Способи захисту прав та свобод людини і громадянина

По-перше, прокуратура здійснює нагляд за додержанням законності у  цілому, а не в рамках окремих  правових сфер. По-друге, прокурорське втручання пов’язано лише з порушеннями  законів, тобто актів найвищої юридичної  сили, тоді як численні контролюючі  органи керуються в основному  підзаконними актами, різного роду положеннями та інструкціями. І, нарешті, прокуратура, здійснюючи нагляд за додержанням законів органами позавідомчого контролю, будучи системоутворюючим ядром суспільного контролю, сприяє підвищенню його активності та ефективності в боротьбі з правопорушеннями.

 Динаміка звернень  до прокуратури останнім часом  зумовлена певним зростанням  кількості порушень законів (зокрема,  конституційних прав громадян), посиленням  криміногенної ситуації в країні, кризовими політичними й економічними  явищами в житті суспільства.  В умовах сьогодення, коли значна  частина людей живе за межею  прожиткового мінімуму або навіть  за межею бідності, громадяни  не мають можливості звернутися  за захистом до суду, адвокатури, бо для цього необхідні кошти.  Не завжди реагують належним  чином на звернення громадян  посадові особи органів виконавчої  влади та місцевого самоврядування, не завжди чітко виконують  свої службові обов’язки працівники  правоохоронних органів та різних  контролюючих служб. Зміни в  законодавстві, відсутність належної  правової обізнаності громадян, а також деякі інші чинники  змушують громадян звертатися  за захистом своїх прав саме  до органів прокуратури. За  цих обставин виникає об’єктивна  вимога подальшого зміцнення  інституту прокуратури як гаранта  прав людини, посилення діяльності  її органів. [21, c. 122-123]

Доцільно зазначити, що в  певних сферах суспільних відносин, пов’язаних із забезпеченням прав, свобод і  обов’язків особи законодавець спеціально передбачає необхідність прокурорського нагляду. Зокрема, в Законі України  “Про оплату праці” (ст. 35) встановлено, що вищий нагляд за додержанням законодавства  про оплату праці здійснює Генеральний  прокурор України та підпорядковані йому прокурори. Відповідно до положень ст. 21 Закону України “Про статус ветеранів  війни, гарантії їх соціального статусу”, нагляд за додержанням і правильним застосуванням цього Закону всіма  організаціями, підприємствами, установами, посадовими особами та громадянами  здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами. На підставі ст. 37 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” нагляд за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища здійснює Генеральний прокурор України та підпорядковані йому органи прокуратури. Наглядовий аспект прокуратури закріплено і в інших законодавчих актах, що свідчить про те, що дану проблему законодавець вважає надзвичайно важливою, проблемою державного значення.

Органами прокуратури  України за останній час здійснено  ряд практичних заходів щодо перебудови роботи зі скаргами, забезпечення надійної охорони прав і законних інтересів  громадян. Повідомлення почали активніше  використовуватись для зміцнення  законності й правопорядку, посилення  прокурорського нагляду, поліпшення діяльності правоохоронних органів щодо боротьби з правопорушеннями. Стан роботи зі скаргами громадян постійно аналізується як у центральному апараті, так і  на місцях. Результати обговорюються  на колегіях. Заслуховуються керівники  структурних підрозділів, відповідних  прокуратур. Дедалі ширше запроваджується  гласність цієї роботи. Матеріали  за фактами порушень прав громадян постійно публікуються у пресі. Поряд  із випадками, коли окремі скарги не дістають правильного вирішення на місцях, є випадки, коли громадяни протягом тривалого часу змушені звертатись до обласних прокуратур і апарату  Генеральної прокуратури України. Тому Генеральним прокурором України  запропоновано якомога ширше  використовувати засоби масової  інформації для виховання у громадян поважного ставлення до закону. Зокрема, працівники прокуратури у виступах у пресі, по радіо і на телебаченні  більше уваги мають приділяти  роз’ясненню законодавства про  порядок розгляду звернень громадян. [22, c. 191-193]

Прокуратура здійснює нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову  діяльність, дізнання, досудове слідство. При цьому прокурор може:

