Сучасні тенденції ринку ювелірних товарів

ЗАВДАННЯ 2. ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ЮВЕЛІРНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ В УКРАЇНІ

Українська ювелірна промисловість - на підйомі. За підрахунками експертів, сумарний дохід ювелірних підприємств  за минулий рік досяг 8,5 млрд. гривень. Привабливість українського ювелірного ринку оцінили багато великих  компаній з Єгипту, Туреччини, Індії  й Китаю, вони беруть участь у виставках  на території нашої країни. Цей  інтерес підігріває майбутній вступ  України у ВТО й зниження мита на імпорт коштовностей.

 В Україні працюють  близько 1000 підприємств, при цьому  86 компаній контролюють більше 80% ювелірного ринку. Стабільний  розвиток вітчизняної ювелірної  промисловості забезпечували декілька  факторів. Дотепер український ювелірний  ринок був надійно захищений  від закордонної продукції високими  митами. Розвиток галузі прискорило  скасування в 2003 році 55-процентного  акцизного збору, що істотно  гальмував розвиток ювелірних  фабрик. Але головне - з ростом  добробуту українців оживився  попит на ювелірну продукцію. 

Український ринок ювелірних  виробів стрімко росте. В 2005 році в країні було випущено 56,2 т. прикрас  із золота й срібла, що на 16,2 т. більше, ніж в 2004 році. На 2,5 т. збільшився обсяг  імпорту ювелірних виробів з  основних дорогоцінних металів, при  тім що обсяг експорту майже не змінився. Загалом, ринок (виробництво - експорт + імпорт) торік у порівнянні з позаминулим роком виріс  на 44%.

За підсумками 2006 року в  Україні вироблено 66, 5 тонн ювелірних  або 18 970 тис. штук. З них виробу із золота  становлять 32, 9 тони, або 49,5%. Срібні вироби трохи випереджають золото 33,6 тони, або 50,5% срібних виробів  було вироблено в країні за рік. Таким  чином, співвідношення виробництва  виробів із золота й срібла вирівнюється, що наближає Україну до основних європейських виробників ювелірних виробів. Усього по Україні в 2006 році налічувалось 987 суб’єктів  товарної підприємницької  діяльності, які зареєстрували спеціальні знаки-іменники, що визначають їх як виробників ювелірної продукції.

Аналізуючи цифри по кожному  кварталі, можна побачити, що найбільший ріст виробництва, відносно аналогічного періоду 2005 року - 42% - відзначався на початку року. У другому кварталі даний показник склав вже 23%, у  третьому кварталі - 15%. Таким чином, крива зростання виробництва  виробів з дорогоцінних металів  пішла вниз під кінець року: 9% по кількості виробів і 20% - по вазі виробів. (рис.1)

Виробництво ювелірних виробів, т

Що стосується імпорту, то у відсотковому відношенні в порівнянні з минулим роком змін не відбулися: офіційні поставки в Україну імпортних  виробів склали 11,4%. Загальна вага імпортних  виробів до кінця року досягла  відмітки 7 572 кг, з них виробів  із золота завезено 848 кг, виробів зі срібла –6 724 кг.

До сьогоднішнього дня  експорт не був стратегічним напрямком  у розвитку ювелірної галузі, а  був скоріше питанням іміджу окремої  компанії. Лише кілька великих підприємств (Київський ювелірний завод, Одеський ювелірний завод, донецькі підприємства)  представляють зразки своєї кращої продукції за кордоном. Найчастіше основним покупцем вітчизняних коштовностей є українська діаспора.

         Але  поступово експорт росте: два  роки тому на експорт доводилося  менш одного відсотка від 8-10 тонн загального обсягу продукції.  Сьогодні його частка збільшилася  до двох відсотків, але вже  від 30-40 тонн виробленої продукції.  Левова частина експорту доводиться  на російський ринок.

У списку лідерів по виробництву  ювелірних виробів упевнено лідирує  ВАТ «Київський ювелірний завод»: як по виробництву золотих, так і  срібних виробів. Далі список  виробників ювелірних виробів із золота,  які подають на таврування більше 50% від загальної маси виробів, розподіляється в наступній послідовності: ПП «Південь - золото», ГП «Львівський державний  ювелірний завод», ПП «Золотой век», ТОВ «Ювелірний завод «Багет», ТОВ ЮВК «Агат» (м. Ровенькі, Луганська обл.). Так виглядає п'ятірка лідерів.

Список лідерів по сріблу виглядає таким чином: ВАТ «Київський ювелірний завод», ТОВ ВКП «Брюс», ЗАТ «Харківський ювелірний завод», ТОВ ЮПК «Агат», ТОВ «Харківська  ювелірна фабрика».

По регіонах  перше місце  по кількості ювелірних виробів, відданих на таврування  в 2006 році, традиційно займає Київська область. Однак не набагато відстає від лідера Харківська область, потім йдуть Донецька, Луганська  й Запорізька області (рис.2)

Рис.2 Частка виробництва  ювелірної продукції по регіонах Україні

Російські виробники можуть скласти потужну конкуренцію  українським. На відміну від імпортерів західних ювелірних брендів вони працюють переважно в тій же ціновій  категорії, де сконцентрований ринок  вітчизняних ювелірів. І мають  потужну конкурентну перевагу - сировинну  базу (золото, алмази, інші дорогоцінні  й напівкоштовні камені).

