Принцип змагальності у цивільному процессі

Автор: Пользователь скрыл имя, 25 Марта 2013 в 23:00, контрольная работа

Описание работы

Концепцією судово-правової реформи, схваленою у 1992 році Постанова Верховної Ради України від 28 квітня 1992 р. «Про Концепцію судово-правової реформи в Україні» // Відомості Верховної Ради України. -- 1992. -- № 30. -- Ст. 426., передбачались заходи, спрямовані на демократичну розбудову судової системи, створення надійного правового фун-даменту для діяльності судів. Частково ці заходи вже здійснюються, але судова система остаточно ще не визначилась. Основними принципами в Концепції проголошено: створення такого судочинства, яке максимально гарантувало б право на судовий захист, рівність громадян перед законом, умови для дійсної змагальності; реалізація презумпції невинності, радикальне реформування матеріального та процесуального законодавства; чітке визначення умов допус-тимості доказів, перевірка законності та обгрунтованості рішень в апеляційному і касаційному порядку та за нововиявленими обставинами.

Содержание

Вступ.
1. Поняття принципу змагальності і його значення.
2. Зв'язок принципу змагальності з іншими принципами цивільного
процесуального права (законності, об'єктивної істини, диспозитивності й ін.).
3. Зміст принципу змагальності в різних стадіях цивільного судочинства.
Висновок.
Джерела.

Работа содержит 1 файл

План роботи.docx

— 31.34 Кб (Скачать)

ПРИНЦИП ЗМАГАЛЬНОСТІ

у цивільному процессі

 

 

 

План роботи:

Вступ.

1. Поняття принципу змагальності  і його значення.

2. Зв'язок принципу змагальності  з іншими принципами цивільного

процесуального права (законності, об'єктивної істини, диспозитивності  й ін.).

3. Зміст принципу змагальності в різних стадіях цивільного судочинства.

Висновок.

Джерела.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ.

Закріплення у ст. 129 Конституції  України принципових положень судочинства  відобра-жає новий етап судово-правової реформи, подальший розвиток основних засад цивільного процесу. В свою чергу реалізація концепції судове-правової реформи не може бути успішно вирішена без удосконалення найважливіших принципів судочинства, одним з яких є принцип змагальності.

Концепцією судово-правової реформи, схваленою у 1992 році Постанова  Верховної Ради України від 28 квітня 1992 р. «Про Концепцію судово-правової реформи в Україні» // Відомості Верховної Ради України. -- 1992. -- № 30. -- Ст. 426., передбачались заходи, спрямовані на демократичну розбудову судової системи, створення надійного правового фун-даменту для діяльності судів. Частково ці заходи вже здійснюються, але судова система остаточно ще не визначилась. Основними принципами в Концепції проголошено: створення такого судочинства, яке максимально гарантувало б право на судовий захист, рівність громадян перед законом, умови для дійсної змагальності; реалізація презумпції невинності, радикальне реформування матеріального та процесуального законодавства; чітке визначення умов допус-тимості доказів, перевірка законності та обгрунтованості рішень в апеляційному і касаційному порядку та за нововиявленими обставинами.

Актуальними сьогодні виявились  слова відомого російського юриста і громадського діяча К. Л. Побєдоносцева, який писав наприкінці XIX ст., що у  нас в багатьох випадках зовсім забулось поняття про те, що суд є змагання двох сторін і що неможливо задовольнити одну сторону, не вислухавши іншої. Яким не є простим дане поняття, воно не було присутнім у свідомості багатьох суддів, яким не було б беззаперечним це правило, воно порушувалось щоденно і несвідомо, і тому судове рішення нерідко набувало вигляду випадкової дії і тягнуло за собою нові непорозуміння. Оживити в свідомості названу корінну засаду будь-якого суду і поставити її так, щоб вона і на майбутнє була непорушною, щоб складала абетку правосуддя, без якої не можна зробити і кроку, -- вже це одне становить для нас значний набуток Победоносцев К.П. Передовые статьи о судебной реформе // Соч. -- СПб., 1996. -- С. 36..

