Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України

Черкаський  національний університет ім. Б. Хмельницького 

Кафедра інтелектуальної власності та цивільно-правових дисциплін 
 
 
 
 
 

Реферат на тему:

Суб’єкти  права інтелектуальної власності 
 
 
 
 
 
 

Виконала: студентка 5-МА курсу ННІІМ

Зеленська Мирослава Вікторівна

Перевірив: канд. істор. наук, доцент

Іващенко  Віктор Анатолійович 
 
 
 
 
 
 

    Черкаси – 2011

    ЗМІСТ 

Вступ………………………………………………………………………….……….3

1. Загальний опис суб'єктів права інтелектуальної власності…………………..…4

2. Суб’єкти авторського права. Державне регулювання авторських прав. Захист особи автора.………………………………………………………………………….5

3. Майнові  та немайнові права суб’єктів  інтелектуальної власності. Спадкування  авторських прав як поява нового  суб’єкта інтелектуальної власності….………...7

Висновок………………………….…………………………….……………………13

Список  використаної літератури………….……………….……………………….15

 

Вступ 

    Актуальність  обраної теми зумовлена тим, що подальша еволюція світової економіки тісно пов'язана з широким використанням інтелектуального ресурсу, у якому інтелектуальна власність за нинішнього тисячоліття буде основною рушійною силою. Йдучи пліч-о-пліч з технічним поступом, інтелектуальна власність набуває глобального значення через підвищення її актуальності для ключових і основоположних напрямів політики та економіки. Проте ми можемо бачити, що проблемні питання постійно виникають, адже населення недостатньо ознайомлене зі своїми правами та законодавством, що визначає права інтелектуальної власності.

    Метою цього реферату є визначення та опис суб’єктів права інтелектуальної власності та системи їх правового захисту.

    Інтелектуальна  власність у широкому розумінні  означає закріплені законом права  на результати інтелектуальної діяльності у виробничій, науковій, літературній і художній областях. Законодавство, яке визначає права на інтелектуальну власність, базується на праві кожного володіти, користуватися і розпоряджатися результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності, які, будучи благом не матеріальним, зберігаються за його творцями і можуть використовуватися іншими особами лише за узгодженням з ними, крім випадків, визначених законодавством. Оскільки Україна відноситься до континентальних правових систем, ключові положення права інтелектуальної власності містяться у Четвертій книзі Цивільного кодексу України.

    Новиною для національного законодавства є визначення суб'єкта права інтелектуальної власності, яке знайшло своє закріплення в статті 421 ЦК України. Однак це визначення не є дефінітивною нормою, а формулюється через вказівку окремих груп суб'єктів права інтелектуальної власності та у зв'язку із закріпленими за ними правами інтелектуальної власності. Законодавець у загальному вигляді визначив дві групи суб'єктів права інтелектуальної власності: "творець та інші особи, яким належать особисті немайнові та майнові права інтелектуальної власності".

 

1. Загальний опис суб'єктів права інтелектуальної власності

    Суб'єктами права інтелектуальної власності  є: творець (творці) об'єкта права інтелектуальної  власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать за заповітом або за договором особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності. Суб'єкти інтелектуальної власності підрозділяються на дві групи:

• суб'єкти з початковими правами (автори, виконавці, виробники фонограм, організації віщання);

• правонаступники (спадкоємці, організації-правонаступники, держава);

    Згідно  зі статтею 421 Цивільного кодексу України, суб’єкти права інтелектуальної власності – це особи, яким можуть належати особисті немайнові та майнові права на об’єкти інтелектуальної власності. Слід звернути увагу на те, що «творча правосуб’єктність» не збігається із загальною цивільною дієздатністю, яка за загальним правом настає з досягненням фізичною особою 18 років. Суб’єктом права інтелектуальної власності може бути частково дієздатна, обмежено дієздатна або недієздатна особа. Інша річ, що здійснювати майнові права така особа може лише за допомогою інших осіб (батьків, усиновлювача, опікуна, піклувальника тощо). Суб’єктом права інтелектуальної власності також може бути держава.

    Суб'єктами права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки є автори або фізичні  чи юридичні особи, до яких право авторів  перейшло за договором чи заповітом. Суб'єктами права на торговельні марки, зазначення походження товарів можуть бути юридичні особи, а також фізичні особи, якщо вони здійснюють підприємницьку діяльність. Суб'єктом правовідносин, що виникають у процесі створення і використання сортів рослин, може бути будь-яка юридична чи фізична особа. Суб'єктом права на раціоналізаторську пропозицію є раціоналізатор, тобто автор раціоналізаторської пропозиції, що створив його своєю творчою працею.

    Виходячи  з того, що комерційною таємницею  відповідно до чинного законодавства  визнаються, в основному відомості, що стосуються підприємницької діяльності, суб'єктами права на комерційну таємницю (ноу-хау) є особи, що займаються підприємницькою діяльністю, якими можуть бути як фізичні, так і юридичні особи. 

    2. Суб’єкти авторського права.  Державне регулювання авторських прав. Захист особи автора. 

    До  суб'єктів авторського права відносяться:

• автори творів;
• спадкоємці й інші правонаступники;
• організації, що керують майновими правами авторів на колективній основі.

    Поряд з фізичними особами, власниками авторських прав можуть бути юридичні особи, що придбали окремі авторські повноваження за договором з автором чи одержали їх за заповітом або в інших випадках.

