Автор: Пользователь скрыл имя, 25 Марта 2013 в 23:00, контрольная работа
Концепцією судово-правової реформи, схваленою у 1992 році Постанова Верховної Ради України від 28 квітня 1992 р. «Про Концепцію судово-правової реформи в Україні» // Відомості Верховної Ради України. -- 1992. -- № 30. -- Ст. 426., передбачались заходи, спрямовані на демократичну розбудову судової системи, створення надійного правового фун-даменту для діяльності судів. Частково ці заходи вже здійснюються, але судова система остаточно ще не визначилась. Основними принципами в Концепції проголошено: створення такого судочинства, яке максимально гарантувало б право на судовий захист, рівність громадян перед законом, умови для дійсної змагальності; реалізація презумпції невинності, радикальне реформування матеріального та процесуального законодавства; чітке визначення умов допус-тимості доказів, перевірка законності та обгрунтованості рішень в апеляційному і касаційному порядку та за нововиявленими обставинами.
Вступ.
1. Поняття принципу змагальності і його значення.
2. Зв'язок принципу змагальності з іншими принципами цивільного
процесуального права (законності, об'єктивної істини, диспозитивності й ін.).
3. Зміст принципу змагальності в різних стадіях цивільного судочинства.
Висновок.
Джерела.
ПРИНЦИП ЗМАГАЛЬНОСТІ
у цивільному процессі
План роботи:
Вступ.
1. Поняття принципу змагальності і його значення.
2. Зв'язок принципу змагальності з іншими принципами цивільного
процесуального права (законності, об'єктивної істини, диспозитивності й ін.).
3. Зміст принципу змагальності в різних стадіях цивільного судочинства.
Висновок.
Джерела.
Вступ.
Закріплення у ст. 129 Конституції України принципових положень судочинства відобра-жає новий етап судово-правової реформи, подальший розвиток основних засад цивільного процесу. В свою чергу реалізація концепції судове-правової реформи не може бути успішно вирішена без удосконалення найважливіших принципів судочинства, одним з яких є принцип змагальності.
Концепцією судово-правової реформи, схваленою у 1992 році Постанова Верховної Ради України від 28 квітня 1992 р. «Про Концепцію судово-правової реформи в Україні» // Відомості Верховної Ради України. -- 1992. -- № 30. -- Ст. 426., передбачались заходи, спрямовані на демократичну розбудову судової системи, створення надійного правового фун-даменту для діяльності судів. Частково ці заходи вже здійснюються, але судова система остаточно ще не визначилась. Основними принципами в Концепції проголошено: створення такого судочинства, яке максимально гарантувало б право на судовий захист, рівність громадян перед законом, умови для дійсної змагальності; реалізація презумпції невинності, радикальне реформування матеріального та процесуального законодавства; чітке визначення умов допус-тимості доказів, перевірка законності та обгрунтованості рішень в апеляційному і касаційному порядку та за нововиявленими обставинами.
Актуальними сьогодні виявились слова відомого російського юриста і громадського діяча К. Л. Побєдоносцева, який писав наприкінці XIX ст., що у нас в багатьох випадках зовсім забулось поняття про те, що суд є змагання двох сторін і що неможливо задовольнити одну сторону, не вислухавши іншої. Яким не є простим дане поняття, воно не було присутнім у свідомості багатьох суддів, яким не було б беззаперечним це правило, воно порушувалось щоденно і несвідомо, і тому судове рішення нерідко набувало вигляду випадкової дії і тягнуло за собою нові непорозуміння. Оживити в свідомості названу корінну засаду будь-якого суду і поставити її так, щоб вона і на майбутнє була непорушною, щоб складала абетку правосуддя, без якої не можна зробити і кроку, -- вже це одне становить для нас значний набуток Победоносцев К.П. Передовые статьи о судебной реформе // Соч. -- СПб., 1996. -- С. 36..
1. Поняття принципу змагальності і його значення.
Звичайне класичне уявлення про суть принципу змагальності полягає у тому, що у судовому засіданні процесуальний спір ведуть між собою дві сторони -- обвинувачення та захист (кримінальні правовідносини) або позивач та відповідач (цивільні правовідносини), а суд має зробити офіційні висновки щодо вагомості і об'єктивності поданих доказів та законності їх отримання, віддавши потім перевагу доказам тієї чи іншої сторони у відповідному судовому акті.
Укладачі довідкової літератури, якою користувалися вітчизняні науковці, також поділяли такий підхід, але з додатком щодо активної ролі суду в реалізації цього принципу, а звідси -- і можливе коригування поведінки сторін під час процесуального змагання у судовому процесі.