 

 

             1. Поняття принципу змагальності і його значення.

Звичайне класичне уявлення про суть принципу змагальності полягає  у тому, що у судовому засіданні  процесуальний спір ведуть між собою дві сторони -- обвинувачення та захист (кримінальні правовідносини) або позивач та відповідач (цивільні правовідносини), а суд має зробити офіційні висновки щодо вагомості і об'єктивності поданих доказів та законності їх отримання, віддавши потім перевагу доказам тієї чи іншої сторони у відповідному судовому акті.

Укладачі довідкової літератури, якою користувалися вітчизняні науковці, також поділяли такий підхід, але з додатком щодо активної ролі суду в реалізації цього принципу, а звідси -- і можливе коригування поведінки сторін під час процесуального змагання у судовому процесі.

Природно, що на сучасному  етапі розвитку українського законодавства  принцип змага-льності найбільш реалізовано у цивільному судовому процесі, де домінуюча роль держави  у порівнянні з кримінальним процесом є набагато меншою, виходячи із особливостей правові-дносин між суб'єктами цивільних відносин, а не зі спрямувань держави чи суспільства. Тому цей принцип доволі легко і без особливих труднощів аналізувався в науковій та навчальній літературі радянського і пострадянського періодів. Змагальністю, за позицією проф. М.Штефана, визначається весь процес відбору (подання, витребування, залучення) фактичного ма-теріалу, необхідного для розв'язання судом справи, встановлюються форми, методи і способи дослідження цього матеріалу, процесуальна діяльність суб'єктів доказування, її послідовність і правові наслідки. Утвердження своїх міркувань і оспорювання доводів, міркувань та запере-чень противної сторони визначають зовнішню форму цивільного процесу, надаючи йому змагального вигляду -- боротьби сторін перед судом. Отже, змагальність характеризується широкою можливістю сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, визначати і викорис-товувати в доказовій діяльності передбачені ЦПК необхідні процесуальні засоби, фактичні дані і докази, що їх підтверджують Штефан М. Цивільний процес. - Київ, 1997. с. 38.

Принцип змагальності ґрунтується  на праві сторін вільно розпоряджатися фактичним матеріалом у процесі -- principiurn instructionis processus ad instantium partium. Необхідні судові дані про юридичні факти в справі, що становлять предмет доказування, а також докази, якими вони підтверджуються, подають насамперед сторони. Кожна з них повинна доказати (onus probandi) ті обстави-ни, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 30 ЦПК). У зв'язку з чим вони мають право знайомитися з матеріалами справи, брати участь у судових засіданнях, подавати докази і брати участь у їх дослідженні, заявляти клопотання та відводи, давати судові усні і письмові пояснення, подавати свої доводи, міркування та заперечення (ст. 99 ЦПК).

На відміну від принципу змагальності в зарубіжних країнах в українському цивільному судочинстві змагальність сторін доповнюється активною участю суду, яка обумовлюється обов'язком встановити об'єктивну істину в справі. Активна участь суду проявляється в оста-точному визначенні предмета доказування, збиранні за своєю ініціативою необхідних доказів та в їх дослідженні Порівняльне судове право: підручник / М.М. Михеєнко, В.В. Молдован, Л.К. Радзієвська. - К. Либідь, 1993. - с. 163 - 164..

Але важко говорити у позитивному  аспекті про раніш сталі уявлення щодо активної ролі суду у процесі  і про те, що змагальна форма  процесу забезпечується активним процесуальним  становищем суду, який зобов'язаний не лише сприяти в збиранні належних доказів, а інколи і самотужки  забезпечувати збір доказів для виконання вимог закону про повноту встановлення нібито дійсних обставин (ст. 30 ЦПК України). За таких умов будь-який суд або суддю можна звинуватити в упередженості і пріоритетній поведінці на користь однієї зі сторін.

