Системи відеоспостереження

Цифрові телекамери – відкривають нові, практично не обмежені можливості поліпшення якості відеосигналу. Аналоговий сигнал, що знімається з ПЗС-матриці, проходить через аналого-цифровий перетворювач, розміщений усередині телекамери. Потім сигнал розділяється на яркістну і колірну компоненти, обробляється і коректується мікрокомп’ютером, який убудований в камеру. Після цього сигнал перетворюється назад в аналоговий і виводиться з камери. Якість сигналу, одержуваного за допомогою цифрових камер, значно краще аналогового. Цифровий сигнал має мінімальний колірний шум, більш чітке зображення, кращу якість передачі кольору. Автоматичний баланс білого з автотрасировкою, використовуваний у цифрових камерах, регулює передачу кольору в окремих зонах екрана, а не усереднює повну колірну складову, як це робиться в аналоговій техніці. Нова технологія дозволила поліпшити дозволену здатність і чутливість.

Крім цього є технічні характеристики і властивості, у відношенні яких завжди повинні прийматися індивідуальні  рішення: чутливість в інфрачервоній  області, компенсація пікової засвітки, можливість зовнішньої синхронізації, зовнішній вплив внутрішнього контуру регулювання. При використанні цих критеріїв рішення повинні прийматися не в користь камер з найкращими технічними характеристиками, а виходячи з економічних розумінь на користь характеристик, достатніх для рішення поставлених задач .

 

Об’єктиви

 

Камери використовуються з об’єктивами. Об’єктив служить  для фокусування зображення на матриці  камери. Важливою характеристикою є - кут огляду об’єктива. У залежності від завдань, що стоять, застосовують об’єктиви з кутом огляду від  декількох градусів (для концентрації уваги на віддаленому об’єкті) до 180 градусів (для огляду великої території). Стандартний кут огляду людського  ока 60-70 градусів, тому об’єктиви з  широкими кутами огляду вносять істотні  перекручування в зображення.

Кут огляду у великій мірі залежить від фокусної відстані. Чим  менше фокусна відстань, тим більше кут огляду об’єктива, і навпаки. У системах телевізійного зображення застосовують об’єктиви з фокусною відстанню від 2,8 мм (об’єктиви з  широкими кутами огляду) до 12 мм (вузькоспрямовані об’єктиви).

Якщо заздалегідь знати  габарити і віддалення об’єкта спостереження, то фокусну відстань можна розрахувати по формулах:

,

,

де D − відстань до об’єкта;

f − фокусна відстань;

H і L − вертикальний і горизонтальний розміри об’єктива;

h і l − розміри зображення об’єктива на ПЗС − матриці.

Щоб зображення займало максимальну  площу матриці, для розрахунку в  якості v і h беруть габарити матриці (для камер з матрицею 1/2" h=4,8 мм, l=6,4 мм; для камер з матрицею 1/3" h=3,6 мм, l=4,8 мм). Наприклад, потрібно спостерігати камерою з матрицею 1/2", за фасадом будинку висотою 12 м і довжиною 17 м, що віддалений на 10 метрів. Підставивши у формулу ці значення, одержимо, що для даного завдання необхідно об’єктив з фокусною відстанню менше 3,7 мм. Якщо вибрати об’єктив з більшою фокусною відстанню, то зображення не уміститься на матриці. А з об’єктивом, що має меншу фокусну відстань, зображення займе лише частину екрана монітора, що не ефективно. З існуючих об’єктивів оптимальним у даному випадку буде об’єктив з фокусною відстанню 3,5 мм.

У таблиці 1 представлений зв’язок між фокусною відстанню і кутом огляду об’єктива.

Таблиця 1. Зв’язок між фокусною відстанню і кутами огляду об’єктивів

Фокусна відстань, мм	Розмір ПЗС-матриці
	1/3"	1/2"	2/3"	1"
2,6	92,3	116,5
3,6	67,0	92,6
4,5	54,4	73,5
4,8	53,4	71,1	91,1
5,5	43,7	60,4	77,4	99,2
6,0	41,0	57,1	74,4
8,0	30,4	43,1	58,1
8,5	29,0	41,2	54,7
11,0	22,8	32,7	44,8
12,0	20,3	29,5
12,5	20,2	29,1	39,2	55,5
16,0	15,6	22,5	30,5
25,0	10,2	14,8	20,2	29,2
36,0	7,3	10,6
48,0	5,9	8,6
50,0	5,1	7,3	10,1	14,6
51,0	5,0	7,1
60,0	4,7
75,0	3,4	4,9	6,8	9,9
80,0	3,2	4,7
110,0	2,3	3,3	4,5
120,0	2,1	3,1
160,0	1,6	2,3	3,2	4,6
300,0	0,9	1,3	1,7	2,5
450,0	0,6	0,9	1,2	1,7

