Дослідження рівня і структури доходів населення України (проаналізувати сучасний стан, основні тенденції змін та виявити шляхи удоскона

 

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«КИЇВСЬКИЙ  НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ВАДИМА ГЕТЬМАНА»

 

 

 

 

Тема Ессе:

 

Дослідження рівня і структури доходів  населення України (проаналізувати сучасний стан, основні тенденції  змін та виявити шляхи  удосконалення).

 

 

 

 

 

Виконала студентка

3 курсу, спец. 6503, 1групи

Купчик Анжеліка Павлівна

Перевірила:

Петренко П.П.

 

 

 

 

 

 

КИЇВ-2012

ЗМІСТ

     Вступ

1. Теоретичні основи, щодо рівня та структури доходів населення України
2. Аналіз рівня та структури доходів населення України

    3. Висновки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

    Розмір доходів населення, їх розподіл безпосередньо впливають на формування, розвиток і використання трудового потенціалу суспільства. Високо-розвинуті країни з високими доходами населення та помірною їх диференціацією, як правило, мають потужний трудовий потенціал. Проблеми доходів і рівня життя населення посідають провідне місце у системі управління трудовим потенціалом суспільства.

    Дана тема є актуальною  тим, що якість життя населення в основному залежить від його сукупних доходів, що формуються з грошових та натуральних надходжень до сімейного бюджету: оплати праці, доходів від підприємницької діяльності, доходів від особистого господарства, пенсій, стипендій, різних допомог тощо. Від рівня доходів населення безпосередньо залежить рівень його забезпечення матеріальними та культурними благами, стан здоров'я і відтворення робочої сили. Останнім часом відбувається різка зміна структури доходів, було прийнято цілий ряд нових законів та указів, що прямо або опосередковано впливають на номінальні та реальні доходи населення, тому вивчення цієї проблеми на сьогодні є актуальним.

    Метою статті є статистичне дослідження рівня доходів населення України в контексті підвищення якості життя, виявлення проблем та можливих напрямків їх вирішення.

   Тому актуально спочатку  буде все розкрити по-порядку: 

- розкрити поняття доходів як політико-економічної категорії, функції та структуру доходів населення, охарактеризувати розподіл особистих доходів у суспільстві та обґрунтую доцільність регулювання нерівномірності розподілу доходів; 

- зробити аналіз структури доходів населення в Україні та вказати основні показники рівня життя населення, акцентуючи увагу на диференціації доходів населення.

    Адже одне із самого  головного є те, що за структурою доходів можна судити про середній рівень життя населення.

1.Теоретичні основи, щодо рівня  та структури доходів населення  України

    Рівень життя – це складна комплексна соціально-економічна категорія, що виражає ступінь задоволення матеріальних і духовних потреб людини.

    Ця категорія слугує важливим соціально-економічним критерієм при виборі напрямків і пріоритетів економічної та соціальної політики держави, а також для планування соціально-економічного розвитку країни та її регіонів. Основними складовими рівня життя є: розміри ВВП на душу населення, рівень освіти, забезпеченість населення житлом, його захворюваність, стан природного середовища, а також величина реальних доходів трудящих тощо.

    Персональний розподіл доходів - це розподіл доходів між окремими фізичними особами, сімями або домогосподарствами. Аналіз персонального розподілу доходів дає можливість виявити фактори, що визначають рівень і структуру доходів окремих сімей.

    Сімейний дохід - сума доходів свідомо організованої на основі родинних звязків та спільності побуту невеликої групи людей, життєдіяльність яких спрямована на реалізацію соціальних, економічних та духовних потреб індивідів, сімї, суспільства в цілому.

    Доходи населення в ринковій економіці виконують такі функції:

1) добробуту - забезпечують певний рівень життя населення;

2) мотиваційну - сприяють ефективному включенню до виробничого процесу шляхом створення системи нових стимулів;

3) соціальну - формують відповідну якість життя, що охоплює умови праці, життя і відпочинку, соціальні гарантії та забезпеченість, охорону правопорядку і дотримання прав людини, природно-кліматичні умови і стан навколишнього середовища, наявність вільного часу й можливості його ефективного використання, а також субєктивні відчуття спокою, комфортності та стабільності.

