Теоретичні основи аналізу цільових функцій фірми

План

Вступ

1. Теоретичні основи аналізу цільових функцій фірми.
1. Шляхи максимізації прибутку і мінімізації витрат у короткостроковому періоді.
2. Шляхи максимізації прибутку і мінімізації витрат у довгостроковому періоді.

 

2. Проблеми максимізації прибутку і мінімізації витрат  на прикладах       провідних іноземних компаній в умовах фінансово-економічної кризи.
1. Мінімізація витрат на прикладі компанії “Nokia”.
2. Максимізація прибутку на прикладі американських автомобільних компаній.
3. Вирішення проблеми фінансування за допомогою мінімізації витрат на прикладі компанії “Транснефть ”

 

3. Проблеми фірми на прикладах українських компаній.
1. Мінімізація сировинних витрат на прикладі фармацевтичного ринку.
2. Мінімізація витрат на вирощуванні цукрових буряків в             умовах фінансової кризи.
3. Проблема мінімізації транспортних витрат.
4. Максимізація прибутку на прикладі ВТД “Університетська книга”

Висновок

Список  використаної літератури

 

Вступ

Для визначення цілей фірми не існує простого методу. Безперечним є тільки одне: цілі фірми визначає сама фірма. Різні фірми можуть ставити різні цілі. Наприклад, власник невеликої фірми може прагнути максимізувати свій вільний час для культурних цілей за мінімального рівня доходів. Менеджер великої компанії може домогтися збільшення обсягу продажу, щоб збільшити свої доходи, якщо вони тісно ув'язані з продажем. Інший підприємець намагатиметься максимізувати обсяг обороту, щоб зберегти конкурентоспроможність фірми, її престиж. Отже, конкретні цілі — це справа конкретної фірми.

Основними цілями фірми можна вважати максимізацію прибутку та мінімізацію витрат. Під  максимізацією прибутку розуміємо  основний критерій, на який орієнтуються виробники. Але це не єдиний критерій. Максимізація поточного прибутку повинна  співвідноситися зі стратегічним прогнозом  розвитку фірми.

Зрозумілим є  те, що кожна фірма прагне збільшити  власний прибуток. У цій роботі ми з'ясуємо основні цілі фірми в умовах різних ринків в короткостроковому та довгостроковому періодах, висвітлимо проблеми максимізації прибутку та мінімізації витрат на прикладах провідних українських та світових компаній, розглянемо шляхи подолання даних проблем. Все це надає роботі підвищеної актуальності та значущості.

 

Розділ 1. Теоретичні основи аналізу цільових функцій  фірми.

1. Шляхи максимізації прибутку і мінімізації витрат у короткостроковому періоді.

Ринок досконалої конкуренції

Процес максимізації прибутку полягає у виборі фірмою такого рівня  випуску продукції, який забезпечує їй одержання максимального прибутку при наявності обмежень, що накладаються на поведінку фірми кривими попиту і витрат. За даним виробництвом граничні витрати будуть дорівнювати  граничній виручці та ціні, яку  визначає ринок на основі взаємодії  попиту і пропозиції. Таким чином, умова максимізації прибутку в короткостроковому  періоді для фірми на ринку  досконалої конкуренції буде мати наступний  вигляд:

 

Як повні витрати, так  і сукупний дохід збільшуються в  міру росту випуску продукції. Якщо збільшення доходу перевищує збільшення витрат, то подальший ріст випуску  на одну одиницю збільшує сукупний прибуток, якщо ж збільшення витрат перевершує збільшення доходу, то збільшення випуску на одну одиницю зменшує  сукупний прибуток. [1, с. 154]

Для максимізації прибутку фірма повинна розширювати обсяги виробництва доти, поки граничний  дохід перевищує граничні витрати  і негайно припинити випуск як тільки граничні витрати почнуть  перевищувати граничний доход. Як тільки крива граничних витрат перетинає  криву граничного доходу і йде  над нею, кожна додаткова одиниця  випуску продукції зменшує прибуток. [1, с. 156]

Мал.1.1 Максимізація прибутку фірми на короткострокових тимчасових, інтервалах в умовах досконалої конкуренції.  [4, с. 79-82]

Умову мінімізації короткострокових витрат конкурентної фірми визначає правило найменших витрат. Це умова, при якій витрати мінімізуються в тому випадку, якщо кожна грошова одиниця, що витрачається на кожний ресурс, дає однакову віддачу — однаковий граничний продукт (МР).

