридичних осіб І громадян;

3)  самостійне формування  програми діяльності та вибір постачальників і споживачів вироблюваної продукції, встановлення цін відповідно до законодавства;

4)  вільне наймання  працівників;

5)  залучення і використання  матеріально-технічних, фінансових, трудових, природних та інших  видів ресурсів, яке не заборонене  або не обмежене законодавством;

6)  вільне розпорядження  прибутком, який залишається після  внесення платежів, установлених  законодавством;

7)  самостійне здійснення  підприємцем — юридичною особою  зовнішньо-економічної діяльності, використання будь-яким підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Крім зазначених принципів, які значною мірою відображають правові основи підприємництва, кожне підприємство в умовах соціальне орієнтованої ринкової економіки повинно діяти на принципах господарського (або комерційного) розрахунку.

Такими основними принципами є:

а) самоокупність;

б) самофінансування;

в) самозабезпечення;

г) матеріальна зацікавленість;

ґ) економічна відповідальність;

д) господарська самостійність у межах чинного законодавства у поєднанні з контролем державних органів за його дотриманням.

Найважливішими рисами господарського розрахунку є:

1) отримання прибутку  на основі створення необхідних  суспільству товарів і послуг  та підвищення ефективності виробництва; 

2) економічна відповідальність  за результати невмілого господарювання, неефективного використання ресурсів (трудових, матеріальних, фінансових). Наслідком такого господарювання  може стати банкрутство. Тому  західні науковці називають свою  економіку системою прибутків і збитків. Про економічну відповідальність господарського розрахунку свідчить той факт, що у США з приблизно 600 тис. нових, переважно малих фірм, які щорічно виникають, розорюються майже 400 тис. У Великобританії протягом першого року банкрутує кожна четверта фірма, в Японії — сьома з 10 протягом 5 років.

Підприємства несуть економічну відповідальність перед іншими підприємствами за виконання своїх договірних зобов'язань, за виконання замовлень держави, перед споживачем, перед банками тощо. Договірні зобов'язання, як правило, виконують з точністю не лише до конкретної дати, а й до певної години. Тому у розвинутих країнах світу відпала необхідність у будівництві великих складських приміщень, зберіганні значних запасів продукції на складах. Правилом для ділової людини є дотримання й усної обіцянки. Порушення цього правила неминуче призведе до відмови бізнесменів мати ділові стосунки з такими партнерами.

 

Суб'єктами відносин власності  є само підприємство як юридична особа, його працівники:

Кожне під-во вступає у  відносини власності з ін. під-вами (при купівлі сировини, наданні й отримуванні послуг), державною (при сплаті податків до бюджету), банками (при отриманні кредитів). На під-ві відбувається одиничний поділ праці (цехи, дільниці, відділи). Одиничний поділ праці між працівниками здійснюється за професіями, спеціальностями.

Під-во виступає у відносини  кооперації, спеціалізації, комбінування з ін. пІд-вами, тобто є важливою ланкою техніко-економічних відносин.

У більшості країн з  розвину гою ринковою економікою такі виробничі одиниці називають  фірмами.

Кожна фірма має:

— найменування, зазначене у державному реєстрі;

— форму господарювання;

— правовий статут;

— систему обліку та звітності;

— самостійний баланс;

— розрахунковий рахунок  в банку;

— печатку з назвою фірми;

— товарний знак.

Підприємства виконують  ряд функцій. Основні з них такі:

1. Економічні:

— Задоволення потреб споживача  в продукції;

— Упровадження досягнень  НТП;

— Забезпечення конкурентності підприємства;

— Створення необхідного  й додаткового продукту.

2. Соціальні:

— Формування колективу;

— Поліпшення умов і змісту праці;

— Удосконалення кваліфікаційного складу працівників;

— Поліпшення житлових умов працівників;

— Культуро-освітня та спортивно-оздоровча  робота.

3. Екологічні:

— Вдосконалення технологічних  процесів;

— Створення і розвиток екологічної інфраструктури;

— Наукові і технічні вирішення проблем навколишнього  середовища і раціонального природокористування.

2. Головна мета підприємства - це виробництво продукції, надання  послуг, виконання робіт для задоволення  потреб ринку чи споживача  і одержання завдяки цьому  максимально можливого прибутку.

Для забезпечення даної мети підприємства має діяти на принципах  господарського (або комерційного) розрахунку.

Дві найважливіші сторони  господарського розрахунку такі:

1) отримання прибутку  на основі створення необхідних  суспільству товарів і послуг  та підвищення ефективності виробництва;

2) економічна відповідальність  за невміння господарювання, неефективне  використання ресурсів. Результатом  такого господарювання може стати  банкруцтво. Тому західні вчені  називають свою економіку системою  прибутків збитків. Наприклад,  в США із 600 тис. нових, як  правило, малих фірм, які виникають  щорічно, розробляється близько  400 тис.

Організація економічної  діяльності пІд-ва повинна бути спрямована на приведення в дію всіх його резервів, всебічне підвищення якості продукції, забезпечення рентабельності ви-ва. Принципи економічної діяльності є такі:

ї. Самоокупність і рентабельність. Цей принцип вимагає точного  обліку витрат І результатів, повного  відшкодування собівартості продукції.

1. Самофінансування Закріплення  частини одержаного прибутку  за підприємством у його повне  розпорядження. Підприємство розвивається  за рахунок власних коштів, кредитів  банку і валютної виручки.

2. Матеріальна заінтересованість  у кінцевих результатах праці.  Подолання зрівнялівки в оплаті  праці, створення умов для заохочення  ініціативи.

3. Грошовий контроль за  діяльністю підприємства. Банк здійснює  всі види розрахунків підприємства, кредитні й касові операції. Якщо  підприємство систематично не  виконує свої зобов'язання за  розрахунками, то може бути оголошене  банком неплатоспроможним, тобто  банкрутом.

4. Повна економічна відповідальність  за кінцеві результати господарювання, виконання договорів. Основною  формою реалізації цього принципу є економічні санкції-вилучення незаконно одержаних доходів, відшкодування збитків, штрафи, неустойки, пені, зменшення або позбавлення премій.

5. Господарська самостійність  у межах чинного законодавства.  Органічною складовою організації  економічної діяльності під-ва  є внутрішньо-господарський розрахунок. Він охоплює систему економічних відносин внутрішніх підрозділів - цехів , відділів, дільниць - між собою і під-вами у цілому. Його основою є відповідальність структурних підрозділів під-ва за підвищення якості виробів і послуг та їх економічну ефективність. Сьогодні необхідно податки колективу широкі повноваження у прийнятті рішень.