    Суб'єктами авторського права після смерті автора стають його спадкоємці. Спадкування  авторських прав здійснюється або за законом, або за заповітом. При спадкуванні за законом спадкоємцями можуть стати тільки громадяни, що е законними спадкоємцями. При спадкуванні за заповітом авторські права можуть бути передані будь-якому громадянину. Суб'єктами авторського права можуть бути також видавництва, театри, кіностудії та інші організації, що займаються використанням творів.

    Організації, що керують майновими правами  автора на колективній основі, не є  власниками авторських прав. У відносинах із третіми особами вони виступають як представники авторів і діють від їхнього імені в їхніх інтересах. Це порівняно нове явище для України і до кінця законодавче воно не врегульовано.

    Відповідно  до Закону України "Про власність" суб'єктами права інтелектуальної  власності визначаються громадяни, юридичні особи і держава. Держава може стати суб'єктом зазначення прав у чітко визначених законом випадках. Однак у Цивільному кодексі України держава як суб'єкт права не згадується. Найближчим часом це протиріччя повинно бути усунуте.

    Відповідно до статті 54 Конституції України, яка установлює право кожного громадянина на результат своєї інтелектуальної, творчої діяльності, одним з основних суб’єктів права інтелектуальної власності на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, компонування ІМС є творець цих об’єктів. Тобто людина, результат інтелектуальної діяльності якої визначено таким, що він відповідає умовам придатності їх для набуття права інтелектуальної власності.

    Для визнання особи автора відповідного об'єкта не має значення ні його вік, ні стан його дієздатності.

    Поряд із громадянами України правами  на зазначені об'єкти користаються особи без громадянства, що проживають на території України, іноземні особи  й особи без громадянства, що мають  постійне місце проживання за межами України.

    Якщо  у створенні винаходу, корисної моделі, промислового зразка, компонування ІМС  брали участь кілька фізичних осіб, усі вони вважаються співавторами. Підставою для виникнення співавторства  є спільна творча праця декількох  осіб для вирішення конкретної задачі. При цьому не стільки важлива доля участі в спільній творчій роботі, скільки сама участь. Так, робота може бути почата однією особою, продовжена іншою, а довершена третьою. Не є обов'язковою ознакою такої спільної роботи і місце створення кінцевого результату, тобто для того, щоб особа могла бути визначена співавтором, необхідно, щоб ця особа внесла творчий вклад у розробку.

    Не  визнаються авторами (винахідниками) фізичні  особи, які не внесли особистого творчого внеску у створення винаходу (корисної моделі), промислового зразка, компонування ІМС, а надали автору (винахіднику) тільки технічну, організаційну чи матеріальну допомогу при його створенні і (або) оформленні заявки.

    Спільна творча діяльність, що приводить до співавторства, може здійснюватися на підставі угоди.

    Порядок користування правами, що належать співавторам, визначається угодою між ними. Від  волевиявлення самих співавторів  залежить і розподіл частки в належних їм правах на об'єкт. У випадку виникнення суперечки, частки встановлюються рівними, хоча кожний із співавторів вправі доводити, що його творчий внесок був більшим.

    Необхідно зазначити, що відповідно до статті 428 ЦК України право інтелектуальної  власності, яке належить кільком  особам спільно, може здійснюватися  за договором між ними. У разі відсутності такого договору право інтелектуальної власності, яке належить кільком особам, здійснюється спільно. 

    3. Майнові та немайнові права  суб’єктів інтелектуальної власності.  Спадкування авторських прав  як поява нового суб’єкта інтелектуальної власності 

    Статтею 423 ЦК України встановлено, особистими немайновими правами інтелектуальної власності є:

• право на визнання людини творцем (автором, винахідником) об'єкта права інтелектуальної власності;
• право перешкоджати будь-якому посяганню на право інтелектуальної власності, здатному завдати шкоди честі чи репутації творця об'єкта
• права інтелектуальної власності.

    Особисті  немайнові права інтелектуальної  власності належать творцеві об'єкта права інтелектуальної власності, не можуть відчужуватися (передаватися), за винятками, встановленими законом, і не залежать від майнових прав інтелектуальної власності.

    В законах України щодо охорони  прав на винахід (корисну модель), промисловий  зразок, компонування ІМС є статті, у яких зазначено, що:

• по-перше, право на одержання охоронного документа має винахідник, автор, або їхні правонаступники;
• по-друге, співавтори, що створили об'єкт промислової власності, мають рівні права на одержання охоронного документа, якщо інше не передбачено угодою між ними;
• по-третє, питання зміни складу співавторів можуть вирішуватись протягом діловодства за заявкою за клопотанням, підписаним всіма співавторами;
• по-четверте, автору належить право авторства, що є невідчужуваним особистим правом і охороняється безстроково.

    Що  стосується Закону України “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі, то абзацом другим частини п’ятої статті 8 встановлено, що винахідник має право на присвоєння свого імені створеному ним винаходу (корисної моделі).

    Охоронні  документи, видавані на об'єкти промислової власності, обов'язково мають містити інформацію про автора, якщо автор спеціально не вказав, що бажає залишатися невідомим.

    До  майнових прав авторів об'єктів промислової  власності відноситься право  на винагороду.

    Суперечки, що стосуються авторства, вирішуються в судовому порядку.

    Правонаступники авторів винаходів, корисних моделей, промислових зразків, компонування інтегральних мікросхем