Тележечное отделение

Основним о’єктом будівництва є головний корпус в складі головних, заготівельних і допоміжних ділянок відділень і складів.

Усі допоміжні і заготівельні ділянки і склади виконані у вигляді  прибудов до головного корпусу, що дозволяє виконувати ремонт і подачу частин в найкоротший проміжок часу і простору. Розташування головного корпусу виконано так, що віконні прорізи знаходяться переважним чином з південної сторони, що дозволяє максимально використовувати природне освітлення в ремонтних цехах. Також сторона переважного вітру по відношенню до планування головного корпусу дозволяє забезпечити нормальну природну операцію.

Розташування виробничих приміщень по приципу максимального  об’єднання, наприклад, вагоноскладальний візково-колесний з роликовим відділенням і ремонтно-комплектуальна ділянки розташовуються в головному корпусі. На північній стороні розташовані адміністративно-побутовий корпус.

Котельні склади з  легкоспалиховими матеріалами розташовують з навітряної сторони окремо від  головного корпусу.

 

2.6.2 Інженерні мережі і комунікації

 

Для забезпечення діяльності вагонного депо передбачено будівництво  інженерних мереж і комунікацій. Депо є великим споживачем електорєнергії і води. і відповідно при проектуванні генерального плану депо передбачено  проведення водопроводу і каналізації, лінія електропередачі, повітропровід, система опалення.

 

    2.6.3 Оземлення і благоустрій

 

Для забезпечення гарних санітарно-гігієнічних умов на площадці депо передбачено оземлення в  розмірі 15% від площі забудови.

Передбачені також площадки для відпочинку працівників депо. Їдальня, душова, кімнати перевдягання виконані для максимально можливого благоустрою працівників. Також для підвищення безпеки виконано за найкоротшою відстанню пішохідний рух працівників депо до побутових та робітничих міст без перетинання або з найменьшою кількістю перетинання в одному рівні з головними потоками вантажів і відремонтованих вагонів.

 

2.6.4 Транспортні  операції

          

Вагонне депо проектовано  з двостороннім примиканням до станції  без перетинання головних шляхів і створенням кутових потоків при подачі вагонів до ремонту і прибирання їх після ремонту. Ширина залізничних в’їздів 4,8м. Пішохідні доріжки шириною 0,75м.

Вагони, що знаходяться  в ремонті. а також усі вантажі, прибулі на адрес вагонного депо подаються маневровим локомотивом станції на прийомо-відправні шляхи.

З прийомо-відправних шляхів маневровий локомотив виставляє  прибулі вагони з вантажами на фронти завантажувальні-розвантажувальні роботи, а прибулі в ремонт вагони - на шляхи відстою в відділення ремонту й далі на ділянки для ремонту.

З відремонтованих вагонів  і порожняка маневровим локомотивом  депо на прийомо-відправних шляхах формується склад, який потім станційний локомотив  забирає для відправлення на лінію. Також є шляхи екіпіровки, обмивки і встановлення машин для чищення вагонів, шляхи для обгону і потокового проходження рухомого складу на території депо.

Для забезпечення зв’язку вагонного депо з містом автотранспортом, а також для здійснення пожежних проїздів необхідно проектувати дороги і площадки з твердим покриттям.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3 Проектування  вагонозбірної дільниці у об’ємі технічного проекту

3.1 Призначення  дільниці

 

 Вагонозбірна дільниця  призначена для виконання ремонтно-збірних  та монтажних робіт безпосередньо на вагоні. У процесі зборки також проводиться відновлення пошкоджених поверхонь деяких вузлів вагона (наприклад, наплавлення поношених поверхонь елементів рами, заварка тріщин у кузові і т. і.). Ремонтно-збірні роботи часто супроводжуються операціями свердлення отворів, нарізання різьби, зачищення поверхонь, промивки і змазки частин вагона. Вагонозбірна дільниця - одна з ведучих ділянок, яка має велику роль організуючої ланки в усій діяльності підприємства.