    Поняття рівня і якості життя населення тісно повязані й визначають стан економічного та соціального розвитку країни. Рівень сімейних доходів не повинен бути нижчим за прожитковий мінімум, тобто за величину, яка у вартісному вираженні відображає законодавчо визначений рівень споживання товарів і послуг, необхідних для забезпечення життєдіяльності людини та збереження її здоровя.

    За Законом України "Про прожитковий мінімум" норматив прожиткового мінімуму формується з розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто належить до основних соціальних і демографічних груп населення. Прожитковий мінімум є індикатором визначення межі бідності в суспільстві й відбиває якісний рівень у споживанні населення.

    Прожитковий мінімум розділяє сімї (домогосподарства, окремих осіб) на дві умовні групи за рівнем споживання - забезпечених та малозабезпечених.

    Оскільки крайнім проявом бідності є злиденність, то поряд із прожитковим мінімумом використовують поняття фізіологічного мінімуму, під яким розуміють вартісну величину середньодушового сукупного доходу, що забезпечує такий рівень задоволення потреб у харчуванні, нижче якого існування людини недопустиме.

    Фізіологічний мінімум - межа, що розділяє дві найнижчі групи сімей за рівнем споживання - малозабезпечених (бідних) та не забезпечених (злиденних).

    Прожитковий мінімум є важливим соціально-економічним нормативом для визначення:

- розмірів мінімальної заробітної плати;

- мінімальної пенсії за віком;

- допомоги багатодітним сімям;

- виплат безробітним;

- стипендій та інших соціальних виплат;

- величини неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;

- державних стандартів обслуговування і забезпечення в галузях охорони здоровя, освіти та ін.

    Лише за умови виконання цих функцій прожитковий мінімум є засобом державної політики в подоланні бідності.

    Рівень прожиткового мінімуму є важливою складовою для визначення на основі методики та рекомендацій ООН агрегованого показника - індексу розвитку людини Ірл:

    Згідно із законом Енгеля (німецького статистика, який у XIX ст. здійснив аналіз споживання сімей (осіб) із різними рівнями доходів), у міру зростання доходів сімї загальне споживання благ збільшується, але у різних пропорціях та структурних співвідношеннях. Зі зростанням доходів сімї знижується питома вага витрат на харчування, частка витрат на одяг, зазнають незначних змін витрати на житло та комунальні послуги, а от питома вага витрат на задоволення культурних та інших нематеріальних потреб суттєво зростає.

    В умовах становлення ринкового середовища в економіці України внаслідок взаємозумовленої дії обєктивних та субєктивних факторів формування доходів населення характеризується такими тенденціями:

- розширенням структурних складових сімейних доходів;

- суттєвим зниженням загального рівня реальних доходів;

- поглибленням розриву між номінальними доходами і доходами, що є у розпорядженні;

- слабким і нестійким зростанням факторних доходів;

- домінуванням перерозподільчих процесів у створенні доходів;

- зростанням частки доходів від реалізації продукції особистого підсобного господарства;

- натуралізацією частки отримуваних доходів;

- досягнення оптимальної структури і рівня сукупних сімейних доходів є одним із найбільш актуальних завдань сучасної політики.

Крива Лоренца і коефіцієнт Джині

    Сукупні доходи населення формуються з різних джерел залежно від величини та складу їх. Персональний розподіл доходів між окремими сімями значно диференційований (нерівномірний).

    Причини нерівномірності розподілу доходів населення:

- відмінності в освіті й особистих здібностях;

- нерівномірний розподіл економічних ресурсів;

- відмінності у становищі на ринку;

- різне ставлення до ризиків;

- наявність звязків або дискримінації.

    Для визначення нерівномірності розподілу доходів використовується крива Лоренца (за ім*ям американського економіста Макса Лоренца (1876-1959 pp.)

 

    Лінія ОА відображає ситуацію абсолютної рівності у розподілі доходів, коли 20 % сімей володіють 20 % сукупних доходів суспільства, 40 % сімей - 40 % доходів і т. д.

