Гендерне виховання

Важливими компонентами ґендерної  соціалізації особистості є ґендерна освіта та ґендерне виховання. Ґендерна освіта включає в себе: систематичне навчання, просвіту (тобто пропаганду й розповсюдження ґендерних знань  і ґендерної культури), стимулювання ґендерної самоосвіти.

Ґендерна  освіта вирішує наступні завдання в  загальному процесі соціалізації:

– ознайомлення молоді з інституційними цінностями, нормами і правилами  міжстатевого спілкування(норми релігії, накази і розпорядження, літературні  пасажі);

– формування адекватного розуміння дорослості: її змісту, істинних ознак, проявів і якостей;

– формування тілесної ідентичності, з  якою тісно пов’язаний психосоматичний  потенціал;

– розкриття особливостей жіночої  і чоловічої психології, а також  відмінностей поведінки представників різної статі

– формування у підлітків і молоді правильного уявлення про взаємини статей, засновані на системі загальнолюдських і національних моральних цінностей.

Отримані  ґендерні знання мають знайти заломлення в адекватній поведінці. А це вже сфера виховання. Ґендерне виховання – процес, спрямований на формування якостей, рис, властивостей, що визначають необхідне суспільству ставлення людини до представників іншої статі. Тому у сферу ґендерного виховання входять не лише такі специфічні відносини між представниками чоловічої і жіночої статі, як подружні, але й будь-які інші: в суспільному житті, праці, відпочинку тощо.

Мета  ґендерного виховання полягає не лише у формуванні правильного розуміння  сутності моральних норм та установок у сфері взаємин статей, але й потреби керуватися ними в усіх сферах діяльності. У процесі ґендерного виховання необхідно вирішити шерег конкретних педагогічних завдань, до яких відноситься формування:

– соціальної відповідальності у взаєминах  між статями, переконання, що і в сфері інтимних відносин людина не є незалежною від суспільства;

– прагнення мати міцну, дружну сім’ю, що відповідає сучасним вимогам суспільства: рівноправність батька й матері в  сім’ї, народження кількох дітей; свідоме  і відповідальне ставлення до їх виховання як до свого обов’язку перед суспільством загалом, своїми батьками і дітьми;

– здатності розуміння інших людей  і почуття поваги до них не лише як до людей взагалі, але й як до представників чоловічої чи жіночої  статі, здатності враховувати й поважати їх специфічні статеві особливості в процесі спільної діяльності;

– здатності й прагнення оцінювати  свої вчинки стосовно інших людей  з урахуванням статевої належності, виробляти поняття хорошого й  поганого вчинку в сфері цих відносин;

– усвідомлення себе представником своєї  статі, що підтримує самооцінку і  почуття самоповаги, впевненість  і потенціал самореалізації;

– необхідних навичок спілкування  й взаєморозуміння, а також здатності  приймати усвідомлені рішення в  сфері міжстатевих стосунків;

– уміння дружити і любити, досвіду  нестатевої любові.

Ґендерне  виховання необхідно здійснювати  з використанням усіх традиційних  засобів педагогічного впливу. Це такі:

– своєчасна реакція дорослих на ті чи інші особливості поведінки дітей  чи підлітків, їх взаємини з однолітками протилежної статі, емоційна оцінка цих особливостей; адекватна реакція на ті чи інші прояви сексуального розвитку дитини чи підлітка, що ґрунтується на розумінні того, що в їх розвитку є нормальним, а що – відхиленням від норми;

– приклади правильного ставлення  дорослих до представників іншої  статі. Дорослі не повинні доводити до дітей свої конфлікти, не варто  з’ясовувати в їх присутності  свої стосунки і т. п. Приклади можуть бути взяті також з творів художньої  літератури, кіно тощо.

Ґендерне  виховання пов’язане з моральним, фізичним, естетичним, розумовим і  трудовим. Наприклад, у процесі трудового  виховання створюються уявлення дітей про те, що праця людей  різної статі має свою специфіку, яка пов’язана з фізіологічними особливостями та історичним аспектом розвитку людини: праця чоловіків традиційно передбачає більші фізичні навантаження, ніж праця жінок. Зв’язок ґендерного виховання з фізичним аналогічний: на заняттях фізкультури підбирають такі вправи, які розвивають різні фізичні якості і формують певне ставлення до стилю поведінки (фігура, постава, хода, динаміка рухів). Ґендерне виховання пов’язане з естетичним, наприклад, в організації дозвілля, де враховуються надання переваги дітьми, залежно від статевих відмінностей. Зв’язок ґендерного виховання з моральним виявляється в ознайомленні дітей з елементарними поняттями про мораль, роллю в суспільстві людей різної статі, орієнтації дітей на майбутню соціальну функцію.