Лише недавно змагальність судочинства отримала конституційне  закріплення, хоча цей термін привертав  увагу багатьох вчених-процесуалістів. Однак, незважаючи на те, що він загальновідомий, нині виникає потреба в його ґрунтовному переосмисленні з метою виявити зміст цього поняття Немировська О. Змагальність: старе поняття, новий зміст // Право України. -1999. - № 9..

Відомо також, що судовий  прецедент становить характерну рису змагального, а не слідчого процесу. Проте роль судової практики, у  тому числі й на рівні прецеденту, неухильно зростає. Так, у Німеччині, Аргентині, Швейцарії, Португалії передбачено обов'язок судді додержувати певного прецедент чи лінії, встановленої прецедентом Давид Р. Основные правовые системы современности. - М., 1988. - С. 67.

.

Роль судової практики в Україні також зростає. Не тільки постанови Пленуму Верховного Суду України, а й рішення, постановлені Верховним Судом по першій інстанції, в касаційному порядку та в порядку судового нагляду, все частіше грають істотну роль у формуванні судової практики.

Крім того, в обох системах цивільного процесу діють однакові як за назвою, так і за змістом  принципи судочинства (незалежність суддів, гласність, усність, диспозитивність, тощо).

Тривалий час принцип  активності суду в Україні «уживався» з проголошеним принципом змагальності сторін у цивільному процесі. Останні зміни й доповнен-ня до ЦПК дещо потіснили принцип активності, поси-ливши одночасно змагальні засади. Тепер законом виз-начено, що розгляд і вирішення цивільних справ у судах проводяться на засадах змагальності (ч. 1 ст. 15 ЦПК); тягар доказування покладено на сторони: кожна з них повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч. 1 ст. 30); суд лише сприяє у витребуванні доказів за наявності клопо-тань сторін про це (ч. 2 цієї ж статті).

Послаблення ролі суду в  збиранні доказів зовсім не означає  зниження його ролі в цивільному судочинстві  взагалі. Навпаки, роль суду в проведенні дійсно змагаль-ного процесу зросла і певною мірою навіть ускладнилась.

Підсумовуючи визначену чинним ЦПК роль суду в змагальному процесі, можна дійти висновку, що реа-лізація ним основного обов'язку -- створення особам, які беругь участь у справі, умов для всебічного, повного й об'єктивного з'ясування обставин справи -- здійсню-ється через конкретні процесуальні дії: роз'яснення осо-бам, які беруть участь у справі, їх прав та обов'язків; попередження осіб, які беруть участь у справі, про на-слідки вчинення чи невчинення процесуальних дій; у випадках передбачених ЦПК, за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, -- сприяння в здійсненні їх прав, зокрема у витребуванні доказіз; на основі аналізу норм матеріального права -- визначення обставин, які мають значення для справи і підлягають доказуванню; рсзноділ між сторонами тягаря доказування.

Чільне місце принципу змагальності в судочинстві України  визначено Конституцією України, в  ст. 129 якої зазначено, що однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними своїх до-казів і у доведенні  перед судом їх переконливості. Таким  чином, полеміку з приводу того, чи повинен майбутній український процес бути змагальним, можна вважати закінченою. Проте актуальним залишається вирішення в майбутньому процесуальному законодавстві питання щодо ролі суду в змагальному процесі.

Це питання не нове. Майже всі процесуалісти, підкреслюючи важливість змагального процесу, сходяться на думці, що виконанню покладених на суд обов'язків по розгляду справ, ефективному здійснен-ню правосуддя сприятиме процес, побудований на засадах змагальності з певними елементами слідчого процесу

Побудова процесу на поєднанні  двох принципів є ха-рактерною  для сучасного законодавства  як Росії та України, так й інших європейських країн, зокрема Франції та Німечини. Як зазначав відомий російській процесуаліст Васьковський, процес необхідно будувати на принципі змагальності. Втручання ж суду допустиме лише тоді, коли воно не суперечить принципу диспозитивності Васьковский Е.В. Курс гражданского процесса . - с. 393.