    Пряма ОВ відбиває ситуацію абсолютної нерівності у розподілі доходів, коли 1 % сімей отримує 100 % усіх доходів.

    Крива ОСА показує стан фактичного розподілу доходів, тобто реальний пайовий розподіл сімей між сукупними доходами всього суспільства.

    Крива Лоренца дає підстави для висновків про ступінь розриву між фактичним розподілом доходів і станом рівності. Поглиблення нерівномірності в розподілі доходів графічно виражається зміною конфігурації кривої Лоренца у бік збільшення її увігнутості відносно лінії абсолютної рівності (бісектриси ОА).

    Важливим показником диференціації доходів населення є коефіцієнт (індекс) Джині (за імям італійського економіста Коррадо Джині (1884--1965 pp.)). Розрахунок коефіцієнта Джині повязаний із кривою Лоренца. Він визначається відношенням площі фігури L, утвореної кривою Лоренца та лінією абсолютної рівності (бісектрисою ОА), до площі всього трикутника ОАВ:

    Величина коефіцієнта Джині може змінюватися від 0 (у випадку абсолютної рівності чисельник дорівнює нулю) до 1 (чисельник дорівнює знаменнику) або від 0 до 100 % . Причому чим вище значення показника, тим нерівномірніше розподілені доходи суспільства.

    Значна нерівномірність у розподілі доходів між окремими сімями спричиняє:

- соціальну напруженість у суспільстві;

- зубожіння переважної частини населення країни;

- безконтрольний розподіл доходів.

    З метою зменшення диференціації доходів між окремими сімями (домогосподарствами) держава регулює розподіл та перерозподіл ринкових доходів:

- використовує прогресивну шкалу оподаткування;

- удосконалює систему державних трансфертних виплат;

- розширює суспільні блага.

    Сучасна економічна теорія за основу виміру суспільного добробуту приймає оптимум Парето (за імям італійського економіста Вільфредо Парето (1848--1923 pp.), який вважав, що добробут суспільства досягає максимуму тоді, коли будь-які зміни у розподілі доходів не погіршують добробуту жодного із його членів.

    Інший італійський учений Енріке Бароне розкритикував таке розуміння механізму максимізації добробуту суспільства. Він вважає, що зміни, викликані перерозподілом доходів, які спричиняють отримання вигод одними та збитків іншими, можна розглядати як приріст суспільного добробуту за умови, що ті, хто зазнав збитків, добровільно схвалять ці зміни. Це означає, що не завжди ті члени суспільства, чий рівень доходів зменшився, програли.

   Наприклад, вилучення більшої частини доходів у багатих через податки і використання їх з метою обмеження зони епідемії холери, СНІДу чи туберкульозу, з одного боку, є позитивним для тих, хто вже захворів, забезпечуючи їхнє лікування, а з іншого - обмежує вразливість, у тому числі й платників прогресивних податків. Вигода від уникнення захворювання не має грошового виміру, але вона не менш цінна для того, хто втратив частину свого грошового доходу.

 

2.Аналіз рівня та структури доходів населення України

За структурою доходів можна  судити про середній рівень життя  населення.

Рівень життя населення є  основним показником соціально-економічного розвитку будь-якої країни, за яким можна  визначити її місце у світовому  рейтингу. Саме цей показник є основною метою політики, а звідси, й економічної  політики урядів держав з розвинутою економічною системою. Джерела доходів, якими володіє людина різноманітні, але основна складова їх - заробітна плата.

Людина працює, незважаючи на різні  спонукаючі причини, для задоволення своїх потреб. І їх наявність та якісна ступінь характеризує саму людину, її моральний та суспільно-громадянський рівень. Вона працює для одержання доходу, через який вона може (або навпаки) себе реалізувати, проявити як особистість, бути корисною, собі, оточуючим, суспільству, або просто існувати залежно від розміру цього доходу. Однак не можна стверджувати, що одержання високих доходів спонукає людину задовольняти якісніші моральні потреби. Це вже залежить від зовнішніх і внутрішніх факторів. Але можна точно зазначити той факт, що від бідної людини не варто сподіватися високопродуктивної праці.