Автор: Пользователь скрыл имя, 11 Марта 2013 в 10:21, реферат
Вимоги підвищення ефективності повною мірою відноситься і до правових норм, що регулюють діяльність органів судової влади. Інститут судових витрат, зокрема повинний служити виконанню загальних завдань економічної політики держави і сприяти досягненню власних «вузьких» цілей по запобіганню необґрунтованих звернень до суду, спонукання учасників спору виконувати обов’язки добровільно і до більш повної компенсації витрат держави.
Вступ 2
1. Поняття та види судових витрат в цивільному процесі, їх значення 3
2. Державне мито 5
3. Витрати, пов'язані з розглядом справи 14
4. Переваги та недоліки судового збору 18
Висновок 21
Список використаних джерел 22
Декрет не визначає максимального розміру платежу при стягненні моральної шкоди, однак стримує неприйнятно великі розміри позовних вимог при поданні позовів щодо стягнення моральної шкоди, оскільки при подачі до суду позову про відшкодування моральної шкоди в розмірі десяти тисяч мінімальних заробітних плат і більше позивач зобов’язаний сплатити державі десять відсотків від ціни позовних вимог. Натомість Закон визначає фіксовану, у порівнянні з визначенням Декрету, суму судового збору в розмірі одного відсотку від ціни позову, але не менше 0,2 та не більше трьох мінімальних заробітних плат. Розглядаючи цю ситуацію в площині звичайного позивача, маємо ситуацію, коли за неймовірно велику суму позовних вимог за стягнення моральної шкоди позивач має право сплатити 3 розміри мінімальної заробітної плати. Виходячи з цього, новація цієї норми є позитивною, розширює права громадян щодо захисту своєї честі та гідності, надає право на подання позову про захист честі та гідності без обмежень зі сплати судового платежу.
Стаття 5 Закону визначає суб’єктів подання позову, які можуть бути звільнені від сплати судового збору. Серед них є і державні органи, підприємства, установи і організації, громадські організації та громадяни, які звернулися у випадках, передбачених законодавством, із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб, а також споживачі – за позовами, що пов’язані з порушенням їхніх прав. Візьмемо хоча б функції прокуратури, передбачені ст. 121 КУ, ст. 5 Закону України від 05.11.91 г. No 1789-XII «Про прокуратуру», відповідно до яких прокуратура здійснює представництво інтересів громадян у суді. Маючи право уникати судового збору, можливі зловживання з боку державних органів взагалі й органів прокуратури зокрема, наприклад при виконанні функції представництва інтересів громадянина в суді.
Можливість зловживання може бути й у випадках захисту прав громадян, що є споживачами послуг, з боку Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів. Однак, не дивлячись на всі нюанси, ця норма є позитивною та повинна бути трактована або розтлумачена, а саме: повинно бути чітко встановлено випадки позбавлення необхідності сплати судового збору та розроблено алгоритм, що унеможливлює зловживання встановленими Законом пільгами.
Отже, підсумовуючи роздуми щодо наслідків вступу в дію Закону України «Про судовий збір», необхідно зазначити, що існують колізії між нормами чинних нормативних актів, а також Законом, що почав діяти з 1 листопада. Відсутність поняття витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу спрощує порядок оплати судового збору, а встановлення максимального фіксованого розміру платежу при поданні позову про стягнення моральної шкоди надає можливість позивачам самостійно оцінювати розміри моральної шкоди та не бути при цьому обмеженими розміром сплати обов’язкового платежу.
Для побудови демократичної i правової держави в Україні необхідно забезпечити неухильне дотримання Конституції, ї законів та інших нормативних актів у всіх сферах суспільного життя, в тому числі i в правоохоронній дiяльностi. Неухильне дотримання законів забезпечить умови за яких неможливими будуть рiзнi порушення прав i свобод людини i громадянина.
Особливої уваги в наш час заслуговують i судові витрати, тобто державне мито та з витратами що пов’язані з провадженням по справі. На даному етапі розвитку нашої демократичної держави, судовий збір є одним із засобів фінансування судової гілки влади тобто забезпечення коштами що потрібні для інформаційно-технічного забезпечення та інше.
Так нещодавно вступив в дію Закон України «Про судовий збір» № 3674-XVII від 08.07.2011 р. що значно підвищив плату за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів, і включається до складу судових витрат.
Кошти судового збору спрямовуються на забезпечення здійснення правосуддя, зміцнення матеріально-технічної бази судів, включаючи створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційної системи, веб-порталу судової влади, комп'ютерних локальних мереж, сучасних систем фіксування судового процесу, придбання та обслуговування комп'ютерної і копіювально-розмножувальної техніки, впровадження електронного цифрового підпису та інше. За прогнозами Державної судової адміністрації, надходження до спеціального фонду Державного бюджету, з якого фінансується судова система, можуть зрости приблизно до 2 млрд. грн.