Функції та юридичні властивості Конституції України, їх загальна характеристика

Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України

Дніпропетровський національний унівкрситет

імені Олеся Гончара

Юридичний факультет (центр заочної та вечірньої  форм навчання)

Кафедра теорії держави та права, конституційного  права та державного управління 
 
 
 

Контрольна  робота

з дисципліни «Конституційне право України»

на тему: «Функції та юридичні властивості Конституції України, їх загальна характеристика» 
 
 
 
 
 
 

                                    Виконала: студентка

                                    групи ЮП-11-1з

                                    Корольова Юлія Василівна 

                                    Перевірив: доцент

                                    Грабильніков Анатолій Васильович 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Дніпропетровськ 2011

План 
 

Введення

1. Поняття конституції  України та її загальна характеристика

2. Юридичні властивості Конституції України

3. Основні функції конституції України

     3.1. Установча функція

     3.2. Організаторська функція

     3.3. Зовнішньополітична функція

     3.4. Ідеологічна функція

     3.5. Юридична функція

Висновки

Список використаних джерел 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

      Введення 

     Неможливо уявити демократичну державу сучасного світу, яка б не мала своєї конституції. Адже саме в конституції закріплюються вихідні положення, на яких ґрунтуються найголовніші форми життя суспільства. Вона закладає підвалини організації та функціонування держави і громадських структур, формулює основи правового статусу особи, є базисом усієї правотворчої діяльності.

     Сутність  конституції - це її внутрішня основа, смисл, найбільш важливі якості і  властивості, які визначають всі  структурні та функціональні характеристики основного закону суспільства й  держави, що знаходять свій предметний вираз у його змісті. Це найбільш узагальнююча категорія, яка уособлює істотні ознаки соціального, політичного призначення та нормативно-правового змісту конституції.

     Сутність  конституції знаходить своє втілення в найрізноманітніших аспектах. Крім юридичного важливий, перш за все, соціально-політичний аспект конституції. Це своєрідний суспільний договір, який фіксує і узгоджує політичні інтереси різноманітних соціальних груп, прошарків, класів тощо. Більшість з них виникає і реалізується в політичній сфері, яка як відомо, є об’єктом діяльності політичних партій, громадських рухів та інших соціальних об'єднань.

     Така  діяльність знаходить свій вираз  в різноманітних правових, в тому числі й конституційних документах. Тобто конституція не може не враховувати дійсний стан речей, не фіксувати їх у відповідних її положеннях. Без такого узгодження неможливо досягти соціальної злагоди, забезпечити законність і правопорядок. 
 
 
 
 
 

      1. Поняття конституції України та її загальна характеристика

     Термін "конституція" походить від латинського слова constіtutіo, що означає "устрій", "встановлення". Так іменувалися деякі з актів, що видавалися римськими імператорами. Застосування терміна "конституція" в сучасному його розумінні пов'язане з епохою буржуазних революцій. Конституції стали юридичною формою правового захисту найважливіших інтересів молодої буржуазії. Першими писаними конституціями — єдиними основними законами були Конституція США, прийнята в 1787 р. і чинна й дотепер, та Конституція Франції 1791 р.

     Конституція є основою конституційного права. Конституційне (державне) право — це система правових норм, насамперед принципів і норм конституції, які закріплюють заходи економічної і політичної організації суспільства, форми правління і державного устрою, порядок і принципи формування та компетенцію органів влади і управління, судову систему, правовий статус громадян.

     За  юридичною формою конституції можуть бути поділені на писані та неписані. Писані конституції являють собою єдиний нормативний акт, який має чітку  внутрішню структуру (розділи, глави, параграфи тощо) і прийнятий у суворо встановленому порядку. До цього виду належить абсолютна більшість конституцій, що діють у світі, в тому числі й Конституція України 1996 р. Неписані конституції складаються з кількох законів, що мають самостійне значення і прийняті в різний час і в різному порядку. Вони у своїй сукупності оголошуються конституцією держави. Прикладом такої конституції може бути Конституція Великобританії. Вона увібрала низку законів, перший з яких — "Велика хартія вольностей" — був прийнятий ще в 1215 р.

     За  порядком прийняття, зміни та відміни  конституції поділяються на гнучкі та жорсткі. У гнучких конституціях цей порядок мало чим відрізняється  від порядку, передбаченого для  всіх інших законів. Порядок прийняття, зміни та відміни жорстких конституцій суттєво ускладнений порівняно з усіма іншими законами. Тут потрібна не тільки більшість голосів депутатів, а й виконання низки додаткових процедур. Конституцію України слід зарахувати до жорстких.

     Відповідно  до державного устрою конституції поділяються на федеративні (Росія, США, ФРН, Індія та ін.) та унітарні (Україна, Франція, Білорусь, Болгарія, Словенія, Чехія та ін.).

     За  рівнем втілення приписів конституцій  у життя суспільства та держави  їх прийнято поділяти на фіктивні, положення яких не знаходять реалізації і підтвердження на практиці, та реальні, якщо суспільні відносини відповідають конституційним настановам.

     Той факт, що конституція покликана закріплювати й регулювати найважливіші суспільні  відносини, зумовлює її провідне місце в системі законодавства будь-якої країни. Кожна галузь законодавства має свій виток у тому чи іншому положенні конституції. Поняття конституції неможливо розкрити повною мірою без з'ясування питання про її не тільки юридичну, а й соціально-політичну природу.