Часто в процесі роботи виникає необхідність змінити кут  огляду, більш детально розглянути якийсь об’єкт. Наприклад, при спостереженні  за прилягаючою до об’єкта територією необхідно мати, як повну картинку, так і можливість розрізняти дрібні деталі. У цьому випадку потрібно використовувати трансфокатори і поворотні пристрої. Трансфокатори (zoom) − об’єктиви з перемінною фокусною відстанню

При виборі об’єктива для  камери необхідно звернути увага  на формат об’єктива і відповідність  його формату ПЗС-матриці, використовуваної у телекамері. Формат об’єктива повинний дорівнювати, або бути більшим від формату матриці. При використанні об’єктива форматом меншим, чим формат камери, на моніторі вийде ефект тунелю − частина поля залишиться чорним. Застосування об’єктива форматом більшим від формату матриці, зменшує кут зору.

Об’єктиви підрозділяються  по типу керування діафрагмою. Є  об’єктиви без діафрагми (їх застосовують тільки з камерами, що мають електронний  затвор), об’єктиви з ручною діафрагмою (застосовуються при роботі в приміщеннях  з постійною освітленістю) і об’єктиви  з автоматичною діафрагмою (використовуються при вуличному спостереженні).

У свою чергу об’єктиви  з автодіафрагмою бувають двох типів: з "прямим приводом" ("Direct Drive") і "відео приводом" ("Video Drive"). Об’єктиви з "Video Drive" містять у собі всю автоматику, що у залежності від відеосигналу керує діафрагмою. Об’єктиви "Direct Drive" автоматики в собі не містять, двигуном, що закриває і відкриває діафрагму, керує постійна напруга, яка подаэться з телекамери.

Важливою характеристикою  об’єктива є − світлосила. Вона характеризує частку світлової енергії, що пропускається об’єктивом, і обчислюється як квадрат відносного отвору, помножений на коефіцієнт пропущення. У свою чергу, відносний отвір об’єктива − це відношення діаметра вхідної зіниці до задньої фокусної відстані.

 

Глава 2. Нормативно-правова  база

 

ДЕРЖАВHІ БУДІВЕЛЬHІ HОРМИ УКРАЇHИ. Проектування. Технічний захист інформації. Загальні вимоги до організації проектування і проектної документації для будівництва ДБH;

Закон України«Про будівельні норми» ;

ТПКО-95. Тимчасове положення  про категоріювання об'єктів. Затверджено наказом ДСТЗІ від 10 липня 1995 року № 35;

НД  ТЗІ 1.1-002-99. Загальні положення щодо захисту інформації в комп'ютерних  системах від несанкціонованого  доступу. Затверджено наказом ДСТСЗІ СБУ від 28 квітня 1999 року № 22.

НД ТЗІ 2.5-004-99. Критерії оцінки захищеності інформації в комп'ютерних  системах від несанкціонованого  доступу. Затверджено наказом ДСТСЗІ СБУ від 28 квітня 1999 року №22.

НД ТЗІ 2.5-007-2001. Вимоги до комплексу засобів захисту інформації, що становить державну таємницю, від  несанкціонованого доступу при  її обробці в автоматизованих  системах класу 1. Затверджено наказом  ДСТСЗІ СБУ від 18 червня 2001 року № 05.

НД ТЗІ 3.6-001-2000. Технічний  захист інформації. Комп'ютерні системи. Порядок створення, впровадження, супроводження  та модернізації засобів технічного захисту інформації від несанкціонованого  доступу. Затверджено наказом ДСТСЗІ СБУ від 20 грудня 2000 року № 60.

НД ТЗІ 3.7-001-99 Методичні  вказівки щодо розробки технічного завдання на створення комплексної системи  захисту інформації в автоматизованій  системі. Затверджені наказом Департаменту спеціальних телекомунікаційних систем та захисту інформації СБ України  від 28.04.99 р. за №22.

НД ТЗІ 2.1-001-2001 Створення  комплексів технічного захисту інформації. Атестація комплексів. Основні положення. Затверджено наказом ДСТСЗІ СБУ  від 9 лютого 2001 року  № 2.