Мал.1.2 Процес мінімізації  збитків на ринку досконалої конкуренції[2, с. 100]

Крива граничних витрат перетинає  криву граничного доходу в точці  яка знаходиться вище кривої середніх змінних витрат, але нижче кривої повних середніх витрат. Оскільки крива  попиту проходить нижче, ніж крива  повних середніх витрат, фірма несе збитки від кожної проданої одиниці  продукції. Проте, крива попиту лежить вище, ніж крива середніх перемінних витрат, а це означає, що дохід від  кожної проданої одиниці продукції  більший ніж потрібно для покриття змінних витрат, але водночас недостатній  для покриття повних витрат. [2, с. 100]

Монопольний ринок

Для оптимізації обсягу виробництва  монополіст використовує універсальне правило граничного випуску. Головна  умова максимізації прибутку на ринку  чистої монополії полягає в тому, що фірма максимізує прибуток, коли обирвє такий обсяг виробництва, для якого гранична виручка дорівнює граничним витратим, а ціна при  цьому дорівнює ціні попиту для обсягу блага: [8, с.98]

Мал. 1.3 Максимізація прибутку монополією. Модель TRTC. [18]

Мал. 1.3 ілюструє прийняття рішення  монополістом за моделлю . Точки перетину кривих і є точками беззбитковості, а виробництво в межах обсягів, що відповідають цим точкам, є прибутковим.

Графічно оптимальний обсяг  випуску відповідає рівню виробництва, для якого криві і мають  однакові кути нахилу. На малюнку 1.3 їх показують проведені до кривих пунктирні  дотичні. Нахил кривої сукупного  виторгу , визначає величину граничного виторгу, а нахил кривої сукупних витрат – величину граничних витрат. Отже, на рівні випуску, що відповідає однаковому нахилу кривих і, монополія  максимізує прибуток згідно з правилом. [39]

Мал. 1.4 Максимізація прибутку монополістом. Модель MRMC. [3, с. 149]

На мал. 1.4 зображено процедуру  вибору оптимального обсягу виробництва  монополії за методом порівняння граничного виторгу і граничних  витрат . Якщо фірма вирішить виробляти, то вона максимізуватиме прибуток на обсязі, для якого граничний виторг дорівнює граничним витратам. На малюнку 1.4 монопольна ціна відповідає точці  на кривій попиту, а прибуток чисельно дорівнює площі прямокутника. [3, с. 150]

Якщо на оптимальному обсязі випуску ціна перевищує величину середніх сукупних витрат , монополія  максимізує економічний прибуток. Сукупний прибуток монополії можна розрахувати  за відомою нам загальною формулою:  

Мал. 1.5 Модель монопсонії [3,с. 170]

У короткостроковому періоді  монополіст, як і конкурентна фірма, здійснює виробництво, доки покриває свої змінні витрати, тому деякий час монополія  також може працювати з мінімальними збитками. Мінімальні збитки виникають  у випадку, коли за оптимального обсягу випуску монопольна ціна нижча, ніж  середні сукупні витрати, але  вища за середні змінні витрати. Таке становище може виникнути, коли фірма  залишається єдиним виробником товару, попит на який ще існує, але є досить незначним. [39]

Ринок монополістичної конкуренції

Метою фірми на ринку монополістичної  конкуренції у короткостроковому  періоді є максимізація прибутку. У короткостроковому періоді  фірма, що діє в умовах монополістичної  конкуренції, може отримувати економічні прибутки або зазнавати збитків. Однак фірма максимізує свої прибутки або мінімізує збитки тоді, коли виробляє обсяг продукції, який відповідає умові:

MC = MR.

Фірма призначає ціну Р* і отримує економічний прибуток (Р* – АТС*). Економічні прибутки, показані заштрихованим прямокутником, спонукатимуть нові фірми до входження у галузь. У результаті ці прибутки фірми зникнуть.

Мал. 1.6 Максимізація прибутку фірмою монополістом-конкурентом в  короткостроковому періоді [3, с. 162]

Точка Е на лінії попиту D є станом короткострокової рівноваги монополістично конкурентної фірми. З графіка видно, що фірма одержує прибуток у короткостроковому періоді. Однак на ринку монополістичної конкуренції таке становище не є тривалим. Графічно це відобразиться зсувом лінії попиту вліво, при цьому вона стане більш еластичною. [3, с. 163]

Мал. 1.7 Збитки монополістично-конкурентної фірми у короткостроковому періоді[4, с. 92]

Якщо ж на ринку складеться несприятлива ситуація з середніми загальним  витратами, то фірма в умовах монополістичної  конкуренції зазнаватиме збитків  у короткостроковому періоді. Збитки показані заштрихованим прямокутником на цьому рисунку.  [4, с. 93]

Мал. 1.8 Графік вибору оптимального обсягу у короткостроковому періоді  при максимізації прибутку [10, с. 246]

У першу чергу звертає на себе увага крива попиту (D). Вона задовольняє  умову недосконалої конкуренції  – попит має негативний нахил. Фірма, що діє в умовах монополістичної  конкуренції, завдяки диференціації  продукту на своєму сегменті ринку  має монопольну владу, тому і крива  попиту здобуває характерний негативний нахил: ріст обсягу реалізації досягається  за рахунок зниження ціни. 