• скасовувати незаконні і необгрунтовані постанови слідчих та осіб, які провадять дізнання;
• давати письмові вказівки про розслідування злочинів, про розшук осіб, які вчинили злочини;
• доручати органам дізнання виконання постанов про затримання, привід, взяття під варту, проведення обшуку, виїмки, розшук осіб, які вчинили злочини, виконання інших слідчих дій, а також дає вказівки про вжиття необхідних заходів для розкриття злочинів і виявлення осіб, які їх вчинили;
• санкціоновувати (дозволяти) проведення обшуку, відсторонення обвинуваченого від посади та інші дії слідчого і органу дізнання у випадках, передбачених законодавством;
• давати згоду або подавати до суду подання про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту;
• усувати особу, яка провадить дізнання, або слідчого від дальшого ведення дізнання або попереднього слідства, якщо вони допустили порушення закону при розслідуванні справи;
• порушувати кримінальні справи або відмовляти в їх порушенні; закривати або зупиняти провадження в кримінальних справах; давати згоду на закриття кримінальної справи слідчим в тих випадках, коли це передбачено законодавством; затверджувати обвинувальні висновки (постанови); направляти кримінальні справи до суду.

Прокурор здійснює також  інші повноваження, надані йому законодавством. При цьому, вказівки прокурора органам  дізнання і попереднього слідства у  зв'язку з порушенням і розслідуванням ними кримінальних справ є для  цих органів обов'язковими. [20, c. 2]

На прокуратуру також  покладена функція нагляду за додержанням законів при виконанні  судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні до осіб інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян. Це означає, що прокурор контролює, чи не порушуються права людини в місцях позбавлення волі, при проведенні примусового лікування тощо.

Отож, Конституція України  наділила прокуратуру достатнім  обсягом повноважень для ефективного  захисту прав і свобод громадян у  таких виняткових ситуаціях, коли особа  стає учасником (стороною) спору, який вирішується у судовому порядку, або коли вона стала об'єктом зацікавленості правоохоронних органів, які займаються розслідуванням злочинів та виконанням покарань за їх скоєння.

Однак, згідно з чинним законодавством, такими особливими випадками життя  діяльність прокуратури щодо захисту  прав людини не обмежується. Не менш важливою функцією, закріпленою у Законі "Про  прокуратуру", є здійснення прокурорського нагляду за дотриманням законів  в Україні. При цьому Генеральний  прокурор України та підпорядковані йому прокурори здійснюють нагляд за дотриманням всього чинного законодавства  усіма суб'єктами суспільного та державного життя (кожним органом держави, підприємством, особою тощо). Виявивши порушення, прокурор належним чином  реагує на них, приймаючи і направляючи  відповідним суб'єктам-порушникам акти (протести, приписи, подання, постанови), які зобов'язують припинити порушення  або вжити заходів для запобігання  порушенням у майбутньому. У ході такої роботи відновлюються і  порушені права громадян.

ВИСНОВКИ

Відповідно до ст. 2 Конституції  України людина, її життя, здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в України  найвищою соціальною цінністю. Означене Конституційне положення визначає один із найважливіших напрямів діяльності держави в сучасних умовах. Безсумнівне значення та актуальність указаних проблем обумовили їх дослідження кращими представниками світової науки з різних країн.

У багатьох конституціях відмінність  між правами людини і громадянина відбивається у формулюваннях відповідних статей. Коли йдеться про права людини, звичайно використовуються визначення «кожний», «ніхто», «усі» або «визнається право», «гарантується свобода» та подібні словосполучення абстрактного, безособового характеру. Що ж до прав громадянина, то вони, як правило, адресовані саме громадянам: «громадянин (громадяни) може» тощо.

Права людини і права громадянина  є тісно взаємозалежними, однак  не тотожними поняттями. Громадянин — людина, яка законом визнається юридичне належною даній державі. Якщо права людини закріплені в міжнародно-правових актах, то права громадянина — у конституції певної держави.

Права і свободи визначають межі можливої поведінки людини і  громадянина, можливість користуватися  певними суспільними, природними та іншими благами для задоволення  власних інтересів та потреб. Саме тому вони є основою правового  становища особи.

 Конституція України  встановлює, що права і свободи  людини визначають зміст і  спрямованість діяльності держави.  Держава ж різними засобами  забезпечує їх дотримання та  захист, зокрема шляхом діяльності  численних органів державної  влади та місцевого самоврядування.

У разі порушення його прав та свобод, громадянин може звернутися за їх захистом до судових органів, прокуратури, Уповноваженого Верховної  Ради України з прав людини, інших  органів влади та їх посадових  осіб.

Верховна Рада України  як єдиний орган законодавчої влади  України має безпосередній вплив  на визначення обсягу прав та свобод людини. Водночас, вона не лише приймає закони та інші акти, але й контролює  їхнє виконання. Функцію парламентського  контролю за додержанням в Україні  прав і свобод людини і громадянина  здійснює Уповноважений Верховної  Ради України з прав людини або - як ще називають цю особу - омбудсмен (у перекладі зі шведської мови - представник чиїхось інтересів). Його діяльність регламентується Законом України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини".