НД ТЗІ 1.6-003-2004 Створення комплексів технічного захисту інформації на об’єктах інформаційної діяльності. Правила розробки, побудови, викладення та оформлення моделі загроз для інформації. Затверджено наказом ДСТСЗІ СБУ від 04 січня 2004 року.

НД ТЗІ 1.4-001-2000 Типове положення  про службу захисту інформації в  АС, Затверджено наказом ДСТЗІ  СБУ від 4 грудня 2000 року №53.

НД ТЗІ 3.7-003-05. Порядок  проведення робіт із створення комплексної  системи захисту інформації в  інформаційно-телекомунікаційній системі. Затверджено наказом ДСТСЗІ СБУ  від 08 листопада 2005 року № 125.

Тимчасові рекомендації з технічного захисту інформації у засобах  обчислювальної техніки, автоматизованих  системах і мережах від витоку каналами ПЕМВН (ТР ЕОТ-95), затверджене  наказом ДСТЗІ від 09.06.95 р. №25.

Правила забезпечення захисту  інформації в інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних системах, затверджені постановою КМ від 29 березня 2006 р. № 373.

 

Глава 3. Модель загроз, канали витоку інформації, модель порушника

 

Модель загроз – формалізований опис методів та засобів здійснення загроз для інформації (відповідно до ДСТУ 3396.2-97 Захист інформації. Технічний захист інформації. Терміни та визначення).

Кількість загроз, їх зміст, застосування засобів здійснення загроз для інформації для різних ОІД  відрізняються та визначаються на підставі ретельного обстеження ОІД 

Основні типи моделей загроз для інформації:

• моделі загроз для інформації, яка має обіг на ОІД (при створенні комплексів ТЗІ на ОІД);
• моделі загроз для інформації та моделі порушників в ІТС (при створенні КСЗІ в ІТС).

Основні принципи побудови моделі загроз:

• адекватність можливим загрозам;
• обґрунтованість – процес побудови здійснюється на основі повних та достовірних відомостей про об’єкт, про можливості і ТТХ засобів ТР, та про зовнішнє середовище (оточення об’єкта), дійсними на час розробки моделі;
• повнота (врахування всіх можливих загроз для інформації, що потребує захисту, перелік повинен бути максимально повними і деталізованим);
• комплексність (полягає у виконанні комплексу підготовчих заходів (категоріювання і проведення обстеження) та сукупності заходів з формування моделі загроз, а також у тому, що розроблення моделі загроз розглядається як невід’ємна частина сукупності робіт зі створення системи (комплексу) захисту інформації);
• поетапність побудови (розроблення моделі загроз є сукупністю послідовних етапів);
• первинність (модель загроз є першоосновою робіт зі створення системи (комплексу) захисту інформації та обґрунтовує проектування відповідних заходів із захисту;
• автоматизацію (можливість комп’ютерної формалізації можливих загроз та побудови моделі загроз на основі відповідних алгоритмів та математичного апарата);
• моніторинг можливих загроз (необхідність постійного (або періодичного відстеження та уточнення загроз безпеці інформації під час побудови та  супроводження моделі загроз);
• наочність (модель загроз при документальному оформленні повинна містити всі необхідні графічні та табличні матеріали).

Місце і важливість побудови моделі загроз під час створення комплексу ТЗІ на ОІД.

Етап побудови моделі загроз йде після проведення етапу обстеження на об’єкті (результати обстеження є вихідними даними) та може передувати етапу категорування на об’єкті (від умов розташування об’єкта, які описуються в моделі загроз, залежить його категорія);

• важливість етапу побудови моделі загроз обумовлюється необхідністю опису всіх можливих загроз для інформації, оскільки невідображена в моделі загроз загроза в подальшому не буде врахована в комплексі ТЗІ.
• модель загроз підлягає перегляду і корегуванню у разі виникнення змін в технічному оснащенні ОІД та в оточенні навколо нього. Якщо ці зміни значні, за рішенням керівника установи повинна бути розроблена та введена в дію нова модель загроз.
• модель загроз розробляється для кожного ОІД, який проектується, планується для введення в експлуатацію, експлуатується чи модернізується, силами призначеного наказом керівника установи штатного (позаштатного) підрозділу ТЗІ, відповідальних співробітників або співробітника. При необхідності для розроблення моделі загроз можуть залучатися інші компетентні в сфері ТЗІ спеціалісти установи.