     В основі її аналізу у вітчизняній  літературі радянських часів традиційно лежав класовий підхід. Конституція  згідно з таким підходом розглядалась як продукт класової боротьби, як форма  вираження класових інтересів (панівного  класу, блоку, коаліції, союзу класів). Такий однобічний підхід до з'ясування соціально-політичної природи (суті) конституції нині значною мірою подоланий, хоч рецидиви попереднього мислення все ще даються взнаки. Суть конституції і нині почасти трактується як форма вираження інтересів домінуючих у суспільстві політичних сил, інтересів народу тощо.

     Не  заперечуючи впливу на соціальну  сутність конституції політичних чинників, зокрема співвідношення політичних сил, разом з тим не слід, очевидно, зводити її до форми виразу інтересів певних сил чи навіть народу в цілому.

     Як  зарубіжна, так і наша власна історія  свідчать про те, що конституції  приймаються в результаті компромісу між різними соціально-політичними  силами з таких докорінних питань як межі втручання держави в життя  суспільства і окремих індивідів, форми організації і здійснення державної влади, права і свободи людини. Як вираження такого компромісу слід розглядати також Конституцію України.

     Зміст конституції проявляється в її формі, тобто у способі організації  і вираження закладеного в ній нормативно-правового матеріалу.

     Традиційно  за формою вираження останнього конституції  поділяються на писані і неписані. До писаних належать конституції, складені у вигляді єдиного нормативного акта (документа), побудованого за певною схемою, а до неписаних - конституції, які складаються з багатьох законів, судових прецедентів, правових звичаїв, конституційних угод тощо.

     Конституція України є Основним Законом держави  тому, що вона наділена особливою, найвищою юридичною силою, яка знаходить свій вияв у низці положень.

     1. Конституція виступає базисом  для поточного законодавства.  Всі закони та інші нормативні  акти мають випливати з Конституції  і не суперечити їй. "Закони  та інші нормативно-правові акти  приймаються на основі Конституції  України і повинні відповідати їй" – ст. 8 Конституції України.

     2. Існує особливий, порівняно з усіма іншими законами, порядок прийняття, зміни та відміни Конституції.

     3. Контроль за додержанням Конституції здійснює особливий орган – Конституційний Суд України. Тільки до його компетенції належить вирішення питань про відповідність законів та інших правових актів нормам Конституції. Аналогічні органи є в багатьох сучасних державах, хоч називаються вони по-різному.

     4. Міжнародні договори, які укладає  держава, не можуть суперечити Конституції.

     5. Конституція регулює найважливіші  суспільні відносини в країні.

     Джерелами конституційного права в Україні  вважаються чинні нормативно-правові  акти, що містять конституційно-правові  принципи і норми. До таких належать:

     1) Конституція України – основне джерело права;

     2) конституційні закони – закони, що вносять зміни й доповнення до Конституції або скасовують її окремі норми;

     3) органічні закони – закони, якими деталізуються норми Конституції й ухвалення яких передбачено в Конституції;

     4) звичайні закони, що містять конституційно-правові  принципи й норми;

     5) інші акти Верховної Ради України  та акти Всеукраїнського референдуму;

     6) певні нормативні акти Президента  України;

     7) деякі нормативні постанови Кабінету  Міністрів України;

     8) рішення та висновки Конституційного Суду України.

     До  законів, які входять до складу конституційного  законодавства, належать Закони України: "Про Конституційний Суд України", "Про Уповноваженого Верховної  Ради України з прав людини", "Про  Рахункову палату Верховної Ради України", "Про місцеве самоврядування в Україні" та інші. 

     2. Юридичні властивості Конституції України 

     Властивості Конституції України – це її специфічні риси, які відрізняють Конституцію від інших нормативно-правових актів, характеризують її сутність і зміст. Зазвичай виділяють юридичні, політичні та ідеологічні властивості Конституції України.

     Юридичні  властивості виражають правову  природу Конституції та визначають її місце у правовій системі держави, в системі національного законодавства. До основних юридичних властивостей Конституції України можна віднести такі:

     1. Конституція України як Основний  Закон є головним джерелом національного права України, ядром усієї правової системи, юридичною базою чинного законодавства. Ця властивість обумовлена тим, що Конституція України визначає сфери суспільних відносин, які підлягають правовому (зокрема законодавчому) регулюванню, встановлює ієрархію нормативно-правових актів. Так, наприклад, ст. 92 Конституції України встановлює досить широкий перелік питань, які визначаються або встановлюються тільки законами України. Вони стосуються прав і свобод людини і громадянина, громадянства, організації та діяльності органів державної влади, засад місцевого самоврядування тощо.

     2. Конституція України характеризується юридичним верховенством, що означає її пріоритетне становище в системі національного законодавства України, вищу юридичну силу щодо всіх інших правових актів. Принцип верховенства Конституції є проявом загальнішого принципу верховного права як необхідної ознаки правової держави, і цей принцип прямо закріплюється в ч. 2 ст. 8 Конституції України: «Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй». 
Конституція України характеризується верховенством не лише стосовно до актів національного законодавства, а й щодо міжнародних договорів, що передбачено ч. 2 ст. 9 Конституції: «Укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України».