Юридичний аналіз злочинів, пов’язаних з перешкоджанням діяльності організацій та об’єднань громадян

   Кваліфіковані види злочину мають місце, коли масові заворушення призвели до: 1) загибелі людей; 2) інших тяжких наслідків.

   Під загибеллю людей розуміється заподіяння смерті двом або більше особам. До інших тяжких наслідків належать, зокрема, заподіяння одному потерпілому смерті чи хоча б одному тяжкого тілесного ушкодження.

   Хуліганство (ст.296 КК) Родовий об'єкт - громадський порядок та моральні основи життя. Безпосередній об'єкт основний - громадський порядок в сфері суспільно корисної діяльності, спокійних умов роботи, побуту та відпочинку людей. Безпосередній об'єкт додатковий - здоров'я особи, громадська безпека, авторитет органів влади.

   Об'єктивна  сторона хуліганства характеризується діями, що грубо порушують громадський порядок і супроводжуються особливою зухвалістю винятковим цинізмом.

   Хуліганство не обов'язково може вчинятись в  громадських місцях, це може бути і  в квартирі, і в безлюдному місці тощо. Спрямованість умислу та особливий мотив є основним критерієм відмежування хуліганства та злочинів проти життя і здоров'я особи.

   Склад злочину - формальний, оскільки він вважається закінченим з моменту вчинення суспільно небезпечних дій, передбачених диспозицією статті, незалежно від наслідків.

   Суб'єкт - фізична, осудна особа якій виповнилось 14 років.

   Суб'єктивна  сторона - умисна форма вини в вигляді прямого умислу.

   Мотив — явна неповага до суспільства, тобто прагнення продемонструвати свою зневагу до загальновизнаних норм і правил поведінки, показати свою зверхність, грубу силу, прагнення самоутвердитись за Рахунок приниження інших осіб чи порушення їхніх інтересів.

   Вказаний  мотив є обов'язковою ознакою  для суб'єктивної сторони хуліганства.

   Кваліфікуючі  ознаки:

   -   ч.2 ст.296 КК хуліганство вчинене групою осіб (див. ч.1 ст. 28 КК)

   -   ч.3 ст.296 КК діє передбачені частинами першою або другою ст.296 КК вчинені:

   а) особою, раніше судимою за хуліганство - тобто особою, яка має не зняту чи непогашену судимість за хуліганство;

   б)  пов'язані з опором представникові влади або представникові громадськості, який виконує обов'язки з охорони громадського nopядку чи іншим громадянам, які припиняють хуліганські дії.

   Опір  - активна фізична протидія здійсненню відповідними працівниками своїх обов'язків. Від опору як активної протидії слід відрізняти непокору, яка не є кваліфікуючою ознакою хуліганства і полягає у не виконанні вимог представника влади, громадськості або пересічного громадянина. Опір, який мав місце після припинення хуліганських дій також не є кваліфікуючою ознакою цього злочину. 
 

   ВИСНОВКИ 
 

   Таким чином, в даній роботі ми проаналізували злочини, пов’язані з перешкоджанням діяльності організацій та об’єднань громадян. Дані злочини розглядаються в Особливій частині Кримінального кодексу.

   Ці  злочини істотно порушують суспільні  відносини, які забезпечують нормальне  функціонування органів влади, місцевого  самоврядування, об'єднань громадян та їх представників; протидіють нормальній діяльності цих органів, послаблюють їх авторитет, заподіюють шкоду життю, здоров'ю, гідності або власності громадян, іншим об'єктам, які охороняються законом. 
Згідно зі ст. 39 Конституції України громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування. Стаття 340 є однією з юридичних гарантій реалізації громадянами України цього конституційного права.

   З об'єктивної сторони цей злочин виражається  у незаконному перешкоджанні  організації або проведенню зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій.

     Об'єктом злочину, передбаченого ст. 293 (Групове порушення громадського порядку) є порядок поведінки в громадських місцях груп людей. Він є важливим елементом усього громадського порядку. Груповий характер посягання значно підвищує суспільну небезпеку відповідних дій, які при вчиненні однією особою звичайно не ведуть до відповідних наслідків і не тягнуть за собою кримінальної відповідальності (про це свідчить, зокрема, порівняння санкцій ст. 293 та 296). 
 
 
 

   СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 

1. Кримінальне право України. Особлива частина: Підручник. (Ю.В. Александров, О.О. Дудоров, В.А. Клименко та ін.) / За ред. М.І. Мельника, В.А. Клименка. - К.: Юридична думка, 2004. - 656 с.
2. Кримінальне право України: Особлива частина: Підручик для студентів юрид. спец. вищ. закладів освіти / М. І. Бажанов, Ю. В. Баулін, В. Я. Тацій, В. В. – К., 2004
3. Селецький С.І. Кримінальне право України. Особлива частина Підручник / М. І. Бажанов, Ю. В. Баулін, В. І. Борисов та ін.; За ред. проф. М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – 2-е вид. , перероб. і доп. — К.: Юрінком Інтер, 2005. — 544 с.
4. Словарь-справочник уголовного права // http://www.info-law.ru/dic/
5. Удалова Л.Д. Кримінальний процес України. Особлива частина. Навчальний посібник. – К.: Кондор, 2005. – 152 с.