Уже зараз зрозуміло, що потенційна

ІСТОРІЯ ВИНЕКНЕННЯ

Історикам і археологам досі важко сказати, що в людини раніше — потреба у одязі є бажання  себе прикрасити. Англійська експедиція, працювала в долині річки Акчеі у Малій Азії, «відкрила» даму, що стосується епосі палеоліту, з браслетами і намист. Вона стала найстаршим зразком зразком вишукано одягненою жінки, яка забула доповнити свій туалет прикрасами. Історія прикрас – тривала й дуже цікава еволюція, прямо пов'язана зі становленням людини.

Усе почалося набагато раніше виникнення найбільш найпростішого  способу обробки матеріалу. Древній  людина використовував тільки те, що було створене сама природа заклала, тобто. відполіровані природою каміння, зуби та слонової кістки тварин. Навіть можна  вловити подих на той час у  деяких сучасних племенах.

Потужний поштовх розвитку древнього ювелірного мистецтва  дало відкриття золота. У той самий  час з'явилися б і золотих  справ майстра, заклавши основу ювелірного справи.

У Середньовіччі почався  загальне піднесення торгівлі, ремесла, науку й мистецтва. Активне розвиток різноманітних напрямів допомогло, своєю чергою, і прогресу в ювелірному справі. Професійний історик, коли бачиш  твір ювелірного мистецтва тієї чи іншої століття, може зрозуміти, про  що нове привніс даний етап у загальну культуру людства.

Найпліднішим для ювелірного мистецтва став період із середини XVIII й під кінець XIX століть, коли очолював класицизм. Тут усе нововведення створюються лише заради жінок. Чоловікам залишається перстень, шпилька для краватки і ланцюжок до годинника.

Саме тоді на вершині слави - діамант! Він сяє в кільцях, сергах, браслетах, намистах,кулонах тощо. Без  нього не було обходиться жоден вечір. Як ніколи важливими стають цілі комплекти  прикрас, виконаних одному стилі, звані  «>парюри».

XVII-XVIII століття стали періодом  виникнення перших шкіл ювелірного  мистецтва. Найвідоміші європейські  зі школи і Петербурзька школа  Фаберже.

Намисто належить до стародавнім  і улюбленим прикрасам. Єгиптяни носили золоті амулети як священногожука-скарабея. У Римі був у ходу ожерелья з мініатюрними вигравіруваними рельєфами.Готика запровадила в моду на ожерелья з квітів. Ренесанс - з перлів.

>Ожерелья з перлів і гранатів називалися на Русі "намисто". Тоді ожерелья прикрашалися коштовним камінням у "високих коронках. Кожен візерунок представляв прикраси сам собі й не вимагав від майстра вміння. Зрозуміло, такі вироби були доступні лише багатих людей.

На парадній одязі царів  і бояр на Русі була така зване мереживо - блискучі смуги із невеличких прямокутних  золотих і срібних платівок -запон. Ці прикрасинашивались навколо ворота як ожерелья, навколо манжет і з головному убору.Стоячее чоловіче, і жіночеожерелье-воротникпристегивалось до одягу і скріплювалося попереду дорогоцінними гудзиками. Усі ожерелья прикрашалися коштовним камінням. [20, з. 68]

Кільце - одне з найдавніших  прикрас. Подібно будь-який замкнутої  окружності, кільце символізує цілісність, тому його (як і браслет) використовують як емблеми шлюбу.Обручальное кільце має бути гладким, без насічок, щоб сімейне життя була гладкою.

Перші кільця просто звивалися  з товстого дроту носили як пальцями, а й прив'язували чорної тасьмою  до пензля руки, пришивали до сукні  чи банту, носили на шиї на шнурі, прикріплювали  до капелюхам. Кільця були усім пальцях  рук і ніг. З давніх часів кільце служило розпізнавальним знаком проале вказувало на ступінь влади, якої мав людина, на приналежність до певного роду, і навіть застосовувалося дляпростановки клейма усім предметах власності. І потім з'явилисякольца-украшения.

Ще середньовіччі з'явилисякольца-близнеци, які порізно прикрашали руки подружжя.Овдовевшие носили жалобні і пам'ятні кільця, якіпомечались відповідним висловом.

У XV-XVII століттях персні нерідко  служили печаткою. Печатка вирізали на чотирикутних чи восьмикутних смарагдах, агатах та інших каменях. Металевийперстень-печатку прикрашали білої, чорної, блакитний, зеленої і жовтої емаллю. На печатках зображували людей, орлів, левів або ж вирізали російські монограми власників.

>Браслет - таке ж древнє  прикрасу, як кільце, і має таку  ж символіку. Його носили на  зап'ясті, чи вище ліктя, чи  щиколотці. 

У школах давньої Русі браслети називалися незрозумілими словами  «>зарукавья» і «обруча». Їх прикрашали коштовним камінням і перлами, вставляли у яких золоті ланцюжка. Важливе значення надавалося застібкам браслетів, що прикрашали емалями.