Виробничий процес вагонозбірної  дільниці являє собою складну систему, яка складається з великої кількості різнорідних операцій протікаючих в тяжкій взаємодії.

Головна і обов’язкова умова нормальної роботи вагонозбірної дільниці - забезпечення безперебійного постачання матеріалами та об’єктами ремонту. Рівномірне завантаження цеху по об’єму роботи відповідно їх потужності забезпечує ритмічну і постійну роботу вагонозбірного підприємства в цілому.

 

3.2 Розрахунок  виробничої програми дільниці.

 

Завданням на дипломний  проект план деповського ремонту вагонів за рік складає 3600 вагонів.

Річний фонд робочих  днів для вагоноремонтного депо складає:

Ф^річ_дел = Д_к - (d_нр - d_cp) ,                                                                      (3.1)

де    Д_к  - кількість календарних днів за рік;

d_нр - кількість неробочих днів за рік;

d_ср - кількість скорочених на 1 годину робочих днів;

Тоді ми можемо визначити  добову програму деповського ремонту  вагонів.

Ф^річ_дел = 365 - (126 - 8) = 247 (днів).

Тепер ми можемо визначити  добову програму деповського ремонту вагонів за формулою:

N^доб_деп = N^річ_деп / Ф^річ_деп ,                                                                     (3.2)

де    N^доб_деп - планове значення деповського ремонту вагонів;

Ф^річ_деп - річний фонд робочих днів;

N^доб_деп = 3600 / 247 = 14,5.

Приймаємо 15 вагонів.

 

3.3 Виробнича  структура і система управління.

 

Виробнича структура  і система управління дільниці у  вигляді схем:

 

 

 

 

 

 

 

Малюнок – Структура  управління вагонозбірної дільниці.

 

3.4 Обгрунтування  метода ремонту піввагонів.

 

Найважливішою умовою високих показників у роботі депо є ритмічний випуск вагонів з ремонту, що здобувається правильною організацією робочого процесу і застосування передових методів праці.

У зв’язку з тим, що депо спеціалізується на ремонті одного виду вагонів, то застосовується потоково-конвейєрний вид ремонту, який є найбільш прогресивним методом, все ширше упроваджуваному на мережі залізничних доріг.

Важливою умовою доцільності  упроваджування потокової лінії  є наявність відповідного об’єму робіт для завантаження потокової лінії.

При визначенні мінімального плану випуску виробів, доцільного для організації потокової лінії, необхідно мати увагу раніше всього трудоміскість ремонту.

Під основу розрахунку мінімального випуску виробів, при якому доцільно використовувати потокову лінію, береться відношення між фондом часу роботи потокової лінії у розглянутий період, в установленій тривалості циклу для визначеного виду ремонту числом позицій (фронт роботи) проектованої лінії.

Розрахунок ведеться на основі формули:

N_вир× Т_пр = F_пл ×Ф_пл ,                                                                           (3.3)

де   N_вир - кількість відремонтованих вагонів на потоковий лінії за                 визначений період, шт. ;

Т_пр   -   норма простою одного виробу (вагона) у ремонті робочих днях або годин;

F_пл   -   фонд робіт потокової лінії, у вагонах.

Враховуючи, що F_пл = q_л× К_в запишемо:

N_вир × Т_пр = F_пл × q_пл ,                                                                            (3.4)

звідси

N_вир = (F_пл × q_пл × К_в) / Т_пр ,                                                                   (3.5)

де    q_пл - кількість позицій на потоковій лінії, шт.

        К_в - кількість вагонів на одній позиції, шт.

Оскільки практично  потокова лінія може бути організована при кількості позицій менше двох, тобто q_пл = 2, мінімальна кількість вагонів визначається за формулою:

N_min = (2 × F_пл × К_в) / Т_пр ,                                                                     (3.6)

Підставивши значення отримаємо:

N_min = (2 × 4060 × 1) / 12 = 676 (вагонів).