Специфіка ґендерного виховання полягає в  тому, що людина як суб’єкт діяльності не може виступати як безстатева істота. З одного боку, це означає, що для  виховання можуть бути використані  будь-які види діяльності, з другого – що важко знайти якийсь особливий вид діяльності, яку слід було б спеціально організувати чи стимулювати в інтересах ґендерного виховання. Тому той чи інший вид діяльності учнів – праця, спілкування, гра, навчання – може служити інтересам виховання, якщо педагоги враховують у процесі їх організації загальні закономірності і, крім того, оцінюють дії школярів з позицій ґендеру, беруть до уваги характер відмінностей між ними, ступінь їх важливості і суспільної цінності.

Способом прояву ґендерних особливостей дітей і відображенням рівня сформованості їх ґендеру є гра. В ній діти через виконання певних ролей засвоюють уявлення про ґендерну поведінку. Хлопчики частіше вибирають для гри „силові сюжети” й у зв’язку з цим – відповідні ролі. Дівчаткам більше імпонують ігри з традиційними жіночими ролями. Гра дає змогу засвоїти не лише соціальні ролі, але й набути навички спілкування й взаємодії з однолітками протилежної статі. Традиційні ігри спрямовані на засвоєння дитиною її ґендерної ролі, яка набувається саме в ролевій грі (у дочки-матері, війну).

У процесі ґендерної соціалізації велику роль відіграють дитячі іграшки. Наші дослідження засвідчили, що іграшки  та ігри допомагають дівчаткам вправлятися  в тих видах діяльності, які  стосуються підготовки до материнства і ведення домашнього господарства, розвивають уміння спілкуватися й навички співпраці. У хлопчиків все інакше: іграшки та ігри спонукають їх до винахідництва, перетворення оточуючого світу, допомагають розвинути навички, які пізніше ляжуть в основу просторових і математичних здібностей, заохочують незалежну, змагальну і лідерську поведінку.

У магазинах більшість іграшок  призначені конкретно для хлопчиків  або для дівчаток. Іграшки для  дівчат видно відразу – вони пов’язані  або з доглядом за собою (іграшкова косметика), або з турботою про дитину (ляльки), або з домашніми справами (іграшкові меблі, плити, посуд, побутова техніка). Іграшки для хлопчиків пов’язані з будівництвом (різні конструктори, кубики) або технікою (різні машинки) або з активною діяльністю (зброя, спортивний інвентар, м’ячі). Тобто іграшки розділялись за ґендерною ознакою.

З метою збагачення змісту ігор сімейної тематики ефективними виявляються  такі сюжетні лінії, як „В сім’ї  народилась дитина”, „Приїзд бабусі”, „Сім’я на дачі” та інші. В процесі таких ігор уточнюються уявлення дітей про особливості сімейного життя, про взаємодію поколінь, про дозвілля. В ігрових діях діти відтворюють поведінку, почуття, переживання своїх батьків так, як вони їх собі уявляють, відображають різні життєві ситуації. Діти грають в іграшки, допомагають батькам, читають історії з життя різних соціальних груп, слухають сімейні розмови та пасивно беруть участь у сімейних інцидентах. З такого повсякденного досвіду вони виносять уявлення про дії чоловіка й жінки в різних ситуаціях, про те, як чоловік і дружина мають ставитися один до одного. В діагностичній і психотерапевтичній практиці така техніка відома під назвою „психодрама” (Дж. Морено).

Сутність  ролевих ігор полягає не в акторській майстерності. Сценки (ігри) допомагають учням поставити себе в конкретну ситуацію й відчути на собі не свої почуття, а почуття й установки людини, особливо іншої статі, в заданій ситуації. Корисно уявити себе в становищі людини, яка сильно відрізняється від тебе. Наприклад, якщо молода людина розігрує роль одного з батьків, вона може зрозуміти позицію й точку зору батьків.