Сережки спочатку носили як чоловіки, і жінки. Пізніше сережки  зберігаються лише у чоловіків, пов'язаних з морем (особливо з піратським промислом). Сережки залишилися у ходу чоловіки певних етнічних племен. Одна сережка  в вусі козака служила знаком, що це чоловік - одного сина у ній. Нагадаємо, що у в Давньому Римі каблучки в  вухах носили лише раби.

На Русі вуха проколювали  дівчинці, щойно вона починала ходити. Популярні були сережки -одинци,двойчатки ітройчатки. Це був прикріплені до товстої дротяною мочці 1-3стерженька з нанизаними у різних поєднаннях бусинками. Деякі сережки кріпили до головному убору те щоб вони проглядалися з обох сторін.

>Брошь - прикрасу, зазвичайприкрепляемое у декольте сукні чи блузки. Мабуть, брошка з'явилася як пряжка скріплення окремих частин одягу. Особливо модними були брошки XIX століття. Зазвичай, у них вставляли коштовним камінням.

Медальйон - невеличке овальне  прикрасу, підвішений на стрічці чи ланцюжку. Зазвичай медальйони робили з дорогоцінних металів. Усередині  них поміщали волосся улюблених, пізніше - фотографії ближніх.

Ланцюг - прикрасу, яка уособлює зв'язок і комунікацію. У космічному плані це символ піднебіння та землі, у земному - символ шлюбу. Ланцюг вважається символом уз пов'язані з міцністю. Ланцюги полюбляють жінки і чоловіками.

">Брелоки" - прикраси  з металу, кістки та інших матеріалів, які вішали на ланцюжок чоловічих  годин. Вони мусили модними  в у вісімнадцятому сторіччі  і з1850-го по 1914 рік. У період  рококо брелоки, що дзенькають, вважалися ознакою елегантності  кавалера.

>Брелоки робили у  вигляді пляшечок, поясних пряжок, сердець, фігурок, голів тварин, крихітних слоників зі слонової  кістки чи срібла (вважалося, що  вони приносять щастя). Робили  комбінації з хреста, якоря, серця.  Користувалися великий попит  підкови - символи удачі. 

>Бижутерией називають прикраси з недорогих матеріалів (скла, металу, каменю, кераміки, пластмаси тощо. буд.).

Фальшиві прикраси були відомі наприкінці XVIII століття, й дами вміло  ними користувалися. Відомо, після відомих  одного балу у Наполеона I половина знайдених аксесуарів виявилася  підробленої... Але з'являтися у світі  у відкритому сукню без прикрас  вважалося недозволено.

Навряд чи серед сучасного  суспільства можна знайти хоч  одну особу, байдужу до прикрасам.

2. Основні сегменти ринку ювелірні вироби

За твердженням учасників  ринку, українці рідко розглядають  коштовності як об'єкт вкладення  коштів. Їх золоті вироби - передусім прикраси.Масивними виробами споживачі вже переситилися, тепер ставка робиться на оригінального дизайну і якість коштовного каміння. Як наслідок, ростуть шляхом і середній цінової сегмент ювелірного ринку.

За оцінками представників  роздрібного сегмента, 90% обсягу продажу  посідає низький і середній цінові сегменти. Середній сегмент найбільш ємний і найбільш конкурентоспроможний. Цільовий аудиторією є люди із середнім та нижчий від середнього рівнем доходів.

Для високого сегмента характерна ціна які у каталозі фірми виробів  інколи вищий 1000$. Якщо говорити про  загальну тенденцію, властивою українського ринку, то ми не треба думати, що сегмент  елітних ювелірних прикрас випадає  від цього логічного низки. У 2008 – 2009 рр., коли напередодні входження  De Beers до України, серйозно досліджували особливості ринку, то зауважили таку цікаву деталь. По офіційним статистичних даних один дистриб'ютор низки елітних ювелірних марок протягом багато часу масово завозив до України дерев'яні коробочки для фірмових ювелірні вироби Cartier іVanCleef, власне ж ювелірні вироби завозилися у країну по одній – що цілком не відповідало тій кількості коштовностей,викладивавшихся на вітринах українських ювелірних бутиків.

Базову ціну ювелірного вироби визначають три основні складові:

вартість металу, вартість каменів, трудовитрати.

Частка трудовитрат у  сумі витрат за російських фабриках близько 25% - в виробах зі золота і 50% - в  срібних виробах.

Витрати на матеріали в  золотих прикрасах, аксесуарах можуть досягати 50%.

Вартість дорогоцінних металів  визначається відповідність до цінами світового фінансового ринку, де в основі узята вартістьтройской унції ( 31,1 р). Далі визначається якість золота, воно виражено пробою - 375; 585; 750; 950. Чим вона вища, тим більше коштів золота у кожному грамі сплаву металу (>лигатура) і тих вищі їхні ціна. Цілком чистий метал має 1000 пробу.

>Лигатура може складатися зі металів, переважаючих золото за ціною, - платина, паладій. Зазвичай, такі вироби пробою не нижче 750.