 Фірма нарощує виробництво доти, поки додаткові витрати, пов'язані з випуском ще однієї одиниці продукції, не починають перевищувати додатковий дохід від її реалізації . Відповідно точка перетину MC і MR на графіку дає той обсяг випуску продукції Q , продаючи який за ціною Р фірма максимізує свій прибуток (Мал. 1.8) чи мінімізує збитки (Мал. 1.9)[10, с. 246]

Мал. 1.9 Графік вибору оптимального обсягу випуску фірмою, що мінімізує витрати. [10, с. 248]

Попит і граничний доход  залежать також від цін, установлених конкуруючими фірмами. Якби вони знизили  свої ціни, то дана фірма безалкогольних напоїв продала б менше за даною  ціною. Протилежне було б справедливо, якби конкуренти підняли свої ціни. Але, як уже говорилося раніше, монопольна-конкурентна  фірма не враховує реакції конкурентів, коли встановлює ціни або орієнтири  з обсягів продажу. [34]

Олігопольний  ринок

На олігополістичному ринку  діють дві протилежно спрямовані сили: зацікавленість фірм у максимізації сукупної маси прибутку для всієї галузі та егоїстична зацікавленість кожної фірми у максимізації своїх власних прибутків шляхом зниження ціни на продукцію. „Дилема олігополістів” відображає вплив цих двох сил на рішення конкурентів: вдатися до агресивної конкуренції чи пасивно співіснувати. Конкуруючи пасивно, всі одержать вищі прибутки. Водночас кожен усвідомлює, що суперники відчувають спокусу збити ціни, тому фірми побоюються конкурувати пасивно.

Узагальнена  концепція  рівноваги  олігополії  була обґрунтована  математиком  Дж.  Нешем  і  знайшла  широке застосування.  Рівновага  Неша  –  це  набір  таких  стратегій, коли  кожен  економічний  суб’єкт  обирає  найкращий  для  себе варіант  дій,  виходячи  з  того,  що  інші  учасники  дотримуються певної (даної) стратегії. Оскільки кожен  гравець не має причин відхилятися  від оптимуму, ці стратегії стабільні. [35]

Модель Курно – це  модель  простої  дуополії, – олігополії  з  двома  фірмами. Обидві  фірми  приймають  рішення одночасно. Ціна, яку фірми приймуть, залежатиме від  сумарного обсягу  виробництва  обох  фірм.  Припускається  також,  що  дві фірми  мають  рівну  економічну  силу  і  випускають  однорідну продукцію за відомої  їм лінійної функції ринкового попиту:

P = a – b(Q1 + Q2 )

де  a,b – позитивні числа, а Q1 і Q2  – обсяги випуску фірми 1 і  фірми 2. Граничні  витрати  приймаються  нульовими  або постійними, що є спрощенням і не впливає на висновки аналізу. Якби  фірма 2 зовсім  не  випускала  продукцію,  тобто  Q2 = 0, крива  попиту  на  продукцію  фірми 1 співпадала  б  з  кривою ринкового  попиту.  Якщо  фірма 2 забезпечуватиме  перші  Q2  одиниць  ринкового  попиту,  тоді  крива  попиту  на  продукцію фірми 1 визначатиметься  рівнянням: 

P1 = a – b(Q1 + Q2)   або   P1 = (a − bQ2) – bQ1.

Мал. 1.10 Максимізація прибутку дуополістом  в моделі Курно [10, с. 271]

Графічно  крива  попиту  для фірми 1 одержується  шляхом зміщення  вертикальної  осі праворуч  на  величину  обсягу виробництва  (Q2)   другої  фірми  (Мал. 1.10). Частина  початкової кривої ринкового попиту  D , що знаходиться  праворуч  від  нової вертикальної осі (пунктирна  вісь P′ ), є кривою попиту фірми 1. Її називають кривою залишкового попиту.  Їй  відповідає  крива граничного виторгу  MR1. 

Модель  Бертрана досліджує ситуацію  цінової  конкуренції,  коли  дві  фірми  виробляють однорідну продукцію. Але тепер фірми змінюють стратегічний показник – вони  вибирають  ціни,  а  не  обсяги  випуску.  Вони конкурують,  знижуючи  ціну  товару  та  збільшуючи  обсяг випуску.  Якщо  одна  з  фірм  знизить  ціну,  вона  забезпечить товаром весь ринок, а фірма з вищою ціною не продасть нічого. Тоді  інша  фірма  також  знизить  ціну.  Вони  досягають  рівноваги Неша, яка в даному випадку є нічим іншим, як конкурентною рівновагою. Обидві знають, що робить конкурент, і в них немає жодних  причин  відхилятись  від  рівноваги.