Право на судовий захист, крім того, що належить до основних прав людини і громадянина в Україні, є також однією з головних гарантій захисту останніх. Так, кожен громадянин України, а так само іноземець та особа без громадянства, має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, місцевого самоврядування та їх посадових і службових осіб, якщо він вважає, що такі рішення, дії чи бездіяльність порушують його права чи свободи або перешкоджають їх здійсненню.

Традиційно велику роль щодо захисту прав людини, а так само і юридичних осіб (органів, підприємств, установ, організацій) та держави, відіграє прокуратура. Вона належить до тих державних  інституцій, для яких захист прав людини є визначальним завданням.

Отже, в нашій державі на сучасному етапі створюється та удосконалюється ціла система механізму захисту прав ті свобод людини і громадянина. Цьому приділяється велика увага, так як зазначені чинники визначають межі можливої поведінки людини і громадянина, можливість користуватися певними суспільними, природними та іншими благами для задоволення власних інтересів та потреб.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України: прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 черв. 1996 р. – К.: Преса України, 1997. – 80 с.
2. Цвік М. В. Загальна теорія держави і права: навч. посіб. / М. В. Цвік. – Харків: Право, 2002. – 432 с.
3. Скакун О. Ф. Теорія держави і права: підручник / О. Ф. Скакун. – Харків: Консум, 2001. – 656 с.
4. Дзера О. В. Правознавство: підручник / О. В. Дзера. – К.: Юрінком Інтер, 2007. – 848 с.
5. Ріяка В. О. Конституційне право зарубіжних країн: навч. посіб. / В. О. Ріяка, В. С. Семенов. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 512 с.
6. Демиденко Г. Г. Історія вчень про державу і право: навч. посіб. / Г. Г. Демиденко. – Харків: Консум, 2004. – 432 с.
7. Чиркин В. Е. Конституционное право зарубежных стран: ученик / В. Е. Чиркин. – М. : Юрист, 1997. – 568 с.
8. Маклаков В. В. Конституции зарубежных стран / В. В. Маклаков. – М.: БЕК, 1999. – 584 с.
9. Копєйчиков В. В. Правознавство: навч. посіб. / В. В. Копєйчиков. – К. : Юрінком Інтер, 2004. – 480 с.
10. Зайчук О. В. Теорія держави і права: підручник / О. В. Зайчку, Н. М. Оніщенко. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 688 с.
11. Федоров К. Г. Історія держави і права зарубіжних країн: навч. посіб. / К. Г. Федоров. – К.: Вища школа, 1994. – 464с.
12. Совгиря О. В. Конституційне право України: навч. посіб./О. В. Совгиря, Шукліна Н. Г. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 632 с.
13. Кельман М. С. Теорія держави і права: підручник/М. С. Кельман, О. Г. Мурашин. – К.: Кондор, 2006. – 475 с.
14. Фрицький О. Ф. Конституційне право України: підручник / О. Ф. Фрицький. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 536 с.
15. Закон України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини»: за станом на 7 травня 2008 р. / Верховна Рада України. - Офіц. вид. - К. : Парламент. вид-во, 2008.
16. Годованець В. Ф. Конституційне право України: навч. посіб. / В. Ф. Годованець. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 215 с.
17. Гель А. П. Судові та правоохоронні органи України: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / А. П. Гель, Г. С. Семаков. – К.: МАУП, 2004. – 272 с.
18. Бойко В. Ф. Право людини на правосуддя (Судове право України): навч. посіб. / В. Ф. Бойко, В. О. Євдокимов. – К.: МАУП, 2004. – 256 с.
19. Мельник М. І. Правоохоронні органи та правоохоронна діяльність: навч. посіб. / М. І. Мельник, М. І. Хавронюк. – К.: Атіка, 2002. – 576 с.
20. Закон України « Про прокуратуру» : за станом на 12 листопада 2011 р. / Верховна Рада України. - Офіц. вид. - К. : Парламент. вид-во, 2011.
21. Юзікова Н. С. Судові та правоохоронні органи України: навч. посіб. / Н. С. Юзікова. – К.: Істина, 2006. – 320 с.
22. Ляш А. О. Організація судових та правоохоронних органів: навч. посіб. / А. О. Ляш, В. І. Галаган. – К.: «Університет Україна», 2004. – 318 с.