Природно, що на сучасному етапі розвитку українського законодавства принцип змага-льності найбільш реалізовано у цивільному судовому процесі, де домінуюча роль держави у порівнянні з кримінальним процесом є набагато меншою, виходячи із особливостей правові-дносин між суб'єктами цивільних відносин, а не зі спрямувань держави чи суспільства. Тому цей принцип доволі легко і без особливих труднощів аналізувався в науковій та навчальній літературі радянського і пострадянського періодів. Змагальністю, за позицією проф. М.Штефана, визначається весь процес відбору (подання, витребування, залучення) фактичного ма-теріалу, необхідного для розв'язання судом справи, встановлюються форми, методи і способи дослідження цього матеріалу, процесуальна діяльність суб'єктів доказування, її послідовність і правові наслідки. Утвердження своїх міркувань і оспорювання доводів, міркувань та запере-чень противної сторони визначають зовнішню форму цивільного процесу, надаючи йому змагального вигляду -- боротьби сторін перед судом. Отже, змагальність характеризується широкою можливістю сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, визначати і викорис-товувати в доказовій діяльності передбачені ЦПК необхідні процесуальні засоби, фактичні дані і докази, що їх підтверджують Штефан М. Цивільний процес. - Київ, 1997. с. 38.
Принцип змагальності ґрунтується на праві сторін вільно розпоряджатися фактичним матеріалом у процесі -- principiurn instructionis processus ad instantium partium. Необхідні судові дані про юридичні факти в справі, що становлять предмет доказування, а також докази, якими вони підтверджуються, подають насамперед сторони. Кожна з них повинна доказати (onus probandi) ті обстави-ни, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 30 ЦПК). У зв'язку з чим вони мають право знайомитися з матеріалами справи, брати участь у судових засіданнях, подавати докази і брати участь у їх дослідженні, заявляти клопотання та відводи, давати судові усні і письмові пояснення, подавати свої доводи, міркування та заперечення (ст. 99 ЦПК).
На відміну від принципу змагальності в зарубіжних країнах в українському цивільному судочинстві змагальність сторін доповнюється активною участю суду, яка обумовлюється обов'язком встановити об'єктивну істину в справі. Активна участь суду проявляється в оста-точному визначенні предмета доказування, збиранні за своєю ініціативою необхідних доказів та в їх дослідженні Порівняльне судове право: підручник / М.М. Михеєнко, В.В. Молдован, Л.К. Радзієвська. - К. Либідь, 1993. - с. 163 - 164..
Але важко говорити у позитивному
аспекті про раніш сталі
Лише недавно змагальність судочинства отримала конституційне закріплення, хоча цей термін привертав увагу багатьох вчених-процесуалістів. Однак, незважаючи на те, що він загальновідомий, нині виникає потреба в його ґрунтовному переосмисленні з метою виявити зміст цього поняття Немировська О. Змагальність: старе поняття, новий зміст // Право України. -1999. - № 9..
Відомо також, що судовий прецедент становить характерну рису змагального, а не слідчого процесу. Проте роль судової практики, у тому числі й на рівні прецеденту, неухильно зростає. Так, у Німеччині, Аргентині, Швейцарії, Португалії передбачено обов'язок судді додержувати певного прецедент чи лінії, встановленої прецедентом Давид Р. Основные правовые системы современности. - М., 1988. - С. 67.
.
Роль судової практики в Україні також зростає. Не тільки постанови Пленуму Верховного Суду України, а й рішення, постановлені Верховним Судом по першій інстанції, в касаційному порядку та в порядку судового нагляду, все частіше грають істотну роль у формуванні судової практики.
Крім того, в обох системах цивільного процесу діють однакові як за назвою, так і за змістом принципи судочинства (незалежність суддів, гласність, усність, диспозитивність, тощо).
Тривалий час принцип активності суду в Україні «уживався» з проголошеним принципом змагальності сторін у цивільному процесі. Останні зміни й доповнен-ня до ЦПК дещо потіснили принцип активності, поси-ливши одночасно змагальні засади. Тепер законом виз-начено, що розгляд і вирішення цивільних справ у судах проводяться на засадах змагальності (ч. 1 ст. 15 ЦПК); тягар доказування покладено на сторони: кожна з них повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч. 1 ст. 30); суд лише сприяє у витребуванні доказів за наявності клопо-тань сторін про це (ч. 2 цієї ж статті).
Послаблення ролі суду в збиранні доказів зовсім не означає зниження його ролі в цивільному судочинстві взагалі. Навпаки, роль суду в проведенні дійсно змагаль-ного процесу зросла і певною мірою навіть ускладнилась.