Інший підхід до вирішення цього питання поставив би сторони та інших осіб, які беруть участь у справі, в досить складне становище і не сприяв би виконанню судом головного обов'язку -- відправленню правосуддя.

Відомо, що в змагальному  процесі обов'язковою є участь адвокатів, оскільки саме вони ведуть змагання на всіх стадіях цивільного процесу. Очевидно також і те, що кількісно адвокати в Україні не в змозі представляти інтереси всіх сторін. Повна відмова від активності суду може призвести до того, що права сторін залишаться незахищеними.

Справедливо можна заперечити, що в українському цивільному процесі  не тільки адвокати можуть здійсню-вати представницькі функції. Проте в  будь-якому випад-ку витрати на представницькі послуги можуть дозволи-ти собі не всі громадяни нашої держави, а тому повинні бути розроблені спеціальні механізми переходу від ак-тивності суду до змагальності. Це, у свою чергу, пов'яза-но з розвитком законодавства про адвокатуру захисту прав малозабезпечених верств населення, третейського судочинства, де процедурі розгляду справ спрощена і сторона може захищати свої інтереси.

 

 

2. Зв'язок принципу змагальності з іншими принципами цивільного

процесуального  права (законності, об'єктивної істини, диспозитивності й ін.).

Принципи цивільного процесуального права тісно взаємопов'язані. Взаємозв'язок окремих принципів проявляється по різному: одні з них розвивають та доповнюють положення інших принципів, в окремих випадках одні принципи є гарантіями інших, сприяють їх реалізації Советский гражданский процесс. М., 1985. С. 51.. В цьому відношенні принцип змагальності розглядається як одна з гарантій досягнення об'єктивної істини по справі.

Принципи змагальності та об'єктивної істини, писав А.Ф. Клейман  знаходяться в нерозривному зв'язку та гармонійному поєднанні Клейнман А. Ф. Советский гражданский процесс. М., 1964 С. 30..

Змагальна форма цивільного процесу - вагома умова встановлення судом об'єктивної істини. Тому її додержання має дуже важливе значення Матиевский М. Состязательная форма советского граждан-сжого процесса//Советская  юстиция. 1984. № 21, С. 23--25.. В основі змагальної форми процесу лежить процесуальна рівноправність сторін, яке виражається в наданні зацікавленим особам, які займають однакове процесуальне положення, рівних можливостей для відстоювання своїх суб'єктивних прав та інтересів. Надання рівних процесуальних прав та обов'язків суб'єктам змагального процесу дозволяє їм змагатися перед судом, а суду - встановити істину в спорі.

Вище вказувалось, що всі принципи цивільного процесуального права взаємопов'язані, взаємно доповнюються та разом взяті створюють систему. Деякі з цих принципів впливають на встановлення об'єктивної істини. Це стосується принципу змагальності, відносно якого можна сказати, що ним визначається внесок суду та учасників процесу в збиранні даних про фактичні обставини справи.

Розгляд цивільних справ  в суді може провадитись або на підставі суворого дотримання закону всіх дій судді, або на підставі надання суду права займатися “законотворенням”. В одному і в другому випадку суд та інші учасники процесу діють на підставі суворого додержання закону. В цьому й проявляється принцип законності. При цьому необхідно відповісти на основне питання процесу: чого повинен досягнути суд в процесі розгляду цивільних справ - до встановлення фактів, які передбачені в чинному законодавстві в якості виникнення, зміни чи припинення прав осіб які змагаються в судовому засіданні, які мали місце до процесу, або фактів, які може й не мали місця, але відповідають формальним вимогам закону? В цьому випадку мова йде про принцип об'єктивної формальної істини.

Информация о работе Принцип змагальності у цивільному процессі