Суб’єкти інтелектуального права

 Що ж слід розуміти  під поняттям «суспільство»? У  широкому значенні цього слова  суспільство — це сукупність  форм сумісної діяльності людей,  що склалося історично. У вузькому  — історично конкретний тип  соціальної системи. Тобто, коли  твір стає надбанням суспільства,  то це означає, що авторське право на нього конкретної особи перестало існувати — воно перейшло до суспільства. Все ж найчастіше суб'єктом такого права стає держава. Такий висновок можна зробити з наступної норми (п. З ст. ЗО). Кабінетом Міністрів України можуть встановлюватися спеціальні відрахування до фондів творчих спілок України за використання на території України творів, що стали суспільним надбанням.

 Закон України «Про  авторське право і суміжні  права» містить поняття «інші  особи, які мають авторське  право». Якщо ці особи мають  авторське право, то вони безперечно  є суб'єктами авторського права.  До цих осіб передусім належить  роботодавець — він не є  правонаступником автора. Закон  наділяє його авторським правом  за наявності певних умов.

 Авторським правом  наділені також у певній мірі  особи, в яких воно виникло  на підставі ліцензійного договору  — ліцензіати. Вони також не  є правонаступниками, але за  договором мають певні авторські  права.

 Проте Закон містить  й інше визначення особи, яка  має авторське право і суміжні  права. За визначенням це є  автор або виконавець у разі, коли майновими правами володіє  автор або виконавець, а також  фізична або юридична особа,  якій було передано майнові  права. З цього визначення важко  збагнути, хто є тією «іншою  особою, яка має авторське право». Коли сам автор володіє своїми  майновими правами, то його  немає підстав вважати іншою  особою, яка має авторське право.  Якщо ж майнові права автора  передані іншій особі, то це  є не що інше як правонаступництво,  адже майнові права можуть  бути передані іншій особі  лише за договором. Правонаступництвом  у цивільному праві визнається  перехід прав і обов'язків від  однієї особи до іншої, у  тому числі і за договором.

 ЦК України (ст. 435) передбачає  більш широке коло осіб, які  можуть мати авторські права.  До цього кола ЦК України  відносить авторське право упорядників  та інших складених творів, авторів  похідних та колективних творів.

 Авторське право належить  авторові збірника та інших  складених творів (упорядникові) на  здійснений ним підбір і розташування  матеріалів, що є результатом  творчої праці (упорядкування).

 Похідними творами  визнаються переклади, переробки,  аранжування або інші переробки.  Особи, які здійснили переклад, переробку або аранжування, визнаються  авторами саме цих творів —  перекладу, переробки або аранжування.  Вони не є авторами первісних  творів, але мають авторські права.

 Те саме варто сказати  і про колективний твір. Видавці  енциклопедій, енциклопедичних словників,  періодичних збірників і збірників,  що продовжуються, наукових праць,  газет, журналів та інших періодичних  видань не визнаються авторами  цих творів. Але їм належить  виключне право на використання  таких видань у цілому. Виключні  права на використання — це  і є майнові права. Отже, видавець  зазначених видань не визнається  автором видання в цілому, але  він є тією особою, яка має  авторське право.

 Патентні закони України  не знають такого суб'єкта як  інша особа, яка має патентні  права. Цим законам відомий  один суб'єкт патентних прав  — патентовласник. Проте з цього  загального правила також є  винятки. Патентному праву відома  така особа (суб'єкт права) як  першокористувач. Ним визнається будь-яка особа, яка до дати подання заявки до Установи або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету, в інтересах своєї діяльності з комерційною метою використала в Україні технологічне (технічне) вирішення, тотожне заявленому об'єкту промислової власності, чи здійснила значну і серйозну підготовку до такого використання, зберігає право на безоплатне продовження цього використання або на використання об'єкта промислової власності, як це передбачалося зазначеною підготовкою (право попереднього користування).

 Суб'єктом патентного  права може стати особа за  рішенням суду. Відповідно до  ст. ЗО Закону України «Про  охорону прав на винаходи і  корисні моделі» суд може у передбачених Законом випадках примусити власника патенту укласти із заінтересованою особою договір невиключної ліцензії.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

Суб'єктами права інтелектуальної  власності е: творець (творці) об'єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать за заповітом  або за договором особисті немайнові  та (або) майнові права інтелектуальної  власності.

Суб'єктами права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки є автори або фізичні чи юридичні особи, до яких право авторів перейшло за договором чи заповітом.

Суб'єктами права на торговельні  марки, зазначення походження товарів  можуть бути юридичні особи, а також  фізичні особи, якщо вони здійснюють підприємницьку діяльність.

Суб'єктом правовідносин, що виникають у процесі створення  і використання сортів рослин, може бути будь-яка юридична чи фізична  особа.

Суб'єктом права на раціоналізаторську пропозицію є раціоналізатор, тобто  автор раціоналізаторської пропозиції, що створив його своєю творчою  працею.

Виходячи з того, що комерційною  таємницею відповідно до чинного  законодавства визнаються, в основному  відомості, що стосуються підприємницької  діяльності, суб'єктами права на комерційну таємницю (ноу-хау) є особи, що займаються підприємницькою діяльністю, якими  можуть бути як фізичні, так і юридичні особи.

 

 

 

 

Список  використаної літератури

    1.Підопригора О.А., Підопригора О.О. Право інтелектуальної власності України: Навч. посібник для студентів юрид. вузів і фак. ун-тів. — К.: Юрінком Інтер, 1998. — 336 с.

2.Підопригора О. Проблеми системи законодавства України про інтелектуальну власність // Інтелектуальна власність. — 2000. — №3. — С. 3—14.

3.Долга В.О. Інтелектуальна власність: економічний захист та форми реалізації: Автореф. дис. к. е. наук: 08.01.01. / Хар. держ. у-т. Харків, 1996. — 18 с.

4.Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. С.Ф. Покропивного. — Вид. 2-ге, перероб. та доп. — К.: КНЕУ, 2000. — 528 с.

5.Белов В.В., Виталиев Г.В., Денисов Г.М. Интеллектуальная собственность. Законодательство и практика применения. — М., 1977. — С. 11.

6.Интеллектуальный капитал /Пер. с англ. под ред. Л.Н. Ковалик. — Питер, 2001. — 288 с.

7.Кубах А.І. Право інтелектуальної власності

8.Цибульов П.М. – Київ, 2005

9.Конспект лекцій «Право інтелектуальної власності»