Підсумовуючи визначену чинним ЦПК роль суду в змагальному процесі, можна дійти висновку, що реа-лізація ним основного обов'язку -- створення особам, які беругь участь у справі, умов для всебічного, повного й об'єктивного з'ясування обставин справи -- здійсню-ється через конкретні процесуальні дії: роз'яснення осо-бам, які беруть участь у справі, їх прав та обов'язків; попередження осіб, які беруть участь у справі, про на-слідки вчинення чи невчинення процесуальних дій; у випадках передбачених ЦПК, за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, -- сприяння в здійсненні їх прав, зокрема у витребуванні доказіз; на основі аналізу норм матеріального права -- визначення обставин, які мають значення для справи і підлягають доказуванню; рсзноділ між сторонами тягаря доказування.
Чільне місце принципу
змагальності в судочинстві України
визначено Конституцією України, в
ст. 129 якої зазначено, що однією з основних
засад судочинства є
Це питання не нове. Майже всі процесуалісти, підкреслюючи важливість змагального процесу, сходяться на думці, що виконанню покладених на суд обов'язків по розгляду справ, ефективному здійснен-ню правосуддя сприятиме процес, побудований на засадах змагальності з певними елементами слідчого процесу
Побудова процесу на поєднанні двох принципів є ха-рактерною для сучасного законодавства як Росії та України, так й інших європейських країн, зокрема Франції та Німечини. Як зазначав відомий російській процесуаліст Васьковський, процес необхідно будувати на принципі змагальності. Втручання ж суду допустиме лише тоді, коли воно не суперечить принципу диспозитивності Васьковский Е.В. Курс гражданского процесса . - с. 393.
Інший підхід до вирішення цього питання поставив би сторони та інших осіб, які беруть участь у справі, в досить складне становище і не сприяв би виконанню судом головного обов'язку -- відправленню правосуддя.
Відомо, що в змагальному процесі обов'язковою є участь адвокатів, оскільки саме вони ведуть змагання на всіх стадіях цивільного процесу. Очевидно також і те, що кількісно адвокати в Україні не в змозі представляти інтереси всіх сторін. Повна відмова від активності суду може призвести до того, що права сторін залишаться незахищеними.
Справедливо можна заперечити, що в українському цивільному процесі не тільки адвокати можуть здійсню-вати представницькі функції. Проте в будь-якому випад-ку витрати на представницькі послуги можуть дозволи-ти собі не всі громадяни нашої держави, а тому повинні бути розроблені спеціальні механізми переходу від ак-тивності суду до змагальності. Це, у свою чергу, пов'яза-но з розвитком законодавства про адвокатуру захисту прав малозабезпечених верств населення, третейського судочинства, де процедурі розгляду справ спрощена і сторона може захищати свої інтереси.
2. Зв'язок принципу змагальності з іншими принципами цивільного
процесуального права (законності, об'єктивної істини, диспозитивності й ін.).
Принципи цивільного процесуального права тісно взаємопов'язані. Взаємозв'язок окремих принципів проявляється по різному: одні з них розвивають та доповнюють положення інших принципів, в окремих випадках одні принципи є гарантіями інших, сприяють їх реалізації Советский гражданский процесс. М., 1985. С. 51.. В цьому відношенні принцип змагальності розглядається як одна з гарантій досягнення об'єктивної істини по справі.
Принципи змагальності та об'єктивної істини, писав А.Ф. Клейман знаходяться в нерозривному зв'язку та гармонійному поєднанні Клейнман А. Ф. Советский гражданский процесс. М., 1964 С. 30..
Змагальна форма цивільного
процесу - вагома умова встановлення
судом об'єктивної істини. Тому її додержання
має дуже важливе значення Матиевский
М. Состязательная форма советского
граждан-сжого процесса//
Вище вказувалось, що всі принципи цивільного процесуального права взаємопов'язані, взаємно доповнюються та разом взяті створюють систему. Деякі з цих принципів впливають на встановлення об'єктивної істини. Це стосується принципу змагальності, відносно якого можна сказати, що ним визначається внесок суду та учасників процесу в збиранні даних про фактичні обставини справи.
Розгляд цивільних справ в суді може провадитись або на підставі суворого дотримання закону всіх дій судді, або на підставі надання суду права займатися “законотворенням”. В одному і в другому випадку суд та інші учасники процесу діють на підставі суворого додержання закону. В цьому й проявляється принцип законності. При цьому необхідно відповісти на основне питання процесу: чого повинен досягнути суд в процесі розгляду цивільних справ - до встановлення фактів, які передбачені в чинному законодавстві в якості виникнення, зміни чи припинення прав осіб які змагаються в судовому засіданні, які мали місце до процесу, або фактів, які може й не мали місця, але відповідають формальним вимогам закону? В цьому випадку мова йде про принцип об'єктивної формальної істини.
Информация о работе Принцип змагальності у цивільному процессі