Так, як задана програма ремонту в декілька разів перевищує  мінімальне число вагонів для  упровадження потокової лінії, то ми можемо зробити висновок, що в даному випадку потокова лінія доцільна.

 

3.5 Проектування потокової лінії.

3.5.1 Розрахунок  параметрів потоково-конвеєрної  лінії.

 

Обираємо число позицій, виходячи з обраного техпроцеса рівному 5.

Такт - це проміжок часу між  закінченням надходженням вагону на позицію з попередньої позиції  і початком руху вагона з позиції на наступну позицію.

Величину теоретичного такту визначаємо за формулою:

r_теор = t_см / П = 8 / 51,5 (год.),                                                             (3.7)

де    t_см - 8 год. - тривалість зміни;

        П  - 5 - передбачуване число тактів.

Час робочого ходу конвеєра визначаємо за формулою:

t_p = (L_в + L_z) / V_p ,                                                                                (3.8)

де    L_в  - довжина вагона по вісям автозчіпок, м ;                                        

        L_z  - відстань між вісями зчеплення сусідніх вагонів, м ;

        V_p  - швидкість руху вагона на потоковій лінії при робочому ході ;

         t_p = (14,73 + 3) / 400 = 0,044 (год.)

Технологічний такт відрізняється  від теоретичного на величину часу робочого ходу конвеєра і визначається за формулою:

r_техн = r_теор - t_p ,                                                                                    (3.9)

Підставивши отримаємо:

r_тех = 1,6 - 0,044 = 1,556.

Перевіряємо правильність вибору числа позицій потоково-конвеєрної лінії по щільності робіт:

Р_п = Q_в / (q_пл × r_теор × К_в) ,                                                                  (3.10)

де    Q_в - трудомісткість ремонтних робіт на вагоні, люд. ;

        К_в - кількість вагонів на одній позиції ;

Підставляємо:

Р_п = 15 / (5 × 1,556 × 1) =  2.

Величина Р_п в межах допустимих значень.

Визначаємо кількість  потокових ліній за формулою:

П_пл = (N_в × r_техн) / (F_д × К_в × h₁),                                                         (3.11)

де    N_в - задана програма ремонту вагонів;

        F_д - дійсний річний фонд часу роботи потоково-конвеєрної лінії (пкл), год;

h₁  - коефіцієнт використання робочого часу пкл.

Підставивши отримаємо:

П_пл = (3600 × 1,556) / 4060 × 1 × 0,85 = 1,6 = 2 (пот.л.).

Визначаємо фактичну програму ремонту вагонів за формулою:

N_ф = (П_пл × F_д × К_в) / r_техн ,                                                                 (3.12)

N_ф = (2 × 4060 × 1) / 1,556 = 5218 (ваг).

Визначаємо ритм потокової  лінії:

R_пл = 1/ гп.л. = 1 / 1,6 = 0,6 (год),                                                    (3.13)

Визначаємо темп потокової  лінії:

t_п.л = (F_д × h₁ × П_пл) / N_ф ,                                                                   (3.14)

Підставивши значення у  формулу отримаємо:

t_п.л. = (4060 × 0,85 × 2) / 5218 = 1,32 (ваг/год).

Визначаємо фронт роботи дільниці:

Ф_п.л. = q_п.л. × К_в ,                                                                                 (3.15)

Підставляємо:

Ф_п.л. = 5 × 1 = 5 (ваг).

Визначаємо загальний  фронт роботи дільниці:

Ф_заг = q_п.л. × П_п.л. ,                                                                               (3.16)

Підставляємо:

Ф_заг = 5 × 2 = 10.

 

3.5.2 Технологічний  процес ремонту піввагонів

 

3.5.2.1 Організація  робочого місця

 

Деповський ремонт вагонів відбувається потоковим методом  з перекиданням кузовів піввагонів на 7 позиціях, 5 з яких розташовані в збірному цеху і 2 позиції підготування і повне фарбування вагонів розташовані за межами цеху.